Перша долікарська допомога потерпілому
Перша долікарська допомога потерпілому — це проведення заходів для збереження йому здоров'я і життя, які необхідно виконати до втручання медичних працівників.
Починаючи допомогу, необхідно з'ясувати характер можливого ураження потерпілого.
Для надання допомоги потерпілому необхідно:
— негайно припинити вплив на нього небезпечних і шкідливих факторів: дію кислоти, лугу, електричного струму, газу, витягти з води, вогню, вивільнити з-під механізмів, завалу, вивести чи винести з небезпечної зони та ін.;
— визначити функціональний стан організму потерпілого: наявність свідомості; характер дихання, пульсу; реакцію зіниць очей на світло; температуру тіла та характер пошкоджень: наявність ран і характер кровотечі, вивихів і переломів;
— розпочати надання допомоги: зупинку кровотечі, накладання пов'язок, шин, промивання шлунку, проведення масажу серця чи штучного дихання.
Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідомості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпекою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження.
Кровотечі. За характером кровотечі завжди можна визначити, які судини пошкоджені. При капілярній з найдрібніших судин кров сочиться, з'являється у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.
Артеріальна кровотеча — кров яскраво-червоного кольору, витікає з рани під напором уривчастим струменем, пульсує в такт скорочення серця.
Венозна кровотеча — кров темно-вишневого кольору, витікає безперервним струменем.
При капілярній кровотечі потрібно підняти пошкоджену частину тіла або накласти тиснучу стерильну пов'язку. Кровотечу з дрібних артерій і невеликих венозних судин спиняють тиснучою пов'язкою, для чого, не торкаючись рани, звільняють від одягу місце поранення і накладають стерильну пов'язку. Якщо немає бинта, можна використати чисту бавовняну тканину, розірвавши її смугами і прогладивши кілька разів гарячою праскою. Для пов'язки можна використати й хустку.
Сильну артеріальну і венозну кровотечу тимчасово зупиняють за допомогою джгута або закрутки (рис. 48). Джгут на кінцівку накладається тоді, коли тиснуча пов'язка не дає ефекту або потрібно швидко зупинити сильну кровотечу з великих судин.
Спеціальні кровоспинні джгути виготовляють із гуми або тканини. Якщо немає спеціально виготовлених джгутів, матеріалом для джгутів може бути еластична гумова трубка, хустка, носова хусточка, краватка, рушничок.
Тиснучу закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення (кровотечі). Під нього підкладають якусь тканину (одяг, рушник і т. д.). Джгут розтягують обома руками і кладуть оберти так, щоб вони лягали один на одний не ослаблюючи, кінці джгута необхідно скріпити.
У Велику Вітчизняну війну був запропонований простий, зручний і надійний спосіб зупинки кровотечі за допомогою солдатського паска. Звичайний пасок береться в руки так, як показано на рис. 49. Потім його складають удвічі і складений кінець протягують через пряжку. Розтягнувши пасок, одержують подвійну петлю (рис. 49, а, б), у яку продівають пошкоджену кінцівку поверх одягу і поступово, легко підтягують, стежачи за тим, щоб пасок щільно облягав цю кінцівку. Петлі затягують щільніше, до зупинки кровотечі з рани (рис. 49, в). Щоб зняти джгут, беруть однією рукою кінцівку нижче накладеного паска, другою рукою крутять петлю у зворотному напрямку, при цьому великим пальцем треба взяти пасок біля пряжки
Правильно накладений джгут спричиняє побіління кінцівки нижче джгута, тому що в цій ділянці припиняється приплив і відтік крові. Якщо джгут накладений неправильно, не туго, то кровотеча не припиняється, а навпаки посилюється, оскільки виявляються стиснутими тільки вени, які лежать поверхнево, а артерія лежить глибше вен і продовжує наповнюватися кров'ю. В результаті відтік крові зі стиснутих вен припиняється, а приплив крові продовжується, через це в кінцівці утворюється застій крові і набряк. Кінцівка синіє, набрякає, а кровотеча посилюється. Термін накладеного джгута чи закрутки — не більше 1,5—2 год. Якщо за обставинами необхідне більш тривале накладання джгута на кінцівках, його послаблюють на 5—6 хв, а потім знову затягують. Під джгут обов'язково потрібно покласти записку із зазначенням часу його накладання.
Якщо через 5—10 хв після зняття джгута кровотеча не відновилась, можна вважати, що вона зупинена, але везти такого потерпілого потрібно обережно, оберігаючи його від поштовхів.
При неправильному користуванні джгутом або якщо залишити його на кінцівці понад 2 год можливе омертвіння кінцівки, параліч ряду м'язових груп.
У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини. Для цього потрібно знати розміщення артерій їх притискання (рис. 50).
Пальцеве притискання великих артерій проводять у певних місцях:
— при кровотечах із ран на голові двома-трьома пальцями притискують височну артерію спереду вуха, на рівні брови до прилягаючої кістки (рис. 51, а);
— при артеріальній кровотечі з рани на щоці можна притиснути артерію нижньої щелепи. Для цього великим пальцем притискують судину до краю нижньої щелепи на середині відстані між підборіддям і кутом нижньої щелепи (рис. 51, б);
— сильну кровотечу з ран на голові чи обличчі можна зупинити притисканням однієї із сонних артерій. Сонну артерію притискають великим пальцем руки. Праву сонну артерію притискають лівою рукою, можна притиснути артерію 2, 3, 4, 5 пальцями правої руки (рис. 51, в). Сонні артерії живлять мозок, тому обидві сонні артерії здавлювати не можна: це призведе до небезпечної для життя непритомності внаслідок гострого недокрів'я центральної нервової системи;
— при кровотечах із ран на плечі у верхній його частині в області плечового суглобу і надпліччя притискують підключичну артерію до 1 ребра в надключичному заглибленні. Той, хто подає допомогу, стає збоку і спереду від потерпілого. Судину притискають великим пальцем, а інші чотири пальці руки розміщують на верхній частині спини пораненого;
— при пораненні плеча пахову артерію притискають стуленими пальцями рук до головки плечової кістки;
— кровотечу з ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті зупиняють притисканням плечової артерії до плечової кістки (рис. 51, г). Для цього великим пальцем руки притискують судину до плечової кістки, натискуючи в області зовнішнього краю згинального м'яза плеча. Іншими пальцями охоплюють плече ззовні та знизу. Стояти потрібно обличчям до пораненого, поранену руку тримати піднятою догори;
— при кровотечі на кисті притискують ліктьову і променеву артерію (рис. 51, д);
— при кровотечі з нижніх кінцівок притискують стегнову артерію великим пальцем або чотирма пальцями однієї руки до лобкової кістки від середини стегна в області паху (рис. 51, е).
Пальцеве притискування великих судин, особливо в місцях, де багато м'яких тканин (м'язи, жирова клітковина), дуже стомлююче. Притискувати треба з достатньою силою, щоб стиснути судину, інакше кровотеча не зупиниться.
Артеріальну кровотечу в області кінцівок можна зупинити сильним згинанням кінцівки в суглобі. Так, при пораненні судин передпліччя зігнуту руку в лікті із закладеним у ліктьовий згин валиком із тканини прибинтовують до плеча
При пораненнях судин гомілки і підколінної артерії ногу згинають у колінному суглобі, поклавши попередньо на згинальну поверхню суглобу валик із тканини, гомілку прив'язують до стегна.
Для зупинки кровотечі із судин стегна і пахової області нижню кінцівку згинають у колінному і тазостегновому суглобах так, що стегно підтягується до живота. У паховий згин кладеться валик, і вся кінцівка закріплюється пов'язками через гомілку і поясничну область.
При сильній кровотечі у паховій ямці або в області ключиці обидва лікті із зігнутими передпліччями відводять назад і закріплюють пов'язкою (рис. 53).
Метод згинання кінцівок у суглобах не можна застосовувати при внутрішньосуглобових переломах та інших пошкодженнях суглобів.
При кровотечі з носа розстібають комір, на спинку носа кладуть намочену в холодній воді носову хусточку, рушник, а крила носа притискують великим і вказівним пальцями до носової перегородки.
При легеневих кровотечах ознакою пошкодження тканини легень є кровохаркання. Потерпілого необхідно покласти в ліжко в напівсидячому положенні, заборонити вставати і робити різкі рухи. Можна давати пити слабо підсолену воду. Якщо кровохаркання незначне або припинилося зовсім, потерпілого слід відправити в лікарню, уникаючи під час транспортування трясіння.
При шлункових кровотечах характерною ознакою є кров'яне блювання з виділенням крові темного кольору, подібне до "кавової гущі".
При всіх внутрішніх кровотечах потрібна термінова лікарська допомога.
При здавлюваннях, ударах із розтрощенням тканини, слід накласти джгут як і при кровотечах, щоб запобігти висмоктуванню продуктів розпаду змертвілих тканин. На розтрощену кінцівку накладають стерильну пов'язку і шину.
Вивихом називають зміщення кісток у ділянці суглобів, що супроводжується розривом зв'язок або навколосуглобних сумок. Перша допомога — накладання тугої пов'язки і шини. Без медичного працівника не треба намагатися вправити вивих, щоб не завдати додаткової травми.
56.План ЦО на мирний час.
План ЦО на мирний час — це документи, які визначають організацію і порядок виконання заходів ЦО з метою запобігання або зменшення можливих втрат від великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих, а також проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при їх виникненні.
Цивільна оборона України – це державна система органів управління, сил і засобів для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, економічного, природного і воєнного характеру.
Актуальні питання цивільної оборони і в мирний час. На території нашої області розміщена велика кількість об’єктів, що є потенційно небезпечними на випадок аварій. З метою вирішення питань запобігання та усунення їх можливих наслідків у загальноосвітній школі № 14 м. Тернополя пройшов День цивільної оборони.
В організації заходу, разом з викладачам школи, взяли активну участь працівники Управління МНС України в Тернопільській області, представники міського управління освіти та навчально-методичного центру цивільного захисту і безпеки життєдіяльності в Тернопільській області. Участь у заході взяли всі члени шкільної спільноти: від першачка до директора. Для найменших школярів у класних кімнатах провели уроки безпеки життєдіяльності. Старшокласники ж підготували цілий виступ, приурочений до 25-ї річниці пам’яті чорнобильської катастрофи. Директори шкіл міста, у свою чергу, обмінялися досвідом та методикою проведення Днів цивільної оборони у підпорядкованих їм навчальних закладах.
– 75% свого часу діти проводять у школі. І де, як не тут, їм отримувати знання про безпечне життя? – розповів заступник начальника курсів навчально-методичного центру цивільного захисту і безпеки життєдіяльності в Тернопільській області Степан Горішній. – Якщо дитина буде відмінником, матиме багато грамот і відзнак, проте не знатиме елементарних правил поводження в побуті, на відпочинку – то що їй дадуть всі ті «п’ятірки»? Головна мета таких заходів – це зберегти життя і здоров’я дитини.
При експлуатації захисних споруд у мирний час повинна бути забезпечена цілісність:
--захисних властивостей як споруди в цілому, так і її окремих елементів (входів, аварійних виходів, захисних герметичних і герметичних дверей, пристроїв проти вибухів);
--герметизація і гідроізоляція всієї захисної споруди;
--інженерно-технічне обладнання і можливість переводу його в будь який час на експлуатацію за призначенням.
Підприємства, установи і організації, що експлуатують захисні споруди, повинні призначити відповідальних осіб, які мають виконувати систематичний контроль за правильним утриманням захисних споруд, цілісністю їх захисних властивостей, пристроїв та інженерно-технічного обладнання.
У захисній споруді, що експлуатується, повинна бути наступна документація:
--правила утримання і табель оснащення;
--плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж з вказівкою устроїв, що відключають їх;
--паспорт сховища (протирадіаційного укриття), журнал перевірки стану захисної споруди;
--план захисної споруди з вказівкою місць розміщення для укриття людей і шляхів евакуації;
--інструкції з експлуатації фільтровентиляційного та іншого обладнання, правила користування приладами.
Зберігання конструкцій і внутрішнього обладнання підтримується шляхом провітрювання приміщень захисних споруд за спеціальним режимом, що встановлюється залежно від місцевих метеорологічних умов і характеру захисної споруди в мирний час.
Якщо захисна споруда використовується для потреб суб'єкта господарської діяльності, то параметри температури і вологості підтримуються згідно з проектом.
Захисні споруди та їх інженерно-технічне обладнання повинне утримуватися у повній справності і постійній готовності до використання за призначенням. Утримання і експлуатація окремих агрегатів обладнання виконується за інструкцією заводів-виготовлювачів.
Системи і елементи інженерно-технічного обладнання захисних споруд, крім фільтрів-поглиначів і регенеративних установок, допускається експлуатувати при використанні цих споруд в мирний час.
Контроль за станом захисних споруд, перевіркою справності інженерних систем, проведення профілактичних і ремонтних робіт виконується у відповідні терміни.
Заходи щодо приведення в готовність захисних споруд (сховищ і ПРУ) для використання за призначенням повинні включати:
--розчистку підходів до захисних споруд, установлення надписів вказівок і світлових сигналів "Вхід";
--звільнення приміщень споруд від майна і матеріалів, які не використовуються при експлуатації приміщень у режимі сховищ;
--обладнання приміщень нарами і лавами;
--розконсервацію інженерно-технічного обладнання;
--зняття звичайних дверей, пандусів і легких екранів із захисних герметичних і герметичних дверей;
--перевірку справності захисних герметичних і герметичних дверей та пройм;
--закриття і герметизацію заборів повітря і витяжних отворів та повітроводів системи вентиляції мирного часу, що не використовується для вентиляції сховища (ПРУ);
--перевірку стану і очистку аварійного виходу, закриття захисних герметичних дверей і ставень;
--перевірку справності систем життєзабезпечення (вентиляції, опалення, водозабезпечення, каналізації, зв'язку, електрозабезпечення і устроїв відключення);
--перевірку сховища на герметичність і тиск в кисневих балонах;
--відкриття санвузлів, що не використовувалися в мирний час;
--перевірку наявності аварійних запасів води для питних і технічних потреб, підключення мереж сховища до зовнішнього водопроводу і поповнення аварійних запасів води; розставлення бачків з питною водою;
--переключення систем освітлення приміщень на режим сховища (укриття);
--встановлення і доукомплектування захисних споруд інструментом, інвентарем, приладами, засобами індивідуального захисту; провітрювання приміщень захисної споруди (сховища або ПРУ).
Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
Високий ступінь техногенної, природної екологічної завантаженості території України, складність внутрішньо- та зовнішньополітичної обстановки у Східній Європі значно підвищує небезпеку населення та території держави від наслідків великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та використання засобів озброєної боротьби під час міждержавних, міжнаціональних, міжрегіональних та соціально-політичних конфліктів.
У свою чергу вірогідність виникнення вищезгаданих подій, своєчасне та ефективне реагування при ліквідації їх наслідків безпосередньо залежить від рівня розвідки та стійкості функціонування економіки країни.
Стійкість функціонування економіки (галузей промисловості, об'єктів господарювання) повинна забезпечуватись шляхом завчасної розробки та проведення інженерно-технічних заходів цивільної оборони (надалі - ІТЗ ЦО).
Обсяги та зміст ІТЗ ЦО визначаються залежно від груп міст та категорій об'єктів господарювання з ЦО з урахуванням зонування територій за ознаками характеру та масштабів можливих катастроф і стихійних лих, а також можливих наслідків застосування засобів масового ураження.
Основним керівним документом, відповідно до якого повинні плануватися та здійснюватися ІТЗ ЦО, є "Будівельні норми і правила (Строительные нормы и правила, СНиП 2.01.51-90*)", затверджені спільною постановою Держбуд у СРСР, Держплану СРСР, Міністерства оборони СРСР 26 квітня 1990 р. №1с та введені в дію 1 вересня 1990 р.
Будівельні норми і правила ІТЗ ЦО (надалі - норми ІT3 ЦО) зберігають свою чинність на всій території України.
Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спрямованих на:
--захист населення і зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;
--підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;
--створення умов для проведення рятувальних, невідкладних робіт (надалі - P i HP) та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.
При проектуванні та здійсненні ІТЗ ЦО використовується диференційований метод.
Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з ЦО за такою класифікацією: міста "особової групи", I-ї, ІІ-ї та ІІІ-Ї групи з ЦО.
Великі промислові та інші господарські об'єкти належать до об'єктів "особливої важливості", І-ї та ІІ-Ї категорії з ЦО, при цьому об'єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.
Надалі міста та об'єкти господарювання, що належать до груп та категорій з ЦО, будуть існувати як “категоровані міста та об'єкти”.
Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території, на якій розташовані категоровані міста та об'єкти господарювання.