Лислі гази та пари, дим, туман пи п тг


 

 


РПГ-67 А РПГ-67 В РПГ-67 К РПГ-67 Г

л л л л л л


Респіратор фільтруючий газопп- лозахисний РУ-60М захищає орга­ни дихання від впливу шкідливих речовин, наявних у повітрі одночас­но у вигляді парів, газів і аерозолів (пил, дим, туман). Залежно від при­значення укомплектовують філь­труючими патронами марок А, В, КД, Г, як і РПГ-67. Тому захищає він від таких самих речовин, але додат­ково ще й в усіх випадках від пилу, диму, туману.

Забороняється застосовувати рес­піратори для захисту від високото­ксичних речовин типу синильної кислоти, миш'яковистого, фосфори­стого, ціанистого водню, тетраетил- свинцю, низькомолекулярних вугле­водів (метан, етан), а також від речо­вин, які в пароподібному стані мо­жуть проникати в організм через пошкоджену шкіру.

Протигазові й газопилозахисні респіратори надійно захищають ор­гани дихання, якщо вони правиль­но підібрані та зручно надіті.

Найпростіші засоби захисту орга­нів дихання — протипилова тканин­на маска (ПТМ-1) і ватно-марлеві по­в'язки (ВМП) можуть захищати ор­гани дихання від радіоактивних ре­човин і бактеріальних засобів. Кож­на людина може їх виготовити.

Засоби захисту шкіри за призна­ченням поділяються на спеціальні (табельні) і підручні. Спеціальні за­соби є ізолюючими і фільтруючими.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із прогумованої тка-

Рис. 44. Легкий захисний ко­стюм Л-1: 1 — сорочка з капюшоном; 2 — штани з панчохами; 3 — сумка; 4 — рукавиці; 5 — підшоломник

нини і застосовують при тривалому Рис 45 Захисний комбінезон: перебуванні людей на зараженій або 1 — комбінезон; 2 —чоботи; 3 — забрудненій місцевості, для захисту рукавиці; 4 — підшоломник


від радіоактивних речовин, опромі­нення альфа-променями, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів. Вони призна­чені тільки для формувань цивіль­ного захисту.

До ізолюючих засобів шкіри на­лежать: легкий з а х и с н п й костюм Л -1, захиснії й комбінезон і загаль­новійськовий захисний комплект (рис. 44 — 46).

Фільтруючі засоби захисту шкіри — комплект захисного фільтруючо­го одягу ЗФО (рис. 47), який захи­щає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, що пе­ребувають у пароподібному стані, а також від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аеро­золів.

Для тимчасового захисту шкіри від радіоактивного пилу, хімічно не­безпечних речовин і бактеріальних засобів, якщо немає табельних 313, можна використовувати, особливо населенню, звичайний одяг і взуття. Плащі, накидки, куртки, пальта з прогумованої тка­нини, шкіри, із хлорвінілу, поліетилену або цупкої вовняної тканини, гумове і шкіряне взуття, рукавиці служать захисним засобом протягом 5 —10 хв; а вологий одяг протягом 40 — 50 хв . Цього часу достатньо, щоб вийти із зараженої території.

З метою посилення захисних властивос­тей звичайного одягу проти небезпечних хі­мічних речовин можна просочити його мию­чими засобами ОП-7, ОП-ІО або мпльно-мас- тпльною емульсією.

Рис. 46. Загальновійськовий захпснпп комплект ОП-1: 1 — захисний плащ; 2 — захисні панчохи; 3 — п'ятипалі рукавиці; 4 — двопалі рукавиці
Рис. 47. Захисний фільтруючий одяг ЗФО, комбінезон

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги, запобіган­ня ураженню або значного зниження його сту­пеня, підвищення стійкості організму до ура-


Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій________________

жаючого впливу радіоактивних, отруйних речовин, СДЯР і бактері­альних засобів.

До медичних засобів захисту належать радіозахисні препарати, засоби захисту від впливу отруйних речовин (антидоти), протибак­теріальні засоби — сульфаніламіди, антибіотики, вакцини, сироват­ки та ін.

Для надання першої медичної допомоги існують санітарні сумки і медичні аптечки санітарного поста, індивідуальні перев'язочні паке­ти та індивідуальні протихімічні пакети.

Аптечка індивідуальна АІ-2 укомплектована засобами, призначе­ними для надання самодопомоги і взаємодопомоги при пораненнях, опіках, для зниження впливу отруйних речовин, бактеріальних за­собів та іонізуючого випромінювання. У комплекті аптечки є інструк­ція. На внутрішньому боці кришки нанесена схема розміщення пре­паратів у аптечці.

У гнізді 1 знаходиться шприц-тюбик зі знеболювальною речови­ною. Застосовується при великих ранах, опіках і переломах. Лівою рукою взяти за ребристий обідок, правою за корпус тюбика і поверну­ти його за ходом годинникової стрілки до упору. Потім зняти ковпа­чок, який захищає голку, і тримаючи шприц-тюбик голкою угору, ви­тиснути з нього повітря до появи краплі рідини на кінчику голки. Після цього, не торкаючись голки руками, ввести її у верхню зовніш­ню частину сідниці й витиснути вміст шприц-тюбика. Витягуючи голку, не послаблювати пальців. В екстрених випадках укол можна зробити і через одяг.

У гнізді 2 розміщений пенал червоного кольору. В ньому є 6 таб­леток тарену для запобігання (ослаблення) ураженню фосфорорганіч­ними речовинами. Приймати потрібно по одній таблетці при сигналі "Хімічна тривога". При наростанні ознак отруєння необхідно при­йняти ще одну таблетку. Після прийому першої таблетки слід одяг­нути протигаз. Другу можна приймати не раніше, ніж через 5—6 год.

У гнізді 3 у великому білому пеналі знаходяться 15 таблеток сульфадиметоксину — протибактеріального засобу. Застосовують його з появою шлунково-кишкових розладів, які часто виникають після опромінення. У першу добу прийняти 7 таблеток за один раз, а в наступні дві доби — по 4 таблетки.

У гнізді 4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору роз­міщені по 6 таблеток цистаміну — радіозахисного засобу № 1. При­ймають 6 таблеток за один прийом при загрозі опромінення. При новій загрозі опромінення, але не раніше, ніж через 4 — 5 год після першого прийому, рекомендується прийняти ще 6 таблеток. 359

У гнізді 5 є два білнх однакових чотиригранних пенали з проти­бактеріальним препаратом № 1 (тетрациклін, гідрохлорид). Приймати слід 5 таблеток за один прийом при безпосередній загрозі або бакте­ріальному зараженні, а також при пораненнях і опіках. Через 6 год після першого прийому слід прийняти ще 5 таблеток.

У гнізді 6 знаходиться пенал з 10 таблетками радіозахисного засобу № 2 — йодистим калієм. Приймати його потрібно по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадання радіоактивних речовин і особливо при вживанні свіжого молока. Препарат ефектив­ний, якщо він введений в організм за ЗО — 60 хв до опромінення або вживання забрудненої радіоактивними речовинами їжі й води. Захис­ні властивості зберігаються протягом 5 — 6 год з моменту прийому.

У гнізді 7 є пенал голубого кольору з протиблювотним препара­том — етаперазином (5 таблеток). Приймати необхідно по одній таб­летці зразу після опромінення або з появою нудоти після удару в голову.

Дітям до 8 років препарати індивідуальної аптечки слід давати по 0,25 таблетки, крім радіозахисного препарату № 2; дітям від 8 до 15 років — по 0,5 таблетки, а знеболювальний і радіозахисний пре­парат № 2 — у повному обсязі.

Індивідуальний протихімічний пакет — ІПП-8, ІПП-51 призначе­ний для знезаражування крапельно-рідинних отруйних речовин, які потрапили на відкриті ділянки тіла й одяг. До комплекту входять флакон з дегазуючим розчином і ватно-марлеві тампони. Відкриті ділянки тіла і одяг протирають тампоном, змоченим рідиною з фла­кона. При обробці тіла відчувається печіння, але воно проходить. Не допускати потрапляння рідини в очі.

Якщо немає індивідуального протихімічного пакета, можна засто­сувати марлю з ватою, змоченою дегазуючою рідиною такого скла­ду: 3 %-й розчин перекису водню і 3 %-й розчин їдкого натру в однаковому об'ємі або 3 %-й розчин перекису водню і 150 г кон­торського силікатного клею (із розрахунку на 1 л). Можна застосо­вувати як дегазуючу речовину нашатирний спирт.

Індивідуальним медичним засобом є й індивідуальний перев'я­зочний пакет.

Організація забезпечення населення індивідуальними засобами захисту є важливим завданням органів цивільного захисту. Безпо­середньо відповідають за це керівники об'єктів і населених пунктів. Облік наявних індивідуальних засобів ведуть органи управління цивільного захисту.

Заявки на необхідну кількість табельних 313 об'єкт подає до відділу з питань НС та цивільного захисту населення району. Роз- 360 поділ 313 централізований за підлеглістю зверху вниз за номенкла­турою, з відповідною оплатою вартості виділених засобів. Порядок забезпечення 313 визначає відділ ЦО району й об'єкта.

Індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри про­мислового виготовлення в першу чергу забезпечується особовий склад формувань згідно з табелем (нормативом) оснащення. На об'єктах після оснащення формувань необхідно забезпечити працюючих зміни на особливо важливих ділянках роботи. Решту населення забезпечу­ють 313 за можливості їх придбання. Значно більшими є можливості забезпечити населення респіраторами.

Незалежно від забезпеченості протигазами і респіраторами все на­селення, у тому числі й особовий склад формувань, повинне знати, як самостійно завчасно виготовити тканеві маски і ватно-марлеві по­в'язки, а також як пристосувати одяг для захисту в разі потреби.

Табельні засоби індивідуального захисту треба зберігати (згідно з вимогами інструкції до умов зберігання) на складах об'єктів. Місця зберігання засобів мають бути на такому віддаленні, щоб можна було їх швидко видати.

Засоби захисту мають бути розкладені за призначенням: для осо­бового складу формувань, робітників виробництва, населення тощо.

Видають 313 згідно з планом цивільного захисту об'єкта, села за розпорядженням органів управлінь при загрозі або виникненні над­звичайної ситуації.

4.2.9. Захист населення у разі ядерної аварії

При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення:

а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;

б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);

в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднен­ня шкіри і одягу;

г) зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;

д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених про­дуктів харчування і води.

Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тім числі й профілактичне застосування стабільного йоду.

Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоак­тивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнарод-


ного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 р., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ—1997).

Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварій­них викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, при­ймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

— укриття населення;

— обмеження перебування населення на відкритій місцевості;

— евакуація у разі загрози здоров'ю;

— проведення йодової профілактики;

— тимчасова заборона вживання продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

— тимчасове відселення;

— евакуація — переселення на постійне місце проживання;

— обмеження вживання води і продуктів харчування забрудне­них радіоактивними речовинами;

— заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рос­линництва і лісогосподарської діяльності;

— дезактивація території і будівель;

— інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокори­стування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при прове­денні сільськогосподарських робіт.

Критерієм для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і вну­трішнього опромінення (табл. 111) з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ і НРБУ—1997.

 

Таблиця 111. Критерії для прийняття рішень на ранній фазі розвитку аварії

  Дозові критерії (прогнозована доза за перші 10 діб), мЗв
Захисні заходи Все тіло Окремі органи (легені, щитовидна залоза, шкіра)
  Нижній рівень Верхній рівень Нижній рівень Верхній рівень
Укриття, захист органів дихання і шкіри
Иодова профілактика: дорослі діти, вагітні жінки — — 50* 50* 500* 250*
Евакуація: дорослі діти, вагітні жінки 50 10 500 50 500 200* 500*

* Тільки до щитовидної залози.

 

При прогнозованому опроміненні, що не перевершує нижнього рівня, заходи, перелічені в табл. 111 і 112, не проводяться. Якщо прогнозо­ване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то проведення вказаних заходів може бути відкладене.

Якщо прогнозоване опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то обов'язково необхідно проводити заходи, наведені в табл. 111, 112, навіть якщо вони пов'язані з порушенням нормальної життє­діяльності населення і об'єктів.

Таблиця 112. Критерії для прийняття рішення на середній фазі роз­витку аварії

  Дозові критерії (прогнозована доза за перший рік), мЗв
Заходи захисту Все тіло Окремі органи
  Нижній рівень Верхній рівень Нижній рівень Верхній рівень
Обмежене використання забруднених радіоактивними речовинами продуктів харчування і питної води
Евакуація Не встановлюється

 

Якщо наявні заходи захисту не забезпечують безпеки населення, необхідно проводити його евакуацію.

Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхід­но враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.

З метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіо­активних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Тому необхідно:

— на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділа­ми радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоак­тивного забруднення господарства (села) на карту-схему;

— визначити необхідну кількість людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;

— інформувати населення про стан радіаційної обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;

— розробити, впровадити і контролювати дотримання населен­ням режимів поведінки;

— обмежити перебування людей на відкритій місцевості; роз­містити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;

— провести герметизацію житлових і виробничих приміщень, дверей, вікон, димарів, вентиляційних отворів на час розсіювання радіоактивних речовин у повітрі й формування радіоактивного за­бруднення території;

— провести йодову профілактику (табл. 113);

Таблиця 113. Захисний ефект у результаті проведення калій-йодової профілактики
Час прийняття препаратів стабільного йоду Фактор захисту
Перед вдиханням радіоактивного йоду (профілактичне вживання) Через 2 год після вдихання радіоактивного йоду Через 6 год після вдихання радіоактивного йоду 100 10

 

Примітки. 1. Дорослим і дітям старшим 5 років рекомендується 0,25 г на один прийом, дітям віком 2—5 років — 0,125 г, до 2 років — 0,04 г. 2. Максимальний захисний ефект може бути в разі завчасного або одночасного надходження радіоак­тивного йоду і прийняття його стабільного аналога. 3. Захисні властивості препара­ту значно знижуються, якщо його буде застосовано через більш як 2 год після по­трапляння в організм радіоактивного йоду. Але й за таких умов прийняття стабіль­ного йоду ефективно захищає щитовидну залозу від опромінення при повторному потраплянні радіоактивного йоду. 4. Одноразовий прийом таких доз йодистого ка­лію забезпечує високий захисний ефект протягом доби. В умовах тривалого надхо­дження в організм радіоактивного йоду необхідні повторні прийняття препарату, щоб підгримувати високі захисні властивості.

— захистити органи дихання підручними засобами (табл. 114);

— використовувати засоби індивідуального захисту органів ди­хання і шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових робіт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;

— евакуювати населення;

— регулювати доступ у район забруднення;

— організувати санітарну обробку населення при забрудненні шкіри й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;

— провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактив­ними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення по­верхневого шару);

— воду використовувати із захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має бути по 3 л на людину на час робочої зміни;

— продукти використовувати з герметичних складських при­міщень, погребів, із щільно закритих діжок, герметичної скляної і металевої тари;

— харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу і рибу викори­стовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;

— свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно про­мити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;

— бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;

— періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь жит­лових і виробничих приміщень, обмітати стелю і стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;

— провести дезактивацію будівель, присадибних ділянок, коло­дязів, доріг, залучивши для цього формування цивільного захисту.

Таблиця 114. Предмети побутового призначення і ефективність їх вико­ристання для негайного захисту органів дихання від радіоактивних речовин
Предмет Кількість шарів Захисні властивості
Чоловіча бавовняна носова хусточка 17,0
  9,0
  1 (зім'ята) 8,5
  1 (волога) 3,0
  1 (суха) 1,4
Жіноча бавовняна носова хусточка 4 (волога) 2,7
  4 (суха) 2,2
Махровий рушник 1—2 4,0
Бавовняна сорочка 1 (волога) 3,0
  2 (суха) 3,0
  1 (суха) 2,5
Туалетний папір 12,0

 

На ранній фазі після аварії, яка триває від початку до припинення викидання в атмосферу радіоактивних речовин (від декількох годин до декількох тижнів), а також на середній фазі, яка триває після фор­мування радіоактивного сліду (від декількох діб до року), в захисті населення ефективними є заходи, наведені в табл. 111 —115.

В індивідуальній аптечці АІ-2 є йодистий калій — радіозахисний препарат № 2, що знаходиться в пеналі білого кольору в гнізді № 6. Доросле населення має приймати протягом перших 5 — 7 діб щоден­но по одній таблетці (це 0,125 г), а діти до двох років — по 1/4 таб­летки (0,03 г) йодистого калію.

Якщо таблеток йодистого калію немає, можна вживати три — п'ять крапель 5 %-го розчину йоду на склянку води, дітям до двох років одну-дві краплі. 100 мг стабільного йоду захищають протягом 24 год.

Таблиця 115. Захисні властивості будівель і споруд від гамма-випромі- нювання радіоактивних речовин, що випали на місцевість
Споруди або ділянка Коефіцієнт ослаблення
На висоті 1 м над рівнем, гладкою поверхнею 1,0
На висоті 1 лінад землею 1,4
Машини на шосе шириною 16 м:  
шосе повністю забруднене 2,0
шосе повністю дезактивоване 4,0
Дерев'яні будинки, одно- і двоповерхові 2,5
Цегляні або блочні будинки, одно- і двоповерхові 2,5
Підвал будинку 10—30*
Три- і чотириповерхові будівлі (500—1000 м! на поверх)  
перший і другий поверхи 12*
підвал 100*
Багатоповерхові будівлі (близько 1000 м! на поверх)  
верхні поверхи
підвал

* У місцях, віддалених від вікон і дверей.

 

Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дози опромінення: у воєнний час:

— при одноразовому опроміненні (до 4 діб) — 50 Р;

— при багаторазовому опроміненні за ЗО діб — 100 Р;

— за 3 місяці — 200 Р;

— за 1 рік — 300 Р; у мирний час:

— за нормальних умов за 1 рік — 0,5 бер;

— для населення — аварійне опромінення за рік — 10 бер;

— для персоналу АЕС — у нормальних умовах за рік — 5 бер;

— для персоналу АЕС — аварійне опромінення за рік — 25 бер. Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із

Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих ви­промінювань № 15/98-ТЗД":

— для населення 0,1 бер за рік (1 мЗв);

— для персоналу АЕС до 2 бер за рік (до 20 мЗв).

Нормами радіаційної безпеки встановлено три категорії опромі­нюваних осіб: А, Б, В.

Для категорії А — встановлена граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б — межа дози за рік.

В Україні природний радіаційний фон — від 0,01 до 0,03 м Р/год. Поглинута доза опромінення за рік у середньому складається із таких опромінень: природного фону — 200 мбер, будівельних мате­ріалів — 100 мбер, медичної радіодіагностики і рентгенотерапії — 150 мбер та інших джерел опромінення — 50 мбер.

Граничнодопустима доза — це найбільше значення індивіду­альної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протя­гом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.

Межа дози — гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення. Межа дози встановлюється в 10 разів меншою від граничнодопустимої дози для запобігання н е о бґр у нт ов ан ог о опромінення цього контингенту людей.

Особи, які за попередніми розрахунками одержали одноразову дозу зовнішнього або сумарно зовнішнього і внутрішнього опромінен­ня всього тіла більше 5 граничнодопустимої дози (ГДД) (табл. 116), або при одноразовому надходженні в організм радіоактивних речо­вин більше 5 ГДД, повинні бути направлені на медичне обстеження в спеціалізований лікувальний заклад.

Для жінок віком до 40 років вводиться обмеження опромінення на область тазу, яке не повинно перевищувати 10 мЗв за будь-які два місяці, доза вагітних жінок не повинна бути більшою 5 мЗв за пері­од вагітності.

Таблиця 116. Основні дозові межі сумарного зовнішнього і внутріш­нього опромінення, мЗв/рік
Категорія опромінення осіб* Група критичних органів**
Категорія А    
Категорія Б     зо

 

Категорія А — персонал, який постійно або тимчасово працює безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань. Категорія Б — частина населення, яка про­живає на території радіоактивної зони або перебуває на робочих місцях, розташова­них у приміщеннях та промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями, де дози опромінення можуть перевищувати допустимі для населення. Категорія В — все населення.

І руї іа 1 — все тіло, кістковий мозок. І руї іа 2 — м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, легені, селезінка, шлунково-кишковий тракт. І руї іа 3 — шкіра, кісткова тканина, кисті, стопи, передпліччя і голінки.

4.2.10. Самодопомога і взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях

Організація медичного обслуговування населення в надзвичай­них ситуаціях покладається на медичну службу цивільного захисту, яка організовує спеціальні медичні формування і установи, а також використовує всі існуючі лікувально-профілактичні установи.

Незважаючи на добре організовану медичну службу і забезпечен­ня медичними працівниками, потерпілі безпосередньо на місці ура­ження перебувають певний час самі, або, в кращому випадку, зі свої­ми товаришами. Залежно від багатьох обставин потрібний певний час для прибуття до місця ураження людей медичних працівників.

Крім цього, при стихійних лихах, великих аваріях і катастрофах можуть бути масові ураження людей, і медичні працівники не змо­жуть своєчасно надати необхідну допомогу. В таких ситуаціях важ­ливою буде допомога потерпілим підготовленим населенням.

Перша долікарська допомога потерпілому — це проведення за­ходів для збереження йому здоров'я і життя, які необхідно викона­ти до втручання медичних працівників.

Починаючи допомогу, необхідно з'ясувати характер можливого ураження потерпілого.

Для надання допомоги потерпілому необхідно:

— негайно припинити вплив на нього небезпечних і шкідливих факторів: дію кислоти, лугу, електричного струму, газу, витягти з води, вогню, вивільнити з-під механізмів, завалу, вивести чи винести з небезпечної зони та ін.;

— визначити функціональний стан організму потерпілого: на­явність свідомості; характер дихання, пульсу; реакцію зіниць очей на світло; температуру тіла та характер пошкоджень: наявність ран і характер кровотечі, вивихів і переломів;

— розпочати надання допомоги: зупинку кровотечі, накладання пов'язок, шин, промивання шлунку, проведення масажу серця чи штучного дихання.

Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідо­мості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпе­кою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження.

Кровотечі. За характером кровотечі завжди можна визначити, які судини пошкоджені. При капілярній з найдрібніших судин кров сочиться, з'являється у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.

Артеріальна кровотеча — кров яскраво-червоного кольору, витікає з рани під напором уривчастим струменем, пульсує в такт скорочення серця.

Венозна кровотеча — кров темно-вишневого кольору, витікає безперервним струменем.

При капілярній кровотечі потрібно підняти пошкоджену части­ну тіла або накласти тиснучу стерильну пов'язку. Кровотечу з
дрібних артерій і невеликих веноз­них судин спиняють тиснучою по­в'язкою, для чого, не торкаючись рани, звільняють від одягу місце по­ранення і накладають стерильну по­в'язку. Якщо немає бинта, можна ви­користати чисту бавовняну тканину, розірвавши її смугами і прогладив­ши кілька разів гарячою праскою. Для пов'язки можна використати й хустку.

Сильну артеріальну і венозну кро­вотечу тимчасово зупиняють за допо­могою джгута або закрутки (рис. 48). Джгут на кінцівку накладається тоді, коли тиснуча пов'язка не дає ефекту або потрібно швидко зупинити силь­ну кровотечу з великих судин.

Спеціальні кровоспинні джгути виготовляють із гуми або тканини. Якщо немає спеціально виготовле­них джгутів, матеріалом для джгутів може бути еластична гумова трубка, хустка, носова хусточка, краватка, рушничок .

Тиснучу закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення (кровотечі). Під нього підкладають якусь тка­нину (одяг, рушник і т. д.). Джгут розтягують обома руками і кла­дуть оберти так, щоб вони лягали один на одний не ослаблюючи, кінці джгута необхідно скріпити.

Рис. 48. Зупинка кровотечі за допомогою закрутки: а — утворення вузла; б — закручу­вання; в — закріплення палички

У Велику Вітчизняну війну був запропонований простий, зручний і надійний спосіб зупинки кровотечі за допомогою солдатського пас­ка. Звичайний пасок береться в руки так, як показано на рис. 49. Потім його складають удвічі і складений кінець протягують через пряжку. Розтягнувши пасок, одержують подвійну петлю (рис. 49, а, б), у яку продівають пошкоджену кінцівку поверх одягу і поступово, лег­ко підтягують, стежачи за тим, щоб пасок щільно облягав цю кінцівку. Петлі затягують щільніше, до зупинки кровотечі з рани (рис. 49, в). Щоб зняти джгут, беруть однією рукою кінцівку нижче накладеного паска, другою рукою крутять петлю у зворотному напрямку, при цьо­му великим пальцем треба взяти пасок біля пряжки (рис. 49, г, д).

Рис. 49. Зупинка кровотечі за допомогою паска: а, б, в — накладання паска; г, д — знімання паска

 

Правильно накладений джгут спричиняє побіління кінцівки ниж­че джгута, тому що в цій ділянці припиняється приплив і відтік крові. Якщо джгут накладений неправильно, не туго, то кровотеча не припиняється, а навпаки посилюється, оскільки виявляються стис­нутими тільки вени, які лежать поверхнево, а артерія лежить глиб­ше вен і продовжує наповнюватися кров'ю. В результаті відтік крові зі стиснутих вен припиняється, а приплив крові продовжується, че­рез це в кінцівці утворюється застій крові і набряк. Кінцівка синіє, набрякає, а кровотеча посилюється. Термін накладеного джгута чи закрутки — не більше 1,5—2 год. Якщо за обставинами необхідне більш тривале накладання джгута на кінцівках, його послаблюють на 5 — 6 хв, а потім знову затягують. Під джгут обов'язково потрібно покласти записку із зазначенням часу його накладання.

Якщо через 5 —10 хв після зняття джгута кровотеча не віднови­лась, можна вважати, що вона зупинена, але везти такого потерпіло­го потрібно обережно, оберігаючи його від поштовхів.

При неправильному користуванні джгутом або якщо залишити його на кінцівці понад 2 год можливе омертвіння кінцівки, параліч ряду м'язових груп.

У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини. Для цього потрібно знати розміщення артерій їх притискання (рис. 50).

Пальцеве притискання великих артерій проводять у певних місцях:

— при кровотечах із ран на голові двома-трьома пальцями притис­кують височну артерію спереду вуха, на рівні брови до прилягаючої кістки (рис. 51, а);

— при артеріальній кровотечі з рани на щоці можна притиснути артерію нижньої щелепи. Для цього великим пальцем притискують