Порядок і методи проведення експертизи скляних виробів

Експертиза кількості і якості виробів із скла і кришталю проводиться особисто експертом відповідно до вимог технічних умов контракту (для імпортних виробів) або діючих стандартів (для вітчизняних виробів) і закупленого зразка-еталона. Експерт при цьому керується Методикою проведення експертизи якості імпортних скляних виробів, якою передбачено, що експертиза кількості і якості скляних виробів проводиться одночасно: вироби підраховують і визначають їх якість [40].

Неоднорідна за складом партія товару має бути розсортована (за найменуванням, артикулами, розмірами) замовником до по­чат­ку експертизи. У випадку, якщо до експертизи представлено декілька партій товару, кожна партія перевіряється окремо від­по­відно до товаросупровідних документів.

Перед початком експертизи експерт знайомиться зі змістом діючих вітчизняних стандартів, технічних умов контракту (до­говору) на поставку даного товару і зразком-еталоном товару.

Основними завданнями, які має вирішити експерт в ході екс­пертизи, є:

– визначення умов, в яких знаходиться товар;

– перевірка стану тари й упаковки виробів із скла і кри­шта­лю;

– встановлення наявності маркування на упаковці і відпо­від­ність його супровідним документам постачальника і технічним умовам контракту;

– перевірка на відповідність виробів зразкам-еталонам за способом виготовлення й обробки, за формою, місткістю, розмі­рами, способом обробки горловин, кришок і пробок до графинів, а також за кольором, масою, розмірами і кількістю предметів у комплекті або сервізі;

– встановлення наявності (відсутності) дефектів, що нега­тив­но впливають на механічні, термічні, оптичні, естетичні і санітарно-гігієнічні властивості виробів; їхні розміри, місця роз­ташування і причини виникнення.

При відкриванні транспортних одиниць експерт встановлює наявність і стан допоміжних пакувальних матеріалів, порядок ук­ладання кожного ряду товару, ступінь заповнення товаром кож­ної одиниці. При відкриванні кожного товарного місця конт­рольні стрічки повинні розрізатися, а не відриватися від кар­то­ну.

Далі проводиться перевірка кількості, комплектності все­ре­дині групового і індивідуального пакування. Одночасно пере­ві­ряється наявність і характер дефектів зовнішнього вигляду, кіль­кість битих виробів.

Результати перевірки кількості, комплектності і якості това­ру, стану пакування експерт фіксує в робочому журналі.

При експертизі кількості фактичну кількість виробів експерт співставляє з кількістю, що вказана в пакувальних листах, спе­ци­фікації або в маркуванні товарного місця.

При виявленні розходження в кількості або пошкодження товару (розбиті вироби) експерт повинен призупинити подальше відкривання, повторно перевірити кількість товару і провести додатковий зовнішній і внутрішній огляд товару і засобів паку­вання з метою встановлення причин утворення нестачі або по­шкодження товару.

При виявленні нестачі товару, якщо не виявлено пошкоджень упакування (переклеювання контрольної стрічки, перезабивання цвяхів), слід провести зважування товарного місця із визна­чен­ням маси нетто і брутто, співставити з даними, вказаними в мар­куванні на ящику або в супровідних документах. Експерт по­переджає замовника експертизи про необхідність забезпечення непорушності (збережуваності) товарного місця, в якому вияв­лено нестачу, до вирішення спору між постачальником і одер­жувачем товару.

Якщо в ході додаткового огляду виявлено сліди пошкод­жен­ня тари з доступом до товару або сліди порушень, що не ви­ключають можливість доступу до товару, експерт зобов’язаний звер­нути на це увагу замовника і рекомендувати йому викли­кати представників првоохоронних органів.

Якщо експерту пред’явлений товар в пошкодженому при транс­портуванні упакуванні, експерт повинен вимагати у замов­ника акт транспортної організації (комерційний акт).

Якість скляних виробів перевіряють візуально неозброєним оком при денному розсіяному світлі або при аналогічному ос­вітленні на відстані 500–600 мм від ока експерта.

Перевірку виробів починають з загального огляду виробу і вимірювання його габаритних розмірів.

Для перевірки відповідності габаритних розмірів виробів або їх об’єму даним контрактних умов або стандартів викорис­то­ву­ються універсальні вимірювальні інструменти, мірна градуйо­ва­на склянка або циліндр.

Для виробів, що характеризуються висотою і діаметром, ви­значення групи (дрібні, середні, крупні) проводиться за найбіль­шим розміром.

Для визначення висоти виробу застосовуються прямокутний трикутник і лінійка – точка їх перетину по вертикалі і гори­зон­талі є висотою виробу.

Для визначення розміру овальних виробів вимірюють вели­кий і малий діаметри, а також висоту виробу.

Для визначення розміру виробів, що мають чотирикутну фор­му, вимір провадиться за найбільшою діагоналлю.

Об’єм виробів визначається за масою води в грамах при 20 °С, що вміщається у виробі, або за об’ємом води, що ви­мі­рюється мірним циліндром або градуйованою склянкою. При перевірці об’єму воду наливають до краю виробу.

Допускаються відхилення виробів за об’ємом, діаметром і висотою виробів, що регламентуються ГОСТ 30407-96 «Посуда и декоративные изделия из стекла. Общие технические условия» або обумовлені контрактом.

Для визначення товщини стінок, краю, корпусу, дна виробів використовують штангенциркуль.

Для визначення косини краю і деформації виробу засто­со­ву­ють клинчасту сталеву пластинку або штангенциркуль.

Деформація плоских виробів визначається шляхом виміру зазору між краєм виробу і рівною площиною за допомогою ви­мірювального клина; порожнистих виробів – визначенням різ­ниці максимального і мінімального діаметрів; виробів на ніжці – визначенням різниці максимальної і мінімальної висоти краю виробу, установленого на рівну поверхню.

Якщо на виробах є поверхневі пузирі, то їх стійкість пере­ві­ряється легким натисканням на пузирі спеціальним металевим стрижнем довжиною 300–400 мм, що має заокруглений кінець діаметром 1–1,5 мм.

Стійкість закріплення силікатних і люстрових фарб і плівок дорогоцінних металів на виробах визначають сильним поти­ран­ням виробів фланелевої тканиною.

Для визначення наявності тріщин, посічок, сторонніх вклю­чень використовується збільшувальна лупа.

Виявлені дефекти відмічають на виробі тушшю або спе­ці­аль­ним олівцем (стеклографом).

У випадку, коли причину утворення дефекту зовнішнім ог­лядом визначити не можна, проводять дослідження в акреди­то­ваній незалежній лабораторії.

При виявленні в скломасі внутрішньої напруги в акті екс­пер­тизи цей дефект характеризується як прихований дефект ви­роб­ничого характеру.

Особливості експертизи виробів із скла і кришталю, по­шкод­жених при транспортуванні. Обов’язковими умовами для проведення експертизи пошкоджених при транспортуванні вантажів є:

– наявність заявки від організації, у якої знаходиться вантаж тепер;

– наявність транспортних документів і комерційного акта на пошкоджений вантаж;

– стан вантажу, тари, кількість і найменування пошкодженої продукції повинні відповідати даним комерційного акта;

– участь в експертизі начальника станції або його заступ­ни­ка, або начальника вантажного двору.

Якщо експерту пред’явлені місця з пошкодженням без до­ступу до товару, але зі слідами деформації, ум’ятинами, шару­дінням битих виробів та ін. (в комерційному акті відзначені ці недоліки), то експерт зобов’язаний перевірити кількість (комп­лектність) і ступінь пошкодження виробів, встановити втрату їх якості у відсотках за механічними пошкодженнями і окремо – за наявністю виробничих дефектів.

Якщо експерту пред’явлені вироби в розпакованому вигляді (у розкритій тарі) і в комерційному акті зазначена фактична кіль­кість товару, нестача, характер пошкодження, то експерт зобов’язаний перевірити цей товар за якістю, а в акті експертизи відобразити цю кількість як із числа пред’явленої експерту, а не встановленої в розкритому вантажному місці.