Предмет і завдання курсу, його наукові основи
В умовах подальшої розбудови України як незалежної європейської держави важлива роль належить українській мові – неодмінній ознаці національної ідентифікації.
Завдання вищої школи – готувати фахівців нової генерації: кваліфікованих, грамотних, мовно компетентних, які б досконало, ґрунтовно володіли українською літературною мовою у повсякденно-професійній, офіційно-документальній сфері, зокрема набули навичок комунікативно виправданого використання засобів мови, оволоділи мовою конкретної спеціальності, фаху. Акцент переноситься з традиційної настанови – засвоєння відомостей про літературні норми всіх рівнів мовної ієрархії – на формування навичок професійної комунікації, студіювання особливостей фахової мови, на розвиток культури мови, мислення та поведінки особистості.
Отже, майбутнім фахівцям мова потрібна не як сукупність правил, а як система світобачення, засіб культурного співжиття в суспільстві, самоформування та самовираження особистості. Науково доведено, що стрижневими компонентами професійно-комунікативної діяльності є мовленнєва компетенція і компетентність.
Реалізація цього завдання у вищих навчальних закладах України здійснюється шляхом вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зміст дисципліни покликаний не лише узагальнити й систематизувати знання з української мови, набуті студентами у школі, а й сформувати мовну особистість, обізнану з культурою усного і писемного мовлення, яка вміє в повному обсязі використовувати набуті знання, уміння і навички для оптимальної мовної поведінки в професійній сфері. Зрозуміло, що в цій програмі насамперед подано спільні для всіх сфер професійного спілкування рекомендації, тобто визначена загальна спрямованість курсу й обов’язковий обсяг знань, якими повинні оволодіти студенти. на основі програми викладач самостійно визначає теоретичний та практичний матеріал, враховуючи майбутній фах студента.
Отже, метою курсу є підвищення рівня загальномовної підготовки, мовної грамотності, комунікативної компетентності студентів, практичне оволодіння основами офіційно-ділового, наукового, розмовного стилів української мови, що забезпечить професійне спілкування на належному мовному рівні.
Мета навчальної дисципліни:
– формування комунікативної компетентності студентів;
– набуття комунікативного досвіду, що сприяє розвиткові креативних здібностей студентів та спонукає до самореалізації фахівців, активізує пізнавальні інтереси, реалізує евристичні здібності як визначальні для формування професійної майстерності та конкурентоздатності сучасного фахівця;
– вироблення навичок оптимальної мовної поведінки у професійній сфері: вплив на співрозмовника за допомоги вмілого використання різноманітних мовних засобів, оволодіння культурою монологу, діалогу та полілогу; сприйняття й відтворення фахових текстів, засвоєння лексики і термінології свого фаху, вибір комунікативно виправданих мовних засобів, послуговування різними типами словників.
Завдання навчальної дисципліни:
– сформувати чітке і правильне розуміння ролі державної мови у професійній діяльності;
– забезпечити досконале володіння нормами сучасної української літературної мови та дотримання вимог культури усного й писемного мовлення;
– виробити навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;
– розвивати творче мислення студентів;
– виховати повагу до української літературної мови, до мовних традицій.
– сформувати навички оперування фаховою термінологією, редагування, коригування та перекладу наукових текстів. Розвиток культури починається з розвитку мови. Відродження культури починається з боротьби за мовні права. Між мовою і культурою існує взаємозалежний зв'язок.
Тож кожен iз нас повинен дбати про «мову спiльноти» – нашу національну мову як засіб творення національної духовності i національної культури.
Мова забезпечує вiчнiсть культури. Вона пов'язує культуру етносу в один безперервний процес вiд минулого через сучасне до майбутнього. Що мiцнiшi позиції займає мова в суспiльствi, то надiйнiшi перспективи культури.
Наш обов'язок – зміцнювати ці позиції, а передусім – не допустити, щоб на нашому поколiннi обірвався цей предковічний мовно-культурний зв'язок поколінь українського народу, що йде в майбуття з глибин тисячоліть.