Методичні рекомендації до вивчення теми

Згідно з запропонованою вузівською програмою Ви приступаєте до вивчення третього розділу навчальної дисципліни. У центрі уваги цього розділу такі важливі теоретичні проблеми, як побудова мікроекономічної моделі фірми-виробника, аналіз її виробничої функції та функції витрат. Зверніть увагу на те, що в основу аналізу діяльності фірми кладуться такі ж самі поведінкові припущення, як і щодо поведінки споживача, тобто раціональність та суверенітет у прийнятті господарських рішень.

Розпочинаючи вивчення першого питання теми 6, спочатку необхідно з’ясувати сутність виробництва як економічної категорії. Поняття «виробництво» у повсякденній свідомості зазвичай асоцію­ється з актом виготовлення лише матеріальних благ. Однак в еконо­мічній науці воно має більш універсальний зміст: економісти нази­вають виробництвом будь-яку діяльність із використанням економіч­них ресурсів, пов’язану з отриманням як матеріальних, так і немате­ріальних благ.

Мета теоретичного аналізу процесу виробництва – всебічне аналітичне обґрунтування його ефективності. Розрізняють техноло­гічну та економічну ефективність виробництва.

Технологічно ефективним вважається виробництво, що мак­симізує обсяг випуску при заданій кількості ресурсів.

Економічно ефективним вважається виробництво, що забезпе­чує плановий обсяг випуску з мінімальними витратами.

Економічна ефективність залежить від ринкових цін різних видів ресурсів. Існує багато технологічно ефективних способів виробництва і лише один економічно ефективний – найдешевший. Інформацію про ефективність технологічного вибору фірми може надати її виробнича функція.

Виробнича функція (англ. – production function) – це технологічна залежність між максимально можливим обсягом випуску та фізич­ними затратами факторів виробництва. Традиційно виробничу функ­цію аналізують на предмет продуктивності (ефективності) двох основ­них факторів виробництва – праці та капіталу. Всі виробничі функції умовно поділяють на два типи: неокласичні та леонтьєвські (названі на честь Нобелівського лауреата В. Леонтьєва). Хрестоматійним прикладом неокласичної виробничої функції вважається виробнича функція Кобба-Дугласа.

Виробнича функція Кобба-Дугласа (англ. – Cobb-Douglas pro­duction function) – це неокласична степенева функція, що описує технологію з частковим взаємозаміщенням факторів виробництва та одиничною еластичністю випуску від масштабу.

У найпростішому випадку її алгебраїчний запис має такий вид:

де Q – максимально можливий обсяг випуску;

A – масштабний коефіцієнт (A > 0);

K і L – затрати капіталу та праці відповідно;

α і β – коефіцієнти еластичності функції за капіталом і працею відповідно (α, β > 0).

Еластичність виробничої функції – це чутливість обсягу вироб­ництва до зміни затрат факторів, наприклад, праці чи капіталу. Коефі­цієнт еластичності функції за і-тимфактором виробництва показує на скільки процентів зміниться обсяг випуску, якщо затрати фактора зміняться на 1 %.

Виробнича функція Леонтьєва (англ. – Leontief production function) – це виробнича функція, що описує технологію з фіксо­ваними пропорціями використання факторів виробництва, неможли­вістю їх взаємозаміщення та одиничною еластичністю випуску від масштабу.

У найпростішому випадку її алгебраїчний запис має такий вид:

де Q – максимально можливий обсяг випуску;

– символ, що означає мінімальні фізичні затрати факторів, що забезпечують плановий обсяг випуску;

– вираз, що означає фіксовану пропорцію (жорстку кількісну комбінацію) капіталу та праці ( ).

Лінійна виробнича функція(англ. – linear production function) – це виробнича функція, що описує технологію з абсолютним взаємоза­міщенням факторів виробництва та одиничною еластичністю випуску від масштабу.

У найпростішому випадку її алгебраїчний запис має такий вид:

де Q – максимально можливий обсяг випуску;

K і L – затрати капіталу та праці відповідно;

α і β – коефіцієнти еластичності випуску за капіталом та працею відповідно ( ).

Вивчення другого питання теми слід розпочати з виокремлення короткотермінового та довготермінового періоду в діяльності фірми, в яких вона має принципово різні можливості щодо маневрування факторами.

Короткотерміновий період(англ. – short run) – це період діяльності фірми, впродовж якого її виробничі потужності залиша­ються незмінними, а тому результат виробництва залежить від затрат більш динамічних факторів, таких, наприклад, як праця чи сировина.

Довготерміновий період(англ. – long-run) – це період діяльності фірми, що є достатнім для зміни її виробничих потужностей, а тому результат виробництва залежить від пропорційного нарощування затрат усіх факторів одночасно.

Отже, базовим обмеженням фірми у короткотерміновому періоді є виробничі потужності, кількість яких залишається незмінною, але інтенсивність їх використання може змінюватися. Тому результат виробництва в цьому періоді залежить від затрат змінних факторів виробництва. Домовимося, що в нашому випадку це буде, наприклад, праця, а тому короткотермінова виробнича функція набуває такого виду:

,

де .

Ефективність використання змінного фактора аналізують за допо­могою показників його загального, граничного та середнього продукту.

Загальний продукт (англ. – total product, TP) – це загальна кількість продукту, отримувана внаслідок застосування всієї кількості змінного фактора.

Граничний продукт (англ. – marginal product, MP) – це кількість додаткового продукту, отримувана внаслідок застосування додаткової одиниці змінного фактора. Іншими словами, граничний продукт – це приріст загального продукту внаслідок приросту затрат змінного фактора на одиницю:

.

Середній продукт (англ. – average product, AP) – це кількість продукту, отримувана в середньому на одиницю змінного фактора:

.

Мета аналізу полягає в наступному: необхідно виявити техно­логічно ефективні обсяги застосування змінного ресурсу. Для цього Вам потрібно з’ясувати, як зміниться обсяг виробництва внаслідок приєднання все більшої кількості праці до кількісно незмінної виробничої потужності, тобто, капіталу (див. рис. 6.1).

Рис. 6.1. Взаємозв’язок загального, граничного і середнього продуктів

Зверніть увагу на те, що загальний продукт TPL, отримуваний у міру приєднання все більшої кількості праці до незмінної кількості капіталу, спочатку зростає спадним темпом, потім сягає свого максимуму (точка c) і далі починає знижуватися.

Основна тенденція, яку Ви повинні тут відкрити для себе – це зменшення (починаючи з певного моменту) приросту TPL унаслідок падіння його граничного продукту MPL. Така властивість змінного фактора проявляти спадну продуктивність у міру збільшення його затрат одержала статус закону спадної граничної продуктивності (закону спадної віддачі).

Відповідно до цього закону при збільшенні затрат одного фактора та незмінності затрат інших факторів, буде досягнуто точки, в якій додатковий продукт змінного фактора дорівнює нулю (точка c*). Як слідує з рисунка, в силу дії цього закону інтервалом ефективного застосування змінного фактора можна вважати інтервал затрат L1 – L3, а ідеальним випадком – затрати в обсягу L2, для якого змінний фактор проявляє свою максимальну середню продуктивність (b*).

Для успішного засвоєння третього питання теми добре запам’ятайте наступне: у довготерміновому періоді діяльності зміна обсягу виробництва досягається за рахунок пропорційного наро­щування кількості всіх його факторів, у тому числі й виробничих потужностей. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження ви­робничої функції на предмет продуктивності всіх факторів одночасно, а найчастіше двох провідних – праці та капіталу. Графіком двофак­торної виробничої функції є ізокванта. Основою для побудови ізокванти слугує, так звана, виробнича сітка (таблиця затрат ресурсів, технологічна карта).

Ізокванта (англ. – isoquant) – це множина технологічних точок (кількісних комбінацій двох факторів виробництва, наприклад, праці та капіталу), що забезпечують однаковий обсяг виробництва. Набір ізоквант, побудованих для одного виробника та однієї пари факторів виробництва утворює карту ізоквант (див. рис. 6.2а). Ізокванти ран­жують рівні виробництва подібно до того, як криві байдужості ранжують рівні корисності та мають аналогічні властивості. Кожна з кількісних комбінацій факторів на ізокванті представляє окрему виробничу технологію. Наприклад, у точці А переважає машинна технологія (див. рис. 6.2а), а в точці В виробництво продукції здійс­нюється переважно за рахунок праці.

Рис. 6.2. Форми ізоквант виробничої функції Кобба-Дугласа (а), Леонтьєва (б) та лінійної виробничої функції (в)

Форма ізоквант залежить від особливостей конкретної виробничої функції. Так, наприклад, ізокванта виробничої функції Кобба-Дугласа є випуклою до початку системи координат та ілюструє технологічні можливості часткового заміщення факторів виробництва (див. рис. 6.2а). Ізокванта виробничої функції Леонтьєва є ламаною лінією у формі прямого кута й ілюструє абсолютну неможливість технологіч­ного заміщення факторів (див. рис. 6.2б). А ізокванта лінійної вироб­ничої функції є прямою лінією, що торкається вісей K та L, ілюструю­чи випадок абсолютного технологічного заміщення факторів (див. рис. 6.2в). Показником можливостей такого заміщення в межах пев­ного рівня виробництва виступає коефіцієнт граничної норми технологічного заміщення.

Гранична норма технологічного заміщення (англ. – marginal rate of technical substitution, MRTS) – це певна кількість одного фактора, наприклад капіталу, від якої необхідно відмовитися на користь однієї додаткової одиниці іншого фактора, наприклад праці, за умови збереження рівня виробництва:

За вказаного напряму заміщення факторів зі збільшенням затрат праці зменшуються затрати капіталу. Це означає, що гранична продуктивність праці убуває, а гранична продуктивність капіталу навпаки – зростає. Тому коефіцієнт технологічного заміщення факторів можна визначити і через відношення граничних продуктів праці та капіталу:

Крім згаданих вище аналітичних характеристик, виробничим функціям притаманні й інші, наприклад, частинна та загальна еластичність.

Перша з них показує, на скільки відсотків зміниться обсяг випуску, якщо затрати i-го фактора зміняться на 1 %, а затрати решти факторів залишаться незмінними. Іншими словами, частинна еластичність випуску або еластичність випуску за затратами фактора, наприк­лад праці, – це відношення граничної продуктивності фактора MPL до його середньої продуктивності APL :

або наближено .

У свою чергу загальна еластичність показує, на скільки відсотків зміниться обсяг випуску при одночасному збільшенні всіх факторних затрат 1 %. Часто її ще називають еластичністю виробництва та обчислюють як суму коефіцієнтів частинної еластичності випуску за формулою: Е = + . Аналіз загальної еластичності дозволяє вия­вити, так званий, ефект масштабу виробництва, тобто співвідношення між зростанням технологічних затрат факторів зі зростанням обсягу виробництва.

Для виробничих функцій типу функції Кобба-Дугласа, характер ефекту масштабу можна визначити через суму коефіцієнтів еластичності кожного фактора виробництва:

1) 1) якщо , то ефект масштабу постійний;

2) 2) якщо , то ефект масштабу зростаючий;

3) 3) якщо , то ефект масштабу спадний.

Виконайте самоперевірку знань:

1. 1. Що розуміється під технологічно ефективним способом виробництва?

2. 2. Що розуміється під економічно ефективним способом виробництва?

3. 3. Назвіть основні види виробничих функцій та вкажіть їх особливості.

4. 4. Що слугує критерієм виділення періодів діяльності в теорії виробництва?

5. 5. Опишіть особливості виробництва у короткотерміновому періоді.

6. 6. Опишіть особливості виробництва у довготерміновому періоді.

7. 7. Яких числових значень може набувати гранична норма технологічного заміщення?

8. 8. Яким може бути ефект масштабу виробництва і чому?

Література: 1, с. 112–136; 2, c. 424–464; 3, c. 125–146, 154–161; 4, c. 62–79; 5, с. 203–229; 6, c. 197–200, 204–209, 212–224; 8, c. 144–164; 10, с. 109–134; 13, с. 199–228; 17, c. 125–155; 21, с. 67–80.

Інтернет-ресурси:

Мікроекономіка. – http://www.vuzlib.net/mikro/_index.htm

Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика. – http://vuzlib.net/beta3/html/1/3032/

Beчкaнoв Г.С., Beчкaнoвa Г.Р. Микроэкономика. – http://www.inventech.ru/lib/micro/

50 лекций по микроэкономике. – http://50.economicus.ru/

Микроэкономика. Словарь основных терминов. –

http://iuf.ntu-kpi.kiev.ua/courses/2/microeconomica/info/Lectures/ pages/dictionary-terms.htm