Визначення затрат для тенденцій автоматизації топографічного знімання
| Тип приладу | Час у полі, ч/м | Обчислення, ч/м | Креслення, ч/м | Загальний час, ч/м |
| Кіпрегель | 4-50 | - | - | 4-50 |
| Теодоліт | 2-50 | 0-40 | 5-30 | 8-15 |
| Тахеометр круговий | 3-Ю | 0-40 | 5-45 | 9-35 |
| Тахеометр номограмний | 3-40 -II- | 0-20 -II- | 4-05 2-15* | 8-05 6-15 |
| Тахеометр електронний | 2-00 -//- | 0-08 -//- | 3-25 2-13* | 5-33 4-21 |
Викреслювання на автоматичному графопобудовувачі.
Аналізуючи таблицю, неважко зауважити, що подані технології автоматизації малоефективні навіть порівняно з неавтоматизованим мензульним зніманням. Нижній рядок таблиці ілюструє межу перспектив у продуктивності праці навіть одним із найавтоматизованіших приладів - електронним тахеометром.
Хоча час затрат зменшився, проте ефективність від'ємна через велику вартість приладу. У чому тоді зміст автоматизації? Відповідь на ці питання треба шукати у визначенні: що таке автоматизація та який ступінь перспективності мають ті чи інші технічні рішення, спрямовані на автоматизацію.
Автоматизація - це такий розвиток виробництва, під час якого людина звільняється від безпосередньої участі в ланках технологічного процесу. Враховуючи таке визначення, можна сформулювати цілі автоматизації:
1. Підвищення ефективності суспільного виробництва за рахунок зниження частки живої праці та підвищення продуктивності обладнання.
2. Виконання робіт у небезпечних умовах або в місцях, недоступних людині.
3. Підвищення об'єктивності та точності результатів.
Джерелами ефективності автоматизації є:
1. Різке підвищення швидкості виконання технологічних операцій за рахунок ліквідації фізіології ручної праці, притаманної людині-оператору.
2. Поєднання часу виконання технологічних операцій через універсалізацію технічних засобів, тобто об'єднання технічних засобів зі збереженням їхніх функцій.
3. Підвищення частки чистого часу виконання технологічних процесів за рахунок підготовчих та допоміжних операцій.
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
4. Заміна технологічного процесу відповідно до вимог технічних засобів автоматизації (за умови збереження якості кінцевого продукту).
Отже, необхідно ретельно аналізувати технологічні процеси, щоб відшукати технічні засоби для автоматизації всіх операцій. Звернемо увагу на те, що майже половина затрат (див. табл. V. 1.1) припадає на викреслювання паперових планів та карт навіть за умови застосування автоматизованих графопобудовувачів. Щоб подолати цю перепону, є лише один шлях, якому немає альтернативи, а саме: для успішного застосування сучасних комп'ютерів та засобів автоматизації необхідно замінити образно-знакові, паперові плани та карти на цифрові карти місцевості (ЦКМ). Питанням цифрових карт відведено в цьому підручнику окремий параграф. Велике значення для підвищення ефективності продуктивності праці має універсалізація приладів. Нині це створення тотальних наземних станцій, а найновіші досягнення - це об'єднання наземних станцій із методами супутникової геодезії.
Одним із засобів підвищення швидкості виконання технологічних циклів є використання транспорту. Беззаперечно застосування транспорту в топографо-геодезичному виробництві необхідно удосконалювати. Питання автоматизації аерофотознімання розглянуто в розділі IV.
Надалі ми розглянемо автоматизацію наземних методів визначення висот, планового та просторового положення точок земної поверхні.
У.1.2. Автоматизація визначення висот
Геометричне нівелювання - поки що неперевершений за точністю метод визначення висот. Проте метод вимагає значних затрат праці, особливо, якщо необхідно визначити перевищення між значно віддаленими точками. Автоматизація нівелірних робіт починається із застосування компенсатора. Зауважимо, що перший рідинний компенсатор був запропонований конструктором Г.Ю. Стодолкевичем (СРСР) ще в 1945 році. Поширеніші маятникові компенсатори.
Проте насправді автоматичними нівелірами стали електронні, цифрові нівеліри, описані у розділі І. Класична форма нівелювання - ходами із застосуванням компенсаторів та спеціальних транспортних засобів дає змогу на 30-^Ю % підвищити продуктивність робіт.
Подібна технологія із застосуванням компенсаторів місця нуля (місця зеніту) та автомашини виявилась ефективною для нижчих за точністю робіт -під час тригонометричного нівелювання тахеометрами, що дало змогу скоротити час ще на 25-50 % порівняно з геометричним нівелюванням.
Розділ V
Лазерні методи нівелювання підвищують об'єктивність та оперативність реєстрації результатів нівелювання. Проте застосування позиційних випромінювальних нівелірів не має помітних переваг перед відомими методами. Можна відзначити систему контролю планування (СКП-1), що грунтується на принципі лазерної площини та її використання на ділянках місцевості радіусом до 300 м.
Результати дослідження цієї системи підтверджують похибки системи +3 см для вказаної віддалі. Розширення просторового діапазону під час використання променевих лазерних систем приводить до збільшення впливу рефракції, який може бути враховано, наприклад, за коливаннями зображень візирних цілей.
З позицій автономності, незалежності від зовнішніх умов та автоматизації нагадаємо про маятникові висотоміри-автомати. Отже, серед відомих та перспективних геодезичних засобів нівелювання площ, деякі з них, після включення в агрегати комплексних засобів, мають чітко виражені можливості автоматизації та різкого підвищення продуктивності.
V.1.3. Автоматизація визначення планового положення точок
У цьому питанні необхідно окремо розглянути автоматизацію вимірювання кутів та ліній.
Автоматизація вимірювання горизонтальних кутів Вимірювання кутів складається з таких операцій:
1. Встановлення приладу над точкою - центрування.
2. Горизонтування.
3. Наведення візирної труби на ціль.
4. Відлічування горизонтального круга.
5. Опрацювання вимірів.
6. Урахування зовнішніх та інструментальних похибок кутомірних вимірів.
Для кутових вимірів тією чи іншою мірою автоматизуються всі перераховані операції, окрім встановлення приладу, точніше, встановлення горизонтального круга та алідади в горизонтальний стан, яке і нині виконується за допомогою циліндричного рівня. Центрування приладу виконується швидше і точніше завдяки лазерним вискам. Давно відомі методи автоматизованого наведення труби на ціль.
Застосовуються кодові, імпульсні або динамічні методи електронних відліків та вимірів кутів. Частіше перевагу віддають останньому. Крім того, динамічний метод дає ще змогу орієнтувати горизонтальний круг щодо заданого напрямку.
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
Результати кутових вимірів відображаються на дисплеї і можуть бути записані в польовий журнал або в пам'ять приладу, а потім відправлені на зовнішній комп'ютер для подальшого опрацювання.
Автоматично компенсуються інструментальні похибки кутомірних приладів. Для цього, як відомо, у динамічній системі відліків використовуються чотири зчитувачі відліків (чотири маски). Над нульовим діаметром лімба встановлюється одна пара фотодіодів, а зорова труба наводиться на другий напрямок кута. З цим напрямком збігається друга пара фотодіодів. Розташування обох пар фотодіодів точно не збігається з напрямками нульового діаметра та візирної осі труби. Проте виміри виконуються двома протилежними напрямками обертання круга. Завдяки діаметральному розташуванню чотирьох зчитувачів та обертанню круга під час вимірювання у протилежних напрямках виключаються похибки, викликані не точним розташуванням кругів та зчитувачів, а саме:
• ексцентриситет лімба;
• ексцентриситет алідади.
Крім того, автоматично вводяться поправки за кривину Землі та нормальну рефракцію (на жаль, поправки за аномальну рефракцію не вводяться).
Динамічний прилад має додаткові, вмонтовані системи, що автоматично компенсують вплив нахилу вертикальної осі теодоліта (неточного горизонту-вання приладу) на значення горизонтальних та вертикальних кутів (раніше ми розглядали пристрої, які автоматично встановлюють МО (місце нуля) таким, що дорівнює нулю).
Автоматизація вимірювання ліній
Під час наземного великомасштабного знімання у наш час основним засобом лінійного вимірювання є світловіддалеміри з напівпровідниковими випромінювачами. Як відомо, вимірювання ліній складається з таких дій:
1. Центрування.
2. Встановлення приладу в робочий стан (горизонтування).
3. Наведення труби на відбивач.
4. Вимірювання ліній, яке, своєю чергою, складається з:
• отримання оптимального відбитого сигналу;
• усунення несиметричності вимірювальних каналів;
• розв'язку багатозначності;
• виконання внутрішнього калібрування приладу.
5. Вимірювання та урахування параметрів зовнішнього середовища (метеоданих).
6. Опрацювання вимірів.
Розділ V
Щодо другої дії (приведення в робочий стан), аналогічної до тієї, що і під час кутових вимірювань, ніколи не було навіть спроб автоматизації. Перша дія -центрування с/в до певної міри, як і для кутових вимірювань, прискорюється тільки завдяки лазерним центрирам, але залишається ручним.
Спроби автоматизувати наведення труби існують і продовжуються. Але, по суті, сьогодні автоматизація вимірювання довжин починається якраз із автоматизації саме лінійного вимірювання. Першим приладом, у якому було автоматизовано електро-механічним способом розв'язання неоднозначності, був світловіддалемір DI-10, створений у 1968 році фірмою Wild. Надалі автоматизація пішла шляхом використання електронних пристроїв. У наш час у світловіддалемірах усе "вимірювання ліній" автоматизовано, проте різними способами. Автоматизація урахування метеопоправки реалізована майже у всіх останніх моделях. Технічно цей процес вирішується також по-різному. Вимірювання метеопараметрів вдало реалізоване тільки у світловіддалемірі МЕ-3000. Це високоточний прилад, що вимірює віддалі до 3000 м із приладною похибкою 0,2 мм. Виробники цього приладу сконструювали автоматизовану систему для вимірювання та урахування метеопараметрів, яка розташована всередині приладу. Проте, як відомо, щоб забезпечити високу точність вимірювання, недостатньо виміряти метеопараметри в одній точці лінії.
З появою світловідалемірів із цифровими лічильниками опрацювання результатів стало практично складовою вимірювання ліній. Деякі сучасні світловіддалеміри відображають на дисплеї не тільки багаторазово виміряне середнє значення віддалі, але й середні квадратичні похибки (DI-38, 3805, Recota), а деякі виконують вимірювання доти, доки точність вимірювання не буде відповідати наперед заданій середній квадратичній похибці. Тому вимірювання затягується і, залежно від умов видимості, продовжується від 6 до 60 с. На жаль, виявляється, що автоматизація тільки лінійного вимірювання, як і тільки кутового вимірювання, малодоцільна, оскільки не виконується принцип універсалізації приладів. Тільки у разі конструктивного поєднання лінійного та кутового вимірювання, тобто, по суті, переходу до планового, а ще краще, до просторового вимірювання, автоматизація стає доцільнішою та ефективнішою.
V. 1.4. Автоматизація визначення просторового положення точок
Основним методом наземного визначення просторового положення точок є електронна тахеометрія. Взагалі тахеометричне знімання, як відомо, означає швидке знімання. Швидкість знімання досягалась насамперед завдяки заміні мірної стрічки нитковим віддалеміром: одним поглядом на рейку визначались віддалі. Подальшим удосконаленням була заміна кругового тахеометра номо-
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
грамним, запропонованим Гамером у 1901 році - більше ніж 100 років тому. Номограмний тахеометр дає змогу без обчислень, користуючись відліками рейки визначати горизонтальні прокладення довжин ліній від тахеометра до рейки S, а також перевищення h.
Компенсатори нахилу - наступне важливе вдосконалення тахеометра, яке звільнило спостерігача від необхідності увесь час виводити бульбашку рівня, скріпленого з вертикальним кругом, у нуль-пункт.
Компенсатори значно підвищили швидкість виконання топографічного знімання. Але найважливішим сучасним досягненням є електронні тахеометри - прилади, які здатні автоматизувати одночасне вимірювання кутів і віддалей та їхнє комп'ютерне перетворення на просторові координати X, Y , Z пунктів, що спостерігаються.
Детальний опис будови електронних тахеометрів подано в розділі II.
Нагадаємо, що прилади, якими можна виконувати електронне вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів і віддалей (нахилених, горизонтальних, вертикальних), називаються електронними тахеометрами. Використовуються два способи поєднання електронних теодолітів з електронними віддалемірами. Перший з них полягає у поєднанні віддалемірної і кутовимірної частин в одну систему вимірювання, що має спільну будову і багато спільних елементів (наприклад, спільна зорова труба, мікропроцесор, фазометр, клавіатура, реєстратор). Такі системи називають інтегрованими тахеометрами [31].
Другий спосіб полягає у поєднанні окремо сконструйованого віддалеміра з теодолітом (оптичним або електронним). Ці два прилади можуть незалежно виконувати своє призначення. Тоді це - модульний тахеометр. У цих двох частинах (модулях) спільними частинами є тільки відбивач, візирні марки, штатив, інші деталі. У нових, інтегрованих тахеометрах застосовують фазові віддалеміри, а для кутового вимірювання - один із методів електронного вимірювання кута: кодовий, імпульсний, частіше - динамічний.
Інтегровані тахеометри з високоточним вимірюванням кутів та ліній, автоматичним введенням інструментальних та інших поправок здатні на пунктах спостережень виконувати широку програму опрацювання даних, зокрема визначення просторових координат X, Y, Z отримали назву "тотальні станції" (Electronic total stations).
Окрім вимірювання кутів, ліній та координат X, Y, Z ці станції здатні виконувати низку програм завдяки внутрішньому програмному забезпеченню, а саме:
• визначення недоступної віддалі;
• визначення недоступної висоти;
Розділ V
• винесення в натуру точок за їхніми координатами;
• визначення дирекційного кута. За координатами точки стояння і точки орієнтування автоматично вираховується дирекційний кут на точку орієнтування і горизонтальний круг приладу може бути встановлений за обчисленим дирекційним кутом;
• обернена засічка: за кутовими і лінійними вимірами на дві точки з відомими координатами обчислює координати точки стояння і дирекційного кута на точку, що буде спостерігатись наступною.
Особливо відзначимо компактні тотальні станції фірми Sokkia (Японія). Усе керування приладом (SET-6E, SET-6F) виконується за допомогою тільки декількох клавіш. Найновіші моделі з цієї серії - електронні тотальні станції SET500 та SET600. Вага цих приладів з акумулятором - 5 кг. Середня квадратична похибка вимірювання кута одним прийомом - 5" (1,5 МГон). Максимальна віддаль 4200 м. Точність визначення віддалі ± (3+2-10"6 ), CD-віддаль у км).
Останнім часом, як уже зазначалось, деякі фірми почали випускати тотальні електронні нівелірні станції, якими можна не тільки точно вимірювати перевищення, але й віддалі та горизонтальні кути. Інакше кажучи, такі станції здатні визначати просторові координати точок. До таких станцій можна зарахувати Dini 10T. Точність одного кілометра подвійного ходу - 0,3 мм. Лінії визначаються з похибками:
mD ~ 0,5 D х 0,001 м для інварних рейок; mD = 1,0 D х 0,001 м для інших рейок.
Так, для D = 100 м, mD = 5 см (для інвару);
mD = 10 см (для інших рейок).
Горизонтальні кути вимірюються з похибками 6-7". Горизонтальні кути, як і перевищення, відображаються на дисплеї. Стандартні мінімальні величини:
• вимірювання перевищень - 0,01 мм;
• вимірювання віддалей - 1 мм;
• кутових вимірювань - 5".
Тотальний нівелір Dini 10T випущений до 150-річчя оптичної фірми Karl Zeiss. Подальше вдосконалення тотальної нівелірної станції - Dini 1 IT.
Дуже важливо, що деякі тотальні станції, наприклад, ТМ 3000 V фірми Leica (Швейцарія) відображають на дисплеї структурні характеристики
турбулентності атмосфери С\, а цифрові нівеліри SDL 30 фірми Sokkia (Японія) та Dini 22 фірми Zeiss-Trimble (Німеччина), відповідно, видають на
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
дисплей квадратичні похибки ткв відліку рейки, які пов'язані переважно з турбулентністю атмосфери, що викликає коливання зображень візирної цілі (поділок рейки). Нині ці дані можна використати для визначення поправок за кутову аномальну вертикальну рефракцію 8*н у виміряні вертикальні кути, а також поправок за лінійну вертикальну рефракцію г (мм) у відліки рейок або у виміряні на станції перевищення h.
У роботах [15, 16] показано, що під час термічної турбулентності (яка діє
у світлий період доби) існують залежності між С\ та аномальним
dn вертикальним градієнтом показника заломлення повітря —
dz
|
г. Виявилось, що
dn} xdz тому
| КГ6!. (V.1.1) |
5* =Lp'(—
Dz)au
Одночасно лінійна рефракція г може бути визначена за формулою
(V.1.2)
У цих формулах L - довжина лінії у метрах.
Отже, щоб автоматизувати урахування кутової та лінійної вертикальних рефракцій, достатньо у внутрішній або зовнішній комп'ютер ввести програму розв'язання простих формул.
Точність урахування рефракції для L = 100 м оцінюється в 0,7" (0,3 мм) і до того ж ці (залишкові) похибки вже не систематичні, а випадкові.
V. 1.5. Автоматизовані динамічні топографічні системи
Під динамічними топографічними системами розуміють системи, що використовують візирні цілі, розташовані на транспортних засобах, які увесь час перебувають у русі. Планове положення візирної цілі визначають різними способами (переважно лінійними, кутовими або комбінованими засічками), а висоти вимірюють або тригонометричним нівелюванням, або використовуючи лазерну горизонтальну площину [4].
Однією з найвідоміших таких систем є автоматизована топографічна операційна система (АТОС), призначена для топографічного знімання у масштабі 1:2000 із перерізом рельєфу 0,5 м.
Розділ V
Польовий комплект АТОС встановлено на автомобілі ГАЗ-66. Він містить:
1. Висотомір на базі опорної лазерної площини.
2. Чотири геодезичні радіовіддалеміри (два ведучі, два ведені) для визначення планового положення пікетів знімання.
3. Автоматизований реєстратор геодезичної інформації.
Висотомір складається з трьох частин: 1) випромінювача горизонтальної лазерної площини. Випромінювач встановлюють на точках знімальної (робочої) мережі; 2) приймальної рейки, установленої на кузові всюдихода; 3) блока підсилення, також розміщеного на кузові.
Висота випромінювача може змінюватися у межах від 1 до 4,5 м за допомогою перевізної металевої піраміди.
Фотоприймальна рейка складається з 60 фотоелементів, оснащених лінзами кругового огляду і закріплених через 5 см на робочій частині рейки завдовжки 3 м. Точність визначення висот близько 7 см. Віддаль - 600 м. Чотири радіовіддалеміри РДГВ (радіовіддалемір геодезичний, високоточний) дають змогу визначати планове положення пікетів способом оберненої лінійної засічки (віддалі 20-3000 м). Під час знімання ведені станції розміщені на двох точках робочої основи, ведучі - на транспорті. Транспорт рухається по дузі. Створи радіовіддалемірів повинні перетинатися під кутом, близьким до 90 °.
Пікети набираються по концентричних дугах на віддалі 15-30 м один від одного. Середня квадратична похибка визначення у русі планового положення пікету - 0,5 м.
Реєстратор польової інформації (РІП 01) - магнітофон, що записує дані на компакт-касету. На одну касету записується 600-650 пікетів.
Камеральний комплекс складається з технічних засобів опрацювання інформації на базі експедиції або обчислювального центра. Технічними засобами є: мінікомп'ютер, автоматичний координатограф, пристрої введення-виведення інформації. Склад польової бригади - 5 осіб (водій, оператор висотоміра, оператор радіовіддалеміра, два оператори ведених станцій).
V. 1.6. Автоматизовані лазерно-паралактичні топографічні системи
Такі системи також використовують принцип створення лазерної площини, але в іншому варіанті. Випромінювач має лазерний передавач з головкою, що повертається, та радіопередавач. Лазерний передавач формує два пучки променів: горизонтальний і нахилений до горизонту під деяким постійним кутом. Приймальний пристрій виконано у вигляді фотоприймача з об'єктивом кругового огляду, розміщеної зверху телескопічної штанги, на якій
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
також закріплені радіоприймач та обчислювальний пристрій. Передавальний (випромінювальний) пристрій встановлюють на точках геодезичної основи, а приймальний - на пікетах.
Висоту пікетів визначають фіксацією фотоприймачем країв горизонтального променя, а віддаль - паралактичним методом, використовуючи відомий вертикальний кут (постійний) та виміряне перевищення h між горизонтальним і нахиленим пучками променя над пікетом.
Оскільки hj - Sj ■ tgv, то, вимірявши h, для відомого tgv знайдемо:
Інформація 
про кут обертання головки відносно початкового напрямку передається радіопередавачем і приймається радіоприймачем приймального пристрою. Описаний метод застосовний тільки на відкритій, рівнинній місцевості. Універсальнішим є спосіб електронної тахеометрії.
V.1.7. Електронна тахеометрія
| Рис. V.1.1. Принцип вимірювання кутів a maz, нахиленої віддалі S на рухому або нерухому призму |
Як відомо, тахеометрія призначена для визначення положення пунктів на основі вимірів горизонтального кута а, вертикального (зенітного) кута z та нахиленої віддалі S до призми, що рухається або встановлена нерухомо.
Розділ V
Кути z, а та нахилена віддаль S вимірюються автоматично. На сучасних штангах призм-відбивачів світла додатково кріпляться:
1. Сенсори-пристрої для відшукування й автоматичного наведення труби тахеометра на рухому або нерухому призму.
2. Радіомодуль (або лазерний модуль) з графічним дисплеєм і клавіатурою (подібною на ту, що в тахеометрі) для дистанційного керування тахеометром (із точки встановлення призми).
3. Комп'ютер із системою електронного опрацювання даних та пам'яттю, дисплеєм, клавіатурою, бібліотекою програм вимірювань.
Середні похибки вимірювання сучасними тахеометрами, наприклад, фірми Leica TPS 1100:
• середня похибка вимірювання кутів maZ =1,5";
• середня похибка вимірювання віддалі S, ms =2+2S (km) mm;
• максимальна віддаль - 3 км;
• час вимірювання -1с;
• графічне відображення - 8 ліній по 32 знаки;
• вага - 4,7 кг.
| Рис. V. 1.2. До виведення формули тригонометричного нівелювання |
Зрозуміло, що за такої точності вимірювання тахеометр може використовуватися не тільки для топографічного знімання, але і для розв'язання багатьох задач інженерної геодезії та геодинаміки.
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
На закінчення подамо формули, за якими визначається перевищення h. Ця формула дещо інша, ніж у класичній тахеометрії і враховує безпосереднє вимірювання тахеометром нахиленої віддалі [ЗО]. Безпосередньо з рис. V.1.2 маємо:
(V.1.3)
Ця формула не враховує кривини Землі і рефракції. Проте поправки можуть бути введені окремо.
V. 1.8. Автоматичні координатографи
Автоматичні координатографи (АК) є системами, що складаються з:
1. Координатографа.
2. Обчислювальної машини (ОМ), комп'ютера.
3. Робочих пристроїв та приладів.
4. Допоміжного обладнання.
Координатограф складається зі стола, на якому розташовують план чи карту, та обвідного, рухомого пристрою (курсора), що, переміщуючись, вказує точки або лінії, які треба наносити. Робочими приладами є креслярські пера, гравірувальні різці та різні головки. У нових моделях координатографів широко використовуються світлові головки, що можуть гравірувати на пластиках або креслити на фотоплівках та інших основах. Переміщення креслярського пера реалізується автоматично і керується комп'ютером. До допоміжного обладнання належить пульт керування, пристрій введення та виведення інформації. Інформація для АК може подаватися безпосередньо з великої ЕОМ або через проміжні носії: магнітні стрічки, диски тощо. АК використовуються під час виготовлення оригіналів карт та планів на папері, пластиках та інших основах, а також для отримання графічної інформації у вигляді різних проектів, схем, робочих креслень та інших документів.
Існує більше ніж 100 різних систем автоматичних координатографів. Детальне описування їх не має змісту. Описи та рекомендації доцільного застосування координатографів зазвичай подаються у відповідних інструкціях.
V.1.9. Перетворювачі аналогової інформації на цифрову
До перетворювачів аналогової (безперервної) інформації на цифрову (дискретну) належать прилади, що дають змогу перетворювати графічне зображення карт, планів, аерофотознімків та наземних на цифрову форму у вигляді координат точок, що становлять елементи карти, плану, фотознімка.
Розділ V
Якщо ці перетворювачі дають змогу додавати цифрові коди для ідентифікації елементів плану, карти, фотознімка, то такі перетворювачі називають дигітайзерами. Ця назва походить від англійського слова digit (цифра). У літературі вживають й інші назви цих приладів: дигіметер, цифрувач.
Дигітайзер, як і координатограф - це також креслярський стіл, по якому рухається обвідний пристрій. Цей рух у вигляді плоских координат точок фіксується на спеціальному дисплеї механічним, електричним або іншим способом.
Перетворювачі дуже широко використовуються для:
• складання топографічних карт за картами більшого масштабу;
• перетворення фотознімків із центральної проекції на ортогональну проекцію;
• складання цифрових карт за графічними картами;
• створення банків топографічних даних.
Розрізняють три види дигіталізації:
а) точкова; в) лінійна; с) поверхнева.
Поверхнева дигіталізація ще називається растровим скануванням.
Ці види дигіталізації подано на рис. V.I.3. Перетворювачі класифікуються за певними ознаками. Однією із вдалих класифікацій вважають способи координування вихідних даних. За цією ознакою перетворювачі можна класифікувати на: 1) слідкуючі (обвідні); 2) електронно-променеві (дисплеї); 3) сканери; 4) оптично зчитувальні машини. Більшість перетворювачів належать до обвідних. Лінії відслідковуються, і точки координуються через заданий інтервал.
Дисплеєм називається електронний пристрій, призначений для введення графічної інформації на електронно-променеву трубку (ЕПТ) та виведення інформації після перетворення.
Примітка. Під час площинної дигіталізації пікселами записується ступінь почорніння (сірості) або кольору кожного елемента образу. На рис. V.1.3 показано у колі фрагмент поверхні з найпростішим однобітовим запасом: 1 - відповідає чорному пікселу; 0 - навпаки, пікселу білому.
Автоматизація наземних топографо-геодезичних робіт...
Якщо зображеннями на екрані можна керувати (виправляти, витирати, пересувати), то дисплей - інтерактивний; у протилежному випадку - пасивний. Сканери призначені для площинного перетворення. У сканери вмонтовано матриці пікселів, які здатні перетворювати центральні проекції на ортогональні, графічні на цифрові. Сканери - складні електронно-оптичні системи. Кольоровий сканер "Дельта" може опрацьовувати знімки розміром до 470x320 мм і рулонні фільми завширшки до 320 мм. Сканер має 3175 пікселів розміром 8 цм .
Оптичні зчитувальні машини дають змогу читати сторінки з текстом або символами.
V.1.10. Наземні лазерні сканери
Наземні лазерні сканери є найсучаснішим, оперативним, швидким та високопродуктивним засобом просторового знімання не тільки точок земної поверхні, але й, що дуже важливо, просторового знімання споруд, пам'ятників та інших культурних надбань людства. Наземні лазерні сканери дають змогу отримати найточнішу та найповнішу інформацію про просторові об'єкти. Суть технології у швидкому визначенні одним візуванням просторових координат багатьох точок поверхні об'єкта.
Процес реалізується завдяки вимірюванню віддалей до усіх точок об'єкта, положення яких визначається за допомогою імпульсного лазерного віддалеміра, що працює без відбивача. Вимірювання виконуються з дуже великою швидкістю - тисячі, інколи десятки тисяч вимірів на секунду.
На шляху до об'єкта імпульси лазерного віддалеміра проходять через систему, що складається із двох дзеркал, які можуть повертатися. Одне дзеркало відповідає за вертикальне зміщення променя, друге - за горизонтальне. Дзеркала сканера керуються прецизійними (точними) серводвигунами. В остаточному результаті саме ці двигуни визначають точність напряму променя лазера на об'єкт, знімання якого виконується. Знаючи кут повороту дзеркала в момент спостереження та виміряну віддаль, процесор вираховує координати кожної точки. Керування роботою лазерного сканера виконується портативним комп'ютером за допомогою спеціальних програм. Найвдалішими програмами керування роботою сканерів вважається комплекс програм "Cyclone"; найдосконалішими наземними сканерами в наш час вважаються сканери HDS 3000 фірми Leica. Назвати цей сканер найкращим в своєму класі дає змогу ціла низка його властивостей, а саме:
• область сканування з однієї точки - 360 ° (по горизонту та 270 ° по вертикалі);
| Розділ V |
Рис. V.1.4. Наземний сканер HDS 3000
Таблиця V.1.2