Механізм функціонування товарних бірж в Україні

Зародження товарних бірж в Україні почалося наприкінці XVIII сторіччя.

Першою офіційно організованою товарною біржею в Україні була Одеська, відкрита в 1796 році. Потім, майже через сторіччя, були відкриті Київська товарна біржа (1869), Харківська біржа (1876)[8, 62]. Київська біржа розміщувалась у центрі міста, що відповідало світовій практиці. Ці біржі діяли до 1917 року.

Структурно по інструментах біржовий оборот виглядає наступним чином(Схема 3.1)

Схема 3.1 Біржові обороти.

 

Інший етап відродження бірж припадає на 1922-1930 роки. У період НЕПу на Україні знову створено 17 товарних бірж. Виділялися спеціалізовані й універсальні товарні біржі. Робота велася по секціях. Розширювалася номенклатура реалізованих товарів: включалася електротехнічна, хімічна, машинобудівна продукція. Але основний період розвитку біржової діяльності продовжувався усього три роки. А до 1930 року усі біржі на Україні були повністю закриті.

Сам факт повторного відродження біржі після її ліквідації в 20-х роках - достатня підстава для ствердження, що воно йде від самого життя як невідкладне явище насущних економічних потреб суспільства. Оптова біржова торгівля - перевірена віками прогресивна форма комерційного посередництва. Цим шляхом йдуть усі цивілізовані народи. Немає сумніву, що, подолавши усі труднощі і перешкоди, і Україна не тільки практично реалізує цю форму комерційних відношень, але і сама включиться у світову систему біржової торгівлі.

На сучасному етапі переходу до ринку в Україні спостерігається ріст чисельності бірж. Тому особливого вивчення потребує механізм організації та функціонування товарних бірж.

Можливі два основних варіанти організації торгів - відкритий і закритий. Перший - припускає участь у біржовій торгівлі всіх зацікавлених осіб і безпосередній укладання ними угод на біржі. На закритій біржі всі операції ведуться обмеженим колом осіб - членами біржі або їхніми представниками. Всі інші можуть укладати угоди тільки через них, віддаючи їм доручення на продаж або покупку якогось товару і сплачуючи відповідний комісійний відсоток. Сучасні біржі є переважно закритими. Для кожного типу організації торгів характерна перевага визначених видів біржових угод. Так, на відкритих біржах угоди укладаються, як правило, на реальний товар. На закритих - більшість угод є ф'ючерсними, тобто не закінчуються поставкою товару, а ліквідуються на основі взаємних розрахунків між членами біржі (брокерами).

Відкритий тип біржі припускає, що торгівля на біржі ведеться за засновниками й учасниками. Перші мають право на участь в управлінні біржею. До складу засновників можуть входити лише юридичні особи, але учасниками біржі можуть бути також і громадяни. Учасники реалізують свою продукцію, як через біржового посередника, так і самостійно.

Наприклад, у м. Миколаєві функціонує Південна універсальна біржа, засновниками якої є підприємства, організації і кооперативи України, Росії, у тому числі Миколаївський міськвиконком, Київський народний банк, "Укрмережвуглехімбудоптторг". В майбутньому біржа планує страхування угод, формування страхового фонду і здійснення ф'ючерсних угод[6, 43].

Розглянемо механізм функціонування товарних бірж в Україні на прикладі Донецької товарної біржі (ДТБ), що спеціалізується на збуті вугілля, металу і продуктів коксохімії.

Операції купівлі-продажу на біржі відбуваються через брокерські контори, що відкриваються засновниками і членами біржі. Кожний засновник має право акредитувати на ДТБ брокерські контори відповідно до кількості пайових внесків.

Засновник може передавати право на відкриття брокерських контор на ДТБ іншою юридичною особою на договірних засадах, у тому числі на умовах оренди. Передача права на відкриття брокерської контори на ДТБ відбувається за узгодженням із Біржовим комітетом.

Брокерська контора, як правило, повинна мати права юридичної особи, для чого у встановленому порядку реєструється в місцевих органах влади. Вона також може діяти як структурний підрозділ юридичної особи при веденні біржових операцій. Місце на ДТБ може купити незалежна брокерська контора, що при цьому стає членом біржі з відповідними правами й обов'язками. Діяльність брокерської контори фінансується засновником, або членом біржі.

Прибуток брокерських контор формується за рахунок комісійних відрахувань від суми угод, що укладаються за дорученнями клієнтів. Розміри комісійних відрахувань і інші відношення брокерської контори і клієнтів регулюються договором на брокерське обслуговування.

Функції брокерів і брокерських контор полягають в наступному.

Брокерські контори здійснюють посередництво при укладанні угод на основі доручень (наказів) своїх клієнтів, підшукують відповідних контрагентів; представляють інтереси клієнтів шляхом ведення біржових операцій і укладання угод від свого імені і за їхній рахунок; здійснюють консультування торгуючих із питань, що пов'язані із укладанням біржових угод, у тому числі з питань якості і властивостей проданого товару; по замовленнях Біржового комітету готують висновки на договірній основі по різноманітних питаннях торгової практики; здійснюють інші функції які не суперечать Статуту ДТБ, Правилам біржової торгівлі й іншим документам, що регламентують діяльність біржі.

Для реєстрації на ДТБ керівник брокерської контори і брокери повинні здавати кваліфікаційний іспит, що організується Біржовим комітетом не менше одного разу на рік. Біржовий комітет організує постійно діючі навчальні семінари для брокерських контор і брокерів, що реєструються.

Для одержання допуску до кваліфікаційного іспиту особі, що претендує на посаду брокера, необхідно надати рекомендацію засновника або члена біржі, який повинен письмово засвідчити наявність високої компетентності претендента, глибоких знань ринкової економіки і незаплямованої комерційної репутації. Рекомендуючі відповідають за свої рекомендації.

Число брокерів однієї контори, що приймають участь у біржових зборах, і порядок їхнього допуску на торги визначаються Правилами біржової торгівлі й іншими регламентуючими документами ДТБ. Біржа стягує комісійний збір, величина якого встановлюється в розмірі 1% від суми угоди. Комісійний збір вноситься рівними частками брокерськими конторами, що прийняли участь в операції.

З урахуванням перспективної спеціалізації біржі по окремих товарних групах (вугілля й інші енергоносії, чорні і кольорові метали, продукти хімії і нафтохімії, сільськогосподарська продукція) за рішенням біржового комітету встановлюється пільгова величина комісійного збору. На етапі становлення біржі величина комісійного збору по зазначених товарних групах встановлюється в розмірі 0,4%[6, 46].

Брокерські контори, зареєстровані на ДТБ, мають право одержувати всю необхідну для проведення торгів інформацію. При укладанні угод на ДТБ брокери зобов'язані додержуватися правил біржової торгівлі. При порушенні даної вимоги Біржовим комітетом може бути накладене стягнення: попередження, штраф, відсторонення від участі в торгах на визначений час, виключення із числа брокерів.

На етапі становлення біржової справи механізм торгів починає вироблятися, оскільки тільки на біржі можуть реально діяти нормальні ринкові відносини. Біржі повинні концентрувати значні обсяги попиту і пропозицій, велику кількість продажів. Досвід показує, що на початковому етапі їхньої діяльності одержить широке поширення практика аукціонних продажів. Ціни почнуть звільнятися від жорсткого контролю, продавець і покупець будуть шукати один одного, отже, будуть активно розвиватися і нові ринкові відносини.

Створення повноцінних товарних бірж зажадає від організаторів чималих зусиль, відмови від багатьох стереотипів і розхожих уявлень про механізм вигідної товарної угоди.

Ефект від організації бірж полягає в зниженні витрат у її засновників і членів на проведення комерційної роботи, причому розмір зазначеного зниження більше ніж внесок в організацію й участь у товарній біржі. Розвиток біржової справи в напрямку повсюдного відкриття товарних бірж навряд чи економічно виправдано.

У невеличких містах більш доцільним є створення брокерських контор і купівля брокерських місць на крупних товарно-сировинних біржах, що дозволить брати участь у торгах одночасно декільком товарним біржам.

Брокерські контори, як правило, відкриваються як товариства з обмеженою відповідальністю.

Створення товарних бірж, брокерських контор повинно зацікавити місцеві органи влади. Доцільно, щоб виконавчими органами місцевої влади було прийняте рішення не тільки про реєстрацію біржі або брокерської контори, але і про створення відповідних умов для їхньої успішної роботи.Моніторинг цін на основні види сільськогосподарської продукції станом на 18.05.2015 р. У Кривому Розі функціонували і функціонують різноманітні товарні біржі: «Катеринославська» (адреса: вул. Тухачевського, 18),

№ п/п Найменування с/г продукції Внутрішні ціни,грн. 15.05.15 Внутрішні ціни,грн. 18.05.2015
 
Пшениця 1кл
Пшениця 2кл -3670* -3570*
Пшениця 3кл 3600 - 3620* 3600 - 3520*
Ячмінь фуражний 3500 - 3520* 3500 - 3420*
Кукурудза фуражная 3000 - 3220* 2900 - 3120*
Пшениця фуражна
Насіння соняшнику 3200 - 3420* 3200 - 3300*
Ріпак продовольчий - -
Соя

*- закупівельні ціни «Нібулона» на біржі «Катеринославська»

 

«Нове століття» (адреса: Дніпропетровське шосе, 8)[4, 4] та інші.

Однією з перших товарних бірж у Кривому Розі, після отримання Україною незалежності, була Криворізька товарно-сировинна біржа. Тому механізм функціонування саме цієї біржі заслуговує особливої уваги. Розглянемо правила біржової торгівлі Криворізької товарно-сировинної біржі для виявлення закономірностей і особливостей функціонування цієї біржі, як представниці українських бірж взагалі.

Правила біржової торгівлі будуються по принципах:

· ціноутворення відбувається тільки на підставі реального попиту і пропозиції;

· використовувана для роботи і надана для своїх контрагентів інформація носить об'єктивний характер;

· правила повинні дотримуватися усіма учасниками біржі;

· взаємовідносини брокерів і клієнтів будуються на договірній основі.

Брати участь у торгах дозволено:

· брокерам, що діють на підставі доручення юридичних і фізичних осіб, що мають право роботи на біржі. Угоди на біржі укладаються винятково брокерами;

· біржовим маклерам, що ведуть торги в секціях, реєструють угоди і мають право перервати торги не більш ніж на 15 хвилин;

· старшому маклеру (має право вести торг у будь-якій секції);

· помічникам брокерів і біржових маклерів;

· співробітникам апарата біржі;

· членам Біржової Ради, що не мають право вести торги і укладати угоди;

· президенту і управляючим біржі, що мають право оперативно втручатися аж до припинення торгів і закриття торгового залу;

· гостям.

Інші особи, крім перерахованих, не мають права брати участь у торгах.

До біржових угод відносяться ті угоди, що укладені на товар, поданий на біржі, і які укладаються між членами і представниками біржі на основі діючих Правил.

Зміст біржової угоди за винятком найменування товару, його ціни, кількості, місця і терміна виготовлення не підлягають розголошенню.

Угода вважається виконаної після того, як зроблені розрахунки по купівлі-продажу і підписаний договір у встановленому порядку.

На біржі можуть укладатися угоди з реальним товаром, форвардним і ф'ючерсним.

Угоди з реальним товаром можуть здійснюватися:

· на товар, що знаходиться в місці зазначеному продавцем;

· на товар, що знаходиться під час торгу на складах біржі, або очікуваний прибуття на склад, якщо про це заявлено продавцем.

Якщо товар знаходиться на складі біржі, то плата за його збереження стягується з продавця до моменту укладання угоди, і з покупця після укладання угоди.

На біржі забороняються:

· будь-які узгоджені дії учасників біржової торгівлі, що мають своєю метою або можуть призвести до фіксації поточних біржових цін;

· поширення помилкових чуток, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Всі ці положення характерні не тільки для аналізованої біржі, але і для інших бірж України. Більш того - вони характерні для багатьох бірж світу. Інакше кажучи - українські біржі створюються за зразком світових бірж. І я впевнений, що при створенні в Україні економічно і політично сприятливої ситуації такий невід'ємний елемент інфраструктури ринку як товарна біржа буде функціонувати на світовому рівні, тому що в Україні є всі передумови для цього.

 

3.1 Аналіз функціювання товарних бірж в Україні.

Першу біржу на території Російської імперії, до складу якої входила територія України, було створено Петром І у 1703 р. Майже протягом століття Петербурзька біржа була єдиною в Росії. Спочатку вона була товарною, але згодом на ній почали обертатися також векселі в іноземній валюті, інші цінні папери. Другу біржу створено в Одесі у 1796 р. і вона спеціалізувалася на угодах із зерном. І тільки через 60 років, у другій половині 19 ст., почали створюватися інші біржі, серед них і Київська біржа. Київська біржа виникла з ініціативи голови київської контори Державного комерційного банку Росії пана Бунге Н.Х. — освідченого й енергійного діяча того часу, який згодом став міністром фінансів. Протягом багатьох років він обґрунтовував необхідність створення біржі в м. Києві. І ось у 1862 р. Київське губернське правління направило в Київську міську Думу офіційну записку зі списком пропозицій пана Бунге Н.Х. і міського голови. Цей список містив:

• короткі зауваження про торгове значення Києва;

• причини, що сповільнюють розвиток промисловості в Україні;

• обґрунтування необхідності створення біржі в Києві;

• проект статуту біржі;

• пропозиції щодо вибору місця і залучення коштів для створення біржі.

У цій записці було сказано, що Київ легко став би торговим центром не тільки України, а й Мінської, Могилевської, Чернігівської, Полтавської і навіть Катеринославської губерній, оскільки розташований на Дніпрі, по якому відправлялися на північ зерно, сіль, хлібне вино й олія, а на південь — смола, ліс, каміння, вапно. Через Київ провозилася значна кількість товарів як для внутрішнього споживання, так і за кордон. Крім того, Київ був головним центром торгівлі цукром не тільки для постачання місцевих рафінадних заводів, а й для відправлення в Москву і Петербург. Будівництво залізниць теж сприятиме залученню в Київ іногородніх купців або їх агентів, які здійснюють великі операції із закупівлі цукру, зерна та іншої продукції, встановленню більш стабільних і об'єктивних цін на основні товари місцевого виробництва в інтересах виробників і купців.

Через два місяці записка обговорювалася на зборах київських купців. Київська міська Дума призначила на 19 жовтня 1863 р. збори, на яких було вирішено заснувати в Києві купецьку біржу, утворити спеціальний комітет під головуванням міського голови для вишукування коштів на придбання будинку для біржі та її утримання. Оскільки будинок для біржі будувався кілька років, лише в 1873 р. відбулося освячення біржового будинку і відкриття біржі на вул. Інститутській.

У 1882 р. було поставлене питання про перенесення біржі в центральну частину міста, ближче до торгових і промислових установ. Вирішили побудувати новий будинок біржі на розі вулиць Інститутська і Хрещатик. Його будівництво тривало три роки.

Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчуку, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні тощо. Українські біржі, як і більшість російських бірж, були товарними, але спеціалізованими. Так, у Києві основна маса біржових операцій проводилася з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — із зерном та іноземною валютою.

У 1912—1913 pp. частка України у виробництві цукру Російської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена половина цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цукор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (30 %). Інші країни в експорті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги постачань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася 1/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії. Київська біржа забезпечувала понад 30 % обороту цукру імперії і понад половини обороту України. Тому Київську біржу багато років називали «цукровою». Така вузька спеціалізація визначила особливі функції біржового комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості про посіви і збирання цукрового буряка, його переробку, врожайність як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчиків періодично направляло біржовому комітету.

Вивчення діяльності Київської біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий комітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем. Протягом багатьох років на розі вулиць Інститутська і Хрещатик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом. За радянських часів бірж не було. їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду Союзу і переходу на ринкові відносини з вільним ціноутворенням.

На початок 2003 р. в Україні діяло 66 товарних бірж, більшість з яких були універсальними. Навіть ті біржі, які визначили свою спеціалізацію, як правило, укладали угоди практично по всіх видах товарів і продукції. Новостворені біржі не відігравали помітної ролі у забезпеченні українських підприємств товарами і продукцією виробничо-технічного призначення в умовах розриву господарських зв’язків після розпаду Союзу. В 1991 р. частка угод, укладених на біржах, становила менше 5 %. А якщо враховувати, що частина укладених угод не здійснювалася, то і того менше. Основна маса угод здійснювалась по товарах народного споживання (32 % загальної суми укладених угод). Це було спричинено підвищенням попиту на товари в умовах розвитку нових комерційних структур. Метал і металопродукція займали друге місце, а третє — сільськогосподарська продукція. На біржах того часу здійснювалась реалізація небіржових товарів— комп'ютерної та оргтехніки, товарів легкої промисловості тощо, оскільки становлення торгових домів і розвиток виставково-ярмаркової діяльності тільки починався. Не витримавши конкуренції з боку крупних бірж, деякі біржі самі перетворювалися у виробничо-торговельні фірми, посередницькі організації. Не бажаючи віддавати частину своєї виручки біржовим брокерам, агропромисловий сектор почав створювати власні біржі, які спеціалізувалися на реалізації сільскогосподарської продукції.

У 2008 р. в Україні вже діяло 125 бірж. Понад половину їх обороту припадало на нерухомість, 20 % — на сільськогосподарську продукцію і 10 % — на транспортні засоби.

У 2013 р. кількість бірж досягло астрономічної цифри — 794. Біржовий оборот у цьому році порівняно з 2003 р. збільшився майже у 18 разів. Провідну роль стала відігравати сільськогосподарська продукція. її частка дорівнювала близько 70 %. Друге місце посідало паливо (20 %), а третє — транспортні засоби (3 %). Таким чином, протягом останнього десятиріччя українські біржі поступово втрачали свою універсальність, допомагаючи встановленню довготермінових господарських зв’язків між виробниками і покупцями товарів. Вони стали більш орієнтованими на масові, стандартні товари, які називають «біржовими». Сучасна, ефективно функціонуюча біржа являє собою складний, інформаційно насичений, технічно озброєний механізм з високопрофесійними фахівцями. У багатьох країнах функціонує тільки одна або кілька бірж. На них працюють тисячі брокерів. Для оптимального функціонування біржової торгівлі число бірж у країні має бути мінімальним. Вони створюються в крупних ділових центрах: у США — в Нью-Йорку і Чикаго, у Великобританії - в Лондоні і Ліверпулі, в Японії — у Токіо.

У світі на початковому етапі функціонування товарних бірж домінували біржі реального товару (реально існуючого), які передбачали обов'язковий продаж товару відразу після проведення торгів. Нині товарних бірж, на яких здійснюються угоди з реальним товаром, залишилось дуже мало. Замість них з'явилися ф'ючерсні біржі, на яких укладається більшість біржових угод. Ф'ючерсні угоди укладаються на товар, якого ще немає. Він або не вироблений, або не вирощений, наприклад під врожай наступного року. Ф'ючерсна біржа (угода) припускає проведення торгів без миттєвої поставки товарів.

При організації роботи бірж важливе значення належить вибору їх виду, оскільки це суттєво впливає на виконання ними економічних функцій. Автором пропонується доповнити класифікаційні критерії бірж, виявлені в ході узагальнення вітчизняних та зарубіжних досліджень, критерієм рівня ділової активності. Здійснення класифікації за даною ознакою дозволяє з великої кількості біржових структур перехідного періоду виділити саме ті, які володіють найбільшим потенціалом подальшого вдосконалення своєї діяльності.

В результаті проведеного дослідження виділено три основні групи завдань, які повинні складати основу розробки стратегії діяльності біржі на ринку:

– завдання, пов’язані з формуванням біржового сегменту товарного ринку, створенням мережі учасників біржової торгівлі;

– завдання, які полягають в організації механізму реалізації товарів через біржу, використанні методів котирування цін та забезпечення гарантій виконання укладених угод;

– завдання, пов’язані з формуванням біржової інфраструктури.

Беручи до уваги необхідність реформування вітчизняного біржового ринку та спрямування біржових процесів у бажаному напрямі, доцільно розглянути важелі, які можуть бути при цьому використані. Зважаючи на актуальність вивчення даного питання та його недостатнє висвітлення у раніше здійснених дослідженнях, дисертантом класифіковано важелі регулювання біржового ринку за такими ознаками: аспекти регулювання, масштаб та термін дії, результативність та сфера прояву ефекту, форми регулювання, періодичність дії. Вищенаведена класифікація сприяє поглибленню теоретичних знань та прийняттю оптимальних рішень щодо практичної реалізації регулювання діяльності товарних бірж. Створення механізму регулювання біржового ринку в Україні вимагає вивчення та врахування досвіду тих країн, які вже пройшли етап формування ринкових відносин. Встановлено, що функції державного регулювання в різних країнах здійснюються створеними державою органами на базі законодавства, яке враховує конкретні історичні умови розвитку, національні особливості, нагромаджений економічний потенціал.

3.2 Державна політика.

 

Термін това́рна полі́тика достатньо широкий і охоплює різні аспекти продуктової стратегії і тактики підприємства. Це формування товарного асортименту, модифікаціяіснуючих виробів, зняття з виробництва застарілих, розроблення і запуск у виробництво нових товарів, забезпечення належного рівня їх якості і конкурентоспроможності. Тому важливе значення має створення привабливої упаковки товару, використання штрих-коду, розроблення ефектної товарної марки та її офіційна реєстрація. Підкріплює позиції товару організація сервісу, надані фірмою гарантії, умови поставки тощо. Все це в комплексі і становить сутність маркетингової товарної політики фірми, спрямованої на максимальне задоволення потреб цільових споживачів.

Іншими словами - це комплекс заходів, коли один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або використовувались мінімально як допоміжні для досягнення поставлених цілей фірми або ж були непотрібні взагалі.

Товарна політика є одним із видів економічної політики.

Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов:

· чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу;

· наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства;

· хорошого знання ринку й харакеру його вимог;

· чіткої уяви про свої можливості й ресурси сьогодні і на майбутнє.


Розробка товарної політики передбачає виконання наступного переліку завдань:

1. комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;

2. оцінка рівня конкурентоздатності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами;

3. вибір найсприятливіших ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації, ціни;

4. аналіз зміни виторгу, визначення її оптимальних обсягів і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням їїконкурентноздатності.

 

Висновки.

Роль біржової торгівлі у світовій економіці й у народних господарствах окремих країн не можна переоцінити. Деякі західні економісти вважають, що виникнення сучасної товарної біржі, не як ринку, що здійснює збут товарів, а як фінансового інституту, що полегшує ведення торгівлі й здешевшує її, дорівнює за значенням промисловій революції кінця XVIII сторіччя, і бачать в ній організуючу і планувальну силу, спроможну надати динамізм всій економіці.

При розвитку українських бірж усіляко використовується накопичений історичний досвід. Тому сучасним українським біржам властиві основні риси класичних біржових інститутів.

Водночас, відмітною рисою найбільших українських бірж завжди була їхня універсальність, коли одночасно на території однієї біржі відбуваються операції і товарні, і фондові. Причому це характерно як для бірж дожовтневого періоду, так і для радянських бірж періоду НЕПу.

Кількість бірж, аукціонний принцип торгівлі, біржовий бартер, продаж одиничних або дрібносерійних партій товарів і послуг - основні риси, притаманні біржовій системі України. Вони пов'язані, насамперед, із незвичною економічною ситуацією в країні, що склалася на сьогодні.

Незважаючи на те, що український біржовий інститут знаходиться в стадії становлення, вже можна говорити про отримані позитивні результати.

Насамперед, виникнувши з державної власності, біржі самі перетворилися в каталізатор її перетворення в приватну.

Слід зазначити, що розвиток біржової діяльності створює сприятливі умови для іноземних інвестицій, що збагатять ринок товарами, що користуються попитом.

Розвиток біржової справи передбачає масовий приплив кваліфікованих кадрів, стимулює розвиток теорії біржової справи.

Підводячи підсумки, можна виділити такі позиції біржового руху в країні:

· наростання економічної могутності великих спеціалізованих бірж;

· стандартизація і типізація правил біржової торгівлі, біржових контрактів і брокерської документації;

· наростання форвардних і ф'ючерсних угод;

· поступова відмова від бартерних угод і аукціонних принципів торгів;

· страхування біржових угод, перетворення біржових структур у некомерційні організації;

· формування єдиного біржового простору в країні;

· деталізація біржового законодавства.

Після розгляду й аналізу вищевикладених проблем і пропозицій по їхньому вирішенню, без яких немислимо існування і плідна життєдіяльність нашого суспільства, напрошується єдино можливий у цій непростій ситуації висновок, що для нормального функціонування товарного ринку України й успішного введення в цивілізоване русло відношень між його суб'єктами необхідні такі конкретні кроки:

· Негайне прийняття і перетворення в життя нормативно-законодавчих актів, що регулюють господарську діяльність підприємців і підприємств державного сектора в рамках національного ринку;

· Створення рівноправних умов для успішної роботи підприємств усіх форм власності і проведення грамотної антимонопольної політики.

Таким чином, біржовий інститут зачіпає основні сфери ринкової економіки, істотно впливаючи на розвиток законодавства в сфері підприємництва. Тому його становлення і розвиток може і повинно розглядатися в контексті проведених демократичних перетворень.

 

 

Список літератури

1. Апопій В. Сучасні трансформації у сфері товарного обороту //Економіка України. – 2013

2. Биржевая деятельность. – Под редакцией А. Г. Грязновой, Р. В. Корнеевой, В. А. Галанова. – М.: «Финансы и статистика». – 2012

3. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики /К.: «Высшая школа» – «Знание». - 2014

4. Інформація державної податкової інспекції у м. Кривому Розі //Червоний гірник. – 2012

5. Ковальчук В. М. Загальна теорія економіки /Тернопіль. «Астон». – 2014.

6. Линников В. Н. Товарная биржа: процесс становления //Информация и рынок. – 2011.

7. Основи економічної теорії. – За редакцією Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка /К.: «Вища школа» - «Знання». – 2012

8. Пилипчук В. Товарні біржі в процесі оптової торгівлі //Економіка України. – 2013

9. Сомнишеся С. Биржи Украины //Бизнес. – 2011

10. Узун В. Я. Товарная биржа /М.: «Знание». – 2013