Надзвичайні ситуації природного характеру 8 страница

Висока температура, необхідна для підтримання реакції синтезу ядер дейтерію і тритію, утворюється за рахунок реакції поділу ура­ну-235 або плутонію-239. Таким чином, звичайний ядерний заряд є запалом у термоядерному боєприпасі. У зв'язку з цим говорять, що термоядерний заряд ґрунтується на принципі "ділення — синтез".

У комбінованих боєприпасах застосовують три ядерних реакції, які проходять одна за одною: поділ ядер урану-235 або плутонію-239, з'єднання атомів легких елементів поділ ядер урану-238, тобто дія заряду заснована на принципі "ділення — синтез — ділення".

Під час вибуху ядерного заряду температура підвищується до 10 млн градусів, а при термоядерному вона доходить до кількох де­сятків мільйонів градусів.

 

 

 

Підземні ядерні вибухи характеризуються утворенням сейсміч­них хвиль, руйнуванням підземних споруд.

Величезна кількість енергії, що виділяється при повітряному ядер­ному вибуху, розподіляється між уражаючими факторами так. На утворення ядерної повітряної хвилі витрачається приблизно 50 % і" ігі звільненої енергії ядерного вибуху. Близько 35 % енергії вибу­ху виділяється у вигляді світлового випромінювання. 10 % — на рпдіоактивне випромінювання продуктів поділу (радіоактивне за-Гіруднення) і 5 % на проникаючу радіацію і електромагнітний Імпульс.

Ядерні й термоядерні вибухи мають комбіновану уражаючу дію. Цс означає, що всі уражаючі фактори вибуху діють майже одночас­но на різні об'єкти.

При висотному вибуху сильно діє світлове випромінювання на органи зору, особливо вночі. Особливістю наземного і підземного ндерних вибухів є висока руйнівна здатність у зоні, яка прилягає до центру вибуху, і сильне, радіоактивне забруднення місцевості.

2.5.2. Ударна хвиля

Ударна хвиля — це ділянка сильного стиснення повітря, розігрі­того до декількох мільйонів градусів, що поширюється з надзвуко­вою швидкістю (335 м/с) в усі сторони від центру вибуху.

Джерелом виникнення ударної хвилі є високий тиск у центрі вибуху, що досягає 10б млрд Па.

Вона складається із зони стиснення (де тиск вище атмосферного) і зони розрідження (тиск нижче атмосферного). Уражаюча дія удар­ної хвилі визначається двома параметрами: надмірним тиском АРФ і швидкісним напором АРШВ повітря.

Надмірний тиск — (АРф) — це різниця між нормальним атмо­сферним тиском перед фронтом хвилі й максимальним тиском у фронті ударної хвилі Р0, тобто АРФ = Рф - Ра.

Одиницею надмірного тиску в системі СІ є паскаль (Па), несис­темна одиниця кгс/см2, 1 кгс/см2 = 9,80665 • 104Па * 100 кПа.

Швидкісний напір тиску (ЛРШВ) — це динамічне навантаження, яке створюється потоком повітря. Так само, як і надмірний тиск, швидкісний напір вимірюється в паскалях (Па).

Тривалість дії ударної хвилі tya — вимірюється секундами. Ця величина залежить від потужності вибуху q. Зі збільшенням потуж­ності вибуху, час дії стискання збільшується і тим сильніша її ура­жаюча сила.

Ударна хвиля викликає ураження в результаті дії надмірного тиску, швидкісного напору повітря, вона миттєво охоплює людину з усіх боків.

 

 

 

При зіткненні фронту ударної хвилі з людиною чи твариною на тіло діє великий тиск і це відчувається як удар. Цей удар створює хвилю стискання, яка поширюється в тканинах і органах з великою швидкістю до 1500 м/с. Тканини й органи не встигають відреагува-ти (змінити форму, стиснутися або розширитися), тому на деякі з них діє тиск, який значно більший, ніж вони можуть витримати і, звичайно, відбуваються пошкодження органів. Ступінь пошкоджен­ня тканин і органів залежить від тиску ударної хвилі, швидкості її поширення. Особливо сильно пошкоджуються органи, наповнені га­зами (легені, кишечник), кров'ю (печінка, селезінка, великі судини) і ті, які мають порожнини і наповнені рідинами (жовчний міхур, шлу­нок, сечовий міхур). При дії вибухової хвилі проходить сильне сти­скання, а потім дуже швидке розширення повітря, яке знаходиться в органах, що призводить до розриву значної кількості тканин.

В органах, наповнених рідиною, в паренхіматозних органах, у яких міститься багато крові, під дією хвилі стискання проходить потуж­ний гідравлічний удар. У зв'язку з тим, що рідини практично не стискуються при дії на них тиску, вони згідно із законом гідродина­міки передають його в усі боки з однаковою силою і швидкістю, то призводить до розриву органів і великих кровоносних судин. Ви­нятком є рідини, які знаходяться в черепі й хребті, тому що вони захищені від зовнішньої дії кістковою тканиною. Тиск у черепі най­нижчий і кров з інших органів надходить через міжхребцеві і яремні вени в судини мозку. Через те, що черепна коробка малоеластична і мозкова тканина мало стискається, створюються умови для гідрав­лічного удару черепно-мозкової рідини об тканини мозку і удару мозку об черепну коробку.

Таким чином, пошкоджуються головний і спинний мозок, але частіше і сильніше пошкоджуються легені.

Залежно від надмірного тиску і швидкісного напору повітря ви­никають різні пошкодження у людей і тварин, які за складністю ураження поділяються на легкі, середні і дуже важкі.

Легкі травми виникають при надмірному тиску 20—40 кПа (0,2— 0,4 кгс/см2) і характеризуються вивихами, тимчасовим пошкоджен­ням слуху, контузією.

Середні травми виникають при надмірному тиску 40—60 кПа (0,4—0,6 кгс/см2) і виявляються в контузії, пошкодженні органів слуху, вивихах кінцівок, кровотечі з носа і вух, розривах барабанних перетинок.

Важкі травми виникають при надмірному тиску 60—100 кПа (0,6—1 кгс/см2) і характеризуються важкими контузіями, перело­мами кінцівок, часто відкритими, сильними кровотечами з носа і вух.

 

 

 

Дуже важкі травми виникають при надмірному тиску понад 100кПа (більше 1 кгс/см2). Для них характерні переломи кісток, розриви внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легенів та інших), відкриті переломи кінцівок, струси мозку, переломи хребта.

Для приблизного порівняння радіусів зон ураження ударною хви­лею вибухів різної потужності можна використати формулу

де jRi — радіус зони ураження (відомий), km; R2 — радіус зони ура­ження (шукана величина), km; — відома потужність вибуху (тро­тиловий еквівалент), т; q2 — шукана потужність вибуху (тротиловий еквівалент), т.

Наприклад, радіус легких уражень при повітряному вибусі по­тужністю 20 кт досягає 3,5 км. Для визначення радіуса легких ура­жень людей від ядерного вибуху потужністю 5 Мт підставляємо відомі значення у формулу

 

 

Характер руйнувань від ударної хвилі залежатиме від потуж­ності та виду вибуху, рельєфу місцевості, щільності забудови, міцності будівель, матеріалу забудови, технології спорудження та ін.

Територія, на якій під впливом уражаючих факторів ядерного ішбуху виникли руйнування будівель і споруд, пожежі, радіоактив­но забруднення місцевості й ураження людей і тварин, називається осередком ядерного ураження.

Зовнішньою межею ядерного ураження вважається умовна лінія па місцевості, де надмірний тиск повітряної ударної хвилі 10кПа.

З метою визначення характеру руйнувань і встановлення обсягу рятувальних та інших невідкладних робіт залежно від надмірного тискуу фронті ударної хвилі осередок ядерного ураження умовно поділяють на чотири зони.

Зона повних руйнувань характеризується надмірним тиском 10кПа і руйнуванням або сильною деформацією всіх несучих кон­струкцій і елементів споруди, утворенням суцільних завалів. Підземні (підвальні) частини споруд значно менше руйнуються. Повністю руйнуються житлові та виробничі споруди, протирадіаційні укриття (ПРУ), герметичні сховища поблизу центру вибуху. До 75 % герме­тичних сховищ і до 90 % підземних комунально-енергетичних ме­реж зберігаються.

Зона сильних руйнувань має надмірний тиск від 50 до 30 кПа. Руйнування виникають при надмірному тиску: багатоповерхових будинків — 25—30 кПа, малоповерхових будівель — 25—35 кПа,

 

 

 

споруд виробничого типу — ЗО—50 кПа. Деформується більша части­на несучих конструкцій. Можуть залишатися частково стіни і пере­криття нижніх поверхів. Утворюються завали.

У зоні середніх руйнувань більшість несучих конструкцій збері­гається, лише частково деформується. Зберігається основна частина стін з можливими тріщинами в зовнішніх стінах і провалами в окре­мих місцях, але при цьому другорядні та частина несучих конструкцій можуть бути зруйновані повністю. Герметичні сховища і частина ПРУ не пошкоджуються. Середніх руйнувань зазнають багатоповерхові споруди при надмірному тиску 10—20 кПа, малоповерхові будівлі — 15—25 кПа, виробничі споруди — 20—ЗО кПа. На комунально-енер­гетичній мережі деформуються і руйнуються окремі опори повітряних ліній електропередачі, пошкоджуються технологічні трубопроводи.

У зоні слабких руйнувань руйнуються вікна, двері, легкі перего­родки, з'являються тріщини, в основному в стінах верхніх поверхів. Підвали й нижні поверхи зберігаються. Незначні руйнування і по­шкодження на комунально-енергетичній мережі.

Слабкі руйнування будівель усіх типів виникають при надмірно­му тиску 7—20 кПа.

Пошкодження характеризуються порушенням найбільш слабких елементів будівель: карнизів, перегородок, дверей, вікон та ін. По­шкодження будівель усіх типів виникають при надмірному тиску 3—5 кПа.

Однією з особливостей ударної хвилі є відносно велика тривалість дії, яка може досягати кількох секунд. Ударна хвиля може прони­кати всередину будівель через вікна, вентиляційні канали, димарі, щілини та інші отвори. При надходженні ударної хвилі у середину приміщень, у них можливе різке збільшення тиску, що призводить до різних руйнувань.

Розрідження, яке виникає в результаті високого тиску, значно слабше за ударну хвилю, але збільшує вплив прямого удару, і це необхідно враховувати під час рятувальних, невідкладних і віднов­них роботах.

Основною причиною руйнування жорстких конструкцій (кам'я­них і дерев'яних будов) буде початковий удар у момент відбивання хвилі від будівлі, тобто тиск відбивання ударної хвилі. Підійшовши до перешкоди, ударна хвиля відбивається, утворюючи тиск відбиван­ня ударної хвилі (АРВІД), відбувається гальмування мас повітря, що рухається, і надмірний тиск підвищується. Через це на перешкоду діє удар великої сили, який збільшився внаслідок тиску відбивання.

Тиск відбивання можна розрахувати за формулою

 

 

 

 

де АРвід — тис відбування; АРФ — надмірний тиск фронту ударної хвилі; Р0— атмосферний тиск.

Під час ядерного вибуху під водою також утворюється ударна хвиля. Надмірний тиск фронту ударної хвилі при підводному вибу-(U в десятки разів більший, ніж надмірний тиск під час повітряного вибуху (на однакових відстанях). Час дії підвищеного тиску, навпа­ки, у кілька разів менший, ніж під час повітряного вибуху, а швидкість поширення ударної хвилі у воді більша, ніж у повітрі. В цей час утворюється велика хвиля.

Ураження лісових насаджень і руйнування у лісі від вибухової хвилі залежить від потужності та виду боєприпасів, відстані від цен­тру (епіцентру) вибуху, рельєфу місцевості, складу, повноти, густоти, зімкнутості й віку насаджень. Уражаюча дія ударної хвилі на лісові насадження характеризується надмірним тиском на її фронті. (/гупінь ураження лісу може бути різний: від пошкодження гілля і крони до часткового ламання окремих дерев і повного руйнування дерев (табл. 10). Характер пошкодження і руйнувань у лісі може бути різний: дерева ламаються на висоті 1—3 м від землі, вирива­ються з корінням і стовбури можуть лежати в одному напрямку, або и різних з накладанням один на одного.

Таблиця 10. Радіуси зон руйнування лісу від впливу вибухової хвилі при потужності вибуху 1000 кг (1 Мт), км

 

 

 

Характер руйнування лісу Надмірний тиск, кПа (кгс/см) Вид вибуху
Повітряний Наземний
Повне руйнування лісу. Дерева вириваються з корінням, ламаються і відкидаються 50 (0,5) 4,5 4,0
Суцільні завали. Руйну­ється до 60 % дерев 50—30(0,5—0,3) 5,5 5,0
Часткові завали. Руйну­ється до ЗО % дерев. Пошкодження насаджень 30—20 (0,3—0,2) 7,5 7,0
1 Іоламані окремі дерева на узліссі і галявинах, частково поламані крони і окремі гілки 20—10(0,2—0,1) 14,3 11,2

Крім руйнувань, ударна хвиля є причиною пожеж, які виникають н результаті пошкоджень ліній електропередачі й систем газопоста­чання, вибухів бензосховищ, складів хімічних речовин і боєприпасів. У разі зруйнування ядерних реакторів можливе небезпечне забруд­нення великих територій радіоактивними речовинами.

 

 

 

2.5.3. Світлове випромінювання

Світлове випромінювання ядерного вибуху — це потік проме­нистої енергії, який включає ультрафіолетові, інфрачервоні й видимі промені. Джерелом світлового випромінювання є світна сфера, яка складається з повітря і розжарених продуктів вибуху. Зі збільшен­ням світної сфери (при повітряному вибуху), температура на її по­верхні знижується. Коли така куля досягає максимальних розмірів (діаметром понад 200 м), температура на її поверхні дорівнює 8000— 10 000 °С (температура на поверхні Сонця приблизно 6000 °С).

Залежно від потужності ядерного вибуху світлове випромінюван­ня може тривати від кількох секунд до десятків секунд. При ядер­ному вибуху потужністю 20 кт світлове випромінювання триває 3 с, термоядерному в 1 Мт — 10 с, а потужністю 10 Мт — до 23 с

Уражаюча дія світлового випромінювання визначається світло­вим імпульсом.

Світловий імпульс — це кількість світлової енергії, яка припа­дає на 1 м2 (або на 1 см2) освітленої поверхні, розміщеної перпенди­кулярно поширенню випромінювань протяго

м всього часу існуван­ня світлового потоку ядерного вибуху. Світловий імпульс у системі СІ вимірюється в джоулях на квадратний метр (Дж/м2), несистемна одиниця вимірювання світлового імпульсу кал/см2,1 кал = 4,1868 Дж. Величина світлового імпульсу залежить від потужності та виду ядер­ного вибуху, відстані освітлювальної поверхні до місця вибуху і ат­мосферних умов.

Тривалість світлового імпульсу залежить від потужності вибу­ху і визначається за формулою

 

потужність вибуху, кт.

Максимальним буде радіус ураження світловим випромінюван­ням при повітряному вибусі, тому що світла область має форму кулі й світлова енергія значно менше поглинається. Взимку радіуси у 1,5—2 раза менші.

Світловий імпульс пропорційний потужності ядерного вибуху і обернено пропорційний квадрату до центра вибуху. Світловий імпульс швидко зменшується зі збільшенням відстані від центру вибуху. Якби він поширювався в порожнечі, то його величина зменшувала­ся б пропорційно квадрату відстані від центру вибуху. Але світо­вий імпульс поширюється в повітрі, він ним частково поглинаєть­ся (табл. 11).

 

 

Таблиця 11. Величина світлового імпульсу влітку залежно від потужпості, виду ядерноговибуху і радіуса*

 

 

 

Світловий імпульс (кДж/м2) Потужність, Мт, вид вибуху і радіус, км
0,2 0,2 0,5
п н п н п н п н п н п н
5,0 3,8 10,0 6,0 16,0 9,0 20,0 11,0 35,0 24,0 50,0 30,0
4,0 3,2 8,0 5,0 13,0 7,5 16,0 9,0 30,0 18,0 35,0 24,0
1,6 1,3 5,3 3,0 8,0 5,0 10,0 6,0 20,0 11,0 25,0 14,0
1,4 1,2 4,4 2,5 6,7 4,0 8,0 5,0 17,0 9,4 23,0 12,0
1,2 1,1 3,6 2,0 5,7 3,5 7,0 4,5 15,0 8,8 20,0 10,5
1,0 1,0 3,0 1,8 5,0 3,2 6,5 4,1 14,0 8,0 18,0 9,5
0,8 0,8 2,2 1,5 4,0 2,5 5,5 3,5 12,0 6,5 15,0 8,0
0,5 0,5 1,5 1,2 2,5 1,5 4,0 2,5 9,0 5,4 1,0 6,5

* п — повітряний, н — наземний.

Залежно від світлового імпульсу, який потрапляє на незахищені, иідкриті ділянки шкіри, у людей виникають опіки,які поділяються на чотири ступеня:

опіки першого ступеня — при світловому імпульсі 80— 160 кДж/м2 симптоми ураження шкіри такі: почервоніння, припух­лість, болючість;

опіки другого ступеня — при світловому імпульсі 160— 100 кДж/м2 на шкірі утворюються пухирі, наповнені рідиною, болю­чість;

опіки третього ступеня — при світловому імпульсі 400— 600 к Дж/м2 омертвіння шкіри, підшкірних тканин, утворення виразок;

опіки четвертого ступеня — при світловому імпульсі понад 600 кДж/м2 спостерігається обвуглювання тканин, омертвіння під­шкірної клітковини, м'язів і кісток.

Орієнтовні радіуси і ступені ураження людей світловим випромі-іминанням залежно від потужності та виду повітряного вибуху наве­дені у табл. 12.

Шкідлива дія світлового випромінювання і для органів зору. Від спітлового спалаху виникає тимчасове засліплення, причиною якого є руйнування зорового пурпуру сітчастої оболонки. Тривалість засліплення вдень до 5 хв, вночі може бути значно більшою. Опіки рогівки і повік виникають на таких відстанях, як і опіки шкіри. Опіки очного дна виникають, якщо очі були звернені на спалах вибуху. Ураження може бути на великих відстанях від вибуху, під час вибуху потужністю 20 кт, прозорому повітрі вдень ураження настають на відстані до 60 км, при потужності 1 Мт — до 500 км.

 

 

 

Таблиця 12. Радіуси зон, ураження світловим випромінюванням влітку залежно від потужності та виду вибуху*, км (п — повітряний, н — наземний)

 

 

Ступінь опіків Потужність, Мт, і вид вибуху
0,2 0,2 0,5
  п н п н п н п н п н п н
Перший 4,4 2,6 10,0 5,5 16,0 9,0 20,0 13,0 36,0 22,0 51,0 34,0
Другий 2,9 1,5 8,5 5,0 13,0 8,5 14,4 9,0 28,0 16,0 43,0 24,0
Третій і четвертий 2,4 1,3 6,0 4,2 10,0 5,5 12,8 6,0 24,0 12,0 32,0 21,0

* Взимку радіуси зон ураження у 1,5—2 рази менші.

Якщо під час спалаху ядерного вибуху очі закриті, ураження не відбувається.

Такі ж ураження очей світлового випромінювання і у тварин.

За тяжкістю опіки у тварин поділяються на чотири ступеня.

Опіки першого ступеня виникають при світловому імпульсі 80— 240 кДж/м2 , вони характеризуються почервонінням, невеликою припухлістю, болючістю шкіри, на обпечених ділянках з'являється серозне випотівання, яке швидко засихає і утворюється темно-ко­ричневі кірочки.

Опіки другого ступеня з'являються при світловому імпульсі 240— 480 кДж/м2, вони характеризуються місцевим підвищенням темпера­тури, болючістю уражених місць, пригніченим станом тварини.

Опіки третього ступеня виникають при світловому імпульсі 480—800 кДж/м2. При таких опіках з'являється омертвіння шкіри і можливе ураження більш глибоких тканин. Навколо омертвілої ділянки шкіра дуже припухає і болюча, спочатку виділяється сероз­не випотівання, пізніше, з розвитком інфекції, — гнійний ексудат.

Четвертий ступінь опіків виникає при світловому імпульсі 800—1000 кДж/м2і більше. Відкриті ділянки тіла обвуглюються.

Вплив світлового випромінювання на будівлі, споруди, рос­лини, лісові насадження. Світлове випромінювання залежно від інтенсивності світлового потоку і властивостей матеріалів викликає обвуглювання, оплавлення і спалахування, що веде до пожеж у насе­лених пунктах і лісах, на хлібних масивах, скиртах сіна і соломи (табл. 11,12,13, 14).

У результаті дії світлового випромінювання і ударної хвилі мо­жуть виникати окремі, масові, суцільні пожежі та вогняні шторми. Таким чином, світлове випромінювання — це небезпечний ура­жаючий фактор ядерного вибуху з великим радіусом дії, який може бути причиною великих пожеж населених пунктів, лісових масивів і полів, масового ураження людей і тварин.

 

 

 

2.5.4. Проникаюча радіація

Проникаюча радіація — це потік гамма-випромінювання ней­тронів, які утворюються під час ядерного вибуху внаслідок реакції й радіоактивного розпаду продуктів поділу. На проникаючу радіацію нитрачається 3,5—4 % енергії вибуху. Тривалість проникаючої ра­діації не більше 10—15 с

Таблиця 13. Вплив світлового імпульсу на деякі матеріали

 

 

Матеріали Світловий імпульс, кДж/м2
Спалахування, обвуглювання Стійке горіння
Дошки соснові, ялинові 480—640 1600—2000
Дошки, пофарбовані у білий колір 1600—1800 4000—6000
Дошки, пофарбовані у чорний колір 240—400 800—1200
Презент наметовий 400—480 600—800
Вязь біла 480—720 800—1420
Тканина бавовняна, темного кольору 240—400 560—640
Толь, руберойд 560—800 1000—1600
Солома суха, сіно, стружки 320—480 680—800
1 Іапір білий 320—400 600—720
Гума автомобільна 240—400 600—800

Таблиця 14. Радіус виникнення пожеж залежно від потужності і виду иибуху, км (п — повітряний, н — наземний)

Місце виникнення пожежі Потужність Мт і вид вибуху
0,02 0,2 0,5
п н п н п н п н п н п н
Населені пункти 4,4 2,6 6,5 3,8 7,8 4,5 8,5 5,0 14,0 8,0 24,0 14,0
Хвойні ліси 5,0 3,8 7,5 4,5 9,0 5,6 11,0 5,8 20,0 8,5 28,0 16,0
Поля достиглі С/г культури, скошені й сухі трави 6,0 4,2 8,0 5,0 10,0 6,0 13,0 6,2 22,0 10,0 35,0 21,0

 

* Для змішаних лісів застосовують К = 0,8, для листяних — К — 0,7.

Основою уражаючої дії проникаючої радіації є потік гамма про­менів і нейтронів у зоні ядерного вибуху, які поширюються від цен-11 >v вибуху на усі боки і проходять відстань у сотні й тисячі метрів.

Уражаюча дія нейтронів пропорційна дозі. Нейтрони і гамма­ми промінювання ядерного вибуху діють на об'єкт практично одно-

 

 

часно. Тому уражаюча дія проникаючої радіації визначається су­мою доз гамма-випромінювання і нейтронів (нуль біля символів доз показує, що вони визначаються перед захисною перепоною):

ДоЕоγ он,

де Д°Е — сумарна доза випромінювання, рад; Д°γ — доза гамма-випромінювання, рад; Д°н — доза нейтронів, рад.

Характерною особливістю потоку гамма-променів і нейтронів є здатність їх проникати через значні товщі різних предметів і речо­вин. На відміну від ударної хвилі і світлового випромінювання, про­никаюча радіація є невидимим і безпосередньо невідчутним уражаю­чим фактором.

У повітрі гамма-промені поширюються на сотні метрів. Проте, проходячи через щільну перепону, це випромінювання послаблюєть­ся. Наприклад, гамма-випромінювання стає у два рази слабшим при проходженні через 1,8 см свинцю або 12—14 см ґрунту. Від влас­тивостей матеріалів і товщини захисного шару залежить ступінь ослаблення проникаючої радіації. Зниження інтенсивності гамма-променів і нейтронів характеризується шаром половинного ослаб­лення.

Шар половинного ослаблення — це шар речовини, при прохо­дженні через який інтенсивність гамма-променів або нейтронів змен­шується у два рази. Його можна визначити за формулою

dпол=23/ρ1

де dgjkt — шар половинного ослаблення, см; р — щільність матеріалу, г/см3; 23 — шар половинного ослаблення води, см.

Іншою складовою проникаючої радіації є потік нейтронів. Вони мають значну проникаючу здатність, яка пояснюється тим, що вони є електрично нейтральними, тому не зазнають електричної взаємодії з ядрами або електронами середовища. Під впливом нейтронів утворюється штучна або наведена радіоактивність хімічних елементів, які до цього не були радіоактивними.

У результаті радіоактивного розпаду цих елементів будуть ви­пускатися в навколишнє середовище бета- і гамма-промені.

Уражаюча дія проникаючої радіації визначається властивістю гамма-променів і нейтронів сильно іонізувати атоми середовища, в якому вони поширюються. Іонізуючи атоми і молекули, які входять до складу клітин, проникаюча радіація порушує функції окремих життєво важливих органів і систем.

Через те, що іонізацію безпосередньо в тканинах виміряти не мож­ливо, вимірюють іонізацію в повітрі й роблять перерахунки на тканини.

Біологічна ефективність нейтронів у кілька разів більша ефек­тивності гамма-променів.

 

 

Гамма-промені й нейтрони дуже небезпечні, тому що можуть швид­ко поширюватися (зі швидкістю світла), легко проникають в організм і уражають практично всі органи і системи.

Характерною особливістю проникаючої радіації є її властивість, подібно рентгенівським променям, проникати через різні матеріали.

Проникаюча радіація не справляє помітного впливу на більшість предметів. Проте під її впливом темніє скло оптичних приладів і .іасвічуються фотоматеріали, які знаходяться у світлозахисній упа­ковці, виводяться з ладу електронні прилади, які часто дають нере­альні показники. При дії на електрообладнання виникають тимча­сові (зворотні) і залишкові (незворотні) зміни електричних пара­метрів. Погіршуються діелектричні властивості ізоляційних матеріа­лів, виникають струми витоку. Деякі полімери (гума) залежно від характеру радіації твердіють, або навпаки, стають дуже м'якими.