Аналіз структури капіталу відповідно до стратегії його розвитку

Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:

— управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;

— формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу;

— мінімальної вартості залучення капіталу.

Під політикою фінансування активів слід розуміти певну сукупність управлінських рішень та дій щодо вибору джерел коштів, які використовуються для формування активів підприємства та дотримання найоптимальнішого співвідношення між ними.

Відповідно до призначення активи підприємства з урахуванням часу класифікують на три групи:

— необоротні;

— постійна частина оборотних активів;

— змінна частина оборотних активів.

Загальна сума активів та їх складові частини наведені на рис. 3.1.

Розрізняють три основних різновиди політики фінансування активів підприємства, а саме:

— консервативну;

— агресивну;

— компромісну.

Консервативна політика фінансування передбачає використання власного капіталу та довгострокових зобов’язань для формування необоротних активів та половини змінної частини оборотних активів

Агресивна політика фінансування активів націлена на використання власного капіталу та довгострокових зобов’язань тільки для формування необоротних активів (рис. 3.3). Оборотні активи у пов­ному обсязі формуються за рахунок короткострокових зобов’я­зань.

Ри Компромісна політика фінансування активів (рис. 3.4) має на меті використання власного капіталу та довгострокових зобов’я­зань для формування необоротних активів та постійної частини оборотних активів. При цьому вся змінна частина оборотного капіталу фінансується короткостроковими зобов’язаннями.

 

Рис. 3.4. Компромісна політика фінансування активів

В реальній діяльності підприємства, крім розглянутих трьох видів політики фінансування активів, можуть бути ще й інші, які передбачають зміну пропорцій використання окремих джерел капіталу для формування певних категорій активів.

У стратегічному аналізі структури капіталу велике значення має оцінка вартості капіталу.

Вартість власного капіталу дорівнює сумі отриманих дивідендів (спожитий дохід) та частини прибутку, яка спрямована у резервний капітал та реінвестована в активи (нерозподілений прибуток). Формула розрахунку вартості власного капіталу має такий вигляд:

(3.2)

де ВВК — вартість власного капіталу, %;

ЧП — чистий прибуток;

ВК — середня вартість власного капіталу.

Додаткове залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел відбувається шляхом додаткової емісії акцій підприємства або додаткових внесків у його статутний капітал.

Для визначення суми чистого прибутку, який належатиме власникам акцій додаткового випуску відповідно до питомої ваги цих акцій у загальному обсязі статутного капіталу, використовують таку формулу:

(3.3)

де ЧПд — чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників від додаткового випуску;

НА — кількість випуску «нових» акцій;

СА — кількість випуску «старих» акцій;

ЧП — чистий прибуток, який залишається у розпорядженні власників підприємства.

Сума залучення капіталу від емісії нових акцій залежить від курсу їх продажу і витрат, пов’язаних з емісією. Його вартість розраховується за формулою:

(3.4)

де СДК — сума залучення додаткового капіталу від емісії нових акцій;

КП — курс продажу «нових» акцій;

ВЕ — витрати, пов’язані з емісією.

Формула розрахунку вартості залучення додаткового власного капіталу (ВДК) має такий вигляд:

(3.4)

Вартість залучення капіталу у формі банківських позик визначається на основі відсоткової ставки за кредит і може бути розрахована за такою формулою:

(3.5)

де ВП — вартість капіталу за рахунок позики, %;

П — відсоткова ставка за кредит банку, %;

РП — рівень податку на прибуток.

У процесі господарської діяльності підприємство іноді може використовувати для розрахунків такий фінансовий інструмент, як товарний кредит у формі короткострокової відстрочки платежу. Для обчислення його вартості використовують формулу:

(3.6)

де ВТК — вартість товарного кредиту, %;

Цз — сума цінових знижок;

Кз — середній розмір кредиторської заборгованості за товарним кредитом.

Таким чином, капітал підприємства може формуватися з кількох джерел, кожне з яких має свою вартість.