Основи програмування Програми з розгалуженням
Системний блок
2)Монітор (характеризується двома параметрами, розміром по діагоналі(в дюймах),
Роздільною здатністю-кількість пік селів по горизонталі і вертикалі).
Монітори бувають:
- З електронно- променевою лампою
- Рідинно-крсталічні
- Плазмові
3)Клавіатура (кількість кнопок різна, але завжди присутні такі види клавіш:)
- Знаково-цифрові
- Буквенні
- Функціонувальні клавіші (F1 … F12)
-Клавіші керування курсором « >
- Додаткова цифрова клавіатура (крім ноутбуків)
- Спеціальні клавіші ( Shift, Cntrl, HOME, END)
Клавіша Insert Включення режиму вставки
Print Screen – Занесення в память зображення екрану.
4) Мишка (оптико- механічні, лазерна, оптична)
Основним компонентом комп’ютера є системний блок,всередині якого міститься материнська плата,центральний процесор(характеризується типом і тактовою частотою)
Тактова частота – це кількість операцій за секунду що виконуються
Процесор - це невеличкій кремнієвий кристал, до складу якого включено міліони транзисторів
Процесор поділяється на:
- 1)Арифметично – логічний пристрій та пристрій керування.
Арифметично логічний призначений для виконання арифметичних та математичних операцій
Пристрій керування слідкує за послідовністю виконуваних дій.
- 2)Оперативна пам'ять
Чим більша оперативна пам'ять тим більші можливості комп’ютера, вимірюється в мегабайтах.
Оперативна пам'ять – енергозалежна пам'ять, якщо дані які там знаходяться не зберегти, то після виключення комп’ютера дані зникають.
Вінчестер ( HDD) – декілька керамічних дисків з магнітним покриттям , на які за допомогою спеціальних голівок читання, запису інформації заносяться або зчитуються дані у вигляді двійкових кодів.Керамічні диски розміщені в спеціальному футлярі, який шлейфом приєднаний до материнської плати.
4)Відеокарта, мережева карта (відеоадаптер)
5.Класифікація програмного забезпечення. Операційні системи, призначення. Класифікація операційних систем. Основні функції.
Операційна система – головна програма яку встановлюють на комп’ютері першою.(WINDOWS, LINUX, MS-DOS)
До складу операційної системи включено:
1) Командний інтерпретатор(перекладач з мови програмування на мову машинних кодів)
2) Набір драйверів (драйвер – спеціальна програма яка узгоджує роботу даного пристроя з іншими апаратними частинами ПК)
3) Файлова система
4) Додатки – стандартні та службові програми
Функції операційної системи:
1) Розпізнавання натиснених клавіш клавіатури
2) Організація збереження даних на носіях
3) Стеження за часом
4) Забезпечує узгодженість роботи всіх пристроїв ПК
До службових програм відносять: програми обслуговування дисків: Scandisk, defrag, архіватори, антивіруси та інші.
Програма Scandisc призначена для виявлення фізичних та логічних помилок, та усуненні логічних помилок.
Логічна помилка - це проблема в Fat таблиці,( коли два файли посилаються на однакові кластери, або ж навпаки.)
Фізична помилка – це механічне пошкодження поверхні диску.
Помилки виникають при раптовому вимкненні живлення, не коректному завершенні роботи з програмою.
6.Сервісне програмне забезпечення. Програми обслуговування дисків. Програми архівування файлів.
До службових програм відносять: програми обслуговування дисків: Scandisk, defrag, архіватори, антивіруси та інші.
Програма Scandisc призначена для виявлення фізичних та логічних помилок, та усуненні логічних помилок.
Логічна помилка - це проблема в Fat таблиці,( коли два файли посилаються на однакові кластери, або ж навпаки.)
Фізична помилка – це механічне пошкодження поверхні диску.
Помилки виникають при раптовому вимкненні живлення, не коректному завершенні роботи з програмою.
Завантажити програму Scandisc можна:
ПУСК – ПРОГРАМИ – СТАНДАРТНІ- СЛУЖБОВІ – Scandisc (проверка диска)
Програму defrag використовують для оптимізації дискового простору та усунення порожніх кластерів (застосовують при високій фрагментованості диску)
Фрагментований файл – той у якого на диску утворено декілька частин, той який записаний в неперервну послідовність кластерів, коли таких файлів багато говорять що диск фрагментований.
Висока фрагментованість диску призводить до сповільненої роботи комп’ютера ( відкриття файлів та програм), збільшення імовірності виникнення логічних помилок.
Форматування дисків – це процес розбиття поверхні на сектори і доріжки.
18 * 80 *512= 720кб * 2
1 сектор = 512 байт
FAT таблиця містить перелік файлів дискети із вказанням секторів де вони записані.
Для вінчестерів вводять поняття кластер (для спрощення FAT таблиць)
Кластер – це сукупність секторів ( два , чотири, вісім кілобайт)
При форматуванні вінчестера він розбивається на логічні частини( диски)
На логічних дисках розміщують файли та папки (зберігають інформацію), файл – це будь – який документ, картинка, відео, звук.
Архів – це файл розмір якого зменшений за рахунок різних методів стискання інформації, без втрати змісту цієї інформації.Методи стискання інформації закладені закладені в роботу спеціальної програми яка називається архіватором. (Winrar, Winzip)
Програми архіватори наділені такими можливостями:
1) Створювати архіви з довільної кількості файлів і папок
2) Добавляти або вилучати з архіва певні файли та папки
3) Створювати архіви що самі розпаковуються( SFX)
Якщо звичайний архів має розширення rar , то SFX має розширення exe.
Архів, що сам розпаковується має в собі програмний модуль, тому для розкриття такого архіву не потрібна програма архіватор.
4) Є можливість розбиття архіву на томи ( частинки визначеного розміру)
7.Організація і представлення даних в ЕОМ.Файл.Файлова система. Імя файлу, шлях до файлів. Властивості файлів.
При форматуванні вінчестера він розбивається на логічні частини(диски)
На логічних дисках розміщують файли та папки (зберігаєть інформацію).
Файл- це будь – який документ, картинка, відео або звук.
Файл має свою назву яка складається з імені та розширення.(наприклад: grupa.txt)
Файли можна:
1) Копіювати
2) Вирізати
3) Зберігати
4) Вставляти
Розширення – це формат файла
Розширення файлів бувають такі:
*exe *doc *jpeg *mp3 *pas *mp4 *xls
С:\PROBA\grupa. Txt – це шлях до файла.
8) OC Windows Робота з вікнами. Структура вікон в WINDOWS. Робочий стіл. Панель задач.
9) OC Windows Стандартні додатки. Оєкти WINDOWS.: папки, файли, ярлики. Використання довідкової системи.
Після завантаження комп’ютера картинка яка зявляється на моніторі називається робочий стіл.
На робочому столі розташовані піктограми об’єктів (ярлики,папки, мій комп’ютер, корзина)
Рядок внизу екрана називається - панель задач.
На панелі задач ліворуч є кнопка ПУСК, справа: індикатор клавіатури, годинник, та інші значки. Основне завдання панелі задач відображати у вигляді прямокутників всі відкриті вікна.
Вікно – це обмежена область до відображення інформації, що стосується конкретної програми або документа. В операційній системі WINDOWS розрізняють вікна двох типів: типове та діалогове.
Типове вікно Windows складається з п’яти елементів:
1) Рядок заголовка з кнопками керування вікном
2) Рядок меню
3) Робоче поле вікна
4) Панелі інструментів
5) Рядок стану – відображає інформацію про виділені об’єкти.
Діалогові вікна призначені для внесення змін у роботу операційної системи або певної програми ці зміни вносяться за допомогою таких елементів керування:
1) Бігунець
2) Лічильник
3) Перемикач
4) Поле введення інформації
5) Прапорець
Діалогові вікна містять декілька вкладок
При класичному налаштуванні кнопки ПУСК відкриється головне меню у такому вигляді:
1) Програми – відкривається список всіх інстальованих програм на комп’ютері
2) Документи – відкривається список 15 – ти останніх документів з якими працювали на ПК
3) Настройка – доступ до налаштувань апаратних засобів, принтерів та мережі
4) Найти – пошук інформації за назвою документа, часом створення, ключовими словами.
5) Справка – виклик довідкової системи по операційній системі
6) Виполнить – завантаження програмних файлів
7) Завершение работи – перезавантаження, ждучий режим, виключення.
10) Програми навігатори Мій компютер , Провідник.
Для роботи у файловій системі використовують програми навігатори прикладом таких програм є мій комп’ютер і провідник.
Програму провідник можна завантажувати такими способами:
1) За допомогою ярлика завантажити на робочий стіл
2) Пуск – Програми – стандартні – провідник
3) ПКМ по пуск – провідник
4) ПКМ по ПУСК – провідник
5) ПУСК- Виполнить – explorer.exe
6) Через файлову систему
Вікно програми провідник складається з усіх елементів типового вікна, особливістю є будова робочого поля, ліворуч розташовано дерево папок, а в правій частині вміст активної (відкритої) папки. Якщо перед назвою папки стоїть +, то вона містить в собі інші папки,якщо клацнути на + то значок зміниться.
11) Текстовий редактор: Призначення, можливості. Налагодження середовища користувача текстового редактора. Поняття про шаблон документа. Створення документа за допомогою шаблона.
Текстові редактори - це програми для створення, редагування, форматування збереження і друку документів. Сучасний документ може містити, крім тексту, і інші об'єкти (таблиці, діаграми, малюнки і т. д.).
Текстовий редактор Word входить до групи програм Microsoft Office.
Документ WORD має розширення doc. А нові версії docs.
Кожний документ Microsoft Word заснований на шаблоні. Шаблон визначає основну структуру документа і містить настроювання документа, такі як елементи автотексту, шрифти, призначення сполучень клавіш, макроси, меню, параметри сторінки, форматування і стилі.
Існує два основних види шаблонів — загальні шаблони і шаблони документів. Загальні шаблони, у тому числі шаблон Normal.dot, містять настроювання, доступні для всіх документів. Шаблони документа, наприклад, шаблони записок чи факсів, у діалоговому вікні Створення документа, містять настроювання, доступні тільки для документів, заснованих на цьому шаблоні. Наприклад, при створенні записки на основі шаблону записок можуть використовуватися як настроювання шаблону записок, так і настроювання загальних шаблонів. У Word мається набір шаблонів документів, і крім того, можна створювати шаблони самостійно.
Word дає змогу створювати документи двома способами: або з допомогою шаблону Обычный (Normal.dot), або з допомогою шаблону, який укаже користувач. На початковій стадії оволодіння технологією роботи з Word користувач, звичайно, створює документи, які задовольняє шаблон Обычный (Normal.dot). Але якщо користувач не бажає створювати документ з допомогою шаблону Обычный (Normal.dot), він може скористатися іншими шаблонами Word, які, можливо, більше відповідають його вимогам.
Коли користувач вперше відкриває Word, на екрані з`являється документ із встановленими за замовчуванням параметрами. Це і є шаблон Обычный, що зберігається у файлі Normal.dot папки Шаблоны. Він визначає стандартні параметри полів і не використовує форматування. Пам`ятайте, що, клацнувши мишкою на кнопці Создать стандартної панелі інструментів, користувач створює новий документ з допомогою шаблону Обычный.
Щоб створити документ з допомогою іншого шаблону, необхідно виконати команду Файл та її опцію Создать (File Ю New). На екрані з`явиться діалогове вікно Создание документа, в якому можна вибрати необхідний шаблон (рис. 1.2).
У цьому діалоговому вікні є вкладення, які вміщують шаблони, призначені для створення документів визначеного виду. Наприклад, якщо користувач в основному працює з таким документом, як записки, то необхідно клацнути мишкою на вкладенні Записки. У вікні з`являться шаблони для створення записок. Якщо документ створений з допомогою шаблону, то останній відповідає за зовнішній вигляд документа.
Більшість документів складається зі стандартних елементів. Наприклад, у службовій записці часто присутні назва організації і заголовки типу "Куди", "Звідки", "Дата", "Тема" тощо. Крім того, в цьому документі може вміщуватися стандартний текст, який звичайно використовується в подібних записках. В шаблоні можна передбачити введення інформації в режимі діалогу (тобто програма буде запитувати необхідну специфічну інформацію) і шаблон автоматично розташує її в потрібному місці документа.
12) Текстовий редактор: Дії з фрагментами тексту. Форматування символів, абзаців, документів. Створення нумерованих і маркованих списків. ВСТАВЛЕННЯ ЗОБРАЖЕНЬ У ТЕСТОВИЙ ДОКУМЕНТ І НАЛАГОДЖЕННЯ ЇХНІХ ВЛАСТИВОСТЕЙ.
Елементами тексту є символ, слово, речення, абзац, які називатимемофрагментом тексту. Над фрагментом тексту визначені такі основні дії: копіювання в буфер обміну, забирання (вирізання) в буфер обміну, вилучення (видалення) з тексту, вирівнювання, перетворення символів: збільшення, зменшення, задання стилю написання (товстий, курсив,підкреслений та їхні комбінації) тощо.
Форматування абзацу. Абзац є одним з основних об'єктів текстового документа. У комп'ютерних документах абзацом вважається будь-який текст, що закінчується керуючим символом (маркером) кінця абзацу. Введення кінця абзацу забезпечується натисканням клавіші (Enter) і відображається символом ¶.
Форматування символів. Символи - це букви, цифри, пробіли, знаки пунктуації, спеціальні символи, такі як @, *, &. Символи можна форматувати (змінювати їх вид), задаючи шрифт, розмір і накреслення.
Форматування документів - перетворення, яке змінює форму представлення документа. На початку роботи над документом доцільно задати параметри сторінки: її формат (розмір), орієнтацію, розмір полів та ін.
У Word маркери або номери можна швидко додати до рядків вже наявного тексту, також можна автоматично створювати список під час введення інформації.
За промовчанням, якщо абзац починається із зірочки або з цифри 1. з крапкою, Microsoft Word розпізнає це як початок маркованого або нумерованого списку. Якщо виникає потреба скасувати перетворення тексту на список, можна натиснути кнопку Параметри автозаміни, яка з'являється після замінення.
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення => Зображення => Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об'єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім'я чи місце зберігання.
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об'єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції потрібно виконати Вставлення =>Зображення => Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім'я або шаблон імені файлу.
Щоб звузити коло пошуку, у списку Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об'єкти вибрати тип мультимедійного об'єкта - картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведеному списку.
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.
Редагування та форматування графічних зображень у текстовому документі
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення
з'являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об'єкт можна повернути на довільний кут.
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об'єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким .
Слід пам'ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, то рисунок пересувається разом з ним.
Текстовий редактор Робота з таблицями
Для створення таблиці використовують діалогове вікно Вставить таблицу (Insert Table), яке активізується командою Таблица/Добавить таблицу (Table/Insert Table). У полях Число столбцов (Number of Columns) та Число строк (Number of Rows) треба задати кількість стовпців та рядків, а в полі Ширина столбца (Column Width) - ширину стовпців (однакову для всіх), причому значення Авто (Auto) задає таку ширину, щоб уся таблиця помістилася в рамку набору.
Швидко створити таблицю можна за допомогою піктограми Вставка таблицы (Insert Table) панелі Стандартная (Standard): для цього потрібно натиснути на неї і, не відпускаючи лівої кнопки миші, вибрати необхідну кількість рядків та стовпців. Якщо ж перед цим було виділено фрагмент тексту, то така дія (як і виконання команди Таблица/Добавить таблицу (Table/Insert Table)) призведе до автоматичного поміщення фрагмента в таблицю, розміри якої визначаються кількістю абзаців (рядки) та символів табуляції або інших характерних символів (стовпці).
Змінити зовнішній вигляд розмежувальних ліній таблиці можна за допомогою звичайних засобів облямування, які надаються командою Формат/Границы и заливка (Format/Borders and Shading) або панеллю інструментів Таблицы и границы (Tables and Borders). Якщо ж деякі або всі розмежувальні лінії вимкнути, то для показу структури таблиці слід скористатись командою Таблица/Отображать сетку (Table/Show Gridlines), яка відобразить сірого кольору сітку, що не виводиться на друк.
Командою Таблица/Разбить таблицу (Table/Split Table) таблицю можна розділити на дві окремі, починаючи з місця, де знаходиться курсор вводу, а дві таблиці — об'єднати, вилучивши всі абзаци між ними.
Щоб швидко додати до таблиці новий рядок, достатньо помістити курсор в останню комірку і натиснути на клавішу Tab.
Робота з елементами таблиці
Для виділення комірок таблиці слід натиснути ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, перемістити курсор у потрібне місце. Після цього комірки можна об'єднувати командою Таблица/Объединить ячейки (Table/Merge Cells). Команда Таблица/Разбить ячейки (Table/ Split Cells) дає змогу розбити виділені або поточну комірки: у полі Число столбцов (Number of Columns) вікна Разбиение ячеек (Split Cells), що відкриється, задають кількість стовпців для розділення комірок, у полі Число строк (Number of Rows) - кількість рядків, а опція Объединить перед разбиением (Merge cells before split) призначена для задания поділу всіх виділених комірок як єдиного цілого.
Для виділення цілих рядків або стовпців таблиці, окрім проходження мишею по всіх потрібних комірках, можна скористатися й іншими способами, наприклад, командами Таблица/Выделить строку (Table/Select Row) або Таблица/ Выделить столбец (Table/Select Column), які виділяють рядки чи стовпці, що містять виділені комірки. Команда Таблица/ Выделить таблицу (Table/Select Table) виділяє всю таблицю.
14) Текстовий редактор Налагодження параметрів сторінки. Створення колонтитулів, гіперпосилань. Друк документа.
Налагодження параметрів сторінки.
Ці дії виконуються тоді, коли параметри, встановлені за умовчанням, не влаштовують користувача. Для встановлення параметрів сторінки необхідно обрати пункт меню Файл–Параметры страницы. У вікні, що з’явиться (рис 11.1), задати потрібні параметри. Як правило, основними параметрами сторінки є поля. Вони встановлюються на закладці Поля. При зміні розмірів полів слід пам’ятати, що кожен друкуючий пристрій має свою зону друку. Тому встановлення надто малих значень може призвести до конфлікту, про що на екрані з’явиться повідомлення. Зміна розмірів паперу, а також його орієнтація (книжкова чи альбомна) провадиться на закладці Размер бумаги . Зміст інших параметрів сторінки та їх використання буде розглянутий пізніше.
Колонтитули- звичайний елемент оформлення документа, розташований у верхньому полі сторінки (верхній колонтитул), або на нижньому полі (нижній колонтитул).
У колонтитул можуть бути винесені назва документа, назва розділів, нумерація сторінок, ім'я автора, дата створення, зноски і т. п. Колонтитул також може містити графіку (наприклад, логотип фірми). Для роботи з колонтитулами призначена однойменна панель інструментів (мал. 4.35). Для відкриття цієї панелі треба вибрати команду Вид -> Колонтитули.
При цьому на екрані розташовується верхнє або нижнє поле, а основний текст набуває світло-сірого забарвлення і перестає бути активним. Для кожного з колонтитулів можна ввести потрібний текст, а потім форматувати його як звичайний текст за допомогою команди Формат -> Шрифт. Для завершення роботи над колонтитулами необхідно натиснути кнопку Закрити. Для створення колонтитулів треба виконати наступні дії:
Вибрати команду Вид -> Колонтитули. У результаті на екрані з'явиться панель інструментів Колонтитули.
Гіперпосилання – це виділені області документа, що дозволяють переходити до іншому документу, що містить зв'язану інформацію. Найпростішим прикладом може служити енциклопедія, у якій у кожній статті зустрічаються посилання на інші статті.
У меню Вставка вибрати команду Гіперпосилання. На екрані з'явиться вікно діалогу у якому потрібно заповнити тільки верхній рядок. Клацнути по кнопці ОК, і потрібне слово змінить колір і стане підкресленим.
Щоб підготувати документ до друку потрібно його створити, відредагувати а потім подавати на друк.Вікн ПЕЧАТЬ дозволяє змінювати параметри сторінки, змінювати її формат, дає вибір на число сторінок.
15) Текстовий редактор Робота з панелями інструментів рисування І word art
Вбудований в Word графічний редактор дозволяє створювати найрізноманітніші графічні об'єкти: від простих ліній і блок-схем до барвистих ілюстрацій. Малюнки можна розміщувати в одному з трьох графічних шарів: у тексті, за текстом (так розміщуються водяні знаки) або перед текстом, закриваючи його. Кнопки панелі інструментів Малювання використовуються при малюванні і форматуванні ліній і фігур, створенні написів і об'єктів WordArt.
Автофігури
Під автофігурами в Word мають на увазі набір фігур різної міри складності.
Меню містить наступні пункти: Лінії (Lines), Сполучні лінії (Connectors), Основні фігури (Basic Shapes), Фігурні стрілки (Block Arrows), Блок-схема (Flowchart), Зірки і стрічки (Stars and Banners), Винесення (Callouts). Використання команд меню Автофігури (AutoShapes) зменшує час, що витрачається користувачем на створення малюнка.
Аби намалювати криву, виберіть в меню Автофігури (AutoShapes), Лінії (Lines) кнопку Крива (Curve). Якщо при побудові утримувати такою, що натискує клавішу Shift, то отримаємо фігуру з рівними розмірами по декількох осях: коло, куб і так далі Для додавання тексту до автофігури (за винятком автофігур: лінії, сполучні лінії і полилинии) клацніть її і почніть увод тексту. Автофігури — можна використовувати для створення окантовки довкола тексту. Для з'єднання двох об'єктів використовуються сполучні лінії.
Автофігуру можна використовувати як гіперпосилання (див. главу 27 розділ «Використання гіперпосилань для навігації по документах»).
Можна обрізувати точковий малюнок, картинку або малюнок, що має вигляд фотографії, а потім, при необхідності, відновити їх вихідний вигляд, скориставшись тією ж кнопкою (при обрізанні частина малюнка ховається, а не віддаляється). Фотографії часто обрізують для залучення уваги до конкретної області зображення.
16) Поняття компютерних презентацій, їх призначення. Створення презентацій за допомогою шаблонів. Створення текстових написів та вставка графічних зображень на слайдах презентації.
Програма Powerpoint дозволяє створювати презентації, що складаються з наборів слайдів, у яких текст поєднюється з графічними об’єктами, фотографіями, звуком, відео та анімаційними ефектами.
Презентація – це мультимедійний додаток, або набір слайдів, які відрізняють конкретну тему.
Презентації застосовують у виступах з наочною демонстрацією текстового матеріалу,у демонстрації таблиць, графіків, діаграм, малюнків, аудио- і відеокліпів.
Використання шаблонів при створенні презентації
Створення презентації на основі шаблону
Презентацію можна створити на основі що заздалегідь відформатував або порожнього шаблону-розмітки, для перегляду пропонованих шаблонів слайдів
виберіть в меню Файл команду Створити і в області завдань Створення презентації у розділі Шаблони виберіть заслання На моєму комп'ютері. На вкладці Загальні відображують два значки Нова презентація і Майстер автовмісту . Подвійне клацання першого значка відкриває область завдань Розмітка слайду. Використання Майстра автовмісту розглянуте вище.
На вкладці Презентація представлені ті ж шаблони, які використовує Майстер автовмісту
Після клацання значка шаблону в полі Перегляд відображуватиметься слайд-зразок. На вкладці Шаблони оформлення відображують шаблони, розглянуті нижче.
Створення текстових написів
Для створення написів можна використати прийоми створення, редагування і форматування тексту і написів.
На титульну сторінку можна вставити текст WordArt. Давайте згадаємо, як це ми робили у текстовому редакторі? (Вставка – Рисунок – Объект WordArt або на панелі інструментів Рисование вибрати кнопку Добавить объект WordArt; у вікні Коллекция WordArt вибрати необхідний стиль тексту, ввести необхідний текст; за бажанням можна змінити тип, розмір та накреслення шрифту). Отже, у Power Point вставити текст WordArt вам буде не важко, адже всі дії аналогічні.
Встановити текст можна так: Вставка – Надпись або на панелі інструментів Рисование вибрати кнопку Надпись – вибрати місце розміщення тексту на сладі і ввести текст. Щоб відформатувати текст, необхідно його виділити – Формат – Шрифт – вибрати параметри форматування. За потреби можна змінити тип, накреслення, розмір, колір тексту й установити ефекти (Подчеркивание, Тень, рельеф, Верхний, Нижний индекс)
Вставлення графічних зображень
Щоб презентація була більш повною потрібно вставити зображення. Графічні об’єкти Power Point не відрізняються від малюнків і автофігур Word. Щоб вставити малюнок: Вставка – Рисунок – вибрати один із варіантів Картинки…, Из файла… , Со сканера или камеры… – розташувати малюнок у потрібному місці слайда – змінити розміри малюнка до необхідних.
- Користуючись інструментами малювання (панель Рисование), вставлені малюнки можна редагувати або створювати власні, так звані геометричні примітиви.
- В автофігури можна вставляти текст: клацнути на фігурі правою кнопкою миші – у контексному меню вибрати Добавить текстовую строку – ввести текст – зняти виділення фігури
- Із декількох автофігур можна скласти малюнок. Але щоб малюнок був єдиним цілим автофігури треба об’єднати (згрупувати): виділити автофігури, притиснувши клавішу Shift – права кнопка миші – Группировка – Группировать
17) Принцип стильового оформлення презентацій. Додавання анімаційних ефектів до оюєктів слайдів. Використання гіперпосилань та кнопок дії. Демонстрація презентацій, керування показом презентацій.
Принцип стильового оформлення презентацій
- Кожен слайд має відображати одну думку.
- Текст має складатися з коротких слів та простих речень.
- Рядок має містити 6-8 слів.
- Всього на слайді має бути 6-8 рядків.
- Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50.
- Дієслова мають бути в одній часовій формі.
- Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайда.
- У заголовках мають бути і великі, і малі літери.
- Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар’єр на шляху ефективної передачі інформації.
Щоб задати анімацію потрібно:
Меню – показ слайдів – вбудована анімація ( налаштування анімації).
Гіперпосилання у Microsoft PowerPoint є зв'язком одного слайда з іншим слайдом, з довільним показом, веб- сторінкою або файлом. Гіперпосилання може бути як текстом, так і об'єктом, таким як малюнок, графіка, фігура або об'єкт WordArt. Кнопка дії є готовою кнопкою, яку можна вставити у презентацію та визначити для неї гіперпосилання. У PowerPoint гіперпосилання стають активними під час запуску презентації, а не під час її створення.
Готова презентація має розширенняppt
Щоб запустити презентацію на показ потрібно натиснути клавішу F5.
Зміна слайдів можлива:
- За клацанням мишки (лкм)
- Автозаміна через визначений період
Презентації демонструють:
- На моніторі (для невеликого кола осіб)
- На екрані за допомогою мультимедійного проектора.
- На екрані за допомогою діапроекторів, використовуючи 30мм плівку.
18) Принципи функціонування елетронної пошти. Робота з електронною поштою: реєстрація поштової скриньки, надсилання, отримання повідомлень, вкладання файлів.
Електронна пошта відрізняється від інших систем тим, що вона не є "канальною" службою.Комп'ютери (що передає та приймає) не обов'язковомусять взаємодіяти один з одним безпосередньо. Електронна пошта відома як служба з "проміжним накопиченням". Повідомлення передається від одного комп'ютера до іншого до тих пір, доки не потрапить до пунктупризначення. Модель (технологія) роботи електронної пошти нагадує технологію роботи звичайного поштового відомства. Нагадаємо принципи його роботи.
Електронні скриньки розміщуються в Інтернеті на спеціальних поштових серверах. Щоб зареєструвати поштову скриньку потрібно зайти на сайт, ввести свої дані, тобі буде дано пароль і логін.
Надсилання і отримання повідомлень.
За промовчанням, повідомлення електронної пошти надсилаються автоматично, під час натиснення кнопки Надіслати у вікні нового повідомлення.
Автоматичні перевірки на наявність нових вхідних та вихідних повідомлень проводяться у кількох випадках, зокрема під час запуску Microsoft Outlook 2010 або по закінченні заданого інтервалу, визначеного у групах надсилання й отримання, а також під час запуску команди надсилання й отримання вручну. Вручну можна також надсилати й отримувати повідомлення в будь-який час.
Вкладення файлів.
Вкладення можна використовувати для збереження кількох файлів в одному полі, причому можна навіть зберігати файли кількох типів. Наприклад, ви маєте базу даних робочих контактів. Тепер можна додати до запису кожного контакту одне або кілька резюме, а також фотографію.
19)Інформаційні технології Використання електронних посібників, словників і програм перекладачів.
Інтернет – ресурси допомагають реалізувати
особисто-орієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію і
диференціацію навчання з урахуванням здібностей дітей, їхнього рівня
навченості, схильностей.
Електронні книги можуть розповсюджуватися у файлах різних форматів, зокрема:
простий текст (plain text).
текстові з оформленнням — HTML, відкритий формат електронних книг (OPF FlipBook), OpenDocument, SGML, XML, FictionBook (.fb2), TeX, PDF, HTMLHelp (.chm), Microsoft (.lit), eReader, PostScript (.ps, .eps), ExeBook, Mobipocket (.prc) та ін.;
графічні растрові — TIFF, JPEG, DjVu и т. п.;
мультимедіа книги — SWF, EXE, мультимедіа книга і т. ін.;
Файли деяких форматів (OpenDocument, PostScript, PDF, MS Word DOC та ін.) окрім тексту можуть містити і растрові або векторні зображення.
Файли сучасних електронних книг мультимедіа книга окрім тексту містять декілька каналів сприйняття: звуково-музичний, зображально-динамічний (фотографії і галереї) та інтерактивно-ментальний.
Електрóнний словн́ик — комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, що дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів, часто з урахуванням морфологічних форм і з можливістю пошуку поєднань слів (прикладів вживання), а також з можливістю зміни напряму перекладу (наприклад, українсько-російський або російсько-український).
Програми перекладачі(АП, англ. Computer-Aided Translation (CAT)) — переклад текстів на комп'ютері з використанням комп'ютерних технологій. Від машинного перекладу (МП) він відрізняється тим, що весь процес перекладу здійснюється людиною, комп'ютер лише допомагає їй створити готовий текст або за менший час, або з кращою якістю.
Ідея АП з'явилася з моменту появи комп'ютерів: перекладачі завжди виступали проти стандартної в ті роки концепції МП, на яку було спрямовано більшість досліджень в області комп'ютерної лінгвістики, але підтримували використання комп'ютерів для допомоги перекладачам. У 1960-і роки Європейське об'єднання вугілля та сталі (попередник сучасного Євросоюзу) почало створювати термінологічні бази даних під загальною назвою Eurodicautom[1]. У Радянському Союзі для створення баз такого роду був створений ВІНІТІ.
20)Електронні таблиці Поняття про книги, аркуші, стовпці. Введення даних в клітинки і редагування їх вмісту . Копіювання, переміщення і видалення їх змісту.
Програма excel призначена для створення таблиць складної форми, та обробки табличної інформації.( файл створений у цій програмі має розширення xls)
Книга Microsoft Excel — це файл з одним або декількома аркушами, які можна
використовувати для розташування різних відомостей та установки зв'язків між ними. Можна вводити та змінювати дані одночасно на декількох аркушах і виконувати обчислення на базі даних із декількох аркушів. Створюючи діаграму, її можна розташувати на аркуші з відповідними даними або на окремому аркуші діаграми.
Аркуш. Основний документ, який використовується в Microsoft Excel для зберігання даних і роботи з ними. Також зветься електронною таблицею. Аркуш складається із клітинок, упорядкованих у рядки та стовпці. Аркуші завжди зберігаються у книзі., які можна
використовувати для розташування різних відомостей та установки зв'язків між ними. Можна вводити та змінювати дані одночасно на декількох аркушах і виконувати обчислення на базі даних із декількох аркушів.
Робочим полем табличного процесора є екран дисплея, на якому електронна таблиця представляється у вигляді прямокутника, розділеного на рядки і стовпці. Рядки нумеруються зверху вниз. Стовпці позначаються зліва направо. На екрані видно не весь документ, а лише її частина. Документ у повному обсязі зберігається в оперативній пам'яті, а екран можна вважати вікном, через яке користувач має можливість переглядати таблицю. Для роботи з таблицею використовується табличний курсор, - виділений прямокутник, який можна помістити в ту чи іншу клітку. Мінімальним елементом електронної таблиці, над яким можна виконувати ті чи інші операції, є така клітина, яку частіше називають осередком. Кожна комірка має унікальне ім'я (ідентифікатор), яке складається з номерів стовпця і рядка, на перетині яких розташовується осередок. Нумерація стовпців зазвичай здійснюється за допомогою латинських літер (оскільки їх всього 26, а стовпців значно більше, то далі йде така нумерація - AA, AB, ..., AZ, BA, BB, BC, ...), а рядків - з допомогою десяткових чисел, починаючи з одиниці. Таким чином, можливі імена (або адреси) осередків B2, C265, AD11 і т.д.
Копіювання, переміщення й видалення даних. Автозаповнення.
Копіювання та переміщення даних можуть здійснюватись в Excel за допомогою двох стандартних способів – це Drag and Drop та через буфер обміну.
Drag and Drop – це найпростіший спосіб переміщення та копіювання даних. Для виконання цієї дії необхідно виділити потрібну комірку або діапазон комірок, навести вказівник миші на рамку виділення і коли вказівник набуде форму стрілки – перемістити дані в потрібну нам комірку. В цьому випадку відбудеться просте переміщення даних. Для копіювання під час переміщення потрібно утримувати натиснутою клавішу Ctrl.
Буфер обміну: Операції переміщення або копіювання даних через буфер обміну здійснюються декількома способами. Для початку необхідно виділити потрібну комірку або діапазон комірок:
Правка => Вирезать (Копировать)
Комбінації клавіш Ctrl+X, Ctrl+C
Контекстно-залежне меню виділеного об’єкту => Вирезать (Копировать)
Використати піктограми на панелі інструментів
Для вставки даних необхідно виділити комірку чи діапазон комірок куди будуть вставлятись дані і виконати одну із наступних дій:
Правка => Вставить
Комбінації клавіш Ctrl+V
Контекстно-залежне меню виділеного об’єкту => Вставить
Використати піктограми на панелі інструментів
Бувають ситуації коли необхідно вставити додаткові рядки або стовпці. Для вставки одного рядка необхідно виділити будь-яку комірку у рядку над яким буде вставлений рядок. Далі у меню вставка вибрати команду «Строки». Також можна вставити декілька рядків. Для цього необхідно виділити таку кількість комірок скільки рядків потрібно вставити. Виділення комірок необхідно проводити по вертикалі.
Вставка стовпців виконується схожим чином.
Також можлива вставка окремих комірок. Це виконується командою «Вставка => Ячейки»
Для видалення стовпців, рядків чи комірок необхідно виділити об’єкт, що видаляється і обрати команду «Правка => Удалить» або викликати контекстно-залежне меню і вибрати пункт «Удалить».
В MS Excel існує такий засіб як автозаповнення. Він забезпечує заповнення комірок даними з визначених послідовностей які передбачені в Excel. Такими послідовностями можуть бути дні тижня, назви місяців, прогресії. Для того щоб скористатись автозаповненням, необхідно виділити комірку (або діапазон комірок) з даними, навести вказівник миші на правий нижній кут комірки (виділеного діапазону) та протягнути його по стовпцях чи по рядках які будуть автоматично заповнені значеннями. Для додаткових опцій слід протягувати вказівник натиснувши праву клавішу миші. В цьому випадку з’явиться контекстне меню із вибором автозаповнення.
Форматування даних, комірок та діапазонів комірок.
21) Електронні таблиці Форматування даних у клітинках та діапазонах клітинок, авто заповнення клітинок даними. Абсолютні, відносні, і мішані адреси.
Дані введені до комірок повинні мати певний формат. Під форматом комірок у Excel розуміється дуже великий набір параметрів. Одні параметри задають спосіб відображення вмісту комірки. Інші визначають формат самої комірки. До параметрів форматування в Excel належить також формат даних: числовий, текстовий, грошовий, дата тощо.
Опишемо коротко основні формати даних передбачені в Excel.
Числа
Для зображення чисел у програмі Excel існує ряд форматів. Переглянути ці формати можна скориставшись пунктом меню Формат – Ячейки, та у діалоговому вікні, що з’явиться перейти на вкладку «Число».
Коли вводяться дані до комірки використовується загальний числовий формат. Але можна також використовувати вбудовані числові формати. Ці формати розділяються в Excel на категорії: грошовий, фінансовий, дата, час, процентний, текстовий і експоненціальний.
Логічні значення
Логічними значеннями є ІСТИНА та ХИБНІСТЬ. Ці значення можна вводити до комірок безпосередньо з клавіатури, а можна скористатись відповідними вбудованими функціями. В комірці слова ІСТИНА та ХИБНІСТЬ розташовуються за замовчуванням по центру.
Текст
Для програми Excel ознакою тексту є наявність у записі пробілів або нецифрових символів. Наприклад такі записи інтерпретуються як текст: ПР1401. 124ав, 54-3, 5675 45. За замовчуванням текст у комірці вирівнюється по лівому краю. Текст, що набирається в процесі введення до комірки, можна переглянути в рядку формул або в самій комірці.
Дата і час
У Excel можуть оброблятись дані, що відповідають даті і часу доби. Дати і час у Excel є числами причому їх зображення залежить від числового формату призначеного комірці.
В MS Excel існує такий засіб як автозаповнення. Він забезпечує заповнення комірок даними з визначених послідовностей які передбачені в Excel. Такими послідовностями можуть бути дні тижня, назви місяців, прогресії. Для того щоб скористатись автозаповненням, необхідно виділити комірку (або діапазон комірок) з даними, навести вказівник миші на правий нижній кут комірки (виділеного діапазону) та протягнути його по стовпцях чи по рядках які будуть автоматично заповнені значеннями. Для додаткових опцій слід протягувати вказівник натиснувши праву клавішу миші. В цьому випадку з’явиться контекстне меню із вибором автозаповнення.
Як було сказано раніше формула в Excel може містити посилання на комірки та діапазони комірок. В Excel посилання діляться на відносні, абсолютні та мішані.
Відносні посилання
Наприклад, якщо ви записали до комірки А3 формулу =А1+А2 і скопіювали цю формулу до комірки В5, то в цій комірці одержите формулу =В3+В4. При використанні відносних посилань дана первинна формула є опцією, при якій потрібно обчислити суму двох комірок, розташованих вище. Програма Excel використовує відносні посилання за замовчуванням.
Абсолютні посилання
Бувають можливі варіанти, коли зміна адреси в посиланнях на комірку небажана, наприклад якщо до комірки записано постійний коефіцієнт, що застосовується у формулах. В цьому випадку використовуються абсолютні посилання, що не змінюються під час копіювання формули. Абсолютні посилання відрізняються від відносних наявністю знака $. Формула =$A$1+$A$2, не буде змінюватись під час копіювання чи переміщення до іншої комірки. При цьому знаки $ в адресі комірки використовуються біля назви стовпця і назви рядка. Для того щоб утворити абсолютне посилання необхідно в рядку формул виділити посиолння на комірку та натиснути клавішу F4.
Мішані посилання
В абсолютних посиланнях ми використовували знак $ біля назви рядка та назви стовпця в адресі комірки. В мішаних посиланнях знак $ може використовуватись тільки біля назви стовпця (напиклад $A1 для абсолютного посилання по стовпцях), або біля назви рядка (наприклад A$1 для аболютного посилання по рядках).
22) Електронні таблиці Використання у формулах математичних функцій
Формулою вважається будь – яка інформація у комірці, яка починається із знаку рівності ( ‘’ = ‘’) і записана за певними правилами. У формулі можна використовувати наступні оператори математичних операцій:
( - Відкрити дужку / - ділення
) – закрити дужку ^ - піднесення до степеня
+ - додавання % - визначення відсотків
- віднімання & - обєднання текстових рядків
* - множення
Правила і порядок використання математичних функцій такіж як у математиці. Тобто, якщо в одній формулі є кілька типів операцій, то в першу чергу виконуються дії в дужках, а потім піднесення до степеня, далі множення та ділення і в останню чергу – додавання та віднімання.
У формулах можна використати функції різних категорій: Математичні, статистичні, фінансові, логічні, дата і час, текстові та інші…
Математичні функції ABS( Модуль числа), cos ( косинус), sin ( синус), TAN (ТАНГЕНС), Atan (арктангенс), КОРЕНЬ (корінь квадратний) , ОКРУГЛ (округлення до заданого знаку після коми),
Пи (і) (число п), СТЕПЕНЬ ( степінь числа ), СУММ (сума чисел) та інші ….
23) Електронні таблиці Використання у формулах статистичних функцій
Статистичні функції використовуються для аналізу діапазонів даних, обчислення параметрів, що характеризують випадкові величини, представлених безліччю чисел, або їх розподілів, наприклад, стандартного відхилення, середнього значення, і тому подібне Зокрема, ми можемо знайти рівняння прямої або експоненціальної кривої, що оптимально узгоджується з дослідними даними.
З Excel 2003 поставляються наступні стандартні функції:
Фінансові. Дата і часу. Математичні. Статистичні. Заслання і масиви. Робота з базою даних. Текстові. Логічні. Перевірка властивостей і значень.
24) Електронні таблиці Використання у формулах логічних функцій
Логічні функції допомагають створювати складні формули, які залежно від виконання тих або інших умов будуть робити різні види обробки даних.
Логічні вирази використовуються для запису умов, у яких рівняються числа, функції, формули, текстові або логічні значення. Будь-яке логічне вираження повинне містити принаймні один оператор порівняння, що визначає відношення між елементами логічного вираження.
Логічними називаютьсяфункції, які можуть приймати одне з двох можливих логічних значень: «істина» або «хиба».
У табличному процесорі за допомогою логічних функцій можна вирішувати логічні задачі. До логічних належать функції: ЕСЛИ, ИЛИ, И, НЕ.
У логічній функції обов’язково використовується умова.
Умова являє собою величини і (або) вирази одного типу, які зв’язані одним із знаків відношення: =, <>, >, <, >=, <=.
Умова може бути простою та складеною. Прості умови можуть бути складені з даних, посилань, виразів.
Якщо умова складена зі сталих величин, то її значення не змінюється.
Якщо в умову входять змінні величини, то її значенням, залежно від змінних, може бути як «істина», так і «хиба».
Для перевірки умови в табличному процесорі використовується функція ЕСЛИ, яка має вигляд:
ЕСЛИ (Условие; Выражение 1; Выражение 2).
Діє ця функція так: спочатку перевіряється логічна умова, якщо вона істинна, то виконується Выражение 1, якщо хибна, то Выражение 2.
Складеною називають умову, яка складається із простих, зв’язаних за допомогою логічних операцій И (І) (логічне множення), ИЛИ (АБО) (логічне складання), НЕ (НІ) (заперечення).
Формат запису функцій И, ИЛИ, НЕ такий:
И (Условие 1; Условие 2; ...) — вертає «ИСТИНА», якщо всі аргументи мають значення «ИСТИНА»;
ИЛИ (Условие 1; Условие 2; ...) — вертає «ИСТИНА», якщо хоча б один з аргументів має значення «ИСТИНА»;
НЕ (Умова) — вертає «ИСТИНА», якщо аргумент хибний, і «ЛОЖЬ», якщо аргумент істинний, тобто змінює на протилежне логічне значення свого аргументу.
25) Електронні таблиці Робота з діаграмами
Діаграма є об’єктом електронної таблиці й призначена для представлення даних у графічній формі. Дані, які містяться в одному рядку або в одному стовпці, називаються рядом. Перед побудуванням діаграми треба вказати ряди, а потім перейти до типу діаграми.
Діаграми характеризуються такими параметрами:
• ім’я — надається користувачем; під цим іменем діаграма включається до складу електронної таблиці;
• тип — вибирає користувач із запропонованого списку;
• область діаграми — обмежує поле креслення побудови діаграми;
• розміщення — може відбуватись або на тому самому аркуші, що і таблиця, або на окремому аркуші;
• ряд — дані (діапазон комірок), за якими будується діаграма;
• осі — кожна з них характеризується параметрами: вид, шкала, шрифт, число, вирівнювання;
• легенда — список назв рядів (позначень змінних);
• область побудови — ділянка, обмежена осями, призначена для розміщення рядів даних.
Діаграма будується за допомогою Мастера диаграмм. Побудовану діаграму можна редагувати та форматувати.
Excel також має у своєму розпорядженні засоби для обробки інформації в базі даних із застосуванням апарата сортування, фільтрації і формування підсумкових даних, включаючи засоби зведених таблиць.
26)СКБД Поняття й призначення систем керування базами даних. Огляд реляційної моделі даних.
Створення починається із створення таблиць в режимі конструктора. В цьому режимі задають назви стовпцям (таблиці, полям та виконують вибір типу поля)
Система управління базами даних (СКБД) - сукупність програмних і лінгвістичних засобів загального або спеціального призначення, що забезпечують управління створенням та використанням баз даних
Основні функції СКБД
- керування даними в зовнішній пам'яті (на дисках);
- керування даними в оперативній пам'яті з використанням дискового кешу;
- журналізація змін, резервне копіювання і відновлення бази даних після збоїв;
- підтримка мов БД (мова визначення даних, мова маніпулювання даними).
Зазвичай сучасна СКБД містить наступні компоненти:
- ядро, яке відповідає за управління даними у зовнішній і оперативної пам'яті, і журналізацію,
- процесор мови бази даних, що забезпечує оптимізацію запитів на вилучення та зміну даних і створення, як правило, машинно-незалежного виконуваного внутрішнього коду,
- підсистему підтримки часу виконання, яка інтерпретує програми маніпуляції даними, що створюють користувальницький інтерфейс із СУБД
- а також сервісні програми (зовнішні утиліти), що забезпечують ряд додаткових можливостей по обслуговуванню інформаційної системи.
За моделями даних поділяють на:
- Ієрархічні
- Мережеві
- Реляційні
- Об'єктно-орієнтовані
Реляційна СКБД (РСКБД; інакше Система керування реляційними базами даних, СКРБД) — СКБД, що керує реляційними базами даних.
Поняття реляційний (англ. relation — відношення) пов'язане з розробками відомого англійського спеціаліста в області систем баз даних Едгара Кодда (Edgar Codd).
Ця модель характеризується простотою структури даних, зручним для користувача табличним представленням і можливістю використання формального апарату алгебри відношень і реляційного обчислення для обробки даних.
Реляційна модель орієнтована на організацію у вигляді двовимірних таблиць. Кожна реляційна таблиця являє собою двовимірний масив і має такі властивості:
кожний елемент таблиці - один елемент даних
всі комірки в стовпці таблиці однорідні, тобто всі елементи в стовпці мають однаковий тип
кожний стовпець має унікальне ім'я
однакові рядки в таблиці відсутні
порядок наступності рядків і стовпців може бути довільним
Базовими поняттями реляційних СКБД є:
атрибут
відношення
кортеж
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
27) СКБД Поняття таблиці, поля, запису. Введення даних у таблиці. Сортування, пошук і фільтрація даних.
Таблиця – для збереження даних, таблиця складається з рядків і стовпців. Рядок ототожнюється з словом запис ,а колонка з терміномполе.
Поле- це стовбець у таблиці, сукупність однотипних даних про всі записи таблиці
Запис – рядок таблиці, інформація про одну людину, товар, або одиницю продукції.
Запис містить інформацію про один елемент бази даних: одну людину, книжку, продукцію, рейс тощо. Він складається з полів, які формують структуру запису. Структура запису фактично визначає структуру таблиці i вciєї БД, якщо в ній є лише одна таблиця.
Поле— це мінімальна (але найважливіша) порція інформації в записі, над якою визначені операції введення, виведення, перетворення тощо. Воно має ім'я, значення, характеризується типом i низкою додаткових властивостей.
Сортування
Сучасні СУБД дозволяють різним чином відображувати інформацію, що міститься в них, без зміни дійсного розміщення даних. Одним з найбільш ефективних методів впорядковування даних по заданих полях є сортування. В процесі сортування текстові записи можна сортувати в.алфавитном порядку. Числові, грошові, тимчасові дані можна сортувати за збільшенням або убуванню, наприклад, працівникові комерційної фірми можуть потрібно відомості, хто з клієнтів зробив найбільш дорогі замовлення.
Запису можна сортувати в режимі таблиці або в режимі форми. Наочніше результати сортування відображуються в режимі таблиці. Якщо ви спробуєте закрити таблицю після сортування, то з'явиться запит: «Зберегти зміни макету або структури таблиці (Do you want to save changes to the design of query)» Після закриття форми змінений порядок зберігається автоматично.
Сортування записів здійснюється відповідно до порядку ключових полів в бланку в режимі конструктора таблиці. Якщо необхідно вказати інший порядок сортування без зміни порядку ключових полів, то спочатку визначите ключ, а потім натискуйте кнопку Індекси (Indexes) на панелі інструментів і у вікні Індекси (Indexes) і вкажіть інший порядок полів для індексу з ім'ям PrimaryKey
Фільтрація — це відбір даних за певної умови.
Для відбору даних за умовою потрібно вибрати Изменить фильтр, і у вікні, що з’явилося, зазначити у вибраних полях умови відбору і натиснути кнопку Применить.
Для обробки даних зв’язаних таблиць використовують запити.
Запит дає змогу фільтрувати дані декількох таблиць, які відповідають певним умовам, для подальшої з ними роботи.
28) СКБД типи полів. Створення та редагування форм.
Поле — об’єкт БД, призначений для зберігання значень параметра об’єкта або процесу. Характеризується параметрами: ім’я поля, формат даних, тип оформлення.
В СКБД є такі типи полів:
- Числовий
- Текстовий(до 255 знаків)
- МЕМО – для полів з текстовою інформацією , де кількість символів біша за 255
- Лічильник – набуває одне із двох значень ТАК або НІ
- OLE – для використання картинок, фотографій застосовується на формах.
- Дата і час
- Грошовий – є вибір валюти
- Майстер підстановок – вибирається значення для поля із заданого переліку.
форма — створений користувачем графічний інтерфейс із використанням елементів управління для наочного введення даних у базу;
Дані до таблиці зручно заносити в режимі Таблицы (числові й текстові поля) або створити Форму (поля типу МЕМО і OLE);
Форми у СУБД ACCESS створюються самостійно або за допомогою майстрів. Форму, створену за допомогою майстра, можна доробити у режимі конструктора.
Конструктор форм
В центрі вікна в режимі КОНСТРУКТОР ФОРМЫ знаходиться сітка, яка дає уявлення про розміри форми при її запуску. Щоб змінити розмір форми, потрібно виділити край сітки і розтягнути її до потрібного розміру. Лінійки вздовж верхнього і лівого країв сітки допомагають задати завершений розмір форми.
Щоб змінити властивості самої форми, потрібно натиснути праву кнопку миші на області виділення форми чи звіту (прямокутник на перетині лінійок зліва зверху). В конкретному меню, яке з’явиться, потрібно вибрати команду СВОЙСТВА. Тоді відкривається вікно ФОРМА, в якому можна задати всі властивості форми.
До числа елементів управління відносяться поля, кнопки, прапорці і написи, розміщені на формі. Розміщення елементів управління на формі (або в сітці) - це їх перетягування і опускання шляхом натискування кнопки миші в потрібному місці. Натисненням кнопки миші елементи управління вибирають з вікна панель елементів, переносять і опускають на сітку. При виборі елемента управління з панелі вказівник миші перетворюється в перехрещення. Воно дозволяє перетягнути елемент управління в потрібне місце на сітці і наступним протягуванням вказати два протилежних кути місцеположення елемента управління. Коли елемент управління розміщується на сітці, вказівник миші відновлює свою звичайну форму.
Ліва верхня кнопка з зображенням стрілки вказівника миші натиснена чи не натиснена в залежності від поточного фокусу вікна. Коли ця кнопка натиснена , можна вибирати об’єкти за допомогою вказівника миші.
Права верхня кнопка з зображенням чарівної палички запускаючи відмінює майстра створення елементів управління. Деякі елементи управління, такі як КНОПКИ, мають асоційованих з ними майстрів. За допомогою такої кнопки можна відмінити або дозволити запуск майстра.
29) СКБД Складні і прості умови пошуку. Створення запитів.
Системи управління даними першого покоління
СУБД першого покоління характерні тим, що кожна група користувачів розробляла своє власне програмне забезпечення по управлінню даними. Наслідками такої сепаратизації стало надмірне дублювання програмних кодів і даних.
Системи управління даними другого покоління
Файли взаємопов'язаних даних об'єднуються в бази даних. СУБД створюються для таких досвідчених користувачів, як програмісти.
Системи управління даними третього покоління
Можливості СУБД розширились. Створені розвинуті інтерфейси, що забезпечують інтерактивний доступ звичайним користувачам.
Створення простих запитів
Запити Access дозволяють ставити питання про базу даних і, що ще цікавіше, отримувати на них відповіді. Іншими словами, запити можна представити як спосіб отримання певної інформації з бази даних. Таким чином можна отримати наступну інформацію:
- список всіх рослин з бази даних, відсортований в алфавітному порядку;
- список лікувальних рослин;
- список каталогів, за допомогою яких отримувалися деякі рослини;
- кількість рослин, придбаних з використанням кожного каталога
Використання майстра простих запитів
Раніше при роботі з базою даних ви вже використали декілька майстрів Access, що полегшують виконання різних операцій в Access. Та і тепер найпростіший спосіб створення запиту полягає в застосуванні майстра. Щоб побудувати запит, виконаєте наступні дії.
1. Запустите Access і завантажите базу даних Рослини.
2. Виберіть посилання Запити у вікні Рослини: база даних.
3. Двічі клацніть на посиланні Створення запиту за допомогою майстра. Відкриється вікно майстра,
4. У списку, що розкривається, піддіаграмою зазвичай перераховуються всі таблиці і запити бази даних. Але поки що запити не створені, тому тут представлені лише таблиці. Виберіть із списку таблицю Рослини. Вміст списку Доступні поля зміниться, відображаючи всі поля таблиці.
5. Виберіть в списку Доступні поля поле Ім'я і клацніть на кнопці із стрілкою управо для перенесення цього поля в список Вибрані поля.
6. Двічі клацніть на назві поля Латінськоєімя у списку Доступні поля. Поле буде перенесено в список Вибрані поля.
7. Клацніть на кнопці Далі для переходу в друге вікно майстра.
8. Введіть назву запиту Іменарастеній і виберіть перемикач Відкрити запит для перегляду даних
9. Клацніть на кнопці Готово для створення запиту і відкрийте його в режимі таблиці, як показано на мал. Хоча таблиця запиту нагадує звичайну таблицю даних, між ними є певні відмінності.
Запит не відображає безпосередньо всі дані таблиці. У нашому випадку запит показує тільки два поля, не дивлячись на те, що в таблиці їх набагато більше. Крім того, як стане ясно з наступних розділів розділу, запит не обов'язково повинен відображати і всі рядки таблиці.
Запит насправді не містить ніяких даних. Відомості, що відображаються ним, відносяться тільки до таблиці, і будь-які внесені до даних змін в ній зберігаються.
Далі ми продовжимо розмову про роботу з даними в таблиці запиту, але поки що ви повинні закрити його, клацнувши на кнопці Закрити.
30)Основи Веб – дизайну. Поняття про мову html. Дизайн кольору, форми, шрифтів та текстури.
Веб – дизайн – це розробка веб – сайтів, яка потребує від розробника володінь мовами програмування, знань в галузі веб – програм.
Веб сторінка –це створений за допомогоюмови HTML текстовий документ наприклад в програмі блокнот, а потім розширення блокнота txt змінити на розширення html, після цього запуск файла призводить до відображення файла, як веб – сторінка.
HyperText Markup Language (HTML) - мова розмітки гіпертексту - призначений для написання гіпертекстових документів, що публікуються в World Wide Web.
Гіпертекстовий документ - це текстовий файл, що має спеціальні мітки, звані тегами, які згодом впізнаються браузером і використовуються їм для відображення вмісту файлу на екрані комп'ютера. За допомогою цих позначок можна виділяти заголовки документа, змінювати колір, розмір і накреслення літер, вставляти графічні зображення і таблиці. Але основною перевагою гіпертексту перед звичайним текстом є можливість додавання до вміст