Способи збалансування державного бюджету 2 страница
Доходи одних економічних агентів — це витрати інших:
– споживчі витрати на придбання товарів — доходи фірм від реалізації готової продукції;
– витрати фірм на оплату ресурсів — доход домогосподарств (заробітна плата, рента тощо).
В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси — товари» і грошовий «витрати — доходи» — здійснюються одночасно в протилежних напрямках.
Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за визначений період часу.
В моделі: потоки продукції, витрат, доходів.
Запас — це величина, яку використовують для виміру показника на конкретний момент часу, на визначену дату.
В економіці існує певний взаємозв'язок між показниками потоку і запасу:
– запас дорівнює накопиченим за визначений період потокам;
– потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.
Для закритої економіки (без держави і закордону) величина загального обсягу виробництва товарів та послуг в грошовому вимірі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.
Доходи дорівнюють сукупним споживчим витратам, або Y = C.
21. Сукупний попит: сутність його та відмінність від індивідуального попиту.
Сукупний попит – реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю валових інвестицій, державних закупок та чистого експорту.
Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв’язку з цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.
Цінові чинники сукупного попиту: ефект відсоткової ставки, ефект багатства, ефект чистого експорту (рух по кривій вздовж, крива не рухається). Ефект відсоткової ставки: при зростанні цін покупцям потрібно більше грошей. Зростає попит на гроші, при незмінній грошовій масі це викликає підвищення їх ціни. тобто відсоткової ставки. Сукупний попит зменшується на ті товари, для купівлі яких треба брати гроші у кредит.
Ефект багатства – при зростанні цін купівельна спроможність фінансових активів з фіксованих доходлм падає. В такому випадку, власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їхній попит.
Ефект чистого експорту. Ціни на відчизняні товари зростають (зменшуються) в порівнянні з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни піднімаються, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам, що викличе збільшення імпорту та іноземці будуть купувати менше відчизняних товарів, що приведе до зменшення експорту. Внаслідок цього скоротиться чистий експорт у складі сукупного попиту.
Нецінові фактори (зміщення кривої вправо чи вліво):
Очікування (поява оптимістичних прогнозів щодо отримання високих прибутків від вкладеного капіталу може сприяти збільшеннюпопиту на інвестиційні товари, крива вправо).
Зміни в економічній політиці держави (податки на прибуток, монетарна політика Нацбанку).
Зміни в світовій економіці (зміни в міжнародній торгівлі).
22. цінові фактори сукупного попиту:ефект процентноъ ставки, ефект багатства, ефект імпортних закупок.
Сукупний попит “Aggregate demand” (АD) – це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів:
витрат домогосподарств на споживання (С);
видатків підприємницького сектора на інвестиції (I);
видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);
перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) – чистого експорту країни (NX);
АD = С + І + G + NХ.
Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні й імпортні товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит на товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни і може бути представлений як сума запланованих ними видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб та експорту.
Оскільки сукупний попит має грошову форму, тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений, насамперед, загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей:
М.V=Р.Y,
де М – кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки, V – швидкість обігу грошей; Р – рівень цін; Y –реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).
Номінальний доход економічних агентів (Р.Y) дорівнює сумі угод, здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних агентів країни на товари й послуги. Згідно з рівняннм обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за якими купуються товари і послуги.
Чим більше грошей знаходиться в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів та послуг можуть вони купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим нижча швидкість обігу грошей і більший сукупний попит при кожному можливому рівні цін. Звичайно в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається рівнянням:
При незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній номінальний сукупний доход залишатиметься постійним. На графіку сукупного попиту (рис.4.1) зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін Р1 відповідає менший обсяг сукупного попиту Y1, внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АD пересуваються з точки А в точку В.
В макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів: а) ефектом процентної ставки; б) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства); в) ефектом імпортних закупівель.
Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.
Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок, внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.
Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит, таким чином, скорочуються.
23. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на криву сукупного попиту.
На величину сукупного попиту впливають також фактори, що не пов'язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки – раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. Нецінові фактори збільшують або зменшують обсяги сукупного попиту для всіх можливих рівнів цін і, відповідно, пересувають криву АD праворуч або ліворуч (рис. 4.2).
Рисунок 4.2. – Нецінові фактори сукупного попиту
Зростання номінальних доходів, обумовлене, наприклад, збільшенням пропозиції грошей або рішеннями домогосподарств менше заощаджувати і більше витрачати, пересунуть криву сукупного попиту праворуч з АD0 до АD1. При кожному можливому рівні цін фірми й домогосподарства плануватимуть більші витрати на товари та послуги. Якщо ж під впливом нецінових факторів номінальні доходи економічних агентів зменшаться, або вони вирішать більше заощаджувати, крива АD0 пересунеться ліворуч на рівень AD2 і сукупний попит скоротиться.
Збільшення пропозиції грошей розширює сукупний попит завдяки неціновим ефектам багатства і процентних ставок. Реальні грошові залишки при збільшенні пропозиції грошей зростають, а процентні ставки – знижуються. Зниження процентних ставок збільшує ринкову вартість активів, що дають тверді доходи (облігацій, векселів, заставних, житла, офісних приміщень, земельних ділянок). Багатство економічних агентів зростає і стимулює збільшення споживчих витрат. Крім того, зниження процентних ставок збільшує планові інвестиції, і сукупний попит в цілому зростає.
Збільшення попиту на гроші для здійснення угод прискорює обертання грошей і приводить до розширення сукупного попиту. Якщо пропозиція грошей залишається при цьому незмінною, то процентні ставки зростають, а інвестиції скорочуються. Але в цілому сукупний попит збільшується.
Збільшення державних видатків на товари і послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширення доходів та витрат у приватному секторі. Для збільшення видатків уряд, як правило, позичає гроші, створюючи додатковий попит на гроші. Процентні ставки через це підвищуються, а інвестиції приватного сектора зменшуються. Але в цілому завдяки мультиплікативному розширенню приватних витрат на споживання сукупний попит при збільшенні державних видатків зростає.
Зменшення податків збільшує використовуваний доход домогосподарств, який спрямовується на споживання та заощадження. Сукупний попит при цьому розширюється за рахунок зменшення заощаджень уряду і збільшення приватних видатків на споживання.
Збільшення трансфертів населенню (допомоги по безробіттю, пенсії, субсидії та ін.) повертає частину податків і збільшує використовуваний доход домогосподарств, внаслідок чого приватні видатки на споживання зростають.
Збільшення субсидій підприємствам збільшує доходи і витрати у приватному секторі. Дотації виробництву збільшують, переважно, видатки на споживання. Інвестиційні податкові пільги та прямі субсидії збільшують приватні інвестиції. Експортні субсидії стимулюють розширення сукупного попиту за рахунок зростання чистого експорту.
Автономне зростання витрат означає збільшення середньої схильності домогосподарств до споживання внаслідок незалежно прийнятих ними рішень про збільшення споживчих витрат. Головним фактором зміни схильності до споживання доходу є очікування. Як правило, оптимістичні очікування щодо майбутніх доходів, багатства та соціального забезпечення стимулюють людей менше заощаджувати і більше витрачати. В результаті при незмінному використовуваному доході сукупний попит зростає. Песимістичні очікування, навпаки, зменшують сукупний попит, і крива АD пересувається ліворуч. Винятком з цього правила є очікувана інфляція, яка стимулює зменшення грошових заощаджень і збільшення видатків на споживання. Інфляційні очікування прискорюють швидкість грошей в обігу, і сукупний попит збільшується. Оптимістичним сподіванням і розширенню сукупного попиту сприяє також зменшення кредиторської заборгованості домогосподарств.
Ефект вирівнювання доходів. Агрегована схильність до споживання і сукупний попит зростають при зменшенні економічної нерівності за допомогою соціальних трансфертів. Внаслідок перерозподілу доходу на користь бідніших верств населення частка домогосподарств з більшою схильністю до споживання в національному доході зростає, а частка забезпеченого населення з меншою схильністю до споживання зменшується.
Інфляція боргу. Несподіване підвищення рівня цін зменшує реальну вартість грошей і боргових зобов'язань. Реальний доход і багатство перерозподіляються від “заощадливих” кредиторів до “розтратливих” боржників. Оскільки схильність до витрачання доходу у боржників вища, агрегована схильність до споживання і сукупний попит зростають, а крива АDпересувається праворуч.
Автономне збільшення інвестицій. Незалежно від ставки процента, збільшенню інвестицій сприяють: 1) розвиток нових галузей виробництва та освоєння нових територій; 2) поява нових технологій і ефективніших зразків обладнання, які прискорюють моральне старіння капіталу і вимагають його модернізації; 3) зростання прибутковості капіталу; 4) зменшення товарних запасів і резервних потужностей виробництва; 5) зменшення традиційних джерел і подорожчання природних ресурсів; 6) оптимістичні сподівання та підприємницька ініціатива; 7) збільшення державних інвестицій або замовлень, які потребують додаткових приватних інвестицій.
Збільшення чистого експорту за незмінних внутрішніх цін. Сукупний попит зростає: 1) при зниженні курсу національної валюти; 2) підвищенні цін на імпортні товари; 3) збільшенні національного доходу країн - імпортерів вітчизняних товарів; 4) зниженні схильності фірм та домогосподарств країни до імпорту; 5) збільшенні державних закупівель вітчизняних товарів за рахунок скорочення державних імпортних закупівель; 6) збільшенні внутрішнього попиту на вітчизняні товари при здешевленні товарів “критичного імпорту” – життєво важливих благ, що не мають вітчизняних замінників за кількістю, якістю або ціною; 7) зменшенні імпортної залежності від зовнішніх ринків постачання та збуту продукції; 8) збільшенні імпортної залежності інших країн світу від товарів, що є предметом експорту країни; 9) скороченні пропозиції товарів, що є предметом вітчизняного експорту, на світовому ринку; 10) збільшенні зовнішнього попиту на товари вітчизняного виробництва внаслідок появи нецінових конкурентних переваг – вищої якості, популярності вітчизняних товарів, унікальних властивостей або вищої продуктивності нових зразків вітчизняних технологічних товарів, отримання виключних прав на виробництво та продаж таких товарів. Зміни нецінових факторів сукупного попиту в напрямках, протилежних розглянутим, навпаки, зменшують сукупний попит і пересувають криву AD ліворуч.
24. Сукупне пропонування. Аналіз відрізків сукупного пропонування.
Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного виробництва за кожного можливого рівня ціни. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропонування для їх продажу. Більш низькі ціни змушують скорочувати виробництво товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва є прямою, або позитивною. Крива сукупного пропонування показує реальний обсяг національного виробництва, який буде вироблено за різних рівнів цін. Вона складається з трьох відрізків: а) горизонтального, або кейнсіанського, коли національний продукт змінюється, а рівень цін залишається постійним; б) вертикального, або класичного, коли національний продукт залишається постійним на рівні повної зайнятості, а рівень цін підвищується; в) проміжний відрізок, коли змінюються і реальний обсяг національного виробництва, і рівень цін.
На обсяг сукупного пропонування впливають і нецінові фактори: зміни цін на ресурси; зміни в продуктивності праці, зміни податків та державне регулювання. Для того щоб весь річний суспільний продукт був реалізований, необхідна повна рівновага між суспільним попитом AD і суспільною пропозицією AS, тобто AD = AS.
Перетинання кривих сукупного попиту АD і сукупного пропонування АS показує рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. На цьому рисунку криві сукупного попиту і сукупного пропонування перетинаються на проміжному відрізку, коли ціна зросла з P1 до Р2. Зміна рівня цін виключає перевиробництво товарів або їх недовиробництво на проміжному відрізку. Ця рівновага може досягатися також на кейнсіанському і класичному відрізках, тобто на будь-якому відрізку кривої сукупного пропонування.
Досліджуючи проблеми рівноваги у масштабі суспільного виробництва звертаємо увагу на те, що кейнсіанська теорія робить ставку на сукупні видатки та їх компоненти. Основоположне рівняння кейнсіанців:
С + І + D + X = ЧНП.
де І — чисті інвестиції.
Суть цієї теорії полягає в тому, що сукупний обсяг видатків покупців рівний загальній вартості проданих товарів і послуг. У стані рівноваги С + І + D + X (сукупні видатки) дорівнюють ЧНП (обсягу виробництва чистого національного продукту).
Монетаристи, навпаки, роблять ставку на гроші. Основоположним рівнянням монетаристів є рівняння обміну:
MV = PQ,
де М — пропонування грошей; V — швидкість обігу грошової одиниці в кругообігу доходів; Р — рівень цін, або точніше, середня ціна, за якою продається кожна одиниця національного про- дукту; Q — фізичний обсяг виробничих товарів і послуг.
Ліва частина даного рівняння (MV) являє собою загальну кількість видатків покупців на придбання обсягу вироблених благ, тоді як права частина (PQ) — загальний виторг (валовий дохід) продавців цього обсягу.
Кругообіг ВВП, ресурсів і доходів (спрощена модель). Ми не будемо вдаватися до аналізу переваг кожного з цих рівнянь, які розкривають рівень рівноваги між сукупним пропонуванням і сукупним попитом; будемо вважати, що на рис. 16.3 і кейнсіанське, і монетаристське рівняння забезпечуються: покупці повністю купують те, що їм національне виробництво пропонує; отже, все, що вироблене за рік — реалізується. Роль держави в кругообігу ВВН, ресурсів і доходів не розглядається.
Якщо ми звернемо увагу на позицію а, то тут сукупний попит домогосподарств має дорівнювати сукупному пропонуванню споживчих товарів, тобто обсягу їх національного виробництва. Позиція б, за нашою моделлю, має забезпечити рівність між сукупним пропонуванням виробничих ресурсів (послуг), які представлені працею, земельними ділянками, капіталом, підприєм- ницьким хистом та сукупним попитом підприємств на ці ресурси.
У такому разі весь національний продукт і всі його компоненти повністю реалізуються, при цьому повністю задовольняється сукупний попит підприємств і домогосподарств.
25. вплив цінових і нецінових факторів на сукупну пропозицію
На сукупну пропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові та нецінові. До цінових факторів належать:
1) зміна процентної ставки;
2) зміна рівня цін.
До нецінових факторів належать:
1) зміна економічних правових норм: податки з підприємств та субсидії; державне регулювання;
2) зміни цін на ресурси (наявність власних ресурсів; ціни на імпортні ресурси; співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів);
3) зміни в продуктивності праці.
Під впливом нецінових факторів крива сукупної пропозиції (рис. 3.5) переміщується:
ліворуч вгору, якщо сукупна пропозиція спадає внаслідок збільшення витрат виробництва (АS → АS1);
праворуч вниз, якщо сукупна пропозиція зростає (АS → АS1);
Рис. 3.5. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію
26. сукупний попит- сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
Макроекономічна рівновага означає рівність сукупного попиту (АD) і сукупної пропозиції (АS). Це зображено графічно на рисунку 22, де РО — рівень цін; ОQ — реальний обсяг виробництва; АD — крива сукупного попиту; АS — крива сукупної пропозиції.
Перетинання кривих АD і АS визначає загальний для всієї економіки Q1 рівноважний рівень цін Р1 та рівноважний обсяг виробництва продукції. Національний дохід (НД) дорівнюватиме добуткові обсягу виробництва (Q1) на величину загального рівня цін (Р1).
Крива сукупного попиту АD означає кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін. Рух уздовж кривої АD відображає зміни сукупного попиту залежно від рівня цін. Сукупний попит визначається за формулою:
де АD — сукупний попит; М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей у русі доходів; Р — рівень цін. Між АD і рівнем цін (РО), за інших рівних умов, існує зворотна (або заперечна) залежність: чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг національного продукту зможуть купити споживачі. Характер кривої АD аналогічний графіку індивідуального попиту, але чинники, або ефекти, що зумовлюють зміни сукупного попиту й індивідуального попиту, неоднакові.
Сукупний попит (АD) — це сума всіх витрат на кінцеві товари і послуги, вироблені в економіці. Він відображає зв'язок між обсягом сукупного випуску продукції, на який існує попит економічних агентів, та загальним рівнем цін в економіці. Сукупний попит складається з таких структурних елементів: попит на споживчі товари та послуги (С); попит на інвестиційні товари (І); попит на товари та послуги з боку держави (СР); попит на наш експорт з боку іноземців (X). Таким чином.
На сукупний попит впливають такі цінові чинники. Зі зростанням рівня цін збільшується попит на гроші, що призводить до збільшення процентної ставки. Чим вона вища, тим більша частина споживачів прагне заощаджувати гроші та менше покувати. Спостерігається зростання приватних заощаджень, подорожчання кредитів і скорочення інвестицій підприємців, їх виробничих закупівель, тобто зменшується попит з боку приватних споживачів та підприємців. Діє "ефект процентної ставки, який знижує сукупний попит на реальний національний продукт, і крива АD набуває низхідного (з наближенням до осі абсцис) характеру.
Механізм впливу на сукупний попит "ефекту Пігу" (або "ефекту реальних касових залишків", чи "ефекту багатства") полягає в тому, що зі зростанням цін відбувається знецінення готівки у населення і цінних паперів, зниження їх купівельної спроможності, а значить, і багатства. Як наслідок виникає ажіотажний поточний попит, підвищення попиту та цін. І, навпаки, відбувається скорочення сукупного попиту в результаті відкладання купівлі товарів (особливо тривалого використання) за відсутності повноцінних грошей.
Коли ціни на товари та послуги на внутрішньому ринку вищі порівняно із зовнішнім ринком, спостерігається "ефект імпортних закупівель", вплив якого на сукупний попит призводить до збільшення закупівель дешевших імпортних товарів за кордоном та зниження сукупного попиту на товари всередині країни.
Внаслідок дії цінових чинників на сукупний попит відбувається зміщення точки на незмінній кривій АD.
Але на рівень сукупного попиту впливають також нецінові чинники, які змішують криву АD паралельно вниз чи вгору, їх можна згрупувати відповідно до чотирьох основних складових сукупного попиту (таблиця 9).
Споживчі витрати залежать від рівня доходів споживачів, що відображає зміщення кривої АD праворуч (вгору). Чинник очікування майбутнього зростання доходів збільшує витрати споживачів і сукупний попит. Чинник зростання заборгованості споживачів за вже придбані товари знижує поточні витрати та сукупний попит.
Політика зниження (збільшення) ставок податку породжує збільшення (зменшення) чистого доходу і збільшення (зменшення) сукупного попиту.
Рівень інвестиційних витрат залежить від змін процентної ставки; її зростання зумовлює зменшення інвестиційних витрат, закупівлі засобів виробництва; очікування підприємців, їх прогнози майбутнього прибутку, збільшення податків з підприємств спричинюють зниження їхнього прибутку, а отже, і витрат; необхідність впровадження нових технологій збільшує інвестування.
Рівень державних витрат залежить від прийняття різних урядових програм, від обсягу закупівель національного продукту бюджетними організаціями; зростання цих витрат збільшує сукупний попит і навпаки.
Зміни в обсязі чистого експорту країни за незмінного рівня цін впливають на зміщення кривої сукупного попиту АD: зниження обсягу національного експорту чи його зростання залежать від курсу, наприклад, гривні Якщо курс гривні знизиться, це збільшить експортні закупівлі з боку іноземних споживачів і зменшить імпорт товарів, збільшить попит на національний товар та сукупний попит (крива АD зміститься праворуч). Зі зростанням курсу національної валюти та знеціненням іноземної валюти товари країни подорожчають для імпортерів, що знизить обсяг чистого національного експорту і сукупний попит (крива АD зміститься ліворуч чи вниз).
Сукупна пропозиція - це загальна кількість кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці. Показниками сукупної пропозиції є валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП).
Форма кривої АБ залежно від тривалості періоду, що розглядається, може бути різною (короткостроковий та довгостроковий періоди).
Зростання продуктивності праці знижує вартість одиниці продукції і збільшує можливості суспільства щодо отримання великого реального обсягу національного виробництва за даного обсягу ресурсів і витрат. Зростання продуктивності зумовлює зміщення кривої АS праворуч, а зниження продуктивності змішує АS ліворуч.
Державна політика підвищення ставок оподаткування сприяє збільшенню витрат виробництва і скороченню сукупної пропозиції, крива АS зміщується ліворуч і навпаки.
Рівновага між АD і АS досягається у точці їх перетинання, при цьому виділяють три види рівноваги.
Перетинання кривих АD і АS на горизонтальному відрізку (а) кривої пропозиції, де рух до рівноважного реального обсягу національного продукту не супроводжується змінами рівня цін, зумовлено залученням до виробництва невикористаних ресурсів.
Криві АD і АS можуть перетинатися на проміжному відрізку кривої пропозиції (б), де зміни цін виключають надвиробництво чи недовиробництво товарів і послуг.
Перетинання кривих АD і АS на вертикальному відрізку кривої пропозиції (в) вказує, що збільшення сукупної пропозиції практично неможливо через максимальне використання виробничих можливостей та відсутність резервів, що зумовлюють зростання цін.
За незмінної сукупності пропозиції зміщення кривої АD праворуч на "кейнсіанській ділянці" (а) збільшує реальний обсяг національного виробництва та зайнятість, але не змінює рівня цін.
На проміжному відрізку (б) кривої АS зростання попиту збільшує і реальний обсяг виробництва, і рівень цін. На класичному відрізку (в) зростання попиту збільшує ціни, але не змінює реального обсягу виробництва.
При зміщенні кривої сукупного попиту АD ліворуч спостерігається "ефект храповика", сутність якого в тому, що ціни легко збільшуються, але не одразу спадають при зменшенні сукупного попиту. Тому зростання сукупного попиту в короткостроковому періоді збільшує рівень цін, а його зниження не завжди зумовлює відповідний спад цін. Зміщення кривої сукупної пропозиції АБ також впливає на рівноважний рівень цін і обсяг національного виробництва: зміщення кривої АS ліворуч призведе до інфляції витрат і відповідного зростання цін, а зміщення праворуч — до збільшення реального обсягу національного виробництва і зниження цін.
Отже, головна умова макроекономічної рівноваги — пропорційність та збалансованість між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Це забезпечує рівноважний обсяг національного виробництва.
27.механізм досягнення рівноваги в економіці
Уже більше двох століть представники різних економічних напрямів і шкіл намагаються охарактеризувати основні умови та механізм досягнення ринкової рівноваги. Практика постійно вносить корективи у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі і теорії досягнення ринкової рівноваги. Крім того, економічна система розвинутих країн зазнала у XX ст. таких кількісно-якісних змін, що за допомогою ринкових важелів її рівновагу відновлювати неможливо. Дослідження найважливіших законів функціонування і розвитку рівноваги сучасної ринкової системи, їх відображення в економічних поглядах представників різних напрямів політичної економії, а також еластичність попиту і пропозиції та їх основні види є важливим розділом економічної теорії.