Механізм утворення умовного рефлексу

Умовний рефлекс утворюється внаслідок встановлення в корі великих півкуль тимчасового зв'язку між дво­ма вогнищами збудження. При дії умовного подразника в зоні великого мозку (зоровій, слуховій тощо) виникає збудження, У разі підкріплення умовного подразника безумовним у відповідній зоні великого мозку виникає другий, сильніший осередок збудження, який набуває характеру домінантного осередку. Унаслідок притягування збудження з осередку меншої сили в осередок більшої сили відбувається проторення нервового шляху, сумація збудження. Між двома осередками збудження утворюється нервовий зв'язок. Після кількох поєднань зв'язок стає настільки сильним, що при дії лише одного умовного подразника збудження виникає і в другому осередку. Так, за рахунок встановлення тим­часового зв'язку спочатку індиферентний для організму умовний подразник стає сигналом певної вродженої діяльності

Наприклад, коли собака їсть, їжа подразнює смакові рецептори його ротової порожнини. Збудження, що виникає в рецепторах, по доцентрових нервах надходить у слиновидільний центр у довгастому мозку. Звідси воно потрапляє по відцентрових нервах до слинної залози і викликає секрецію слини. Це безумовний рефлекс.

Якщо перед собакою засвітити електричну лампочку, то ніякого слиновидільного рефлексу не буде. Але нервові імпульси, що виникли в зорових рецепторах ока, проводитиметься в зорову зону кори півкуль головного мозку, і там виникатиме осередок — вогнище збудження. Якщо перед годівлею тварин засвічувати електричну лампочку, то в корі півкуль цих тварин виникатимуть уже два осередки збудження: у, травній і в зоровій зонах. При повторному застосуванні подразників, за висловлюванням І.П.Павлова, відбуваються «замикання». Тепер нервові імпульси від рецепторів ока йдуть у зоровий центр кори півкуль, звідти вони переходять по проторованому шляху в травний центр кори, потім — у слиновидільний центр довгастого мозку і до слинних залоз, збуджуючи їх роботу.

Замикання тимчасового зв'язку іде не тільки по горизонтальних волокнах (кора—кора). У встановлених тимчасових зв'язках важливу роль відіграють і шляхи кора—підкірка—кора. При цьому доцентрові імпульси від умовного подразника через згір'я і неспецифічну систему (гіпокамп, ретикулярна формація) надходять у відповідну зону кори. Тут вони переробляються і по низхідних шляхах досягають підкіркових утворень, звідки імпульси приходять знову в кору, але вже в зону представництва безумовного рефлексу.

Деякі дослідники вважають, що при багаторазових поєднаннях умовного подразника з вродженою рефлекторною реакцією, при повторних проходженнях нервових імпульсів через синапси в останніх підвищується збудливість, у результаті чого полегшується вибіркова передача імпульсів певної характеристики на наступні нейрони. На думку цих дослідників, умовний зв'язок ґрунтується на сумації синаптичнихзбуджень і посиленні власної ритмічної діяльності нейронів під впливом повторних умовних та безумовних подразнень. Під час зміни конфігурації амінокислот у мембранах, які розділяють нейрони, відбувається замикання тимчасового зв'язку.

Таким чином, умовні рефлекси забезпечують більш досконале пристосування організму до мінливих умов життя. Умовнорефлекторне виділення слини, шлункового і підшлункового соків на вигляд, запах, час вживання їжі створює умови для перетравлювання їжі ще до того, як вона надійшла в організм При зміні умов середовища раніше вироблені умовні рефлекси згасають, утворюються нові умовні рефлекси.

При дії умовного сигналу кора великого мозку забезпечує організму попередню підготовку регулюван­ня на ті подразники зовнішнього середовища, які надалі справлятимуть свій вплив. Тому діяльність кори великого мозку є сигнальною.