Визначення втрати якості імпортних швейних виробів

Відсоток втрати якості на імпортні швейні вироби вста­нов­люється, якщо це обумовлено в контрактах або є згода замов­ника товару і визначається згідно таблиці визначення відсотка втрати якості, яка наведена у Методиці проведення експертизи імпортних швейних виробів. Таблиця є орієнтовною, у кожному окремому випадку необхідно враховувати вид виробу, місце розташування дефекту, вплив його на експлуатаційні власти­во­сті виробу, можливість усунення дефекту.

У таблиці наводиться відсоток втрати якості виробів, що не були в експлуатації; відсоток втрати якості ношених виробів збільшується на 10–30 % у залежності від зовнішнього вигляду і ступеня зносу виробу.

Відсоток втрати якості виробу від дефектів виробничого і невиробничого характеру встановлюється окремо.

При наявності на виробі двох дефектів відсоток втрати якості встановлюється за найбільшим дефектом; при наявності на ви­робі понад двох дефектів збільшується на 10–30 % у залежності від наявності і характеру дефектів.

Дефекти, розташовані на закритих ділянках, враховуються тіль­ки у тому випадку, коли вони впливають на експлуатаційні властивості виробу.

У комплектах відсоток втрати якості спочатку встанов­лю­ється на вироби з дефектами, а потім перераховується на весь комплект.

Перерахунок проводиться, виходячи з таких співвідношень вар­тості виробів комплекту:

а) костюм чоловічий, що складається з двох предметів:

піджак – 60 % від вартості костюма;

штани – 40 % від вартості костюма;

б) костюм чоловічий, що складається з трьох предметів:

піджак – 50 % від вартості костюма;

жилет – 15 % від вартості костюма;

штани – 35 % від вартості костюма;

в) сукня-костюм жіноча:

жакет – 60 % від вартості сукні-костюма;

спідниця – 40 % від вартості сукні-костюма.

При визначенні дефектів, що характеризуються словами «по­мітно» і «різко виражене», варто користуватися еталонами, вста­новленими на аналогічні вироби вітчизняного виробництва.

 

Питання для самоконтролю

1. Порядок визначення сорту швейних виробів.

2. Чинники, що впливають на якість швейних виробів.

3. Послідовність зовнішнього огляду готових виробів.

4. Методи перевірки якості швейних виробів.

5. Визначення артикулу швейних виробів.

6. Визначення моделі швейного виробу.

7. Визначення розміру швейних виробів.

8. Дефекти готових швейних виробів.

9. Порядок визначенні втрати якості швейних виробів.

 

Перелік нормативних документів

ДСТУ 3115-95 Шкіра для швейних виробів. Загальні технічні умови.

ДСТУ 2122-93 Материалы для одежды. Символы и требования ухода.

ДСТУ 2119-93 Технология швейно-трикотажного производства. Термины и определения.

ДСТУ 2136-93 Волокна и нити текстильные. Виды, дефекты. Тер­мины и определения.

ДСТУ 2162-93 Технология швейного производства. Термины и определения.

ГОСТ 4103-82 «Изделия швейные. Методы контроля качества».

ГОСТ 12566-81 «Изделия швейные бытового назначения. Оп­ре­деление сортности».

ГОСТ 23948-80 «Изделия швейные. Правила приемки».

ЕКСПЕРТИЗА ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ

Загальні положення

Експертиза імпортних трикотажних виробів проводиться від­повідно до технічних умов контрактів, Інструкції про порядок перевірки якості і кількості імпортних товарів, нормативних до­ку­ментів, що пропонуються Методикою проведення експертизи якості трикотажних виробів, а також зразками закупівель або ду­блікатами зразків. Експертиза якості вітчизняних трико­таж­них виробів здійснюється відповідно до вимог ДСТУ 3045-95 «Полотна та вироби трикотажнi, хутро штучне трикотажне. Кла­сифiкацiя та номенклатура показникiв якостi», ГОСТ 9173-86 «Из­делия трикотажные. Правила приемки», стандартами на сорт­ність різних видів трикотажних виробів, ГОСТ 1115 «Изде­лия трикотажные верхние. Определение сортности», ГОСТ 1136-81 «Изделия трикотажные бельевые. Определение сорт­но­сти», ГОСТ 1165-85 «Изделия трикотажные перчаточные. Опре­деление сортности», ГОСТ 1164-86 «Головные уборы и шарфы трикотажные. Определение сортности». Залежно від кількості допустимих дефектів зовнішнього вигляду полотен і виробничо-швейних дефектів, їх розмірів і місця знаходження, ступеня впли­ву на якість трикотажні вироби поділяють на два сорти.

Контроль правильності маркування, складання і пакування різних груп трикотажних товарів проводять відповідно до вимог ГОСТ 3897-87, який регламентує правила та порядок марку­ван­ня, матеріали, що використовуються для цього, складання, пер­винне та вторинне пакування трикотажних виробів.

Ознайомившись з товаросупровідними документами, експерт приступає до перевірки усіх виробів пред’явленої партії. Ви­бір­кова перевірка допускається тільки в тих випадках, коли це обумовлено в контракті. Вироби повинні цілком відповідати зраз­ку-еталону за матеріалом верху і підкладки, моделлю, кон­струкцією, оздобленням, фурнітурою, технологією обробки й обмірним даними, зазначеними у додатку до контрактів. При відхиленні від зразка закупленого товару, що погіршує зов­ніш­ній вигляд і експлуатаційні властивості виробу, експерт робить в акті запис: «Виріб не відповідає зразку-еталону». У випадках, коли перевірені вироби мають незначні відхилення від зразка-еталона за моделлю, конструкцією, оздобленням і технологією обробки, що не впливають на їхній естетичний вигляд і екс­плуа­таційні властивості, складається акт експертизи, у якому дається докладний опис зразка-еталона і виробів, що надійшли. У ви­сновку акта необхідно зазначити, що виявлені невідповідності зразку закупівлі не впливають на естетичний вигляд виробів.

В окремих випадках, коли неможливо співставити виріб зі зразком або його дублікатом, експерт констатує виявлені дефек­ти, указує їхній характер, походження, вплив на якість товару.

Експертиза імпортних трикотажних виробів проводиться у приміщенні, що має звичайне або люмінесцентне освітлення; не допускається перевірка при недостатньому освітленні, а також при освітленні прямими сонячними променями. Перевірка яко­сті виробів проводиться на столі світлого тону, що має гладку поверхню. Розмір столу повинен бути таким, щоб можна було розкласти на ньому виріб.

Виріб перевіряється і вимірюється в розкладеному вигляді; при цьому необхідно усунути нерівності і складки, не допус­каю­чи розтягування полотна. Перевірка якості проводиться органо­лептичним методом.

Фізико-механічні показники (номер або текс пряжі, склад во­локна, щільність полотна, стійкість полотна до стирання, стій­кість фарбування до різноманітних впливів, стійкість полотна до утворення пілінгу, затягувань та ін.) повинні бути передбачені технічними умовами контрактів. Їх визначають лабораторним методом [43].