Лабораторне визначення міцності вовни

 

Номер зразка Довжина зразка, мм Вага зразка вовни після розриву, мг Розривне навантаження, кг
     
     
     
     
     
Всього      

 

Техніка визначення міцності вовни на динамометрі ДШ-ЗМ така: з середнього зразка вовни масою 100—130 г, взятого так як і при визначенні виходу чистого волокна з різних місць руна, беруть 15— 20 штапельків вовни загальною масою 10 г. Цю пробу промивають у мильно-содовому розчині і висушують у сушильній шафі при температурі + 50—60°С протягом години. Потім з вимитої і висушеної проби виділяють 50 наважок — пучків кожної масою 3—4 мг і довжиною 25 мм.

При випробуванні однорідної вовни для приготування наважок пробу ділять на дрібні штапельки, із яких вирізують пучки. При випробуванні неоднорідної вовни пучки (наважки) вирізують з нижньої зони косиці, відступаючи на 10 мм від основи косиці, щоб випробувати на міцність усі волокна, які входять до складу косиці (пух або ость). Спочатку вирізують пучки дещо більшої довжини — .25-28 мм. їх прочісують металевою гребінкою, затискують між двома металевими пластинками шириною 22 мм. Виступаючі за межі пластинок кінці волокон обрізують і таким чином одержують вирівняні за довжиною пучки. Важливо, щоб довжина пучків дорівнювала 22 мм. Для дослідження необхідно 50 пучків вовни довжиною 25 мм. Приготовані пучки витримують протягом 3—4 годин при температурі 25°С і відносній вологості повітря 65 %. Потім кожний пучок зважують на торсійних вагах (точність зважування до 0,05 мг). Маса кожного пучка наважки має становити 3—4 мг.

При заправці пучків у динамометр верхній і нижній затиски повинні бути зведені впритул. Верхній затиск знімають з підвіски, заправляють у нього одну половину пучка і підвішують на своє місце. Другу половину пучка пінцетом заправляють у нижній затиск і закріплюють гвинтом. Після цього динамометр приводять у дію. Записують по кожному пучку розривне навантаження, при якому даний пучок розірвався, з точністю до однієї поділки шкали динамометра (величина однієї поділки шкали 20 г). Залишені після розриву у затисках половинки пучків збирають у стаканчик і після закінчення випробування 50 пучків зважують разом на торзіиних вагах з точністю до 1 мг (рис. 9).

Рис. 9. Пристрої для визначення міцності вовни:

А — динамометр ДШ-ЗМ; 1 — основа приладу; 2 — рівень; З — рукоятка:

4 — рукоятка вантажного важеля; 5 —- рукоятка шкали; 6 — стрілка; 7 — защіпка;

8 — гладкий сектор; 9 — повзунок; 10 — стальна стрічка; 11 — верхній затиск;

12—пучок вовнових волокон; 13 — шкала: 14—нижній затиск; 15— вантаж;

16 — вантажний важіль; 17 — водило демпфера; 18 — шток; 19 — гайка демпфера:

В шток демпфера: 21 — циліндр демпфера; 22 — ніжка з регулюючим гвинтом;

Б — торзійні ваги; І—4 — установчі ваги; 5 — стояк; 6 — арретир;

7 — рукоятка; 8 — шкала; 9 — циліндрична коробка; 10 — шалька; 11 — футляр;

12 — гвинт для переміщення шкали; 13 — шкала; 14— показник рівноваги.

 

Розривну довжину для всіх пучків вираховують за формулою:

Л=

де Л — розривна довжина, км; К— середньоарифметична величина розривного навантаження на один пучок, розрахована по всіх пучках, кг; я — довжина пучка,мм; п — число випробовуваних пучків; р — загальна маса пучків після розриву, мг.

Приклад: К— 1,2 кг; л - 25 мг; р - 90 мг; н — 25;

1,2x25x25

Л= =8,3км

 

Розтяжність вовни — подовження волокон понад істинну довжину. Визначають розтяжність за різницею між істинною довжиною і довжиною в момент розриву і виражають в процентах до істинної довжини. Розтяжність у лабораторних умовах визначають за допомогою динамометрів, а в виробничих — органолептично, шляхом розтягнення невеликих пучків. Найбільшою розтяжністю володіє напівтонка і тонка вовна, найменшою — груба.

Пружність — опір волокон стисненню.

Еластичність —~ швидкість, з якою вовна відновлює початкову форму після зняття тиску.

У виробничих умовах пружність і еластичність визначають стисненням пучка вовни в кулаці або натисканням руки на ділянку руна. При добрій пружності відчувається сильний опір вовни стисненню, а при нормальній еластичності вовна швидко відновлює природну форму. В'яла вовна тривалий час не відновлює своєї форми.

Пластичність — властивість вовни під впливом тиску, температури і зволоження набирати наданої їй форми і тривалий час утримувати її. Внаслідок пластичності утворюються завитки у смушкових ягнят, звивистість вовни. Пластичність використовується при штучній завивці, розгладжуванні вовняних костюмів і т. п.

Зміст заняття 5

Густота вовни - показник, який відображає кількість вовнових волокон на одиницю площі шкіри тварини. Визначають густоту вовни експертним та лабораторним шляхом.

У виробничих умовах про густоту вовни судять за шириною і забрудненістю „шкіряного шву", лабораторний шлях містить у собі чотири методи:

1)гістологічний;

2)лічильний;

3)лічильно-ваговий;

4)об'ємно-ваговий.

Гістологічний метод містить в собі підрахунок кількості вовнових фолікулів на поперечних зрізах шкіри. Методика містить в собі такі операції:

— підрахунок кількості фолікулів в 10-ти дослідних і 10-ти паралельних полях зору, розрахунок середнього показника;

— визначення ціни позначки, шкали окуляра, розрахунок показника діаметра (мкм) і площі поля зору (πτ2);

— переведення кількості вовнових фолікулів у поле зору на одиницю площі шкіри.

Наприклад: у мікроскопі при збільшенні 7*8 радіус поля зору дорівнює 52 показникам, а одна позначка окулярної шкали - 14,5 мкм, тому, радіус складає 754 мкм, а площа поля зору - 3,14*7542=1785140,2 мкм2, або 1,78 мм2. Підрахунок фолікулів роблять з розподілом їх на первинні і другорядні, або без нього.

Середня кількість фолікулів в 20-ти полях зору (наприклад, 96,29) перераховують на 1 мм2 площі шкіри - 96,29/1,78=54,1 шт.

Перед взяттям зразка вовни для оцінки густоти необхідно ретельно роздвинути руно на боці вівці і спеціальною виделкою локалізувати у вертикальному положенні вовну на ділянці шкіри, яка відповідає відстані між кінцями виделки. Потім відокремити вовну, затиснуту виделкою, від основної маси руна, зняти виделку і локалізувати її на цій же ділянці площі шкіри вже у поперечному положенні, відокремити від решти вовни і зрізати ножицями зразок з одержаного квадрату.

Лабораторний лічильно - ваговий метод визначення густоти вовни містить в собі те, що зразок, який взяли з одиниці площі шкіри, миють, висушують до повітряно - сухого стану і зважують з точністю до 1 мг Безпосередньо після зважування від зразка відраховують у дворазовому повторі по 300 волокон, які зважують і шляхом перерахунку визначають кількість волокон в цілому у зразку на 1 см2 або 1 мм2 шкіри

Наприклад: середня маса митого зразка складала 1106 мг, а середня маса 300 волокон - 12,2 мг. Загальна кількість волокон у зразку:

1006*300/12,2=27200 шт.

Кількість волокон на 1 см2 визначається відношенням кількості волокон в усьому зразку до площі, з якої одержаний зразок, в даному випадку з 4 см2 (відстань між кінцями виделки 2 см). Отже, кількість волокон на 1 см2 складає 6800 (27200/4=6800).

Лічильний метод визначення густоти вовни складається збезпосереднього підрахунку кількості волокон у зразку.

Об'ємно - ваговий метод оцінки ґрунтується на комплексному вивченні зразка вовни за такими показниками, як довжина, товщина, вага і іншим показникам, які потім підставляють в спеціальну формулу:

N=V/S L A

де V - маса сухого зразка, мг; S - площа поперечного розтину волокна, мм2; L - істинна довжина вовни, мм; А - питома вага вовни (1,30 мг/мм3); N - кількість волокон, шт.

Завдання 7.засвоїти гістологічний метод визначення густоти на зразках шкіри овець різного напрямку продуктивності.

Завдання8. визначити густоту вовни зразка лічильно - ваговим і об'ємно - ваговим методами (табл.. 12), порівняти, зробити висновок про рівень густоти, виходячи з того, що оптимальна густота вовни овець на 1 см2 шкіри складає:

Тонкорунні - 5-10 тис,

Напівтонкорунні - 3-5 тис,

Напівгрубововнові - 1-3 тис,

Грубо вовнові - 700-1000 шт.

Оцінка густоти вовни

 

Номер зразка Метод Примітки
лічильно - ваговий об'ємно - ваговий    
     
     
     
     
     

 

Заняття 7-8