Економічний зміст інвестування

 

Ефективність інвестицій в основні засоби залежить від багатьох чинників, найважливіші з них:

· віддача вкладень;

· термін окупності інвестицій;

· інфляція;

· рентабельність інвестицій за весь період й за окремими періодами;

· стабільність надходжень коштів;

· наявність інших, ефективніших напрямків вкладення капіталу.

Інвестування – це складний процес, який потребує ретельного аналізу. При аналізі інвестиційних витрат необхідно продумувати декілька альтернатив.

Економічні обґрунтування інвестиційних проектів пов’язані з питаннями:

· необхідності додаткових фондів;

· дохідних статей;

· витрат або їх скорочення.

За складністю економічного обґрунтування всі інвестиційні проекти поділяють на такі категорії:

· ті, що передбачають заміну зношеного або застарілого устаткування при випуску прибуткової продукції (витрати, яких зазнає підприємство, будуть компенсовані збільшенням прибутку, в таких проектах вимоги до норми рентабельності відсутні);

· припускають збільшення виробництва продукції, випуск якої вже налагоджено, і розширення ринку збуту або перехід на випуск нової продукції й освоєння нового ринку (в основі їх лежать оцінки підвищення попиту та пропозиції, зазвичай пов’язані зі значними витратами на тривалий період).

Ізфінансової точки зору інвестиційний проект об’єднує самостійні процеси:

· створення виробничого та інших об’єктів;

· одержання прибутку.

Зазначені процеси протікають послідовно або паралельно.

Питання про розміри необхідних інвестицій з погляду фінансового планування зводиться до аналізу й оцінки економічної привабливості проекту. Для цього необхідно взаємозв’язати між собою:

· розмір інвестицій;

· робочий приплив готівки або прибутку за життєвий термін проекту;

· період, протягом якого передбачається одержувати прибуток.

До простих методів оцінки економічної привабливості інвестиційного проекту зараховують:

1) термін окупності вкладень, який визначають за формулою

 

, (8.28)

 

де T – термін окупності капіталовкладень, років;

К – сума капіталовкладень, грн;

P –середньорічний прибуток (чистий приплив грошових коштів), грн;

2) рентабельність капіталовкладень

 

, (8.29)

 

де r – рентабельність капіталовкладень, %;

3) середню рентабельність проекту

 

, (8.30)

 

де – середня рентабельність проекту, %;

– середній за період розмір капіталовкладень, грн;

4) мінімум приведених витрат (для рівновеликих обсягів виробництва)

 

, (8.31)

 

де – приведені витрати за і-м варіантом, грн;

– собівартість продукції за і-м варіантом, грн;

– капіталовкладення за і-м варіантом, грн;

– норматив ефективності капіталовкладень (0,20).

Міжнародна практика обґрунтування інвестиційних проектів використовує такі узагальнені показники для підготовки й оцінки рішення про доцільність вкладення коштів:

· чиста поточна вартість;

· рентабельність;

· внутрішній і граничний рівень прибутковості (ефективності);

· період повернення капітальних вкладень (термін окупності);

· максимальний грошовий відтік;

· точка беззбитковості.

Показник чистої поточної вартості (NPV) являє собою різницю сукупного прибутку від реалізації продукції, розрахованого за період реалізації проекту, й усіх видів витрат за цей же період.

Якщо сумарне значення грошових потоків дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачає тільки на повернення вкладеного капіталу й одержання мінімально необхідного рівня прибутковості на цей капітал. Якщо сумарне значення позитивне, це означає, що проект забезпечує більше надходжень, ніж необхідно для обслуговування боргу і виплат мінімального рівня прибутку засновникам та інвесторам. У разі наявності декількох протилежних проектів варто обрати той, у якого NPV вище:

 

, (8.32)

 

де S – ефект від проекту;

T – термін життя проекту в інтервалах планування t, років;

– результати, що досягаються на t-му інтервалі планування, грн;

– витрати, що здійснюються на t-му інтервалі, грн;

– ставка дисконтування на t-му інтервалі.

Внутрішній граничний рівень прибутковості (ефективності) визначається як граничне значення рентабельності, що забезпечує нульове значення інтегрального ефекту. Проект вважається рентабельним, якщо внутрішній коефіцієнт ефективності не нижче за вихідне граничне значення.

Внутрішній граничний рівень прибутковості – ставка дисконту, при якій сучасна вартість усіх надходжень від проекту дорівнює сучасній вартості витрат на нього.

Якщо внутрішній граничний рівень прибутковості перевищує вартість коштів, вкладених у здійснення проекту, то його можна рекомендувати до виконання.

Максимальний грошовий відтік – найбільше негативне значення чистої поточної вартості, розрахованої за наростаючим результатом. Він відбиває необхідні розміри фінансування проекту і має узгоджуватися із джерелами покриття всіх витрат.

Норма беззбитковості – мінімальний розмір партії продукції, що випускається, при цьому забезпечується «нульовий» прибуток.

 

. (8.33)

 

Розглянемо етапи методики оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Етап 1. Порівнюють показники загальної рентабельності інвестиційних проектів із середнім відсотком банківського кредиту. Якщо розрахункова рентабельність інвестиційного проекту нижче від банківського відсотка, то від нього треба відмовитися і покласти грошові кошти в банк під відсотки.

Етап 2.Порівнюютьпоказники загальної рентабельності інвестиційних проектів із середнім темпом інфляції в країні. Якщо темпи інфляції вище рентабельності проекту, то капітал з часом знеціниться і не буде відтворений. Віддача від інвестиційного проекту має бути вище, ніж темпи інфляції.

Етап 3. Порівнюють проекти за обсягом необхідних інвестицій.

Етап 4. Порівнюють проекти за термінами окупності. Термін окупності інвестиційного проекту розраховується з урахуванням фактора часу шляхом розподілу суми інвестицій на розмір щорічного прибутку від проекту.

Етап 5. Оцінюють стабільність надходжень від реалізації проекту. Критерій оцінювання неоднозначний. Інвестора може цікавити і рівномірно розподілений процес віддачі за проектом і прискорений (уповільнений) процес одержання прибутків від інвестицій до початку або кінця періоду віддачі.

Етап 6. Порівнюють загальну рентабельність інвестиційних проектів без урахування фактора часу. Це можливо, якщо термін проекту малий або загальний стан економіки стабільний, стійкій.

Етап 7. Порівнюють загальну рентабельність інвестиційних проектів з урахуванням фактора часу. Майбутні надходження і прибутки приводяться до цін початкового періоду за формулою

 

, (8.34)

 

де – майбутня вартість капіталу, грн;

– поточна (початкова) вартість капіталу, грн;

r – ставка дисконту (нарощування капіталу), грн;

t – число періодів (років, місяців).

Майбутні прибутки можна оцінити в поточній вартості за формулою

 

. (8.35)

 

Для оцінки ефективності капітальних вкладень використовують показник рентабельності капіталу

 

, (8.36)

 

де P – прибуток, грн;

F - інвестований капітал, грн.

У світовій практиці використовують .

Для порівняння різноманітних економічних рішень користуються звичайно показником приведених витрат або показником терміну окупності в роках за формулами:

 

; (8.37)

 

. (8.38)

 

При фінансових вкладеннях замість нормативної рентабельності використовують розмір середнього позикового банківського відсотка. Якщо отримані дивіденди від інвестиційного проекту більше за цей відсоток, то рішення ефективне, якщо ні, то грошові кошти краще зберігати у банку.

 

Нотатки
1. Основні фонди складаються з матеріальних основних фондів (основні засоби) і нематеріальних основних фондів (нематеріальні активи). 2. Наказ про облікову політику підприємства часто називають «Наказ № 1». Це – основний документ для бухгалтерії. Він установлює правила ведення бухгалтерського обліку й з безлічі варіантів, дозволених національними стандартами бухгалтерського обліку явно прописує ті, якими підприємство керується у своїй діяльності. В основі успішної діяльності будь-якого підприємства (як новоствореного, так і діючого) лежить чітко налагоджений механізм обліку (бухгалтерського, податкового, управлінського) господарських процесів. Для створення такого механізму підприємству необхідно обрати із наявних варіантів той порядок обліку, який відбиває конкретні особливості його господарської діяльності, іншими словами, прийняти облікову політику підприємства.   У П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облікова політика підприємства визначається як сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для обліку й оцінки показників статей фінансової звітності. Традиційно наказом про облікову політику, зокрема , визначаються: · пороги істотності за окремими об’єктами обліку; · надання філіям, представництвам та іншим відособленим підрозділам підприємства права ведення окремого балансу; · статті й правила калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); · методи амортизації необоротних активів; · вартісні ознаки предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів; · методи оцінки вибуття запасів; · періодичність перевірки й коригування вартості запасів; · порядок обліку транспортно-заготівельних витрат; · перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; · порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг; · порядок визначення ступеня завершеності робіт з будівельного контракту. Наказ про облікову політику видається в перший робочий день року (в Українських стандартах зазначено, що обліковим періодом є календарний рік) і діє до закінчення календарного року. Закон «Про бухгалтерський облік» надає право підприємству самостійно визначати свою облікову політику. Тому, у зв’язку з тим, що облікова політика є головним для обліку документом, вона має бути закріплена відповідним наказом про облікову політику підприємства. Підприємство самостійно: 1) обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації й узагальнення інформації; 2) розробляє систему й форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; 3) затверджує правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку ([Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://profmeter.com.ua) Основні типові проведення з відображення операцій фінансової оренди в орендаря та орендодавця показані за адресою: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua.

 

 

Тести і задачі

1. Вартість основних засобів погашається:

1) одноразово;

2) протягом терміну їхньої корисної експлуатації.

2. При одержанні безоплатно основних засобів розмір власного капіталу:

1) не змінюється;

2) збільшується.

3. При ліквідації основних засобів власні джерела підприємства:

1) залишаються без змін.

2) зменшуються.

3) збільшуються.

 

4. Ефективність використання основних фондів характеризується показниками:

1) фондовіддачі;

2) фондомісткості;

3) відносної економії фондів;

4) зниження собівартості продукції.

 

5. При розрахунку загального показника фондовіддачі у вартості основних фондів орендовані фонди:

1) враховуються.

2) не враховуються.

 

6. При розрахунку загального показника фондовіддачі у вартості основних фондів здані в оренду, резервні фонди на консервації:

1) враховуються.

2) не враховуються.

 

7. Підвищення фондовіддачі веде:

1) до збільшення обсягу продукції, що випускається;

2) відносної економії виробничих основних фондів;

3) перевитрати виробничих основних фондів.

8. В якому документі зазначаються норми амортизаційних відрахувань?

1) у статуті підприємства;

2) Конституції України;

3) Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

4) Законі України «Про податок на додану вартість»;

5) підприємства встановлюють самостійно.

 

9. До витрат на відтворення основних фондів належать:

1) витрати на оборотні кошти;

2) реконструкцію основних фондів виробничого при­значення;

3) виробничі запаси;

4) заходи з підвищення кваліфікації працівників;

5) зарплату управлінського персоналу.

 

 

10. Як називається сукупність витрат на створення нових, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення чинних повних фондів?

1) амортизаційні відрахування;

2) капітальні вкладення;

3) фінансування вкладень;

4) мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;

5) капітальний ремонт.

 

11. Що таке амортизаційні відрахування?

1) метод поступового перенесення вартості основних фондів на собівартість продукції;

2) непрямий податок;

3) сума власних оборотних коштів, необхідна підприємству для створення мінімальних запасів оборотних активів;

4) фінансові ресурси, які вкладаються в оборотні фонди і фонди обігу;

5) грошові фонди.

 

12. Від яких показників залежить сума амортизаційних відрахувань?

1) від балансового прибутку підприємства і норми амортизації;

2) балансової вартості основних фондів і норми амортизації;

3) середньорічної вартості основних фондів;

4) вартості основного фонду на початок року;

5) норми амортизаційних відрахувань.

 

13. Основні фонди – це:

1) частина матеріальних цінностей, які перебувають у розпорядженні підприємства;

2) матеріальні цінності, використовувані у виробничій діяльності підприємства протягом понад одного року;

3) матеріальні цінності, які протягом тривалого часу зберігають натуральну форму;

4) матеріальні цінності, які поступово переносять свою вартість на вироблений продукт.

 

14. Відтворення основних фондів – це:

1) процес безперервного поновлення основних виробничих фондів;

2) заміна окремих зношених частин основних фондів;

3) придбання нових основних фондів;

4) заміна зношеного устаткування на нове.

 

15. Зношення основних фондів – це:

1) процес здійснення капітального ремонту основних фондів;

2) заміна зношених основних фондів через капітальне будівни­цтво;

3) матеріальне зношування окремих елементів основних фондів і заміна їх через капітальне будівництво або капітальний ремонт;

4) заміна основних фондів унаслідок запровадження нового, прогресивнішого устаткування.

16. Як обчислити суми амортизаційних відрахувань звітного періоду?

1) множенням середньорічної вартості основних виробничих фондів на норму амортизаційних відрахувань;

2) балансової вартості основних фондів на норму амортизаційних відрахувань;

3) балансової вартості основних фондів у звітному кварталі з урахуванням введення й вибуття основних фондів у цьому кварталі на норму амортизаційних відрахувань;

4) за допомогою застосування норм амортизації балансової вар­тості груп основних фондів на початок звітного періоду.

 

17. Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду визначається?

1) як балансова вартість груп основних фондів на початок пері­оду, що передував звітному, збільшена на суму витрат, понесених на придбання основних фондів і зменшена на суму виведених з експлуатації основних фондів відповідної групи та суму амортизаційних відрахувань;

2) середньохронологічна балансова вартість основних фондів на період, що передував звітному;

3) балансова вартість основних фондів у звітному кварталі з урахуванням введення і вибуття основних фондів цього кварталу;

4) балансова вартість основних фондів на початок періоду, що передував звітному, з урахуванням введення й вибуття основних фондів.

 

18. Капітальні вкладення – це витрати:

1) на створення нових, реконструкцію й технічне переозброєння чинних основних фондів;

2) придбання нових основних фондів і капітальний ремонт чинних основних фондів;

3) розширення та реконструкцію наявних виробництв;

4) розширене відтворення основних фондів.

 

19. Джерелами капітальних вкладень є:

1) прибуток, амортизаційні відрахування, довгострокові кредити банку, іноземні інвестиції;

2) власні фінансові ресурси, кошти Державного та місцевого бюджетів, довгострокові кредити банку;

3) власні та залучені фінансові ресурси, фінансові кошти від продажу цінних паперів, кошти Державного та міського бюджетів, кошти іноземних інвесторів;

4) статутний фонд підприємства, фонд нагромадження, фонд матеріального заохочення, інші спеціальні фонди.

 

20. За яких умов підприємства мають право застосовувати щоріч­ну індексацію основних фондів?

1) щорічна індексація основних фондів проводиться підприєм­ствами всіх форм власності за умови, що торішній рівень інфляції становив понад 5%;

2) щорічна індексація основних фондів проводиться підприємствами згідно з дозволом Кабінету Міністрів України;

3) щорічна індексація основних фондів проводиться підприємствами самостійно за умови застосування прискореної амортизації основних фондів;

4) щорічна індексація основних фондів проводиться підприємствами всіх форм власності за умови, що торішній рівень інфляції становив понад 10%.

 

21. Основні фонди підприємства рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їх функціонування за вартістю:

1) первісною;

2) відносною;

3) повною (відновною і первісною);

4) залишковою.

 

22. Яка ознака лежить в основі поділу основних фондів на актив­ну і пасивну частини?

1) паспортна продуктивність;

2) цільове призначення;

3) рівень прибутковості;

4) ступінь спрацьованості;

5) повнота участі у виробничих процесах.

 

23. Підвищення технічного рівня виробництва без розширення наявних виробничих площ можливе за рахунок:

1) капітального ремонту;

2) технічного переозброєння діючого підприємства;

3) реконструкції наявного підприємства;

4) розширення наявного підприємства;

5) нового будівництва.

 

24. Узагальнюючі показники рівня використання основних фондів підприємства – це:

1) коефіцієнт оновлення основних фондів;

2) фондомісткість продукції;

3) коефіцієнт змінності роботи устаткування;

4) коефіцієнт використання поточної потужності підприємств.

 

25. Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати:

1) майбутні;

2) що матимуть місце у наступному періоді, але виплачуються сьогодні;

3) що мають місце у цьому періоді, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції в наступному періоді;

4) які мають бути погашені покупцями продукції.

Задача 1

 

Визначити фондовіддачу за валовою і чистою продукцією, фондомісткість, фондоозброєність за такими даними:

· вартість валової продукції на кінець року 10 млн грн;

· частка матеріальних витрат з урахуванням амортизації 0,7

· вартість основних виробничих фондів на початок року 9 млн грн;

· у травні введено в дію основних виробничих фондів на суму 1 млн грн;

· з 1 листопада вибуло основних фондів на суму 0,5 млн грн;

· середньосписочна чисельність працівників 250 осіб.

Розв’язок

1) середньорічна вартість основних фондів становить 9 + 1 · 7 : 12 – 0,5 · 2 : 12 = 9,5 (млн грн);

2) вартість чистої продукції: 10 · (1 – 0,7) = 3 (млн грн);

3) фондовіддача: за валовою продукцією 10 : 9,5 = 1,05; за чистою продукцією 3 : 9,5 = 0,3;

4) фондомісткість: 9,5 : 10 = 0,95;

5) фондоозброєність: 9,5 : 250 = 0,038 (млн грн).

Задача 2

Визначити коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів, користуючись даними:

· вартість основних виробничих фондів на початок року 159 тис. грн;

· у травні введені основні фонди на суму 28 тис. грн;

· у жовтні виведені основні фонди на суму 15 тис. грн;

· сума зношення основних фондів 31,8 тис. грн;

· вартість майна 190 тис. грн.

Розв’язок

1) вартість основних виробничих фондів на кінець року становила 159 + + 28 – 15 = 172 (тис. грн);

2) коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів: (172 – 31,8) : 190 = 0,73.

 

Задача 3

 

Розрахувати необхідні показники та обрати найрентабельніший вид вкладення капіталу. За першим видом при капіталовкладеннях 1950 тис. грн прибуток становитиме 1200 тис. грн. За другим видом при капіталовкладеннях 11080 тис. грн прибуток – 4040 тис. грн.

 

 

Задача 4

 

Фінансову діяльність підприємства протягом звітного року характеризують такі дані:

· здійснено розміщення корпоративних прав за курсом 120%;

· номінальна вартість емісії – 100 тис. грн;

· чистий прибуток підприємства - 50 тис. грн;

· 60% чистого прибутку спрямовано на виплату дивідендів;

· 20% чистого прибутку використано на поповнення резервного капіталу;

· підприємство отримало на безоплатній основі необоротні акти­ви первісною вартістю 30 тис. грн.

Розрахувати приріст власного капіталу підприємства за звітний період у розрізі окремих статей. Обгрунтувати висновки.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке «основні засоби»?

2. Яка основна мета підприємця і як вона пов’язана із поняттям «основні засоби»?

3. В яких статтях балансу відбивають основні засоби?

4. Як погашається вартість основних засобів?

5. Які нормативно-правові акти регламентують відбиття руху основних засобів у бухгалтерському й податковому обліку?

6. За рахунок яких джерел можуть формуватися основні засоби?

7. Що розуміють як «фінансові інвестиції».

8. Що треба враховувати при оцінці ефективності вкладень в основні засоби?

9. Як впливають операції з купівлі-продажу, оренди та лізингу основних засобів на фінансовий стан підприємств?

10. Як обчислюється ефективність використання основних засобів?

11. За допомогою яких показників обчислюється стан й ефективність використання основних засобів?

12. Назвіть групи показників використання основних фондів.

13. Які є методи обліку основних фондів?

14. Які методи амортизації вам відомі?

 

 

Література

1. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: навчальний посібник /
І.В. Зятковський. – К.: Кондор, 2003. – С. 51-97.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inpos.com.ua/129.

3. Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: інструкція Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

4. Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ: наказ Державного казначейства України № 459/4680 від 31.07.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.linux.kiev.ua/ua/docs/legal/oblik/

5. Про оподаткування прибутку підприємств: закон України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

6. Фінанси підприємств: курс лекцій / За ред. Г.Г. Кірейцева. – К.: Центр навч. літ., 2002. – С. 153-180.

7. Фінанси підприємств: підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; кер. кол. авт. і наук. ред. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., переробл. і допов. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 293-327.