Теоретична частина (Оборона)

Вивести взвод в указаний опорний пункт або

в укриття на підступах до нього, потай

розташувати його, організувати охорону 38

2.2.2.1.6. Рекогносцировка 38

2.2.2.1.7. Бойовий приказ 39

2.2.2.1.8. Організація взаємодії 39

2.2.2.1.9. Організація бойового забезпечення 40

2.2.2.1.10. Організація управління 41

2.2.2.2. Організувати зайняття опорного пункту 41

2.2.2.3. Створити бойовий порядок і систему вогню, спостереження 41

2.2.2.4. Особисто, разом з командирами відділень, проводити розбивку окопів на відділення, траншеї. Керувати інженерним обладнанням опорного пункту i нести вiдповiдальнiсть за якiсне виконання бойового

завдання 41

2.2.2.5. Схема опорного пункту 41

2.2.2.6. Підготовка особового складу та техніки до бою 42

2.2.2.7. Перевірка готовності взводу до виконання

завдання 42

2.2.2.8. Доповісти командиру роти о готовності 42

2.2.3. Варіант роботи командира механізованого взводу після

отримання завдання на перехід до оборони в умовах

відсутності зіткнення з противником 43

2.2.3.1. Тактичне завдання 43

2.2.3.2. З'ясування завдання 44

2.2.3.3. Оцінка обстановки 45

2.2.3.4. Рішення 48

2.2.3.5. Рекогносцировка 50

2.2.3.6. Бойовий наказ 53

2.2.3.7. Організація взаємодії 56

2.2.3.8. Організація бойового забезпечення 58

2.2.3.9. Організація управління 60

2.2.3.10. Схема опорного пункту 61

2.2.4. Додаток 2: Схема опорного пункту 1 мв3 мр (варiант згiдно тактичнiй обстановцi що склалася)62

2.2.5. Додаток 3 63

2.2.5.1. Сигнали 63

2.2.5.2. Позивні посадових осіб 64

2.2.5.3. Коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів в обороні 65

Заключна частина

3.1. Висновок 66

3.2. Література 67

Вступ

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів у мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

Для безпечнішого розташування військ під час можливого наступу противника, війська займають оборону. В обороні вогневі засоби мають порівняно більші можливості, ніж в наступі.

Оборона може бути позиційною і маневровою. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів і характеру місцевості.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний також оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій.

В залежності від бойового завдання й умов обстановки перехід роти (батальйону) до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення і відсутності зіткненням з противником.

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Шляхи досягнення мети оборони можуть бути такі:

По-перше, поразкою, в першу чергу, головного угруповання противника вогнем всіх засобів (бойовими вертольотами, артилерією, мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час висування, розгортання, атаки переднього краю, так і при вклиненні його в глибину оборони.

По-друге, мета оборони досягається широким маневром вогнем, силами й засобами.

По-четверте, мета оборони досягається вмілим знищенням противника, який вклинився в її глибину.

Оборона несе на собі великий та важкий організаційний характер, він залежить від багатьох факторів, основні з них представлені нижче. З цих слів можна зробити деякі висновки, що для ведення оборони необхідно мати: систематичний підхід, використовувати передовий досвід ведення оборонного бою своїми та іншими підрозділами, добре розуміти свою справу та постійно її вдосконалювати, оскільки з'являються нові та нові види зброї, проти яких класична оборона практично безсильна.

Основна частина

Теоретична частина (Оборона)

2.1.1. Загальні положення

Оборона мас на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами.

Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).

2.1.2. Сутність поняття "оборона"

В сучасних умовах тим, хто обороняється, доводиться відбивати атаки противника, який має 5-6 разову перевагу в особовому складі й бойовій техніці. Внаслідок цього оборона повинна успішно протистояти потужному наступу противника, забезпечити відбиття масованих ударів авіації і високоточної зброї, атак його танків і мотопіхоти.

Головна мета оборони полягає в тому, щоб відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат в живій силі, озброєнні й техніці, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і створити сприятливі умови для переходу до наступу.

Шляхи досягнення мети оборони можуть бути такі: по-перше, поразкою, в першу чергу, головного угруповання противника вогнем всіх засобів (бойовими вертольотами, артилерією, мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час висування, розгортання, атаки переднього краю, так і при вклиненні його в глибину оборони.

Так, вогнем мінометів батальйон може вражати противника на відстані 5-6 км, а вогнем танків, БМП (БТР) і ПТКР вести успішну боротьбу з броньованими машинами на віддаленні до 3 км від переднього краю оборони.

По-друге, мета оборони досягається широким маневром вогнем, силами й засобами.

По-третє, мета оборони досягається стійким утриманням важливих районів місцевості. До них відносяться райони, котрі включають вигідні в тактичному відношенні ділянки з природними перешкодами, які перехоплюють можливі напрями наступу противника. Без стійкої оборони таких районів неможливо забезпечити ефективне ведення вогню по противнику, проведення сміливого і стрімкого маневру. Разом з тим утримання таких дільниць місцевості дозволяє сковувати наступаючого, створити сприятливі умови для ураження противника вогнем всіх засобів, знищення його контратакою.

По-четверте, мета оборони досягається вмілим знищенням противника, який вклинився в її глибину.

Виходячи з цього, суть оборони полягає у відбитті наступу переважаючих сил противника нанесенням йому поразки ударами авіації і вогнем всіх засобів з широким використанням загороджень перед переднім краєм оборони і в глибині в поєднанні з маневром вогнем, силами й засобами, рішучими контратаками при одночасному стійкому удержанні важливих (ключових) позицій, районів місцевості і створення тим самим сприятливих умов для переходу до наступу.

Види оборони

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає основній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику перед переднім краєм і в ході стійкого утримування підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямів, і перш за все там, де втрати території неприпустимі. Основна її мета -міцне і тривале утримування районів (рубежів).

Маневрова оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил. Основний її зміст полягає в проведенні послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених і ешелонованих в глибину рубежах в поєднанні з короткими контратаками, широкого застосування вогневих засад, обладнання загороджень і руйнування важливих об'єктів. Вона припускає залишення деякої частини території. В ході маневрової оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади примушує противника наступати у напрямку, на якому підготовлена тривала позиційна оборона або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний, зокрема, на другорядних і важкодоступних напрямах, на морському узбережжі й островах. Вимушено перехід до оборони буде здійснюватися внаслідок несприятливої обстановки, яка склалася.

Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися в ході бою.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогневим натиском противника. Роті (батальйону) доводиться не тільки закріплюватися на досягнутому рубежі, але часто й оволодівати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника, організовувати систему вогню в дуже обмежений час.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для підготовки взводу, роти (батальйону) до оборони.

Командири підрозділів будуть мати більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню і загороджень, для підготовки маневру силами і засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, а і на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.

Підрозділи, які обороняються, повинні в першу чергу вміло використовувати захисні властивості місцевості, так як вони вибирають місце для бою. Для цього важливо, щоб позиції, траншеї, опорні пункти розташовувались за можливістю за природними перешкодами, на схилах, командних висотах та інших ділянках місцевості, які забезпечують добрій огляд і обстріл в напрямі противника на максимальну далекість своєї зброї. Природні перешкоди уже самі по собі затрудняють дії не тільки мотопіхоти, але й танків.

Зайняття вигідних для оборони рубежів, використання захисних властивостей місцевості й уміле її інженерне обладнання значно зменшують також ефективність застосування противником ядерної та звичайної зброї, в тому числі високоточної. Так лише найпростіші окопи знижують втрати підрозділів від ядерної зброї приблизно в три рази, а від вогню артилерії - в сім разів і більше.

В обороні вогневі засоби мають порівняно більші можливості, ніж в наступі.

2.1.4. Взвод в обороні

Механізований (танковий) взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції, що займає. Він обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або у повному складі входить у бронегрупу батальйону (роти).

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню. Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100-200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу, крім того, кутом назад або кутом вперед.

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Гранатометний взвод діє, як правило, у повному складі або по відділеннях, займаючи вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу - до 100 м; для відділення - до 20 м, інтервали між відділеннями - 10-20м.

Протитанковий взвод діє, як правило у повному складі, займаючи позиції в опорних пунктах механізованих рот або в проміжках між ними на танконебезпечних напрямках, розгортаючись на рубежі 500-1000м. Вогневі позиції по фронту можуть бути: між протитанковими керованими ракетними комплексами не менше 15 м, між відділеннями протитанкових керованих ракет (обслугами станкових протитанкових гранатометів) - 100-200 м.

Опорний пункт механізованого взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і приданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу - із вогневих позицій танків і приданих засобів.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з'єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300-600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600-1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони; зон протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів.

Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів зброї.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневр вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) виводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, одна-дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир взводу, одержавши бойове завдання, приймає по карті рішення, оголошує його командирам відділень (танків), виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і управління. Потім командир взводу організовує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організовує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен швидко прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій в указаному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення, управління та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень (танків) орієнтири і уточнює: положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямок дій його бойових вертольотів; зображення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків) і приданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), а також приданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об'єкти, по яких підготовляється вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

Під час постановки завдань відділенням (танкам) командир взводу в бойовому наказі вказує: командир механізованого взводу - завдання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання приданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання черговим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, порядок знищення розвідки противника; завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару і порядок надання медичної допомоги пораненим; якими вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і фланги; командир гранатометного і протитанкового взводів - завдання відділенням, їх основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному взводу, крім того, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; завдання щодо забезпечення проміжків і флангів.

Командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки, в ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил; указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок танків); узгодити дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу, відбиття атак перед переднім краєм оборони і знищення його у випадку вклинення в оборону; указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування; повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир танкового (гранатометного) взводу, приданого механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримання зв'язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам та іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту, зобов'язаний указати: місця для улаштування загороджень, які встановлюються особовим складом взводу; ділянки розчищення місцевості для покращання спостереження і ведення вогню; зображення і глибину окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення; місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих ровиків; які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати; що зробити для забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї; де, коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; заходи щодо маскування.

Командир взводу особисто проводить розбивку окопів на відділення, траншеї та ходи сполучення, залучаючи для цього командирів відділень; керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.

В умовах відсутності зіткнення з противником для відривання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншеї, ходу сполучення застосовується вбудоване бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.

В опорному пункті механізованого, а також на вогневих позиціях гранатометного і протитанкового взводів у першу чергу встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу; розчищаються смуги обзору та обстрілу; відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з'єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея; обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; споруджується командно-спостережний пункт взводу; відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; улаштовуються загородження на флангах,та в глибині опорного пункту взводу.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил; улаштовуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу; обладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони; додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.

Надалі опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюються у бойовому і господарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу; обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об'єкти.

В опорному пункті танкового взводу в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях, улаштовуються перекриті щілини на кожний екіпаж.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, обладнуються ніші (погреби) для боєприпасів, улаштовується бліндаж на взвод.

Надалі на основних вогневих позиціях обладнуються декілька площадок для ведення вогню, вогневі позиції для кочуючих танків, підготовляються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів. Воно здійснюється потай, в тій же черговості, в стислі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.

Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути підготовлені для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маскування і місцеві матеріали. З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори (пастки).

Командир механізованого (танкового) взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного і протитанкового взводу - схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню -командиру батальйону.

На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу - тільки ділянки зосередженого вогню); ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, рубежі загороджувального вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

Для ведення оборони вночі командир взводу до початку темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам: добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних щодо ведення вогню вночі, спостереження і підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування приладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та осліплення засобів освітлення противника; додаткові заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування та цілевказання.

Командир механізованого взводу, крім того, указує які вогневі засоби, коли і куди перемістити, де додатково виставити спостерігачів.

До початку темряви всі командири зобов'язані перевірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снарядів, патронів з трасуючими кулями та засобів освітлення місцевості.

Командир механізованого взводу управляє взводом з командно-спостережного пункту, обладнаного, як правило, в ході сполучення (на позиції відділення, обладнаній в глибині опорного пункту), або з бойової машини піхоти (бронетранспортера), а командир танкового взводу - з танка. Він повинен по можливості бачити місцевість на підступах до опорного пункту, перед переднім краєм оборони і на флангах, весь бойовий порядок взводу, позиції відділень (вогневі позиції танків) сусідніх опорних пунктів, а також командно-спостережний пункт роти.

Командир гранатометного (протитанкового) взводу управляє взводом, знаходячись на командно-спостережному пункті взводу, а при діях взводу по відділеннях - при одному з відділень. Управління окремо діючими відділеннями здійснюють командири механізованих рот (взводів), яким вони придані.

В обороні взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Вдень для знищення окремих груп противника, який намагається вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, в механізованому взводі призначається черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти), а у танковому взводі - черговий танк, особовий склад яких знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню із запасної або тимчасової вогневої позиції. Крім того, черговий вогневий засіб перешкоджає пересуванню противника в його розташуванні і веденню ним інженерних робіт. Снайпер знищує офіцерів, снайперів, спостерігачів та інші цілі противника. Решта особового складу взводу удосконалює інженерне обладнання позицій, займається бойовою підготовкою або проводить технічне обслуговування бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків.

Вночі дві третини особового складу кожного відділення (члени екіпажу бойової машини піхоти, (бронетранспортера) танка в кількості, яка дозволяє вести вогонь із озброєння бойової машини) повинні знаходитися на позиції (в бойовій машині піхоти, бронетранспортері, танку) в готовності до ведення вогню.

Відпочинок особовому складу надається за дозволом командира роти. Особовий склад, який відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) і траншеях поблизу вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за тривогою. Біля укриттів виставляються спостерігачі, які встановленим сигналом оповіщають всіх відпочиваючих, викликаючи їх на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї весь особовий склад займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї негайно одягає засоби індивідуального захисту (в танках, бойових машинах піхоти включається система захисту від зброї масового ураження).

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і приданих йому вогневих засобів укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки. Командир взводу і спостерігачі ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку. У випадку знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засобів, командир взводу негайно уточнює завдання решті особового складу з метою відновлення системи вогню.

З переходом противника в атаку за командою (сигналом) командира взвод, негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу і приданих йому вогневих засобів.

Атаки танків і піхоти противника, які наступають на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню бойових машин піхоти, танків та протитанкових засобів взводу по головних (які являють собою найбільшу небезпеку) танках і танках з тралами, а потім по решті танків та інших броньованих машинах, що атакують, щоб змусити піхоту спішитися.

Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась, відсікається від танків і знищується. Атака танків і піхоти, яка за ними наступає в пішому порядку, відбивається вогнем з бойових машин піхоти, танків і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити.

По мірі наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для найбільш ефективного ураження танків (особливо вогнем в борт і корму), які долають загородження.

Противник, який увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гранатами і в рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем з протитанкових гранатометів і ручними протитанковими гранатами. Одночасно вогнем із стрілецької зброї знищується піхота, що іде слідом за танками. Для перешкоджання розповсюдження противника в глибину опорного пункту і в сторони флангів в траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються їжаки, рогатки та інші раніше підготовлені переносні загородження. Взвод при підтримці вогневих засобів старшого командира повинен за всяку ціну утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів для стрільби у фланг і в тил противнику, який вклинився, і вживає заходів щодо посилення оборони на напрямку, якому погрожують.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати позиції, які займає, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

Після відбиття атаки відновлюється система вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження та інженерні загородження, поповнюються ракети, боєприпаси, приводяться до порядку зброя і військово-технічне майно, при необхідності за дозволом командира роти проводиться зміна вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків та інших вогневих засобів, вживаються заходи щодо надання медичної допомоги і виносу тяжкопоранених. Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.

Механізований (танковий) взвод другого ешелону роти підготовляє і обороняє опорний пункт так само, як взводи, які обороняються на передньому краю.

Організовуючи оборону, командир взводу крім звичайних заходів зобов'язаний: організувати спостереження за діями підрозділів, які обороняються попереду; підготувати вогонь для відбиття атаки противника перед переднім краєм оборони і на флангах роти, маневр взводу для посилення оборони у напрямках можливого прориву противника і в найближчі райони імовірної висадки його повітряного десанту (аеромобільних груп).

З початком атаки противника і під час виходу його танків, інших броньованих машин та піхоти до межі відкриття вогню бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають по них вогонь, не допускаючи підхід противника до переднього краю оборони.

У випадку прориву противником переднього краю оборони взвод міцно утримує опорний пункт, який займає, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на напрямку наступу противника, якому найбільше погрожують. З метою підвищення ефективності ураження противника, що прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також для дій у вогневій засаді.

Механізований (танковий) взвод, призначений в резерв батальйону,

займає опорний пункт і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, який вклинився в оборону, знищення його повітряних десантів аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп, що висадилися в глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, що раптово виникають.

Механізований (танковий) взвод, призначений в бойову охорону, повинен не допустити раптового нападу противника на батальйон і перешкодити йому ведення розвідки.

У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту.

Механізованому (танковому) взводу, призначеному в бойову охорону, можуть бути придані танк (механізоване відділення), підрозділи мінометів, вогнеметів та протитанкових засобів, а також інженерно-саперний підрозділ.

Система вогню будується з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника на найбільшу дальність, а також підтримувати вогневий зв'язок із сусідньою бойовою охороною вогнем бойових машин піхоти, бронетранспортерів і танків. Перед позицією взводу і на флангах улаштовуються загородження. Бій бойової охорони підтримують виділені танки, протитанкові засоби та мінометна (артилерійська) батарея батальйону, а також чергові вогневі засоби та артилерія старшого командира. Для перешкоджання обходу противником позиції бойової охорони на імовірних шляхам обходу можуть улаштовуватися вогневі засади підрозділами рот першого ешелону.

Командир підтримуючого артилерійського (мінометного) підрозділу повинен знаходитися на командно-спостережному пункті взводу.

Для спостереження за проміжками з сусідами і за прихованими підступами до позиції командир механізованого (танкового) взводу висилає секрети і дозорних.

Одержавши завдання на дії в бойовій охороні, командир механізованого (танкового) взводу з'ясовує одержане завдання, оцінює обстановку, приймає рішення, виводить взвод на вказану позицію, установлює спостереження, вибирає позиції для відділень, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, систему вогню, управління та інженерне обладнання позицій, а також дає вказівки щодо бойового забезпечення.

Після організації оборони командир взводу з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить розвідку можливих шляхів відходу та встановлює порядок дій при одержанні наказу на відхід.

Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує раптовим вогнем.

Під час підходу переважаючих сил противника бойова охорона уражає його вогнем, починаючи з граничної дальності. Командир взводу особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій противника, доповідає про це командиру батальйону і продовжує вести бій.

Взвод може залишити позицію, яку займає, і відійти тільки за наказом командира батальйону. Відхід здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень та аерозолів (димів).

Під час відходу поранені і вбиті повинні бути винесені (вивезені) разом з їхньою зброєю.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється із декількох танків та бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без десанту), виділених із взводів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямком зосередження основних зусиль. Вона призначається для підвищення в ході бою стійкості та активності оборони на напрямках, яким найбільше погрожують, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій та ефективного вогневого ураження противника. Командиром бронегрупи призначається: в батальйоні - один із командирів взводів роти другого ешелону, в роті - один із заступників командирів взводів.

Танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій в бронегрупі, із зайняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім в установлений командиром батальйону (роти) час або за сигналом вони зосереджуються в районі, який вибирається на місцевості, яка має надійні захисні та маскуючі властивості.

Командир бронегрупи в установлений час приймає танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), що виділені в її склад, потай, із суворим додержанням заходів щодо захисту від високоточної зброї противника, розташовує у призначеному районі і організовує безпосередню охорону. Потім він спільно із командирами танків, які прибули, та навідниками-операторами бойових машин піхоти (кулеметниками бронетранспортерів) проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ особовому складу бронегрупи і виконує інші заходи щодо організації бою.

На рекогносцировці командир бронегрупи вивчає місцевість; визначає найбільш імовірні напрямки наступу противника, особливо танків та інших броньованих машин піхоти; уточнює зображення переднього краю оборони, опорних пунктів, місця позицій вогневих засобів та загороджень в глибині оборони батальйону (роти); визначає шляхи маневру для заняття танками і бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) основних вогневих позицій у своїх взводних опорних пунктах і на кожен призначений для бронегрупи вогневий рубіж. На кожному вогневому рубежі організовується система вогню.

Під час постановки бойового завдання командир бронегрупи в бойовому наказі указує кожному танку і бойовій машині піхоти (бронетранспортеру) вогневу позицію, основний та додатковій сектор обстрілу з неї на призначених вогневих рубежах, шляхи маневру на ці рубежі та свої взводні опорні пункти, а також завдання, до виконання яких бути готовими.

Під час організації взаємодії командир бронегрупи зобов'язаний: узгодити дії бронегрупи з підрозділами першого та другого ешелонів батальйону (роти) і вогневими засобами старшого командира; вказати порядок висування на кожен вогневий рубіж, подолання при цьому загороджень і маскувань, які є; уточнити рубежі відкриття вогню, порядок його ведення та можливий маневр вогнем і бойовими машинами на вогневих рубежах.

Одночасно з організацією бою здійснюється інженерне обладнання району зосередження бронегрупи, а потім вогневих рубежів та шляхів маневру на них.

Командир бронегрупи повинен постійно знати обстановку на фронті оборони батальйону (роти) і постійно підтримувати зв'язок з його командиром.

Під час вогневої підготовки атаки противника танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) знаходяться в укриттях в районі зосередження, суворо додержуючись маскувальної дисципліни та в повному обсязі виконуючи заходи щодо захисту від високоточної зброї. Одержавши завдання вийти у свої взводні опорні пункти або зайняти вогневий рубіж, командир бронегрупи виводить танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) із укриттів. Висування бронегрупа здійснює стрімко під прикриттям аерозолів (димів) або з використанням інших засобів маскування. Бронегрупа повинна випередити противника у зайнятті вигідного рубежу.

З підходом до вогневого рубежу командир бронегрупи уточнює завдання танкам і бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), які займають підготовлені вогневі позиції або використовують складки місцевості (місцеві предмети), і вогнем спільно з підрозділами першого ешелону наносять ураження противнику і відбивають його наступ. Після відбиття атаки противника бронегрупа діє згідно з наказом командира батальйону (роти).

Виконуючи наказ щодо зайняття вогневих позицій у своєму взводному опорному пункті, командири танків (навідники-оператори бойових машин піхоти, кулеметники бронетранспортерів) з підходом до опорного пункту входять у зв'язок із своїм командиром взводу і виконують поставлені їм завдання.

Вогнева засада в обороні створюється у складі взводу (відділення, танка), посиленого вогнеметниками та саперами. Вона призначається для нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева засада організовується в місцях, які затрудняють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу із-під вогню, її позиція повинна забезпечувати потайне розташування взводу (відділення, танка), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу. На позиції відриваються окопи, які ретельно маскуються, безпосередні підступи до позиції мінуються. Щоб приховати сліди гусениць, висування на місце вогневої засади потрібно здійснювати по твердому ґрунту з низькою рослинністю, взимку сліди гусениць замітаються прикріпленими до бойової машини піхоти, танка деревами з не обрубаним гіллям.

Успіх дій взводу (відділення, танка) у вогневій засаді досягається: додержанням потайності під час висування в район вогневої засади і ретельним маскуванням; умілою організацією системи вогню, створенням зони основного вогневого ураження (вогневого мішка) із широким застосуванням мін; відсутністю шаблонів в організації і способах дій відділень, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків; правильним визначенням моменту відкриття вогню з гранично близької дистанції (впритул), застосуванням несподіваних і раптових дій; чіткою організацією взаємодії у взводі з підтримуючою артилерією і батальйоном (ротою), який вислав вогневу засаду; виявленням особовим складом витримки, сміливості та ініціативи, застосуванням обманних дій.

Одержавши завдання на улаштування вогневої засади, командир взводу (відділення, танка) потай виводить підлеглих в призначений район, організовує його розвідку, спостереження, вибирає позиції відділенням (вогневі позиції танкам) і приданим вогневим засобам, організовує систему вогню, ставить бойові завдання особовому складу, організовує взаємодію та ретельне маскування позицій від наземного і повітряного спостереження противника.

Організовуючи бій вогневої засади, командир взводу (відділення, танка) крім звичайних питань указує способи забезпечення повної потайності засади, порядок відкриття вогню та використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень і при необхідності пункт збору після виконання завдання і порядок відходу.

До підходу противника до місця вогневої засади взвод нічим себе не виявляє. Під час підходу противника до наміченого рубежу (пункту) взвод за командою (сигналом) командира раптовим вогнем з близької відстані наносить йому ураження і відтісняє на раніше встановлені мінно-вибухові загородження. У противника, який висувається в колоні, в першу чергу уражаються машини, які ідуть в його голові та хвості, потім знищуються решта машин та їх екіпажі (десант). Про виконання завдання командир взводу (відділення, танка) доповідає командиру, який його вислав, і надалі діє відповідно до його наказу.

При одержанні наказу на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень (танків) і приданим вогневим засобам напрямок і порядок відходу, заходи забезпечення виходу із бою та сигнал відходу. Взвод відходить на указаний рубіж усім складом одночасно або по відділеннях (окремими танками, групами, по одному), послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. При відході по відділеннях (окремими танками, групами або по одному) відділення (танки), які залишилися на місці, а також ті, що зайняли вигідні позиції після висування в указаному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід.

Відрив від противника повинен здійснюватися в момент послаблення його вогню або під прикриттям вогню своєї артилерії, ударів авіації, а також аерозолів (димів).

Для прикриття батальйону (роти), під час виходу з бою (із оточення)

взвод може також призначатися у склад підрозділів прикриття. Танковий взвод (механізований взвод на бойових машинах піхоти), крім того, може діяти для забезпечення флангів прориву кільця оточення (в заслонах).

З одержанням завдання на прикриття дій батальйону (роти) при відході (виході із оточення) командир взводу повинен вказати командирам відділень (танків) і приданим вогневим засобам ділянку, яку прикривати, порядок ведення на ній обманних дій, вогневі засоби для прикриття флангів, час і порядок відходу.

Взвод, призначений у прикриття для забезпечення відходу із бою головних сил батальйону (роти) і відриву їх від противника, займає вказану позицію і з метою введення противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до повного виходу їх із бою. У випадку атаки противника взвод завзятим утриманням позиції, яку займає, діями із вогневих засад, улаштуванням загороджень і перешкод перешкоджає його прорив.

Під час прориву головним силами батальйону (роти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує зайняті позиції, не допускає звуження фронту оточенням, і відходить тільки за наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та заслонів.

Танковий взвод (механізований взвод на бойових машинах піхоти), призначений в заслони, може діяти при виході із оточення батальйону (роти) для прикриття одного або обох флангів, виходить із оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Відхід заслонів здійснюється за наказом командира підрозділу прикриття. Після виходу батальйону (роти) із кільця оточення і до з'єднання зі своїми військами танки (бойові машини піхоти), призначені у заслони, діють як бокові похідні застави.

Для зруйнування мостів, ділянок доріг та інших об'єктів на шляхах відходу від механізованого взводу може призначатися група солдатів-підривників.

2.1.5. Відділення в обороні

Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися, під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будується і система вогню. Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Бойова машина піхоти, яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення, її вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 30 м. Бойова машина піхоти без десанту в оборону може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти).

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

Гранатометне відділення в обороні діє у складі взводу, а на закритій і пересіченій місцевості може придаватися одній з механізованих рот першого ешелону. Протитанкове відділення механізованої роти розташовується, як правило, на танконебезпечному напрямку, а також може діяти як вогнева засада.

Гранатометне відділення займає вогневу позицію до 20 м, а протитанкове відділення - до 50 м по фронту.

Вогнева позиція відділення включає основні та запасні вогневі позиції вогневих засобів і бойової машини піхоти (бронетранспортера).

В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний: вивести відділення на вказану позицію; організувати спостереження; вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні позиції для гранатометників, протитанкових керованих ракетних комплексів); віддати бойовий наказ; організувати інженерне обладнання і маскування позицій; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку вогню.

У бойовому наказі командир відділення вказує: орієнтири; склад, положення та характер дій противника; завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням; завдання сусідів; завдання особовому складу; командир механізованого відділення - навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметникам і гранатометнику - основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю - місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і кулеметникам, крім того, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію) - маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню; командири гранатометного та протитанкового відділень - старшим навідникам, гранатометнику, операторам протитанкових керованих ракетних комплексів, навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) - основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції, послідовність їх обладнання та зміни в ході бою, основний та додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, порядок спостереження і ведення вогню по танках, інших броньованих машинах і піхоті противника; механіку-водію (водію) - маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню; сигнали оповіщення, управління, взаємодії, та порядок дій за ними; час готовності до оборони і заступника. Після одержання завдання особовий склад відділення приступає до розчищення смуги обзору та обстрілу, а також відривання і маскування окопів.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке захоплення і зайняття позиції на вказаному рубежі, ставить завдання особовому складу. Організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відриваються окопи на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера) та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них, положення противника, позицію відділення, а командири гранатометного та протитанкового відділень - і положення механізованого підрозділу, якому вони придані; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення і рубежі загороджувального вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

До переходу противника в наступ на пози