Тема № 3 Оцінка обстановки при надзвичайних ситуаціях
Учбові питання:
3.1 Оцінка радіаційної обстановки
3.2 Оцінка хімічної обстановки
3.3 Оцінка інженерної обстановки
3.4 Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю
3.5 Прилади хімічної розвідки
Вступ
У комплексі заходів захисту населення і об’єктів промислово – господарського комплексу держави від наслідків надзвичайних ситуацій важливе місце займає виявлення та оцінка обстановки – інженерної, пожежної, радіаційної, хімічної, медичної та інших. Виявлення та оцінка обстановки е обов’язковим елементом роботи командно – керівного складу формувань і штабів ЦО. Вона проводиться з метою своєчасного вжиття необхідних заходів захисту і обґрунтованих рішень щодо проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, медичних та інших заходів по наданню допомоги ураженим, необхідності проведення евакуації населення і матеріальних цінностей.
3.1 Оцінка радіаційної обстановки
Радіаційні аварії на АЕС можуть виникати як в результаті виходу з ладу технологічного обладнання та технічних систем, а так і через недоліки проектних розробок систем безпеки.
Можливість виникнення на атомних електростанціях (АЕС) аварій існує в любої країні, це підтверджує світовий досвід. Така подія може призвести до значного радіоактивного забруднення територій, що в свою чергу викликає загрозу ураження людей, порушення виробничої діяльності промислових підприємств, аграрного сектору, засобів зв’язку, транспорту та інше. Крім того радіоактивне забруднення (зараження) території заважає проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт (РіІНР) в осередках ураження.
Наявність на території України потужних об’єктів атомної енергетики (Запорізька АЕС вважається в Європі найпотужнішою) та сумного досвіду, що пов’язаний з катастрофою на реакторі четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, викликає жорстку необхідність завчасно планувати заходи та дії, спрямовані на захист населення та територій від наслідків радіаційних аварій та катастроф.
У цих умовах без прийняття відповідних заходів захисту підвищується імовірність ураження людей радіацією в дозах, які можуть призвести до втрати працездатності робітників, службовців та втрати дієздатності особового складу сил ЦО, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (НС). Таким чином, для прийняття обґрунтованого рішення щодо радіаційного захисту населення, сил ЦО та територій, повинно здійснюватися виявлення таоцінка радіаційної обстановки.
Під радіаційною обстановкою необхідно розуміти наслідки, що виникають в результаті аварій реакторів енергетичних блоків АЕС з викидом радіоактивних речовин (РР).
Радіаційна обстановка при аваріях на АЕС – це обстановка, яка складається на місцевості в результаті виходу активності із зруйнованого реактора в оточуюче середовище, яка характеризується масштабами та ступенем радіоактивного забруднення та суттєво впливає на діяльність населення, об’єктів та сил ЦО.
При оцінці радіаційної обстановки найперше виявляють радіаційну обстановку, тобто визначають розміри зон радіоактивного зараження і відображають їх на карті або схемі, а далі :
- вирішують типові завдання за різними варіантами діяльності населення;
- аналізують результати, які отримані;
- вибирають найбільш доцільні варіанти дій, які виключають переопромінення населення.
Основна мета оцінки – не допустити опромінення населення більше припустимих доз. Згідно з Законом України ” Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 року встановлені основні дозови межі опромінення населення і персоналу:
- Основна дозова межа індивідуального опромінення населення на повинна перевищувати 1 мілізиверта (0.1 рад) ефективної дози опромінення за рік;
- Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об’єктів, на яких здійснюється практична діяльність, не повинна перевищувати 20 мілізиверт (2 бер) ефективної дози опромінення на рік. Допускається при цьому її збільшення до 50 мзв. за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п’яти років поспіль не перевищує 20 мзв.
Залучення до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків людей допускається лише на добровільних засадах, за контрактом, в якому повинна зазначатися можлива доза опромінення за час ліквідації аварії. Опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії, вище основних дозових меж опромінення допускається лише за їх згодою.
Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об’єктів навколишнього середовища виникає внаслідок випадіння радіоактивних речовин з хмари, яка утворюється при аварії. Утворюється, так званий, слід радіоактивної хмари, на яком виділяють зони радіоактивного зараження.
Оцінка радіаційної обстановки може бути проведена на етапі прогнозування та на етапі оцінки фактичної радіаційної обстановки.
На етапі прогнозування реальне положення сліду радіоактивної хмари відносно місцевості невідомо. Використовуючи окремі вихідні дані (тип реактора, його потужність, вихід активності, метеоумови та інше) визначають масштаби можливих зон радіоактивного зараження і відображають їх на карті або схемі. При вірно проведеному прогнозуванні положення прогнозованих зон на 90 % співпадає з положенням реальних зон зараження. Зони можливого радіоактивного зараження на АЕС характеризуються дозами опромінення за перший рік після аварії. Рішення типових завдань виконується відносно прогнозованих зон зараження. Прогнозування радіаційної обстановки може бути виконане завчасно – при оперативному плануванні, при оцінці обстановки до початку випадання радіоактивних речовин на місцевості і в інших випадках.
Таблиця 3.1 - Характеристики зон радіоактивного зараження при аваріях на АЕС
| Найменування зони | Індекс зони | Рівень радіації на одну годину після аварії, рад/ годину. | Доза опромінення за один рік після аварії, рад | ||
| На межі зовнішній | На межі внутрішній | На межі зовнішній | На межі внутрішній | ||
| Радіаційної небезпеки | М | 0.014 | 0.14 | ||
| Помірного радіаційного забруднення | А | 0.14 | 1.4 | ||
| Сильного радіаційного забруднення | Б | 1.4 | 4.2 | ||
| Небезпечного забруднення | В | 4.2 | |||
| Надзвичайно небезпечного забруднення | Г | - | - |
При реальній (фактичний) оцінці радіаційної обстановки визначають реальне положення зон забруднення шляхом вимірювання рівнів радіації (потужностей доз зараження) на місцевості. Рівні радіації приводяться до одної години після аварії і за їх значенням відображають положення меж фактичних зон на карті (схемі). Рішення типових завдань здійснюють по фактичним зонам зараження.
За будь – якої оцінки радіаційної обстановки спочатку виявляють радіаційну обстановку, а потім її оцінюють.
3.1.1 Виявлення радіаційної обстановки на етапі прогнозування
На етапі прогнозування при виявленні радіаційної обстановки визначають масштаби прогнозованих зон зараження і відображають їх на карті (схемі). Масштаби зон зараження залежать від типу ядерного енергетичного реактора та його потужності, кількості зруйнованих енергетичних реакторів, виходу активності із зруйнованого реактора, метеорологічних умов.
Таким чином, вихідні дані при виявленні обстановки, що прогнозується, наступні:
· Тип ядерної енергетичної установки (реактору)
· Потужність реактору, W [МВт]
· Кількість аварійних реакторів, [од]
· Координати АЕС, [х, у ]
· Час аварії, ТАВ [год., хв.]
· Вихід активності, h [%]
· Швидкість вітру, V [м/сек..]
· Напрямок вітру, j, [град.]
· Стан хмарного покрову.
Порядок виявлення обстановки:
§ За таблицями визначають категорію стійкості атмосфери (інверсія, ізотермія або конвекція);
§ Визначають швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря;
§ На карту (схему) в залежності від напрямку повітря наносять вісь зон можливого радіоактивного зараження;
Рисунок 3.1- Схема відображення можливих зон радіоактивного зараження при прогнозуванні
§ Визначають розміри зон можливого зараження в залежності від категорії стійкості атмосфери, швидкості переносу переднього фронту хмари зараженого повітря, типу реактора(РВПК або ВВЕР), виходу активності із зруйнованого реактора;
§ На карті (схемі) викреслюють можливі зони зараження в вигляді еліпсів, велика вісь яких за розміром дорівнює довжині зони, а мала вісь – ширині зони зараження.
3.1.2 Оцінка радіаційної обстановки, що прогнозується
При оцінці радіаційної обстановки як на етапі прогнозування, так і при оцінці фактичної обстановки вирішаються наступні типові завдання:
1. Визначення дози опромінення при перебуванні людей у межах зон радіоактивного зараження;
2. Визначення дози опромінення при перетинанні людьми зон зараження;
3. Визначення часу початку перебування людей у зонах радіоактивного зараження по дозі опромінення, яка задана (припустима);
4. Визначення часу початку перетинання зон радіоактивного зараження по дозі опромінення, яка задана (припустима);
5. Визначення тривалості перебування людей у зонах радіоактивного зараження по дозі опромінення, яка задана (припустима);
6. Визначення втрат населення у зонах радіоактивного зараження.
3.1.3 Виявлення і оцінка фактичної радіаційної обстановки
При виявленні фактичної радіаційної обстановки виконують наступні заходи :
- збирають дані про рівні радіації у точках місцевості;
- приводять рівні радіації до одного часу після аварії;
- отримані величини рівнів радіації проставляють на карті або схемі у вигляді точок з позначеними величинами приведених рівнів радіації до одного часу. Далі з’єднують плавною лінією ті точки, де рівні радіації рівні або близькі граничним рівням для зон радіоактивного зараження.
При оцінці радіаційної обстановки на об’єктах господарювання використовують, як правило, розрахунково – графічний метод, оскільки відсутня достатня інформація для визначення положення фактичних зон радіоактивного забруднення для використання таблиць з характеристиками зон забруднення.
При оцінці фактичної обстановки вирішують такі самі завдання, що і при оцінці прогнозованої обстановки.
Рисунок 2.5 - Схема нанесення фактичних зон радіоактивного зараження на карту (схему)