ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ 1 страница

Державна політика України у сфері захисту населення і тери­торій базується на Конституції України, відповідних законах, актах Президента України і урядових рішеннях.

"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю", — визначає стаття 3 Конституції України.

4.1. Концепція захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного походження

8 червня 2000 р. Президент України підписав Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру".

Цей Закон визначає організаційні та правові основи захисту гро­мадян України та громадян інших держав, які перебувають на тери­торії України, захисту об'єктів виробничого і соціального призна­чення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природ­ного характеру.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру це — система організаційних, тех­нічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенно­го та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізують­ся центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підпри-

 

 

 

ємств, установ та організацій, незалежно від форм власності й господа­рювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист на­селення і територій, а також матеріальних і культурних ціннос­тей та довкілля.

Законодавство України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру базуєть­ся на Конституції України, цьому Законі й Законі України "Про право­вий режим надзвичайного стану" та інших нормативно-правових актах.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:

— здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них;

— забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодій органів управління у цій сфері, сил та засобів, при­значених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру здійснюється на принципах:

— пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я і довкілля;

— надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

— вільного доступу населення до інформації щодо захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій;

— особистої відповідальності й піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;

— відповідальності посадових осіб у межах своїх повноважень, за дотримання вимог цього Закону;

— обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

— урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;

— максимально можливого ефективного і комплексного викори­стання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзви­чайним ситуаціям і реагування на них.

У питаннях захисту населення і територій від надзвичайних си­туацій техногенного та природного характеру громадяни України мають право на:

— отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли
або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

 

 

— забезпечення та використання засобів колективного й індиві­дуального захисту, які призначені для захисту населення від над­звичайних ситуацій у разі їх виникнення;

— звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

— відшкодування збитків, згідно із Законом, заподіяних їхньому здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

— компенсацію за роботу в зонах надзвичайних ситуацій;

— соціально-психологічну підготовку та медичну допомогу;

— інші права у сфері захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.

Для забезпечення реалізації державної політики захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій створюється єдина дер­жавна система органів виконавчої влади з питань запобігання над­звичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реа­гування на них (далі єдина державна система), яка складається з територіальних і функціональних підсистем. Завдання єдиної дер­жавної системи, склад сил і засобів визначені в Положенні Кабінету Міністрів України № 1198 (1998 р.) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні" (див. розд. 1 підручника), а також у розділі VIII Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру", № 1809-ПІ від 8 червня 2000 р.

4.2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзви­чайних ситуацій є захист населення.

Захист населення— це створення необхідних умов для збере­ження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів — уникнути або максимально знизити ураження населення.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в мас­штабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуа­цій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, пси­хологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в над­звичайних ситуаціях.

 

 

 

4.2.1. Інженерний захист

З метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техно­генного та природного характеру здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування й експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо впли­нути на безпеку населення і довкілля.

Заходи інженерного захисту населення і території мають перед­бачати: під час розроблення генеральних планів забудови населе­них пунктів і ведення містобудування враховувати можливі прояви небезпечних і катастрофічних явищ і раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності у разі виникнення аварії; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності; розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпе­ки, створення комплексної схеми захисту населення пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів; роз­роблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків; організацію будів­ництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призна­чення; реалізацію заходів санітарної охорони території.

4.2.2. Медичний захист

Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим, забезпечен­ня епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій тех­ногенного та природного характеру необхідно проводити такі захо­ди: планування і використання наявних сил і засобів закладів охо­рони здоров'я незалежно від форм власності й господарювання; роз­гортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості ліку­вальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкіл­ля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне ство­рення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медич­них засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки,

 

 

 

навчання населення способів надання першої медичної допомоги; недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів на­вколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій.

4.2.3. Біологічний захист

Біологічний захист передбачає своєчасне виявлення біологічного зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, ре­жимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медич­них заходів.

Біологічний захист передбачає проведення колективних індиві­дуальних заходів захисту; запровадження карантину та обсервації; знезаражування осередку уражених людей, тварин, урожаю, своєчас­ну локалізацію зони біологічного ураження; проведення екстреної та специфічної профілактики; запровадження та додержання про­тиепідемічного режиму підприємствами, установами та організація­ми незалежно від форм власності й господарювання та населенням; прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження.

4.2.4. Радіаційний та хімічний захист

Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення та оціню­вання радіаційної та хімічної обстановки, організацію та проведен­ня дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових ре­жимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування.

Заходи радіаційного і хімічного методу забезпечуються: завчас­ним накопиченням і підтриманням у готовності засобів індивіду­ального захисту, приладів дозиметричного і хімічного контролю, яки­ми забезпечуються насамперед особовий склад формувань, які бе­руть участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, а також персонал радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів і насе­лення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та біля них; терміновим впровадженням засобів, способів і методів виявлення та оцінювання масштабів і наслідків аварії на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах; створенням засобів захисту і приладів дози­метричного і хімічного контролю; підготовкою об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення сані­тарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транс­порту; завчасним створенням, пристосуванням та використанням засобів колективного захисту населення від радіаційного та хімічного ураження, організацією допомоги населенню в придбанні в особисте використання засобів індивідуального захисту і дозиметрів.

 

 

 

 

4.2.5. Інформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі надзвичайної ситуації

Головним і невід'ємним елементом всієї системи захисту насе-іі пня і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагуван­ня на них.

Оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення 1 територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, заходи безпеки зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування про них населення забезпечується шляхом:

— завчасного створення, підтримання в постійній готовності за­гальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центра­лізованого оповіщення населення;

— організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах гос­подарювання;

— завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання із системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств та інших об'єктів підвищеної небезпеки;

— централізованого використання загальнодержавних і галузевих
систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотранс­
ляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації у мирний, в особливий період та постійне інформування його про наявну обстановку — одне з важливих завдань цивільного захи­сту України. Для цього створюється система, організаційно-технічне об'єднання засобів для передачі сигналів і розпоряджень органів управ­ління цивільного захисту.

Система оповіщення та інформативного забезпечення створюєть­ся завчасно в усіх ланках пунктів управління.

Основу системи оповіщення утворюють автоматизована система централізованого оповіщення мережі зв'язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

 

 

 

Автоматизована система оповіщення створюється завчасно на базі загальнодержавної мережі зв'язку та радіомовлення і поділяється на державну та територіальну. Вона може забезпечити оповіщення населення, поєднавши місцеву телефонну мережу для подачі сигна­лу "Увага всім!" та повну інформацію за допомогою засобів радіо­мовлення й телебачення.

Оповіщення підпорядкованих штабів, органів управління цивіль­ного захисту і населення організовується і забезпечується старши­ми органами управління.

Додатково в Україні створюється локальна державна система оповіщення про загрозу катастрофічного затоплення в разі руйну­вання гідроспоруд на р. Дніпро.

Відповідальним за організацію оповіщення про загрозу і виник­нення надзвичайної ситуації і постійне інформування населення про становище є органи управління цивільного захисту відповідної ад­міністративно-територіальної одиниці.

Сигнали передаються каналами зв'язку, радіотрансляційними ме­режами і засобами телебачення. Одночасно з інформацією про надзви­чайну ситуацію передаються вказівки про порядок дій формувань ци­вільного захисту і населення. Сигнали, подані вищим органом управ­ління цивільного захисту, мають дублюватися всіма підпорядковани­ми підсистемами. Дублювати сигнали на об'єктах і в населенних пунк­тах можна за допомогою місцевого радіотрансляційного вузла, гудків підприємств, сирен транспорту, ударами в рейку, дзвони.

Для своєчасного попередження населення введені сигнали попе­редження населення у мирний і воєнний час.

Сигнал "Увага всім!" повідомляє населення про надзвичайну обста­новку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєн­ний час. Сигнал подається органами цивільного захисту за допомо­гою сирени і виробничих гудків. Тривалі гудки означають попере­джувальний сигнал.

Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор і прослухати текст інформації про дії населення після одержання сигналу. Якщо немає радіо, телевізора або вони не працюють, слід з'ясувати значен­ня і зміст інформації у сусідів або інших людей, які знають про неї.

Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.

Сигнали і варіанти оповіщення населення в мирний час такі.

"Аварія на атомній електростанції". Повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про радіаційну обстановку та дії населення. Якщо є загроза забруднення радіоактивними речовина­ми, необхідно провести герметизацію житлових, виробничих і склад –

 

 

 

ських приміщень. Провести заходи захисту від радіоактивних речо­вин сільськогосподарських тварин, кормів, урожаю, продуктів хар­чування та води. Прийняти йодні препарати. Надалі діяти відповід­но до вказівок штабу органів цивільного захисту.

"Аварія на хімічно небезпечному об'єкті". Повідомляютьсямісце, час, масштаби аварії, інформація про можливе хімічне зара­ження території, напрямок та швидкість можливого руху заражено­го повітря, райони, яким загрожує небезпека. Дається інформація про поведінку населення. Залежно від обставин: залишатися на місці, у закритих житлових приміщеннях, на робочих місцях чи залишати їх і, застосувавши засоби індивідуального захисту, вирушити на місця збору для евакуації або в захисні споруди. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу органів управління цивільного захисту.

"Землетрус". Подається повідомлення про загрозу землетрусу або його початок. Населення попереджується про необхідність відключити газ, воду, електроенергію, погасити вогонь у печах; по­відомити сусідів про одержану інформацію; взяти необхідний одяг, документи, продукти харчування, вийти на вулицю і розміститися на відкритій місцевості на безпечній відстані від будинків, споруд,

ліній електропередачі.

"Затоплення". Повідомляється район, в якому очікується за­топлення в результаті підйому рівня води н річці чи аварії дамби.

Населення, яке проживає в даному районі, повинне взяти не­обхідні речі, документи, продукти харчування, воду, виключити елек­троенергію, відключити газ і зібратись у вказаному місці для евакуа­ції. Повідомити сусідів про стихійне лихо і надалі слухати інформа­цію штабу органів управління цивільного захисту.

"Штормове попередження". Подається інформація для насе­лення про посилення вітру. Населенню необхідно зачинити вікна, двері. Закрити в приміщеннях сільськогосподарських тварин. По­відомити сусідів. Населенню, по можливості, перейти в підвали,

погреби.

Сигнали оповіщення населення у воєнний час такі.

Сигнал "Повітряна тривога" подається для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником даного райо­ну. По радіо передається текст: "Увага! Увага! Повітряна тривога! Повітряна тривога!" Одночасно сигнал дублюється сиренами, гудка­ми підприємств і транспорту. Тривалість сигналу 2—3 хв.

При цьому сигналі об'єкти припиняють роботу, транспорт зупи­няється і все населення укривається в захисних спорудах. Робітни­ки і службовці припиняють роботу відповідно до інструкції і вказі­вок адміністрації. Там, де неможливо через технологічний процес

 

 

або через вимоги безпеки зупинити виробництво, залишаються чер гові, для яких мають бути захисні споруди.

Сигнал може застати у будь-якому місці й будь-який час. В усі.ч випадках необхідно діяти швидко, але спокійно, впевнено, без пані ки. Суворо дотримуватися правил поведінки, вказівок органів ци вільного захисту.

Сигнал "Відбій повітряної тривоги". Органами цивільного за хисту через радіотрансляційну мережу передається текст: "Увага! Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!". За цим сигналом на селення залишає захисні споруди і повертається на свої робочі місця і вжитла.

Сигнал "Радіаційна небезпека" подається в населених пунктах і в районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утво­рилася від вибуху ядерного боєприпасу.

Почувши цей сигнал, необхідно з індивідуальної аптечки АІ-2 прийняти 6 таблеток радіозахисного препарату № 1 із гнізда 4, на­діти респіратор, протипилову пов'язку, ватно-марлеву маску або про­тигаз, взяти запас продуктів, документи, медикаменти, предмети першої потреби і направитися у сховище або ПРУ.

Сигнал "Хімічна тривога" подається у разі загрози або безпосе­реднього виявлення хімічного або бактеріологічного нападу (зара­ження). При цьому сигналі необхідно прийняти з індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату при отруєнні фосфорорганіч­ними речовинами з пенала з гнізда 2 або 5 таблеток протибактері­ального препарату № 1 із гнізда 5, швидко надіти протигаз, а за необхідності — і засоби захисту шкіри, якщо можливо, та укритися в захисних спорудах. Якщо таких поблизу немає, то від ураження аерозолями отруйних речовин і бактеріальних засобів можна схова­тися в житлових чи виробничих приміщеннях.

При застосуванні противником біологічної зброї населенню буде подана інформація про наступні дії.

Успіх захисту населення залежатиме від дисциплінованості, своє­часної і правильної поведінки, суворого дотримання рекомендацій і вимог органів цивільного захисту.

4.2.6. Укриття населення в захисних спорудах

Укриття населення в захисних спорудах — це комплекс за­ходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також присто­суванням наявних приміщень для захисту населення та підтриман­ня їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях підля­гає все населення України. Фонд захисних споруд створюється шля

 

 

 

ом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, ні" иідповідають вимогам захисту населення; дообладнання з ураху-ніімням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглибле­них приміщань; обстеження і взяття на облік підземних і наземних пудівель та споруд, гірничих виробок і природних порожнин, що відпо-и і дають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для за-Іисту, що окремо розташовані від об'єктів виробничого призначен­ні!; масового будівництва в період загрози надзвичайних ситуацій инйпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого нале­жать питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуа-цій визначає перелік сховищ, протирадіаційних укриттів та інших .іахисних споруд, які необхідно будувати, що затверджується Кабіне­том Міністрів України.

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхід­ності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усьо­го непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, сніго­вих заносів).

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властиво­стями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини.

Сховища і протирадіаційні укриття будують завчасно, вони мають подвійне призначення: для потреб об'єктів народного господарства (навчальні класи, для спортивних секцій та ін.) і укриття населення. Сховища — це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруй­них і СДЯР, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткідтю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнан­ням і часом побудови.

За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п'ять класів.

За місткістю сховища поділяються на: малі — до 150 осіб, середні — від 150 до 450, великі — понад 450 осіб.

За місцем розташування — на вбудовані, які розміщені у підваль­них приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

 

 

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням — промис­лового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.

За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебуван­ня в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу — аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основ­них приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см.

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень — входів, для фільтровентиляцій­ного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резер­вуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчу­вання, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 35).

Рис. 35. План сховища:

1 — захисні герметичні двері; 2 — шлюзові камери; 3 — санітарно-побутові відсіки; 4 — основні приміщення для розміщення людей; 5 — галерея і оголовок аварійного виходу; 6 — фільтровентиляційна камера; 7 — медична кімната; 8 — комора для продуктів

Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розрахо­вують на одну особу 0,5 м2 при двоярусному і 0,4 м2 при триярус­ному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління — 2 м2 на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивни­ми речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і за­ражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним.

 

 

Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (там­бурами), відокремленими від основного приміщення і перегородже­ними між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядер­ного вибуху.

Аварійний вихід — це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварій­ний вихід закривається захисно-герметичними віконницями, двери­ма для захисту від ударної хвилі. Оголовок розміщується від буді­вель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м — це і є територія, яка не завалюється.

У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровен­тиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР, хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтро­вентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вен­тиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищаєть­ся від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому — від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих яду­чих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря у ньому.

Якщо сховище загерметизоване повністю і надійно, то після за­кривання дверей і приведення фільтровентиляційного агрегату в дію тиск повітря всередині сховища стає трохи вищим ніж атмосфер­ний, утворюється так званий підпір. За величиною підпору роблять висновки про стан герметизації сховища: він має дорівнювати при­близно 5 Па (0,5 мм вод. ст.).

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електропоста­чання — труби з електропроводкою фарбують у чорний колір, водо­постачання — труби фарбують у зелений колір, опалення — труби фарбують у коричневий колір, радіотрансляційна точка, телефонний і радіозв'язок. Там також мають бути дозиметричні й хімічні при­лади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння по­жеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, за­пас медичних засобів, продуктів і води.

Після деякого дообладнання — встановлення захисних герметич­них пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін., як сховища можуть бути використані шахтні виробки, катакомби, ме­трополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглиблені частини буді­вель, підземні (у скельних породах) приміщення різного господар­ського призначення.

Протирадіаційне укриття (ПРУ) — це захисна споруда, яка за­безпечує захист у ній людей від радіоактивних речовин і опромінення

 

 

 

 

в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і сильнодію­чих ядучих речовин, біологічних засобів у краплинно-рідинному ви­гляді та світлового випромінення ядерного вибуху, наслідків урагану. Захисні властивості протирадіаційних укриттів оцінюються кое­фіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від дози радіації в укритті, тобто коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаб­лює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей.

Протирадіаційні укриття можуть обладнуватись насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд. Підвали в дерев'яних одно­поверхових будинках ослаблюють дозу радіації в 7 разів, а в житло­вих одноповерхових кам'яних (цегляних) будинках — у 40, у двопо­верхових — у 100, середня частина підвалу кількаповерхового кам'я­ного будинку — у 800—1000 разів. При невисоких рівнях радіації, а також для захисту від бактеріальних засобів, парів отруйних і силь­нодіючих ядучих речовин можна використовувати кам'яні (цегляні) або дерев'яні будівлі.