Мета та завдання навчальної дисципліни

Далее ⇒

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ біоресурсів і природокористування україни

КАФЕДРА БІОЛОГІЇ ТВАРИН

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

з дисципліни

“Утримання та гігієна тварин”

для підготовки фахівців ОКР “Бакалавр” за напрямом 6.090102 – “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”

КИЇВ – 2015

Форма № Н - 3.04

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра біології тварин

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Декан факультету тваринництва

та водних біоресурсів

_______________В.М. Кондратюк

“______”_______________2015 р.

РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри біології тварин

Протокол № __ від “___”______2015

Завідувач кафедри

________________М.І. Сахацький

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Утримання та гігієна тварин

(назва навчальної дисципліни)

напрям підготовки 6.090102 – “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”

спеціальність _______________________________________________________

(шифр і назва спеціальності)

спеціалізація ________________________________________________________

(назва спеціалізації)

Факультет тваринництва та водних біоресурсів________

(назва факультету)

Розробники: професор кафедри біології тварин, доктор с.-г. наук, професор Повозніков М.Г., доцент кафедри біології тварин, кандидат с.-г. наук, доцент Афанасенко В.Ю.

Київ – 2015 р.

Опис навчальної дисципліни

Утримання та гігієна тварин

(назва)

Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень
Освітньо-кваліфікаційний рівень	бакалавр
Напрям підготовки	6.090102 – “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”
Спеціальність	--
Спеціалізація	--

Характеристика навчальної дисципліни
Вид	Обовʼязкова
Загальна кількість годин
Кількість кредитів ECTS
Кількість змістовних модулів
Курсовий проект (робота)	-
Форма контролю	Залік екзамен
Показники навчальної дисципліни для денної та заочної форми навчання
	Денна форма навчання	Заочна форма навчання
Заг.	СТН	Заг.	СТН
Рік підготовки (курс)	2,3
Семестр	4,5
Лекційні зайняття	60 год	30 год	год
Практичні, семінарські зайняття	15 год	-	год
Лабораторні зайняття	60 год	30 год	год
Самостійна робота	120 год	30 год	год
Індивідуальні зайняття	-		год
Кількість тижневих аудиторних годин для денної форми навчання	4;5

Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: формування теоретичних знань та набуття практичних навичок з планування, організації і проведення гігієнічних та санітарно-профілактичних заходів у галузі тваринництва.

Завдання: засвоєння студентами базових понять дисципліни та вивчення факторів зовнішнього середовища та впливу їх на організм тварин; науково-практичне обґрунтування параметрів мікроклімату; розробка санітарно-гігієнічних правил, нормативів, раціональних способів утримання, годівлі, напування та експлуатації різних видів сільськогосподарських тварин з обов'язковим забезпеченням охорони навколишнього середовища.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- теоретичні основи механізмів впливу факторів зовнішнього середовища та мікроклімату на організм тварин;

- гігієнічні нормативи і правила утримання, питання годівлі та догляду тварин.

вміти:

- досліджувати параметри мікроклімату та зовнішнього середовища давати їм гігієнічну оцінку, а також використовувати набуті знання;

- впроваджувати в практику набуті знання;

- підтримувати стабільне здоров'я тварин, високу резистентність організму тварин підвищувати їх продуктивність, якість продукції, а також запобігати забрудненню навколишнього середовища відходами тваринництва..

3. Програма та структура навчальної дисципліни для:

- повного терміну денної (заочної ) форми навчання

- скороченного терміну денної (заочної ) форми навчання

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

заочна форма

всього

у тому числі

всього

у тому числі

лаб

інд

с.р.

лаб

інд

с.р.

Модуль 1 СТАН І ГІГІЄНІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА, ВОДИ ТА ГРУНТУ

Змістовий модуль 1.

Тема 1.Предмет і завдання курсу гігієни тварин. Історичний нарис розвитку гігієни тварин.

Тема 2.Гігієнічне значення хімічного складу повітря.

Тема 3. Гігієнічне значення і оцінка фізичних властивостей повітря.

Тема 4. Теплообмін між організмом і довкіллям. Загартування і акліматизація тварин.

Тема 5. Гігієнічні вимоги до питної води, водопостачання ферм і поїння тварин

Тема 6.Гігієнічна оцінка методів очистки і знезара-ження питних і стічних вод

Тема 7. Вплив якості питної води на продуктивність і здоров’я тварин

Тема 8. Гігієна ґрунту

Разом за змістовим модулем 1

Модуль 2 Гігієна кормів та догляду за тваринами

Змістовий модуль 2.

Тема 9. Гігієна кормів та годівлі с.-г. тварин.

Тема 10. Профілактика кормових захворювань і отруєнь.

Тема 11. Санітарно-гігієнічні вимоги до кормоцехів.

Тема 12. Гігієна літньо-пасовищного утримання тварин.

Тема 13. Гігієна догляду за с.-г. тваринами.

Тема 14. Гігієна транспортування тварин.

Тема 15. Етологія, адаптація та акліматизація тварин. Стреси та їх профілактика

Разом за змістовим модулем 2

Всього

Модуль 3 УТРИМАННЯ ТВАРИН ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕНЬ

Змістовий модуль 3.

Тема 1. Санітарно-гігієнічні вимоги до тваринницьких підприємств і приміщень.

Тема 2. Гігієнічні вимоги до санітарно-технологічного обладнання приміщень.

Тема 3. Санітарний захист ферм та комплексів

Тема 4. Дезінфекція, дезін-секція, дератизація об'єктів ветеринарного нагляду.

Тема 5. Системи вентиляції тваринницьких приміщень

Тема 6.Системи утримання тварин та їх зоотехнічна і економічна оцінка

Тема 7. Альтернативні, прогресивні системи утримання тварин

Разом за змістовим модулем 3

Модуль 4 ГАЛУЗЕВА ГІГІЄНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Змістовий модуль 4.

Тема 8. Гігієнічні вимоги до утримання великої рогатоїхудоби

Тема 9. Гігієна виро-щування телят, ремонтного і відгодівельного молодняку великої рогатої худоби.

Тема 10. Гігієнічні вимоги до утримання свиней.

Тема 11. Гігієна вирощу-вання поросят, ремонтного і відгодівельного молодняку.

Тема 12. Гігієнічні вимоги до утримання овець і виро-щування ягнят

Тема 13. Гігієнічні вимоги до утримання коней і виро-щування лошат.

Тема 14. Гігієна, утримання с.-г. птиці і вирощування молодняку. (Гігієна утри-мання гусей, качок, індиків.)

Тема 15. Гігієна утримання кролів і хутрових звірів

Тема 16. Гігієна утримання бджіл та ставового рибництва.

Тема 17. Гігієнічні вимоги до ведення тваринництва в умовах екологічного забруднення територій.

Разом за змістовим модулем 4

Всього

Теми семінарських занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин



…

Теми практичних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Ветеринарно-санітарна і екологічна паспортизація тваринницької ферми
	Зоогігієнічний контроль температури, гігрометричних показників повітря та атмосферного тиску
	Зоогігієнічний контроль швидкості руху і охолоджувальних властивостей повітря
	Зоогігієнічний контроль освітленості тваринницьких приміщень та інтенсивності шуму
	Зоогігієнічний контроль запиленості та бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень
	Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі
	Зоогігієнічна оцінка якості інкубаційних яєць
	Зоогігієнічний контроль годівлі та напування птиці
	Оцінка типів будівель для утримання птиці та коней
	Організація та проведення санітарного дня на конефермі та віварії
	Санітарно-гігієнічна оцінка пасіки
Разом

Теми лабораторних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Визначення вмісту шкідливих газів у повітрі: аміаку, вуглекислоти, сірководню в тваринницьких приміщеннях універсальним газоаналізатором (УГ-2). Визначення вмісту шкідливих газів: аміаку, вуглекислоти, сірководню в тваринницьких приміщеннях експрес-методом.
	Визначення температури повітря в тваринницьких приміщеннях
	Визначення гігрометричних показників повітря в приміщеннях
	Розрахунок швидкості і охолодних властивостей повітря.
	Визначення природної штучної освітленості в тваринницьких приміщеннях.
	Зоогігієнічний контроль запиленості і бактеріальної забрудненості повітря в тваринницьких приміщеннях.
	Санітарно-гігієнічний контроль якості питної води. Визначення якості питної води за фізичними властивостями.
	Визначення хімічних показників води.
	Ознайомлення з методами знезараження води. Санітарно-гігієнічний контроль якості очистки стічних вод.
	Зоогігієнічний контроль стану грунту за бактеріологічними і гельмінтологічними показниками.
Разом
	Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів.
	Санітарна якість концентрованих кормів
	Зоогігієнічний контроль якості соковитих кормів.
	Зоогігієнічна оцінка систем кормороздавання. Гігієнічні вимоги до кормоцехів.
	Зоогігієнічна оцінка літньо-табірного утримання різних видів сільськогосподарських тварин
	Правила догляду за тваринами. Ознайомлення з прийомами чищення шкіри тварин, догляду за кінцівками
	Зоогігієнічний контроль інтенсивності шуму в тваринницьких приміщеннях
Разом
	Санітарно-гігієнічні вимоги до забезпечення протиепізоотичного захисту ферм.
	Обладнання та препарати для дезінфекції, дезінсекції, дератизації тваринницьких об'єктів.
	Зоогігієнічна оцінка систем прибирання гною, каналізації, видалення, зберігання гною і гноївки та утилізація гною.
	Розрахунок вентиляції тваринницьких приміщень.
	Розрахунок теплового балансу приміщень для с.-г. тварин та їх оцінка за енерговитратами
	Методика бальної оцінки параметрів мікроклімату в приміщеннях.
Разом
	Зоогігієнічні вимоги утримання корів.
	Відповідність зоогігієнічним нормативам приміщень та внутрішнього обладнання для утримання свиней. Розміри станків, секцій, фронту годівлі, ширини проходів, вікон.
	Гігієнічна оцінка приміщень і внутрішнього обладнання для утримання овець та кіз в умовах господарства.
	Гігієнічна оцінка приміщень та внутрішнього обладнання для утримання коней. Гігієна утримання жеребців.
	Гігієнічна оцінка приміщень їх обладнання для утримання різних видів птиці.
	Гігієнічна оцінка приміщень їх обладнання для утримання хутрових звірів, кролів.
	Санітарно-гігієнічна оцінка систем утримання бджіл та їх житла. Оцінка знайомлення з пасіками та санітарно-гігієнічними умовами на них.
	Гігієна ставового рибництва. Ознайомлення з водоймами, в яких вирощується риба їх гігієнічна оцінка.
	Ветеринарно-санітарна і екологічна паспортизація тваринницької ферми. Обстеження тваринницьких об’єктів на предмет виявлення можливого негативного впливу їх на природні системи. Розробка способів екологічного захисту на об’єктах тваринництва.
	Зоогігієнічний контроль доз ультрафіолетового опромінення та інфрачервоного обігрівання
Разом
Разом

7. Контрольні питання, комплекти тестів для визначення рівня засвоєння знань студентами.
Контрольні питання

1. Предмет і завдання гігієни тварин. Роль зоогігієнічних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

2. Гігієна – основа загальної профілактики захворювань сільськогосподарських тварин.

3. Роль гігієнічних вимог При проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації тваринницьких об'єктів, а також у збереженні довкілля від забруднень відходами тваринництва.

4. Повітряне середовище -постійний зовнішній подразник організму тварин.

5. Температура повітря як гігієнічний фактор. Вплив високих і низьких температур на організм тварин.

6. Теплообмін між організмом і зовнішнім середовищем. Хімічна й фізична терморегуляція. Шляхи втрати теплоти організмом.

7. Вологість повітря, її гігієнічне значення. Гігрометричні показники повітря: абсолютна,максимальна і відносна вологість, дефіцит вологості і точка роси.

8. Вологість повітря у тваринницьких приміщеннях. Вплив вологості повітря на організм тварин.

9. Заходи щодо підтримання оптимальної вологості у тваринницьких приміщеннях.

10. Дія на організм комплексу температури і вологості.

11. Рух повітря, його причини та гігієнічне значення. Вплив руху повітря на організм тварин.

12. Особливості впливу на організм" тварин тріади фізичних факторів: температури, вологості, швидкості руху повітря

13. Атмосферний тиск і його вплив на організм тварин. Величина атмосферного тиску. Гірська хвороба, її профілактика

14. Склад і властивості сонячної радіації. Основні складові природної сонячної радіації, їх гігієнічна оцінка.

15. Вплив сонячної радіації на організм тварин.

16. Нормування природного і штучного освітлення тваринницьких приміщень.

17. Застосування ультрафіолетового та інфрачервоного опромінення для обігрівання тварин.

18. Аеронізація повітря та її гігієнічне значення при стійловому утриманні тварин.

19. Механічні домішки повітря. Дія пилу на організм тварин.

20. Мікроорганізми тваринницьких приміщень.

21. Заходи щодо запобігання забрудненню повітря.

22. Зниження шкідливої дії виробничих шумів, вібрацій на організм тварин.

23. Газовий склад атмосферного, видихуваного повітря та повітря тваринницьких приміщень.

24. Основні токсичні гази повітря тваринницьких приміщень.

25. Граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливих газів у тваринницьких приміщеннях. Гігієнічне значення озону.

26. Заходи щодо зниження вмісту шкідливих газів у повітрі приміщень для тварин

27. Поняття погоди, клімату, мікроклімату. тварин.. Вплив клімату й мікроклімату на організм тварин. Акліматизація.

28. Мікроклімат тваринницьких приміщень.

29. Переваги холодного утримання молодняку тварин та його значення у розв'язанні питань еколого-економічного характеру.

30. Охорона повітряного басейну від забруднень у межах тваринницьких ферм і комплексів.

31. Грунт як елемент біосфери. Гігієнічне значення механічного складу та фізичних властивостей грунту.

32. Процеси самоочищення грунту. Санітарна оцінка грунту. Методи оздоровлення і знезараження грунту.

33. Охорона грунту від забруднення екологонебезпечними агентами. Прибирання і утилізація трупів тварин.

34. Фізичні, хімічні та біологічні природної води.властивості

35. Санітарна охорона водних джерел.

36. Метода контролю за якістю води Допустимі концентрації шкідливих речовин в питній воді.

37. Водопостачання на фермах і пасовищах. Системи водопостачання.

38. Норми потреби у воді. Організація водопою тварин. Гігієна напування тварин (молодняку та різних видів і вікових груп тварин).

39. Методи поліпшення якості, очищення і знезараження питної води. Стічні води, їх характеристика, способи очищення і знезараження.

40. Роль повноцінної годівлі в реалізації генетичного потенціалу тварин та отриманні високоякісних продуктів тваринництва.

41. Гігієнічні вимоги до виробництва, заготівлі, зберігання, переробки і використання кормів.

42. Профілактичні заходи при згодовуванні картоплі, буряків, гички, браги та жому.

43. Особливості санітарно-гігієнічного контролю за кормами в умовах промислових комплексів, підсобних і фермерських господарств.

44. Гігієнічна оцінка тваринницьких приміщень як складових елементів технологічного процесу виробництва продукції тваринництва.

45. Використання досягнень науки та практичного досвіду в проектуванні, будівництві та використанні тваринницьких об'єктів.

46. Види тваринницьких приміщень та їх загальна характеристика.

47. Санітарно-гігієнічний контроль за проектуванням, будівництвом, реконструкцією та експлуатацією тваринницьких приміщень.

48. Нормативно-рекомендаційні документи, які використовуються при розробці проектно-кошторисної документації при проектуванні, будівництві та реконструкції тваринницьких будівель.

49. Завдання на проектування.

50. Вибір ділянки для будівництва тваринницьких приміщень.

51. Санітарно-гігієнічні, еколого-ветеринарні, інженерно-технічні та економічні вимоги до ділянки під забудову.

52. Види проектів.

53. Генеральний план (генплан).

54. Функціональне зонування і впорядкування території ферми. Захист тваринницьких об'єктів від занесення інфекції.

55. Будівельні матеріали і конструкції та їх гігієнічна оцінка.

56. Основні властивості будівельних матеріалів.

57. Санітарно-гігієнічні вимоги до окремих частин (будівель: основи, фундаменту, стін, стелі, підлоги тощо.

58. Вимоги до санітарно-технічного обладнання тваринницький приміщень. Теоретичні основи вентиляції.

59. Системи вентиляції. Значення режимів роботи вентиляційних систем у створенні динамічного мікроклімату у приміщеннях.

60. Тепловий баланс тваринницьких приміщень. Заходи щодо збереження тепла та економії енергоресурсів.

61. Системи каналізації тваринницьких приміщень.

62. Способи прибирання гною і гноївки. Способи зберігання та знезараження гною, переробка його на біогаз.

63. Дезинфекція, дезінсекція та дератизація.

64. Особливості санітарно-гігієнічних вимог до будівництва і експлуатації приміщень фермерських та інших господарств приватного сектора.

65. Гігієнічне та еколого-економічне обгрунтування доцільності організації пасовищного утримання тварин.

66. Зоогігієнічні вимоги до пасовищ. Система заходів (ветеринарно-гігієнічних та ін.), спрямованих на підготовку до переведення тварин на літнє утримання.

67. Особливості літнього утримання різних видів та вікових груп тварин.

68. Наукове обґрунтування заходів з гігієни догляду за тваринами та їх значення для підвищення продуктивності, стану здоров'я та поліпшення санітарних якостей продукції.

69. Методи і практичні вимоги догляду за шкірою, молочною залозою, кінцівками тощо. Чищення, миття та купання тварин. Загартування тварин.

70. Профілактика травматизму і захворювань кінцівок тварин.

71. Гіподинамія і гіпоксія - основні причини зниження продуктивності й резистентності організму тварин до захворювань.

72. Дозований примусовий моціон тварин, організація прогулянок та їх вплив на стан здоров'я, продуктивність і репродуктивні функції.

73. Особливості організації догляду за тваринами у спецгоспах, комплексах, підсобних та інших господарствах.

74. Загальні вимоги до підготовки тварин для транспортування.

75. Гігієна перевезення тварин залізничним, автомобільним, водним, повітряним транспортом.

76. Норми навантаження і гігієнічні вимоги при перевезенні тварин.

77. Профілактика травматизму та захворювань тварин. Організація годівлі та напування тварин.

78. Санітарні заходи під час перегону тварин ґрунтовими шляхами.

79. Значення етології у підвищенні продуктивності і зниженні стресів у тварин. Основні форми поведінки тварин.

80. Адаптація морфологічна, анатомічна і фізіологічна до умов годівлі.

81. Акліматизація тварин. Гігієнічні вимоги до умов утримання тварин у період акліматизації.

82. Стрес, види стресів та ж значення в тваринництві. Профілактика стресів.

83. Адаптаційна здатність і стресостійкість організму тварин.

84. Організація оптимальних умов утримання тварин.

85. Гігієнічна оцінка систем утримання великої рогатої худоби. Гігієнічні вимоги до приміщень для великої рогатої худоби.

86. Типи, місткість, склад приміщень.

87. Внутрішнє планування приміщень, розміщення у них тварин.

88. Обладнання корівників, телятників, пологових відділень з профілакторіями, доїльних залів, блоків, майданчиків.

89. Типи стійл, кліток, прив'язі, годівниць та їх гігієнічна оцінка.

90. Запуск корів. Гігієнічний режим годівлі, утримання та догляду за сухостійними коровами і нетелями.

91. Гігієна отелення, особливості новотільного періоду.

92. Гігієна роздоювання при машинному і ручному доїнні корів. Профілактика маститів.

93. Гігієна догляду, годівлі та утримання племінних тварин, бугаїв-плідників. Вирощування та оцінка бугаїв в умовах елеверу.

94. Санітарно-гігієнічні вимоги до природного парування і штучного осіменіння худоби.

95. Гігієнічна оцінка різних способів утримання телят. Гігієна утримання телят у профілакторний та молочний періоди.

96. Санітарно-гігієнічні вимоги до комплектування, утримання, догляду за тваринами при вирощуванні ремонтного молодняку та виробництві яловичини.

97. Гігієнічна оцінка систем утримання свиней.

98. Гігієнічні вимоги до різних типів свинарників та особливості їх внутрішнього обладнання. Гігієна кнурів-плідників.

99. Гігієнічні вимоги до догляду, утримання, годівлі холостих, поросних та підсисних свиноматок.

100. Гігієна опоросів, утримання та годівлі поросят-сисунів, їх біологічні вості;

101. Гігієнічні вимоги при відлученні поросят. Гігієна утримання, годівлі, догляду за поросятами відлученими від маток.

102. Гігієна вирощування ремонтного молодняку.

103. Гігієна відгодівлі свиней.

104. Системи утримання овець та кіз, їх гігієнічна оцінка. Гігієнічні вимоги до приміщень та їх технологічного обладнання.

105. Системи утримання коней та їх гігієнічна оцінка. Типи, місткість приміщень для коней та їх внутрішнє обладнання.

106. Системи утримання птиці та їх гігієнічна оцінка. Зоогігієнічні вимоги до утримання птиці на фермах, птахофабриках та в підсобних господарствах.

107. Системи утримання кролів та хутрових звірів. Гігієнічні вимоги до приміщень для утримання кролів та хутрових звірів (крільчатники, шеди).

108. Системи утримання бджіл, типи бджільницьких господарств. Мікроклімат бджолиного житла.

109. Системи рибницьких господарств. Зоогігієнічні вимоги при виборі водоймища для товарного рибництва.

110. Екологічне забруднення середовища і його вплив на організм сільськогосподарських тварин.

111. Джерела радіаційного забруднення навколишнього середовища.

112. Особливості міграції радіонуклідів у грунт та забруднення ними сільськогосподарських культур і кормів.

113. Особливості надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин та у тваринницьку продукцію.

114. Особливості ведення тваринництва на території радіаційного забруднення.

Тестові завдання

1) Мікроклімат визначають наступні поняття:

a. Клімат обмеженого середовища: його фізичні і хімічні властивості, наявність бактерій, пилових часток, електрозарядність повітря тощо.

b. Елемент біосфери, її фізичні, хімічні, біологічні складові.

c. Зовнішнє повітря окремих географічних територій з характерними фізичними, хімічними і біологічними властивостями.

d. Повітря обмеженого середовища.

2) На тварин впливають наступні фактори середовища:

a. Фізичні, хімічні, біологічні та етологічні.

b. Фізичні, технічні, кліматичні.

c. Хімічні, механічні, біологічні.

d. Етологічні, фізичні, хімічні.

3) Під терміном "зона теплової байдужості" підрозумівають:

a. Температуру при якій основний обмін та теплопродукція знаходяться на мінімумі.

b. Індиферентну для тварин температуру.

c. Зона теплового комфорту не має певного рівня.

d. Стан, при якому теплопродукція і тепловитрати мінімальні, що залежить від рівня годівлі, утримання та сезонних змін.

4) Під терміном гіпотермія розуміють:

a. Загибель тварин.

b. Переохолодження тварин.

c. Терморегуляцію організму.

d. Виснаження тварин.

5) Під терміном гіпертермія розуміють:

a. Переохолодження тварин.

b. Порушення терморегуляції.

c. Гостре перегрівання тварин.

d. Підвищення температури тіла тварин.

6) Абсолютною вологістю повітря називають:

a. Кількість водяної пари (в грамах), яка міститься в 1 м3 повітря.

b. Відношення водяної пари, яка міститься в 1 м3 повітря до максимальної вологості.

c. Максимальна кількість водяної пари (в грамах), яка може знаходитись в 1 м3 повітря при даній температурі.

d. Здатність повітря поглинати водяну пару.

7) Відношення абсолютної вологості до максимальної, називається:

a. Відносною вологістю.

b. Абсолютною вологістю.

c. Точкою роси.

d. Дефіцитом насичення.

8) Різниця між максимальною і абсолютною вологістю при даній температурі називається:

a. Дефіцитом насичення.

b. Абсолютною вологість.

c. Максимальною вологість.

d. Точкою роси.

9) Джерела надходження вологи у тваринницькі приміщення:

a. Атмосферне повітрям.

b. Випаровування вологи з кормів.

c. Атмосферне повітря, випаровування з оточуючих конструкцій, виділення тварин.

d. Випаровування з напувалок.

10) Під “розою вітрів” підрозумівають:

a. Графічне зображення напрямків руху зовнішніх мас повітря та частоти їх повторення на певній місцевості.

b. Направлений рух повітря на конкретній місцевості.

c. Швидкість руху повітря в залежності від пори року.

d. Рух повітряних мас в закритих приміщеннях.

11) Світлове голодування у дорослих тварин може призвести до:

a. Зниження статевої активності, заплідненості та виникнення тимчасового безпліддя.

b. Загострення зору.

c. Сліпоту тварин.

d. Порушення зорового нерва.

12) Природна освітленість вимірюється в:

a. Люменах

b. Люксах

c. Люксметрах

d. Ньютонах

13) Під терміном світловий коефіцієнт (СК) підрозумівають:

a. Коефіцієнт заскленості вікон.

b. Відношення освітленої площі вікон до площі підлоги.

c. Кількість вікон у приміщенні.

d. Кількість світла, що надходить у приміщення через вікна.

14) Природна освітленість приміщень нормується наступними способами:

a. Геометричним та світлотехнічним.

b. Освітлювальним.

c. Статистичним.

d. Світловим.

15) Шкідливими в тваринницькому приміщенні вважаються наступні гази:

a. Кисень, азот, озон, окис вуглецю.

b. Сірководень, аміак

c. Вуглекислий газ, сірководень, аміак

d. Метан, окис азоту.

16) Вуглекислий газ (СО2) у тваринницькі приміщення надходить:

a. При розкладі сечі, калу, залишків кормів.

b. При диханні тварин

c. З атмосферним повітрям, розкладі сечі, калу, залишків кормів та під час дихання.

d. При обігріві приміщення твердим паливом.

17) У процесі дихання тварин при зв’язуванні СО2 із залізом гемоглобіну крові утворюється:

a. Карбоксигемоглобін.

b. Метгемоглобін.

c. Оксигемоглобін.

d. Лужний гематин.

18) Основні джерела надходження NH3 в повітря тваринницьких приміщень:

a. Атмосферне повітря

b. Дихання тварин.

c. Гниття кормів

d. Сеча, гниття азотовмісних речовин.

19) У процесі дихання тварин при зв’язуванні NH3 із залізом гемоглобіну крові утворюється:

a. Карбоксигемоглобін.

b. Метгемоглобін.

c. Оксигемоглобін.

d. Лужний гематин.

20) Основними джерелами надходження H2S в повітря тваринницьких приміщень є:

a. Атмосферне повітря

b. Дихання тварин.

c. Гниючі сірковмісні органічні речовини, гноївкозбирачі, каналізаційна система.

d. Обладнання для обігріву приміщень.

21) У процесі дихання тварин при зв’язуванні H2S із залізом гемоглобіну крові утворюється:

a. Карбоксигемоглобін.

b. Метгемоглобін.

c. Оксигемоглобін.

d. Лужний гематин.

22) Зниження загазованості тваринницьких приміщень досягається наступними методами:

a. Видаленням екскрементів один раз на місяць.

b. Використанням зволоженої підстилки

c. Оптимальною вентиляцією приміщень, щоденним видаленням сечокалових мас, застосуванням підстилки, абсорбентів.

d. Обігрівом приміщення.

23) Атмосферний тиск вимірюється:

a. Ньютонах

b. Люксах.

c. Міліметрах ртутного стовпчика, барах, гектопаскалях

d. Барах, міліметрах, люксах.

24) За походженням пил буває:

a. Органічним, мінеральним та змішаним.

b. Механічним та біологічним

c. Технічним, кормовим та біологічним

d. Транспортним, кормовим, радіаційним

25) Підвищенню мікробного забруднення у тваринницьких приміщеннях сприяють наступні фактори:

a. Підвищення температури повітря, вологості, відсутність УФ-променів, зосередження значної кількості тварин на обмеженій території.

b. Низькі температури.

c. Зменшення кількості тварин, недостатня робота вентиляції.

d. Використання неякісної підстилки.

26) За тривалістю поширення звукової хвилі та гучністю шум може бути:

a. Переривчастим

b. Постійним

c. Імпульсивним

d. Постійним, непостійним, переривчастим

27) В тваринницьких приміщеннях застосовують наступні системи вентиляції:

a. Природну, механічну, комбіновану або змішану

b. Припливно-витяжну.

c. Природну.

d. Спеціальну, з урахуванням площі та об’єму приміщень

28) Годинний об’єм вентиляції розраховують за наступними параметрами мікроклімату:

a. Вологістю та швидкістю руху повітря

b. Вуглекислим газом, аміаком та сірководнем

c. Вологістю повітря, вуглекислим газом та надлишковим теплом

d. Температурою повітря, вуглекислим газом та вологістю

29) При розрахунках L СО2 враховують:

a. Кількість СО2 в літрах, яку виділяють всі тварини даного приміщення за 1 годину

b. Кількість СО2 в м3, яку виділяють всі тварини даного приміщення за 1 годину

c. Загальну масу тварин в приміщенні

d. Кількість тварин в приміщенні

30) Додатковий відсоток від загальної кількості вологи, що виділяють всі тварини в приміщенні становить:

a. 10-15 % для ВРХ

b. 30-40 % для овець

c. 30-40 % для свиней

d. 10-12 % для свиней

31) Кратність обміну повітря в тваринницьких приміщеннях в нормі повинна становити:

a. 5 разів за годину взимку, 10 разів в перехідні періоди, 15 раз влітку

b. 1 раз за годину взимку, 2 рази в перехідні періоди, 3 рази влітку

c. 10 раз за годину взимку, 20 разів в перехідні періоди, 30 разів влітку

d. 3 рази за годину взимку, 6 разів в перехідні періоди, 9 разів влітку

32) Тепловий баланс приміщень це:

a. Співвідношення між надходженням тепла в приміщення та його витратами

b. Рівновага між температурою в приміщенні та зовні для самого холодного періоду року

c. Рівновага між теплом, яке виділяють тварини і теплом, яке витрачається через огороджуючі конструкції

d. Рівновага між теплом, яке надходить і витрачається через вентиляційні системи

33) Оптимальним тепловим балансом вважають:

a. Позитивний

b. Негативний

c. Комбінований

d. Нульовий, або врівноважений

34) При розрахунках теплового балансу враховується:

a. L (CO2)

b. L (H2O)

c. L (надлишкове тепло)

d. L (CO2) та L (H2O)

35) Коефіцієнт теплоємності повітря становить:

a. 0,28 ккал

b. 0,46 ккал

c. 0,31 ккал

d. 0,25 ккал

36) На випаровування 1 г вологи витрачається наступна кількість тепла:

a. 0,595 ккал

b. 0,637 ккал

c. 0,245 ккал

d. 0,325 ккал

37) Концентрація вуглекислоти у повітрі тваринницьких приміщень для великої рогатої худоби (дійні корови) становить, %:

a. 0,1

b. 0,25

c. 0,3

d. 0,4

38) Концентрація аміаку у приміщеннях для великої рогатої худоби (дійні корови) становить, мг/м3:

a. 10

b. 20

c. 30

d. 3

39) Концентрація сірководню у приміщеннях для дорослих тварин становить, мг/м3:

a. 30

b. 25

c. 10

d. 15

40) Світловий коефіцієнт для великої рогатої худоби становить:

a. 1:4-1:7

b. 1:6-1:9

c. 1:10-1:15

d. 1:20-1:35

41) Нормативні параметри температури (0 С) та відносної вологості (%) режиму в корівниках при прив’язному утриманні становлять:

a. Температура (8–10), відносна вологість (70).

b. Температура (6–10), відносна вологість (50).

c. Температура (4–7), відносна вологість (40).

d. Температура (13–16), відносна вологість (90).

42) Допустимий вміст пилу у приміщеннях для підсисних свиноматок становить, (мг/м3):

a. 0,5–1,5

b. 1,0–3,0

c. 1,5–3,5

d. 2,5–4,0

43) Швидкість руху повітря у приміщеннях для овець становить, (м/с):

a. 0,1–0,5

b. 0,25–1,5

c. 0,5–1,0

d. 0,5–2,5

44) Світловий коефіцієнт для овець становить:

a. 1:6-1:10

b. 1:20-1:25

c. 1:14-1:18

d. 1:30-1:38

45) Оптимальні параметри температури (0 С) і відносної вологості (%) повітря для коней становлять.

a. Температура (8), відносна вологість (85).

b. Температура (20), відносна вологість (75).

c. Температура (12), відносна вологість (80).

d. Температура (17), відносна вологість (60).

46) Норматив концентрації аміаку у приміщеннях для коней становить, мг/м3:

a. 10

b. 20

c. 25

d. 15

47) Норматив природного освітлення для птиці становить, (люкс):

a. 10–15

b. 15–20

c. 20–30

d. 30–75

48) Оптимальні параметри температури (0С) і відносної вологості повітря (%) для птиці становлять:

a. Температура (16–18), відносна вологість (60–70).

b. Температура (10–12), відносна вологість (60-65).

c. Температура (19–22), відносна вологість (80–85).

d. Температура (20–22), відносна вологість (80–90).

49) Нормативи концентрації сірководню у приміщеннях для молодняку тварин та птиці становлять, мг/м3.

a. 20

b. 5

c. 10

d. 25

50) Мікробне обсіменіння у приміщеннях для курей-несучок становить, (тис/м3):

a. 100–150

b. 50–100

c. 220

d. 250–350

51) Допустимий рівень інтенсивності шуму у приміщеннях для тварин не повинен перевищувати:

a. 30 децибел

b. 70 децибел

c. 100 децибел

d. 150 децибел

52) Відносна вологість і температура повітря визначаються:

a. Термометрами, гігрометрами, гігрографами.

b. Термометрами мінімальними, електротермометрами, гігрографами.

c. Гігрографами, психрометрами, гігрометрами, термометрами, термографами.

d. Термометрами і барометрами.

53) Атмосферний тиск вимірюється:

a. Атмосферними аналізаторами.

b. Анемометрами.

c. Психрометрами Асмана.

d. Барометрами, барографами.

54) Світлові величини визначаються:

a. Гальванометрами

b. Фотометрами

c. Яскравомірами, люксметрами та фотометрами

d. Радіометрами

55) Швидкість руху повітря і його охолоджуючі його властивості визначаються:

a. Анемометрами та кататермометрами.

b. Анемометрами кульковими.

c. Анемометрами чашковими.

d. Термоанемометрами.

56) Концентрація сірководню в тваринницьких приміщеннях визначається наступними методами:

a. Лінійно-колориметричними.

b. Органолептичними та індикаторними.

c. Якісними та кількісними.

d. Колориметричними.

57) Газовий склад повітря визначають:.

a. Фотометрами.

b. Барометрами.

c. Апаратом Кротова.

d. Газоаналізаторами: УГ–1, УГ–2.

58) Мікробну забрудненість повітря визначають:

a. Апаратом Кротова

b. Кататермометром

c. Термографом

d. Анемометром

59) Рівень акустичних шумів визначають:

a. Акустикомірами

b. Шумомірами

c. Психрометрами

d. Термографами

60) Зоогігієнічний норматив абсолютної вологості повітря становить, г/м3:

a. 2–8

b. 5–10

c. 4–6

d. 4–7

61) Нормативним показником атмосферного тиску для України прийнято вважати, мм.рт.ст.:

a. 760

b. 765

c. 755

d. 785

62) Зоогігієнічний норматив дефіциту насичення становить, г/м3:

a. 0,4–4,5

b. 0,2-3,7

c. 0,1–0,5

d. 0,3–0,8

63) Охолоджувальна здатність повітря Н (індекс) вказує на:

a. Витрати тепла в мілікалоріях з 1см2 прощі резервуара за 1 сек. при охолодженні приладу від + 40 до + 30 градусів Цельсія.

b. Витрати тепла в мілікалоріях з 1см2 прощі резервуара за 1 сек. при охолодженні приладу від + 40 до + 33 градусів Цельсія.

c. Витрати тепла в мілікалоріях з 1см2 прощі резервуара за 2 сек. при охолодженні приладу від + 33 до + 30 градусів Цельсія.

d. Витрати тепла в мілікалоріях з 1см2 прощі резервуара за 2 сек. при охолодженні приладу від + 45 до + 40 градусів Цельсія.

64) Індивідуальний фактор кататермометра вказує на:

a. Витрати тепла в мілікалоріях з 1 см2 площі резервуара за час охолодження від + 40 до + 33 градусів Цельсія.

b. Витрати тепла в мілікалоріях з 1 см2 площі резервуара за час охолодження від + 35 до + 30 градусів Цельсія.

c. Витрати тепла в мілікалоріях з 1 см2 площі резервуара за час охолодження від + 45 до + 30 градусів Цельсія.

d. Витрати тепла в мілікалоріях з 1 см2 площі резервуара за час охолодження від + 53 до + 43 градусів Цельсія.

65) За допомогою кулькових кататермометрів вимірюють швидкість руху повітря в діапазоні (м/сек.) :

a. 0,2–3,0

b. 0,04–2,0

c. 0,01-0,05

d. 0,02–5,0

66) Ртутними термометрами вимірюють температуру повітря в діапазонах, в градусах Цельсія:

a. -40 + 375

b. -39 + 580

c. -39 + 375

d. -45 + 380

67) Спиртовими термометрами вимірюють температуру повітря в діапазонах, в градусах Цельсія:

a. + 75,2 - 120

b. + 78,3 - 130

c. + 77,3 - 150

d. + 80,3 - 180

68) Спирт закипає при температурі, в градусах Цельсія:

a. +80,3

b. +78,3

c. +90,2

d. +68,8

69) Спирт замерзає при температурі, в градусах Цельсія:

a. -130

b. -160

c. -145

d. -68

70) Психрометричний коефіцієнт залежить:

a. Від температури повітря

b. Від швидкості руху повітря

c. Від вологості повітря

d. Від барометричного тиску

71) Під біогеохімічними ензоотіями розуміють:

a. Хвороби, які виникають внаслідок передачі через ґрунт мікроорганізмів.

b. Хвороби, які виникають внаслідок надлишку або нестачі мікро- та мікроелементів в ґрунтах.

c. Хвороби, які виникають внаслідок розмноження мікроорганізмів в ґрунтах.

d. Хвороби, які виникають внаслідок розвитку гельмінтів, найпростіших, сапрофітних грибів в ґрунтах.

72) Основними методами оздоровлення ґрунтів є:

a. Захист від забруднення промисловими відходами, хімічними реагентами; меліорація, аерація, дезінфекція, біологічний спосіб, обладнання міст збереження гною, знищення трупів тощо.

b. Використання органічних добрив та рання оранка.

c. Осушування та дезінфекція.

d. Меліорація, аерація, дезінфекція.

73) Небезпечними для здоров’я тварин являються наступні ґрунтові мікроорганізми:

a. Збудники бешихи, паратифу.

b. Збудники паратуберкульозу, сказу.

c. Збудники сибірської виразки, правця, газової гангрени, ботулізму тощо.

d. Збудники туберкульозу та ящуру.

74) Амоніфікацією ґрунтів це:

a. Мінералізація органічних речовин.

b. Утворення кінцевих продуктів розпаду - води, вуглекислоти та солей азотної, азотистої, сірчаної та фосфорної кислот.

c. Утворення азотної кислоти.

d. Утворення азотистих сполук.

75) "Біогеохімічні провінції" це:

a. Вміст в надмірній або недостатній кількості в ґрунтах окремих територій, макро- і мікроелементів, які мають важливе біологічне значення.

b. Території різних кліматичних зон.

c. Біологічні та хімічні особливості ґрунтів.

d. Ґрунти різних територій.

76) Основні заходи по охороні ґрунтів від забруднення тваринницькими об’єктами:

a. Підтримка на тваринницьких фермах належного санітарного стану.

b. Додержання на тваринницьких фермах правил видалення та обеззараження гною, стічних вод.

c. Належне збереження та обеззараження гною, стічних вод, утилізація трупів тварин, дезінфекція, санація території.

d. Санація території, знищення трупів.

77) На санітарний стан водойм впливають наступні умови:

a. Фізичні, хімічні та біологічні.

b. Інтенсивність окислювальних процесів у воді.

c. Наявність промислових і с.-г. підприємств з недостатньою системою очистки стічних вод, рельєф місцевості, хімічний склад ґрунтів, стан біоценозу тощо.

d. Наявність джерел бактеріального забруднення.

78) Вода по запаху оцінюється:

a. По 5-ти бальній шкалі.

b. По 4-х бальній шкалі.

c. По 2-х бальній шкалі.

d. По 10-ти бальній шкалі.

79) Колір води оцінюється:

a. По платиново-кобальтовій шкалі.

b. Оцінюється по кольору.

c. По шрифту Снелла.

d. По пластиновим кольорам.

80) Відстоювання (освітлення) води проводять у спеціальних відстійниках протягом, годин:

a. 14–24

b. 24–72

c. 2–8

d. 6–12

81) Найбільш ефективними джерелами водо забезпечення є:

a. Озера і водосховища.

b. Річки і ґрунтові води.

c. Підземні, артезіанські, джерельні.

d. Водопровідні.

82) Основними методами поліпшення якості питної води є:

a. Відстоювання, коагуляція, дезодорація, пом’якшення.

b. Відстоювання і фільтрація.

c. Коагуляція, пом’якшення.

d. Кип’ятіння.

83) Основними методами знезараження питної води є:

a. Кип’ятіння, хлорування.

b. Ультрафіолетове опромінювання, хлорування.

c. Термічна обробка (кип’ятіння), УФ-опромінювання, хлорування і озонування.

d. Коагуляція.

84) Вміст води у тілі дорослої тварини становить, %:

a. 30–40

b. 90–95

c. 40–50

d. 60–70

85) Для неповного аналізу води відбирають пробу в об’ємі, літрів:

a. 5

b. 10

c. 2

d. 1

86) Для повного аналізу води відбирають, літрів:

a. 0,5

b. 1

c. 3

d. 5

87) Відбір проб води для аналізу проводять:

a. 1 раз рано вранці коли ще воду не брали

b. 1 раз пізно ввечері коли закінчили брати воду

c. раз вранці коли ще воду не брали і ще один раз пізно ввечері коли закінчили брати воду

d. 1 раз в обідню пору

88) До фізичних показників якості води відносяться:

a. Температуру, запах, смак

b. Температуру, запах, смак, прозорість, колір, каламутність, рН.

c. Температуру, запах, смак, прозорість, колір, каламутність

d. Температуру, запах, смак, прозорість, колір, каламутність, сухий залишок, твердість

89) До хімічних показників якості води відносять:

a. Вміст аміаку та амонійних солей, нітритів, нітратів, сульфатів, хлоридів, заліза, постійну та карбонатну твердість, вміст важких металів.

b. Вміст аміаку та амонійних солей, нітритів, нітратів, сульфатів, хлоридів, заліза, постійну та карбонатну твердість, вміст важких металів, рН.

c. Вміст аміаку та амонійних солей, нітритів, нітратів, сульфатів, хлоридів, заліза, постійну та карбонатну твердість, прозорість.

90) До біологічних показників якості води відносять:

a. Окиснюваність води

b. Вміст розчинного кисню у воді

c. Величину рН води

d. Окиснюваність та вміст розчинного кисню у воді

91) Запах води визначають за температури, градусів Цельсія:

a. Одноразово при t 20

b. Одноразово при t 40

c. Дворазово при t 20 і t 40

d. Триразово при t 20, t 40, і 60

92) Нормативний показник сухого залишку води становить, г/л:

a. 0,5

b. 1,0

c. 1,5

d. 2,0

93) Твердість води зумовлюють наступні елементи:

a. Кальцій

b. Магній і хлор

c. Кальцій і магній

d. Кальцій і залізо

94) Залишкова кількість хлору у питній воді повинна складати, мг/л:

a. 0,2-0,5

b. 0,7-1,0

c. 1,0-1,2

d. 1,2-1,5

95) Питна вода для дорослих тварин повинна мати температуру, градусів Цельсія:

a. 10–12

b. 3-5

c. 10–15

d. 4–8

96) Питна вода для молодняку тварин в залежності від віку повинна мати температуру, градусів Цельсія:

a. 10–15

b. 30-40

c. 15–30

d. 10–20

97) Прозорість якісної питної води повинна бути не меншою, см:

a. 10

b. 20

c. 30

d. 40

98) рН доброякісної питної води становить:

a. 4,2–5,6

b. 3,8–7,4

c. 6,5–8,5

d. 4,2–8,4

99) Вміст заліза у воді не повинен перебільшувати, мг/л:

a. 0,1

b. 0,2

c. 0,4

d. 0,3

100) Твердість води вимірюється:

a. У міліграм-еквівалентах на 1 л.

b. У %.

c. У міліграмах.

d. У грамах

101) Постійна твердість води визначається:

a. Шляхом титрування

b. Інверсійним електрохімічним методом.

c. Арифметичним шляхом, віднімаючи від загальної твердості твердість карбонатну

d. Колориметричним методом.

102) Колі-титром називають:

a. Найменший об’єм досліджуваної води, в якому знайдено кишкову паличку.

b. Об’єм води, який відібраний для бактеріологічного аналізу.

c. Об’єм води, який відібраний для гельмінтологічного аналізу.

d. Об’єм води, який відібраний для мікробіологічних досліджень.

103) Колі-індексом називають:

a. Число кишкових паличок в 1 л води.

b. Число кишкових паличок в 0,5 л води.

c. Число кишкових паличок в 1,5 л води.

d. Число кишкових паличок в 2 л води.

104) Доброякісна питна вода повинна мати колі-титр не нижчий за, мл:

a. 100

b. 200

c. 300

d. 400

105) Доброякісна питна вода повинна мати колі-індекс не більший ніж, шт:

a. 3

b. 6

c. 9

d. 12

106) Хлорують воду розчином хлорного вапна, %:

a. 2

b. 6

c. 1

d. 10

107) Санітарно-гігієнічний контроль якості кормів проводять наступними методами:

a. Зоохімічний аналіз.

b. Органолептична оцінка кормів, хімічний аналіз.

c. Органолептична оцінка, зоохімічний аналіз, ботанічний аналіз, бактеріологічні і мікологічні дослідження.

d. Хімічний аналіз.

108) При поїданні тваринами кормів вражених токсичними грибами виникають наступні захворювання:

a. Серцево-судинної системи

b. Дихальної системи

c. Мікози та мікотоксикози

d. Органів травлення

109) Нормативна вологість зерна різних культур становить, % ?

a. 20–25

b. 12–13

c. 15–16

d. 17–20

110) Ураженість зерна цвілевими грибами допускається, %

a. до 15

b. до 2

c. не повинно бути ураження цвілевими грибами

d. до 10

111) Визначення токсичності силосу проводиться:

a. Органолептично

b. Шляхом постановки біопроби на лабораторних тваринах

c. Фізичними методами

d. Хімічними методами

112) Вміст кислот у силосі відмінної якості наступний, % ?

a. Масляної – 5; оцтової – 10; молочної – 75.

b. Масляної – 0; оцтової – 25; молочної – 75.

c. Масляної – 10; оцтової – 45; молочної – 45.

d. Масляної – 30; оцтової – 30; молочної – 60.

113) Для визначення санітарної якості грубих кормів під час органолептичного огляду на місці зберігання звертають увагу на:

a. Колір, запах, вологість.

b. Колір, запах, вологість, структуру, ботанічний склад, наявність отруйних рослин.

c. Колір, запах, вологість, структуру, ботанічний склад, наявність отруйних рослин, механічних домішок, цвілі.

d. Колір, запах, вологість, структуру, механічних домішок.

114) Вологість сіна і соломи має бути не більше, %:

a. 17

b. 18

c. 21

d. 12

115) Для визначення середньої проби грубих кормів з кожної партії сіна і соломи відбирають не менше:

a. 5 кг, які складаються з окремих пучків по 200 250 г, з 20 різних місць

b. 3 кг, які складаються з окремих пучків по 150 200 г, з 10 різних місць

c. 1 кг, які складаються з окремих пучків по 100 150 г, з 10 різних місць

d. 0,5 кг, які склад

Далее ⇒