Глобалізація процесів логістики
Перспективними напрямками розвитку в логістиці є:
1) глобальна логістика;
2) інтеграція вітчизняних підприємств у світову логістичну мережу;
3) логістика «стрункого» виробництва.
Суть глобалізації – у стрімкому розширенні й ускладненні взаємозв'язків і взаємозалежностей як людей, так і держав, що виявляється в процесах формування планетарного інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, інтернаціоналізації проблем техногенного впливу на природне середовище, міжетнічних та міжконфесійних конфліктів і безпеки.
Глобальна логістика –це стратегія і тактика створення, як правило, сталих макрологістичних систем, що зв'язують бізнес-структури різних регіонів і країн світу на підставі поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні.Глобальна логістика відображає таку тенденцію у світовій економіці, яка характеризується рухом підприємницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого світового ринкового господарства.
Глобальна логістична система – це система, яку формують урядові структури, організації, об’єднання, транснаціональні корпорації. Вона є проміжною між мікро- та макрологістичними системами. Деякі фахівці відносять їх до мезологічних систем.
Наукове дослідження проблем глобальної логістики ТНК Мічиганського університету США виявили основні елементи глобальної логістики: позиціонування, інтеграція, гнучкість, вимірюваність (рис. 11.1). Позиціонування являє собою надбудову глобальної логістичної стратегії фірми, що встановлює напрями та основний зміст процесів у глобальних логістичних ланцюгах для досягнення конкурентних переваг. Інтеграція – високій ступінь партнерських зв’язків, обміну даних між ними у стандартизованих формах у режимі реального масштабу часу за рахунок використання сучасних інформаційних технологій. Гнучкість – здатність фірми до швидкого реагування на специфічні запити споживачів шляхом адекватного впровадження змін як у виробництві, так і в дистрибуції відповідно до їхніх вимог. Вимірюваність – спроможність фірми до моніторингу логістичного менеджменту з метою провадження подальшого поліпшення своєї діяльності на світовому ринку.
Рисунок 11.1 - Елементи глобальної логістичної системи ТНК
Основними рушійними силами глобалізації, на думку провідних західних спеціалістів у галузі, є:
1) експансія найновіших технологій;
2) розвиток та інтеграція макрорегіональних господарських структур;
3) нові можливості для формування глобальних логістичних ланцюгів (каналів);
4) реалізація процедур дерегулювання, що проводяться багатьма країнами для прискорення і здешевлення просування матеріальних потоків.
Завдання логістики на світовому ринку полягають у:
- забезпеченні функціонального циклу глобальної логістики через більшу тривалість, великі відстані, які потрібно перетинати, численних посередників і необхідність використання повільного океанського транспорту;
- акумуляції складних логістичних операцій на світовому ринку, як результат розмаїтості одиниць збереження і запасів у цілому, з якими доводиться мати справу, більш об’ємної документації, більшої кількості необхідних складських потужностей і щодо менш розвинутої системи логістичних послуг (зокрема транспортних і складських);
- упровадженні складних функціональних інформаційних систем, що обумовлюється зростаючою потребою в протяжних каналах зв'язку, використанні різних мов і підтримці гнучкості логістичних процесів;
- створенні та розвитку глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів. Такі союзи відкривають компаніям доступ до знань про місцеві ринки і забезпечують економію операційних витрат, однак установлення глобальних партнерських відносин і управління ними самі по собі потребують значних зусиль. Створенню подібних союзів повинен сприяти розвиток інтегрованих розподільчих і транспортних мереж.
Глобальні маркетингові і логістичні операції дозволяють компаніям:
1) досягти ринкового зростання, значної економії за рахунок масштабів діяльності і підвищення прибутковості. При цьому логістика, у свою чергу, повинна відповідати зусиллям, спрямованим на виявлення всіх наявних ринкових можливостей і вдосконалювання системи прийняття рішень;
2) активно обмінюватися новітніми технологічними досягненнями (ноу-хау), результатами ефективних наукових розробок, винаходами, що сприяє зближенню економічних рівнів різних країн, їх соціальній і господарській інтеграції. Так, багатьом відомі приклади успішного формування макрологістичних регіональних структур і систем у країнах ЄС, Південно-Східної Азії, Північної Америки. Їх досвід наочно підтверджує природне прагнення країн до регіональної інтеграції. У той самий час пошук нових резервів зростання і загострення конкуренції викликають прагнення багатьох компаній і фірм шукати нові ринки збуту, дешеві джерела сировини і трудових ресурсів за межами національних кордонів своїх країн;
3) за рахунок міжнародного поділу праці та кооперації створювати велику кількість транснаціональних компаній і фінансово-промислових груп (ФПГ), які використовують у бізнесі логістичні ланцюги й канали. Так, перспективи їх розвитку пов'язані передусім із можливим збільшенням віддачі на вкладений капітал, більш низькими тарифами логістичних посередників в інших країнах, кращими фінансовими умовами. Створенню логістичних каналів сприяють великі міжнародні транспортно-експедиторські фірми, страхові компанії, які користуються глобальними телекомунікаційними мережами;
4) створювати можливості гнучкого реагування на зміни середовища, використовуючи методи відстрочення і локалізації, що нерозривно пов’язане з прозорістю логістичних каналів і дозволяє краще управляти потоком товарів оптимізувати виробничі, транспортні та складські потужності, зберігаючи запаси на мінімальному рівні. Значною перевагою повної прозорості ланцюжка постачань є можливість виявити й усунути вузькі місця і надлишки резервних запасів, створених через нестачу інформації.
До факторів впливу на розвиток глобальних логістичних систем в Україні відносять реструктуризацію та поглиблення спеціалізації в економіці, а саме:
1) збалансованість структурної політики;
2) участь у міжнародному поділі праці за умови захисту вітчизняних товаровиробників від інтервенції імпортних товарів;
3) посилення індикативного управління зовнішньоекономічною діяльністю;
4) раціональність митної, тарифної та податкової політики;
5) ліцензійна та сертифікаційна діяльність тощо.
Важливу роль у глобальній логістиці відіграє фактор регіоналізації. Регіональні особливості глобальної логістики найвиразніші для країн, що розташовані недалеко одна від одної і мають спільні кордони. Регіональний фактор посилює тенденцію глобалізації завдяки таким аспектам, як:
1) схожість політичних систем;
2) схожість економічного рівня країн регіону, історичного коріння, традицій;
3) активна міграція населення;
4) єдині транспортна інфраструктура, телекомунікації, джерела енергії, ресурси, сировина;
5) відсутність митних і торгових бар'єрів тощо.
Для підвищення ефективності процесу регіоналізації необхідно усунути три основні перепони:
· фізичну – митний контроль і формальності при перетині кордону;
· технічну – відмінності у стандартах безпеки і здоров'я;
· фіскальну – різні ставки ПДВ і акцизів.
Потенціал глобальної логістики повинен бути спрямований на виконання стратегічних цілей суб'єктів господарювання, насамперед державних організацій і установ, підприємств, що є виконавцями державних замовлень та учасниками процедур державних закупівель, і створення конкурентних переваг кращим із них. Як відомо, ключовими факторами конкурентних переваг у світовій економіці є:
а) висока якість продуктів і послуг;
б) низькі витрати;
в) диференціація;
г) стратегічні цілі.
Отже, глобальна система є одним із основних чинників формування в державі ефективної товарної політики, що забезпечуватиме регулювання оптимальних потоків готової продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів усіх галузей господарської діяльності.
Подальша глобалізація логістики потребує:
· зниження логістичних витрат та покращання логістичного сервісу;
· збільшення обсягів продажу шляхом освоєння нових регіональних ринків державних закупівель;
· появи міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою;
· подальшого розвитку процесів міжнародної торгівлі;
· дерегулювання транспортних перевезень;
· зменшення екологічного навантаження та впровадження інновацій в інфраструктури глобальних логістичних мереж.