Очищення атмосферного повітря, води, грунтів від забруднюючих речовин
Забруднення атмосфери відбувається головним чином внаслідок продуктів спалення палива; вивержень вулканів; викидів газів і пилу; видування грунту; лісових пожеж; розкладання органічних речовин. Основні види викидів: вуглекислий газ, окис вуглецю, пил, сірчистий газ, вуглеводні і окиси азоту.
Спосіб очищення газового потоку характеризується такими чинниками:
· склад обладнання, що використовується;
· необхідні ресурси;
· параметри вхідного і вихідного потоків:
· вплив на основний процес;
· варіант використання газового потоку.
Економічними характеристиками способу очищення (рис. 2.2) є:
·коефіцієнт очищення газового потоку (КОГ);
·продуктивність;
·економічність (кількість уловлених речовин на одиницю витрат);
·ефективність.
Рис. 2.2 Чинники, що характеризують способи очищення газового потоку
Способи очищення газових потоків класифікуються в залежності від складу і значення визначальних ознак (табл. 2.1).
Коефіцієнт очищення газового потоку розраховується за окремими елементами
КОГі = 
(2.1)
і для потоку загалом
КОГ= 
× 
, (2.2)
де ai0 і ai1 - концентрації i-го елемента в одиниці початкового і обчищеного потоків газів;
gi - відносна екологічна небезпека забруднення i-м елементом.
Таблиця 2.1
Класифікація систем очистки газових викидів
| Спосіб очистки | Класифікація |
| За методами видалення твердих частинок | |
| Використання механічних осаджувачів | · за осаджувальними камерами - із заслінками, з горизон-тальними полицями, з лабіринтами, з похилими полицями · циклони-осаджувачі - з тангенційним входом, з вісьовим входом, групові циклони · мультициклони - паралельні, послідовні |
| Застосування мокрих інерційних пиловловлювачів | · за конструкцією - тарілчастий скрубер, скрубери з мокрими насадками · з попереднім розпиленням - інерційний скрубер, скрубер Вентурі, бризковий та протитоковий скрубери, барботажний і пінний апарати · за типами осадження - гравітаційні, відцентрові, інерційні |
| Фільтрація | · за матеріалами фільтра - тканинні, волокнисті, зернисті · за станом насипного шару - нерухомий, що рухається, псевдооріджений (зрошуваний) · за видами конструкції - фільтри рукавні, з пласкої розгорнутої тканини, клинові, каркасні, рамні · за способом регенерації тканини - струшування, зворотне продування · за числом секцій в установці - однокамерні, багатосекційні |
| Електрофільтра-ція | · за кількістю зон осадження - одноступеневі, двохступеневі · за видом перетину - трубні, прямокутні · за способом очищення - мокрі, сухі · за діапазонами робочих температур |
| За методами видалення газоподібних забруднювачів | |
| Абсорбція | · за видами газів, що очищуються - НСl, НF, SiF4, NH4, SO2, CI2,H2S, органічні газоподібні забруднювачі · за видами абсорбентів - вода, лужний розчин, малолітуча органічна рідина, гранульовані окиси заліза та цинку, сульфіди кобальту, нікелю та молібдену, вапно, вапняк · за характером використання рідин -однократна, регенераційна · за конструкцією обладнання - абсорбери з насадками, скрубери Вентурі та бризкальні, мокрий електрофільтр, колони з відбивачем і тарілчасті |
| Продовження табл. 2.1 | |
| Адсорбція | · за видами газів, що очищуються - гази з різким запахом, пари розчинників, ефіру, ацетону, вихлопні гази, Н2С, радіоактивні гази, етилен · за видами абсорбентів - активоване вугілля, адсорбенти оксидні та кремнійвмісткі, імпрегновані сорбенти (з просочуванням) · за видами обладнання - змінні контейнери з адсорбентом, адсорбери з тонкими та високими шарами, адсорбери з рухомим сорбентом та з орідженим шаром, камери з хронографічним очищенням |
| Конденсація | · за видами газів, що очищуються - пари речовин з температурою, близькою до точки роси, органічні сполуки, вуглеводні · за конструкцією обладнання - з охолодженням при безпосередньому контакті та непрямому |
| Допалювання | · за видами газів, що очищуються - вуглеводні, органічні сполуки · за типами пальників - з регульованою подачею палива, багатоструйні, з попереднім перемішуванням, форсунки · за видами палива - нафта, газ |
| Хімічні методи очищення | · за видами газів, що очищуються - вуглеводні, органічні сполуки · за типами пальників - з регульованою подачею палива, багатоструйні, з попереднім перемішуванням, форсунки · за видами палива - нафта, газ |
Характеризуючи спосіб очищення газового потоку, важливо враховувати реальне і уявне очищення. Наприклад, якщо продукти згоряння очищаються від окисів сірки в газоочисних установках, то витрати істотно вище, ніж при використанні підвищених газових труб, що знижують забруднення повітряного басейну над підприємством. У цьому випадку уявне очищення краще у другому варіанті, однак, якщо врахувати неминуче повернення токсичних викидів з опадами в нижні шари атмосфери і на землю, то висновок зміниться. Іншою причиною розходження оцінки реального і уявного очищення є аварійні викиди (надійність обладнання), які дають пікове зростання концентрації при тривалій присутності домішок в атмосфері.
Продуктивність способу очищення газового потоку (q) - це обсяг газу, що проходить очищення в одиницю часу (м3/с, м3/хв, м3/год), В ряді способів очищення газового потоку продуктивність пов'язана з необхідним КОГ: підвищення q супроводиться зниженням КОГ і навпаки.
КОГi = 
(2.3)
Вид функції зумовлює діапазон допустимої інтенсивності газового потоку на вході обладнання з його очищення.
Економічність очищення (Е) - це співвідношення результату і витрат на одиницю обсягу газового потоку
Е = 
, (2.4)
де ак і цк - витрата і ціна к-го виду ресурсів;
Drj і цj - додаткові витрати на одиницю продукції ресурсів, що залучаються до основного процесу, і їх ціна;
V - обсяг газового потоку, що виходить на одиницю продукції;
З - питомі збитки від викидів в атмосферу.
Як результат приймають натуральну або вартісну оцінку вловлених речовин. Витрати за способом очищення складаються з витрат на експлуатацію обладнання з очищення з розрахунку на одиницю обсягу газу і зміни витрат в основному виробництві при використанні обладнання з очищення.
Якщо використання очищення знижує продуктивність основного процесу, то економічність обчислюють на одиницю продукції
Е' = 
, (2.5)
де Dр - зниження прибутку в основному виробництві на одиницю продукції.
Ефективність способу очищення - це інтегральна оцінка
ЕS = 
, (2.6)
де 
- виручка від реалізації утилізованих матеріалів і зниження плати за викиди або екологічних збитків за рік t;
- витрати на експлуатацію системи очищення за рік t;
- зниження прибутку в основному виробництві за рік t;
- коефіцієнт приведення різночасових витрат;
k - одноразові витрати на установку і пуск системи очищення.
Технологічні гази з робочого простору електросталеплавильної печі містять понад 50 % Fе203, понад 15 % FеО, близько 10 % СаО, 5-7 % SiO2, 5-7% А1203, до 15 % СО. У складі газів є хром, алюміній, марганець, мідь, цинк, кальцій, окиси азоту, сірчистий ангідрид. Максимальне пилоутворення виникає в період розплавлення металошихти, мінімальне (в 2-3 рази менше) - при доводці плавки. Очищення технологічних газів містить допалювання в камері, охолоджування. Кон-диціонування пилогазового потоку і очищення в електрофільтрах. Основним елементом є електрофільтри. Вони передбачають прохід пилогазового потоку між коронуючими і плоскими осаджуючими електродами. Пил, що осів на електродах, видаляється шляхом циклічного струшування електродів.
У останні роки для очищення газового потоку активно використовуються методи "сухого" очищення, нові конструкції апаратів з очищення газів від пилу і домішок.
У агломераційному виробництві найбільш перспективним способом придушення викидів є рециркуляція газів, що скорочує винесення окису вуглецю на 80-90 %, окисів сірки і азоту на 30 % при економії палива на 25-30 %. Герметизуються місця навантаження і розвантаження сипучих матеріалів, підвищується контроль над фракційним складом палива, що використовується на аглострічці.
У доменному виробництві викиди придушуються через міжконусний простір, шляхом герметизації обладнання підбункерних приміщень і газовідводячого обладнання; підвищення використання доменного газу; поглинання газів у жолобах ливарних дворів, місцях заливки і переливу чавуна, при доменній грануляції шлаку.
Заміна мартенівських печей в сталеливарному переділі зменшує викиди окисів азоту в атмосферу. У конверторному виробництві скорочується пиловиділення внаслідок вибору оптимальних конфігурацій і кута нахилу сопел в фурмах, переходу від верхнього на донне дуття.
Застосування розосередженого дуття кисню в електросталеплавильному виробництві дозволяє скоротити винесення пилу в газах, що відходять, на 40 %. При розливанні і транспортуванні металу доцільне застосування системи захисту його поверхні інертними газами.
З метою зменшення забруднень атмосфери, в електросталеплавильних цехах, наприклад, встановлюють шарові фільтри, у вогнетривкому виробництві - вихрові пиловловлювачі, в агломераційному виробництві застосовують каталітичне знешкодження окису вуглецю.
Основна причина забруднення водних ресурсів - аварійне або технологічне скидання у водоймища промисловими, побутовими і транспортними підприємствами неочищених або недостатньо очищених стічних вод. Основні види забруднювачів води: нафта, фенол, органічні речовини, важкі метали, синтетичні поверхово-активні речовини, отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали. Крім того, забруднюються води стоками з полів і звалищ, з тваринницьких комплексів і житлово-комунальними господарствами.
Для оцінки методу очищення стічних вод (рис. 2.3) застосовуються такі показники:
· коефіцієнт очищення стічних вод (КОВ);
· економічність процесу;
· продуктивність;
· ефективність.
Способи очищення стічних вод класифікуються в залежності від складу і значення визначальних ознак (табл. 2.2).
Коефіцієнт очищення стічних вод є функцією від показників якості води - температури води (Т), вмісту зважених речовин (а), вмісту розчинних речовин (с), водневого показника (рН), загальної і карбонатної жорсткості (у):
КОВ= f (Т, a, с, pH, у). (2.7)
Для визначення коефіцієнта очищення стічних вод при відсутності теплового забруднення використовується такі види показника коефіцієнта очищення води
КОВi 
, (2.8)
КОВ 
, (2.9)
Рис. 2.3 Чинники, що характеризують способи очищення стічних вод
Таблиця 2.2
Класифікація способів очищення стічних вод
| Спосіб очистки | Класифікація |
| Проціджування | · за видами граток - з металургійний стрижнів, гратки-дробарки, волокновловлювачі · за конструкцією обладнання - з вертикальними гратками, з похилими гратками |
| Відстоювання | · за видом речовини, що вловлюється - пісколовки горизонтальні з прямолінійним та коловим рухом води, вертикальні, з аерацією; окалиновідстійники горизонтальні, вертикальні, радіальні, комбіновані · за конструкцією обладнання - відстійники, маслопастки · за видами реагентів - Na2СО3, Н2SO4, NaCI, Al2(SO4)3, суміш NaCI і А12(SO4)3 |
| Механічне розподілення | · за конструкцією обладнання - відкриті та напірні гідроциклони |
| Флотація | · за способом утворення бульбашок - напірна, пневматична, пінна, хімічна, біологічна, електрофлотація |
| Продовження табл. 2.2 | |
| Фільтрування | · за конструкцією фільтрів - мікрофільтри, електромагнітні фільтри · за видами матеріалу фільтра - кварцовий пісок, дроблений шлак, гравій, антрацит, доломіт, керамзит, глауконіт, пінополіуретан · за кількістю шарів - одношарові, багатошарові |
| Екстракція | · за видами екстрагентів - бензол, бутилацетат |
| Сорбція | · за видами сорбентів - активоване вугілля, зола, торф, тирса, шлаки, глина |
| Нейтралізація | · за видами забруднень, що виділяються – кислоти, луги, технічна сірчана кислота · за видами реагентів - NaOH, КОН, вапно, вапняк, доломіт, крейда, мармур, магнезит, сода |
| Електрокоагуляція | · за видами забруднень, що виділяються - хром, інші важкі метали, ціани |
| Іонообмін та/або озонування | · за видами забруднень, що виділяються (важкі метали, цианіди, сульфіди) |
| Кондиціонування | · за способом обробки - хлорне залізо, вапно, теплова обробка, обробка поліелектролітами, заморожування, електрокоагуляція |
| Зневоднювання | · за способом обробки - сушіння на мулових площадках, вакуум-фільтрація, фільтр-пресування, віброфільтрування, термічне сушіння |
| Застосування штучних і природних споруд | · за способом обробки - на полях фільтрації, на полях зрошування, в біологічних ставках, з природною аерацією, з штучною аерацією, біологічні фільтри, аеротенки, активний мул, окситенки |
де КОВi - коефіцієнт очищення стічних вод від i-го виду забруднення;
КОВ - сумарний коефіцієнт очищення стічних вод за всіма видами забруднень;
і 
- вміст (концентрація) i -го виду забруднення в стічних водах до і після очищення;
Аі - коефіцієнт відносної небезпеки i-го виду забруднення.
При підвищенні температури стічних вод проводять їх охолоджування. У цьому випадку
КОВ= 
, (2.10)
де Т0 і Т1 - температура до і після використання стічних вод.
Економічність процесу очищення визначають за співвідношеннями
Е = 
, (2.11)
Е’ = 
. (2.12)
Використовуючи ці співвідношення, визначають кількість очищеної речовини у вартісному або натуральному вираженні, або зниження температури на одиницю витрат на процес очищення.
До формул (2.11) і (2.12) входять:
складова 
, яка представляє витрати на очищення за способом, що пропонується, включаючи витрати на експлуатацію очисного обладнання, і зміну витрат в основному виробництві при використанні очисного обладнання;
С і Ст - питомі вартісні нормативи на одиницю забруднень або температури;
Цк і ак - ціна і витрата k-го виду ресурсів для процесу очищення на одиницю обсягу води, що очищається;
Цj і rj, - ціна і витрата додаткових ресурсів, що залучаються до основного процесу в зв'язку з очищенням, на одиницю продукції;
V- обсяг води, що очищається, на одиницю продукції.
Продуктивність способу очищення стічних вод визначається обсягом вод, що очищаються в одиницю часу. Ефективність способу очищення стічних вод визначається співвідношенням
ЕS = 
, (2.13)
де Ft 
- виручка від реалізації утилізованих стоків стічних вод, зниження плати за викиди або екологічних збитків за рік t;
Рt - зниження прибутку в основному виробництві за рік t;
- витрати на експлуатацію системи очищення за рік t;
- коефіцієнт приведення різночасових витрат;
К - капітальні витрати на установку і пуск системи очищення.
Комплексним показником, що характеризує систему водопостачання підприємства, є ступінь її ізольованості (частка води, що повторно використовується). Зараз цей показник складає: в нафтопереробці і нафтохімічній промисловості - 90 %, в чорній металургії - 80 %, в целюлозно-паперовій промисловості - 60 %.
Процес видалення забруднюючих речовин з промислових стічних вод включає декілька етапів:
· попередній (проціджування і виділення важких домішок, усереднення і зберігання, видалення нафти);
· первинний (нейтралізація і відстоювання);
· вторинний (відстоювання, використання активного мула і біологічних фільтрів, анаеробна обробка, аерація, закачування до свердловин);
· третинне очищення (екстракція, коагуляція і відстоювання, фільтрація, вугільна адсорбція й іонообмін).
Ці процеси використовують в різних поєднаннях в залежності від типу виробництва, складу стоків і вимог до якості очищеної води (табл. 2.2).
Питомі капітальні витрати на будівництво комплексу з первинного очищення менше в 1,5-1,8 рази, ніж з вторинного, і в 8-10 раз менше ніж з третинного. Причому очищення води до 99 % коштує в 10 разів, а очищення до 99,9 % - в 100 разів дорожче, ніж до 90 %.
Системи водопостачання промислових підприємств повинні задовольняти двом основним вимогам:
1. Безперебійне забезпечення виробництва водою необхідної кількості і якості.
2. 3ахист водних джерел від забруднень.
На виконання цих вимог впливають:
· структура виробництва (види переділів, технологія і склад основного і допоміжного обладнання, обсяг і номенклатура продукції);
· структура системи водопостачання (схема водопостачання, якість "свіжої" технічної води, технологія утилізації і видалення відходів).
Для очищення стічних вод підприємств існують такі системи водопостачання:
а) прямоточна система, за якою скидання води у водоймища здійснюється без очищення;
б) система повторного використання води, яка передбачає скидання без очищення і освітлення стічних вод на спорудах очищення і стабілізації;
в) повторного використання умовно-чистої води і оборотного водопостачання забрудненої води;
г) оборотного водопостачання, де має місце утилізація залізовмістких відходів, частки нафтопродуктів і добре розчинних солей;
д) безстокового водопостачання, при реалізації якій утилізуються всі відходи і практично відсутній скиди.
Схема а) зараз на підприємствах практично не застосовується; схеми б) і в) можуть бути використані на підприємствах, що розташовані поблизу могутніх водних джерел. Основним недоліком цих схем водопостачання є те, що тут практично відсутня утилізація забруднювачів.
Для економічної оцінки цих технологічних схем водопостачання необхідно розглядати собівартість води, що використовується, витрати на водопостачання і їх частку в собівартості стали, екологічні збитки, що завдаються довкіллю внаслідок викидів забруднених стоків і економічний ефект від застосування кожної з розглянутих схем. Після аналізу всіх показників, що пропонуються, можна зробити висновок про економічну доцільність використання тієї або іншої схеми водопостачання. Природно, що схема безстокового водопостачання технічно більш складна, вимагає додаткових витрат на її експлуатацію, але забезпечує практично повне скорочення екологічних збитків.
Економічними показниками способу переробки відходів (рис. 2.4) є:
· коефіцієнти зміни фізичного стану та хімічного складу відходів;
· коефіцієнт відчуження території (КВТ);
· коефіцієнт корисного використання відходів (ККВ);
· коефіцієнт технологічної цінності відходів (КТЦ);
· продуктивність, що являє кількість відходів, які зазнають обробки в одиницю часу;
· економічність;
· ефективність.
Рис. 2.4. Чинники, що характеризують способи переробки відходів
Утилізація відходів реалізовується у вигляді різних операцій в залежності від видів відходів, що переробляються (табл. 2.3).
Коефіцієнт зміни фізичного стану відходів визначається співвідношенням
, (2.14)
де 
і 
- показники фізичного стану (обсяг, маса, насипна щільність тощо) відходів на вході в процес переробки і на виході.
Коефіцієнт зміни хімічного складу розраховується за формулою
(2.15)
де 
і 
- показники хімічного стану (концентрація речовин, вміст елементів тощо) відходів на вході в процес переробки і на виході.
Таблиця 2.3
Класифікація методів переробки і утилізації відходів
| Вид відходів | Метод переробки |
| Металовідходи | · сортування - розподіл брухту й відходів за видами · розділення - видалення неметалевих включень · механічна обробка - рубання, різання, дроблення, пакетування, брикетування · переплавляння · складування · поховання |
| Відходи деревини | · пресування · різання · спалювання · складування |
| Відходи пластмас | · пресування · спалювання · поховання |
| Високотоксичні відходи | · затарювання до спеціальних контейнерів і поховання |
| Органічні горючі речовини | · подрібнення · пресування · спалювання · поховання |
| Непрацюючі лампи | · демеркурізація ламп та утилізація ртуті |
| Пісок, що забруднений нафтопродуктами і формовочна земля | · прокалювання · поховання |
| Зіпсовані балони із залишками речовини | · підривання балонів в спеціальних камерах і поховання |
| Радіоактивні відходи | · затарювання до спеціальних контейнерів і поховання на спеціальних підприємствах |
Територія, відчужувана під розміщення відходів, характеризується трьома параметрами: площею, терміном вилучення з користування, витратами на її відновлення в майбутньому. Відчужувана територія поділяється на два види - для розміщення обладнання, що використовується в процесах переробки відходів, і для тривалого зберігання відходів (поховання).
Коефіцієнт відчуження території визначається таким чином:
- для розміщення обладнання
(2.16)
де S - площа відчужуваної території, м2;
q - річна продуктивність обладнання з переробки відходів, т;
- для зберігання відходів
(2.17)
де Т - період часу, протягом якого здійснюється відчуження території, роки;
V0 - обсяг відходів, що підлягають похованню, т.
Поворотність ресурсів, що переробляються, визначається можливістю їх залучення до переробки, яка характеризується коефіцієнтами корисного використання і технологічної цінності відходів.
Коефіцієнт корисного використання відходів визначається як відношення відходів, що повернулися у виробництво, до загальної кількості відходів після їх переробки
(2.18)
де 
і 
- кількість відходів після переробки і кількість відходів, що поховані або безповоротно втрачені, т.
Коефіцієнт технологічної цінності відходів розраховується як відношення витрат на випуск продукції з відходів до витрат на випуск продукції з первинної сировини
(2.19)
де 
і 
- відповідно ціна і витрата ресурсів k-го виду на виробництво одиниці продукції з відходів i-ro виду;
і 
- відповідно ціна і витрата ресурсів r-го виду на виробництво одиниці цієї ж продукції з первинної сировини.
Економічність процесу переробки відходів виражається відношенням отриманих результатів у вигляді обсягу відходів, що переробляються в натуральному і вартісному вираженні, до величини витрат на 1 т відходів, що переробляються
(2.20)
де Vi - річний обсяг відходів i-го виду, що переробляються;
Цk і аk - відповідно ціна і витрата ресурсів к-го виду на переробку відходів.
Якщо переробка відходів впливає на якість продукції, що випускається, та/або на продуктивність обладнання або ресурси, що використовуються для основного виробництва, то до витрат виробництва додаються додаткові витрати в основному виробництві. Вони визначаються шляхом множення ціни додаткових ресурсів на їхню кількість.
Основним видом відходів на металургійному підприємстві є металевий лом. При переробці металолому основними вимогами до вибору способу переробки є фізичний стан вихідної сировини, вид і розміри готової продукції (пакети, брикети, кусковий лом, зливки).
Для зменшення кількості відходів в основному виробництві доцільне створення і впровадження мало-, безвідходних і комплексних технологій.
На макрорівні з метою оцінки скорочення шкідливого впливу на навколишнє середовище внаслідок впровадження природоохоронних заходів, є доцільним визначення збитків, що завдаються довкіллю до і після впровадження заходу. Величина таких збитків розраховується згідно наступних правових документів:
1. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 N 639 )
2. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. № 37)
3. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 р. за № 285/2725);
Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлює порядок визначення збитків заподіяних в наслідок функціонування стаціонарних джерел суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).
Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються:
1. Викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
2. Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
3. Викиди, що здійснюються з перевищенням технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування, затверджених відповідно до законодавства.
4. Залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно та якісно передбачені технологічними регламентами виробництв і перевищують трикратне значення граничнодопустимого викиду відповідно до законодавства.
5. Залпові викиди забруднюючих речовин, які не передбачені технологічними регламентами виробництв.
6. Аварійні викиди.
Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулою
(2.21)
де m - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої i речовини в атмосферне повітря від джерела викиду цієї забруднюючої речовини, т;
Сі - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини, мг/м3.;
Снорм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі на викид, мг/м3;
Vі - значення об'ємної витрати газопилового потоку від V джерела викиду i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, м3/с;
Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.
Або за формулою:
mі= 0,0036 * (Vi * Ci – Mqі) * T (2.22)
де Vі - об’ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, м3 /с;
Сi - середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/м3, розрахована як середня арифметична;
Mqі - потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;
Т - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, годин.
Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1 з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:
(2.23)
де За – розмір економічного збитку через забруднення атмосфери, грн.;
mі – маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативне,т/рік;
1,1П – базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, грн/т;
Аі – безмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини, розраховується як:
Аі =1/ГДК (2.24)
де ГДК – середньодобова гранично допустима концентрація або орієнтовано безпечний рівень впливу і-тої забруднюючої речовини, мг/м3;
кнас – коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту;
кф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту;
кзі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною, визначається як:
(2.25)
де q – середньорічна концентрація і-тої забруднюючої речовини за даними інструментальних вимірів на стаціонарних постах за попередній рік, мг/м3;
– середньодобова гранично допустима концентрація і-тої забруднюючої речовини, мг/м3;
Значення коефіцієнтів кнас, ГДК та кф приведені у таблицях 2.4 2.5 та 2.6.
Таблиця 2.4
Значення коефіцієнта Кнас
| Чисельність жителів, тис. чол. | Кнас |
| До 100 | 1.00 |
| 100.1 - 250 | 1.20 |
| 250.1 - 500 | 1.35 |
| 500.1-1000 | 1.55 |
| Понад 1000 | 1.80 |
Таблиця 2.5
Значення граничнодопустимої концентрації забруднюючої речовини, мг/м3 для відходів, що викидаються в атмосферу
| Речовина | ГДКдоб мг/м3 | ГДКр.з. мг/м3 | Речовина | ГДКдоб мг/м3 | ГДКр.з. мг/м3 |
| Сірчистий ангідрид | 0.05 | Окис вуглецю | |||
| Сірководень | 0.008 | Кобальт металевий, окисел кобальту | 0.001 | 0.5 | |
| Сірчана кислота | 0.1 | Нікель і його оксиди | 0.001 | 0.05 | |
| Окиси азоту в перерахунку по масі на NO2 | 0.04 | Сажа без домішок (пил вуглеводу без урахування домішок) | 0.05 | ||
| Марганець і його окиси в перерахунку на Mn (для аерозолю дезінтеграції) | 0.001 | 0.03 | Окиси натрію, магнію, калію, заліза, стронцію, молібдену, вольфраму, вісмуту | (0.15) | |
| Аміак | 0.04 | Деревний пил | (0.15) | ||
| Неорганічні сполуки шестивалентного хрому по Cr2O3 | 0.0015 | 0.01 | П’ятиокис ванадію (пил) | 0.002 | 0.5 |
| Летючі низькомолекулярні вуглеводороди | 1.5 | Пари плавикової кислоти і інші газоподібні сполуки фтору | 0.005 | 0.05 | |
| Фенол | 0.003 | 0.3 | Ацетон | 0.35 | |
| Ацетальдегід | 0.01 | Хлор молекулярний | 0.03 | ||
| Бенз(о)пірен | 0.000001 | 0.00015 | Окиси алюмінію | (0.15) | |
| Ціанистий водень | 0.01 | 0.3 | Двоокис кремнію | 0.05 |
Таблиця 2.6