Прибуток у ринковій економіці
З витратами виробництва пов"язана ще одна категорія – прибуток. Еволюція наукових уявлень про природу та джерела прибутку відображає розвиток теоретичних досліджень сутності та динаміки руху капіталу. Меркантилісти, досліджуючи торгівельний капітал, вважали, що прибуток виникає у сфері обігу, а його безпосереднім джерелом є зовнішня торгівля. А.Сміт трактував прибуток як дохід на капітал, Д.Рікардо визначав його як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати. Ж.-Б.Сей поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за «талант»). ДЖ.Мілль аналізував прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання. К.Маркс досліджував прибуток як головну мету й мотив діяльності капіталіста, результат неоплаченої діяльності робітників.
Сучасні західні вчені виводять сутність прибутку із природи підприємницької діяльності, трактуючи його як: плату за послуги підприємця; винагороду за новаторство; плату за ризик; форму доходу підприємця, який здійснив капіталовкладення.
У найзагальнішому вигляді прибуток (PR) – це надлишок над витратами виробництва, або загальний дохід(виручка)(TR) підприємця чи фірми за вирахуванням витрат виробництва (TC). PR = TR – TC
Існування двох підходів до виміру витрат фірми (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.
Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.
Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми та внутрішніми, включаючи і нормальний прибуток) витратами виробництва.
Нормальний прибуток – звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфепі бізнесу.
Монопольний прибуток – прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.
Засобами виміру прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник).
Маса прибутку – це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.
Норма прибутку (П’) характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку (П) до всього авансованого капіталу (К).
Визначена таким способом норма прибутку є показником ефективності використання капіталу. Чим вища норма прибутку, тим ефективніше використовується авансований капітал. Тому норму прибутку ще називають показником доцільності капіталовкладень.
Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях:
e облікова (індикативна),що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми;
e розподільча –характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм та суспільства в цілому;
e 
стимулююча –визначає прибуток як потужний генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.