Тема 9. Психологія багатства та бідності
1. Проблема бідності та багатства в економічній свідомості
2. Психологія багатства
3. Психологічні причини бідності
Проблема бідності та багатства в економічній свідомості
«Багатство – бідність» - одвічна вісь, навколо якої обертається повсякденне життя, соціальні, філософські, політичні, економічні дискусії. Ця вісь нанизує на себе такі життєво важливі поняття, як свобода, справедливість, рівність.
Ще у IV столітті до нашої ери Платон у трактаті «Закон» торкався питань співвідношення багатства і бідності. Аристотель у праці «Політика» теж говорить про проблему бідності й багатства. За Аристотелем, переважання одного з цих елементів визначає відповідну форму державного устрою.
Соціальна стратифікація за ступенем багатства і кількістю власності супроводжується соціальною нерівністю – фундаментальною ознакою сучасної цивілізації. Відносини в суспільстві через соціальну нерівність завжди перебували у стані хиткої рівноваги. Вона порушувалась у випадку погіршення життя бідних, посилення тиску на них.
Римські цезарі підгодовували плебс. Егалітаристи ХІХ століття намагались обгрунтувати теорію прагнення до рівності, яка супроводжувалась б „підтягуванням” життя бідних, але без знищення багатих. Лише у ХХ столітті в масовому масштабі почала здійснюватися соціальна політика. Як відомо, в процесі розвитку суспільства багаті багатіють, а бідні бідніють, рівновага між ними практично не досягається ніколи. Тому соціальні програми мають бути максимально гнучкими й адаптованими до національних особливостей країни.
В. Ойкен висунув концепцію соціально обгрунтованої економічної політики. Для більшості людей важливо досягти справедливого розподілу, який здійснюється відповідно до граничної продуктивності факторів виробництва. Суть його в тім, що кожна людина і соціальна група мають кінцеву межу потреб. Їх досить задовольнити для відчуття рівності.
Слід відзначити, що застосовувати соціальні програми схильні здебільш багаті країни і багаті люди. В бідних країнах ставлення до бідних зневажливе. Отже, проблема багатства і бідності є також проблемою ставлення, тобто психологічною. Діапазон ставлення до бідних починається від повної зневаги, ненадання жодної допомоги для поліпшення їхнього становища до прийнятних стандартів життя (соціальні програми, фонди, благодійність). Ставлення до багатих також різне у різних верств населення і в різних соціально-економічних та історичних умовах. Уявлення про багатство пов’язане з уявленням про соціальну нерівність. Можна сказати, що соціальні класи і відносини власності відтворюють себе (культурне відтворення) через повторення різних практик споживання і стилів життя, через інтерналізацію асоційованих систем цінностей і способів категоризації соціального світу.
Психологія багатства
Значну увагу психологів викликає дослідження психології багатства. Крім дослідження ставлення до багатих та етики багатства, робляться спроби виявити особистісні проблеми, пов’язані з багатством. Так, раптові зміни добробуту (виграш, спадок) часто пов’язані з руйнівними наслідками щодо соціальної ідентифікації ( відображення себе як представника іншого прошарку), з проблемами переходу до інших цінностей, інтересів, норм і моделей поведінки. Адаптація до багатства нерідко супроводжується загостренням особистісних проблем у зв’язку із зміною способу життя (фінансова безпека, збільшення часу дозвілля).
Заощадження, резервування, тимчасова перспектива – це характеристики психології благополуччя і багатства. Але, незважаючи на це, багатство далеко не завжди пов’язане з переживанням щастя. Саме тому укорінився афоризм «багаті теж плачуть». Саме по собі багатство, високий дохід знімає одні проблеми і породжує інші. Виявляється, приріст грошей зсуває вісь занепокоєння до інтерперсональних параметрів.
Добробут, звільняючи людину від фінансово-економічних проблем, посилює її переживання, пов’язані з внутрішньо особистісними, характерологічними проблемами, які гірше розв’язуються за допомогою грошей.
Виділяють такі параметри опису соціальних уявлень про багату і бідну людину:
- економічний – грошовий еквівалент доходу, що є межею бідності і багатства, матеріальні ознаки бідної і багатої людини;
- соціальний – соціально-демографічне становище, професійна характеристика, соціальні функції, уявлення про ступінь поширеності в суспільстві бажання стати багатою людиною;
- соціально-психологічний – соціальне самопочуття, відносини з іншими людьми, особливості вербальної і невербальної поведінки;
- індивідуально-психологічний – рівень вираженості особистісних якостей;
- психолого-економічний – рівень вираженості якостей суб’єкта економічної діяльності, характеристики ділової активності, ставлення до грошей.