Використання економічних методів дослідження в макроекономіці
Спільні та відмінні риси між мікро- і макроекономічним аналізом
Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на макроекономіку та мікроекономіку пов'язаний насамперед з розглядом тих рівнів, на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем - економікою в цілому, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб'єктів ринку - фірм і домогосподарств. Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товарів що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми, чим керується споживач вибираючи той чи інший товар; аналізує процес утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, макроекономіка, зокрема концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку називають ще теорією цін. Макроекономіка як одна із складових частин економічної теорії є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв'язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття. На відміну від мікроекономіки, макроекономіка використовує у своєму аналізі агреговані величини: валовий внутрішній продукт (а не випуск окремої фірми), середній рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкову процентну ставку (а не ставку процента окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо. Незважаючи на відмінності між макро- та мікроекономікою в них є спільні риси. В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси. А це означає, що:
макроекономічні показники є результатом,а зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм
макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;
при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
макроекономічні процеси е результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.
Макроекономічні фактори (такі, як рівень ринкової процентної ставки, інфляція та ін.) впливають на рішення домогосподарств про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що в свою чергу визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому макро- і мікроекономічні процеси тісно взаємопов'язані.
Структура макроекономічного дослідження
Структура макроекономіки:
· Система національних рахунків
· Аналіз макроекономічної деформації (циклічність, безробіття, інфляція, монополізм та ін..)
· Сукупний попит, сукупна пропозиція
· Макроекономічна рівновага(кейнсіанська та неокласична модель)
· Основні напрями економічної політики (монетарна, фіскальна)
· Соціальна політика
· Зовнішньоекономічні проблеми (мегаекономіка)
Макроекономіка – галузь економічної науки або частка націонал-економії, яка вивчає поведінку народного господарства як єдиного цілого в контексті аналізу глобальних ринків та їх взаємозв'язків. Макроекономіка займається функціонуванням таких секторів народного господарства як ресурси, платіжний баланс, інфляція.
Використання економічних методів дослідження в макроекономіці
Макроекономіка, як і будь-яка інша наука, має свій предмет і використовує як загальнонаукові, так і особливі методи дослідження.
У сучасній економічній теорії, як і в будь-якій іншій науці, широко використовують формальну логіку, вона стала важливим методом дослідження у макроекономіці. Формальна логіка забезпечила дослідників значною кількістю методів і прийомів пізнання. Найважливіші з них аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, гіпотеза, доведення, закони мислення.
Якісно новий етап розвитку економічної науки пов'язаний із застосуванням діалектичного методу дослідження. Діалектика дала змогу визначити найбільш загальні закони природи, суспільства і людського мислення, побудувати цілісну систему категорій і законів. Основними діалектичними принципами систематизації понять стали принципи розвитку і взаємозв'язку. Діалектика дала змогу розглянути економічну систему як взаємозв'язок законів і категорій у розвитку. Використання матеріалістичного підходу до вивчення макроекономічних процесів означає принципову можливість пізнання об'єктивного світу економічних явищ та його адекватного відображення у теоретичній макроекономічній системі.
Поширення системних методів дослідження і поява економічної кібернетики привели до розвитку економіко-математичного моделювання на макроекономічному рівні і розробки економічних моделей.
Економічна модель це формалізований опис економічного процесу або явища, структура якого визначається як його об'єктивними властивостями, так і суб'єктивним цільовим характером дослідження.
Втрата певної частини інформації при створенні економічної моделі дає можливість відкинути другорядні елементи, приділити увагу головним елементам системи та їх взаємодії. Відомі чинники, величина яких визначається у зовнішньому до моделі середовищі і які вводяться до неї у готовому вигляді, мають назву екзогенних величин. Величини, які розраховуються у межах моделі при розв'язанні поставлених завдань, називаються ендогенними.
Існує велика кількість економічних моделей, що залежать від того чи іншого критерію. Коли інформація моделі узагальнена до рівня національної економіки в цілому, тобто масштаби виробництва вимірюються валовим внутрішнім продуктом, споживання сумарними споживчими видатками тощо, агрегована модель є тотожною макроекономічній моделі.
Агреговані моделі можуть описувати також різні локальні економічні процеси у сфері виробництва, обміну, розподілу і перерозподілу при використанні відносно невеликої кількості показників.
Розгляд функціонування національного господарства як єдиного цілого у межах макроекономічного аналізу здійснюється не тільки за допомогою категорій національний доход, заощадження, інвестиції, інфляція та моделювання взаємозв'язків між ними, але й шляхом значного розширення емпіричної бази та вдосконалення економіко-математичних методів її обробки.
Оптимізаційний і функціональний аналіз є інструментами кількісної оцінки впливу економічного явища на макроекономічні показники. Тому в макроекономіці широко використовуються методи оптимізаційного аналізу, що пов'язано з використанням граничних величин та функціонального аналізу, якій дозволяє визначити місце економічного явища в системі суспільного виробництва шляхом аналізу функціональних зв'язків у системі.