Управління операційним прибутком підприємства

 

Управління операційним прибутком підприємства включає такі складові:

1) визначення обсягу продажу, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;

2) використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку;

3) проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.

Під час планування прибутку від операційної діяльності необ­хідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому об­сягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції до­рівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. Точку беззбитковості можна знайти графічним методом. Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця то­вару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитко­вості, збільшує прибуток.

Для визначення точки беззбитковості аналітичним методом виконаємо ряд підстановок і введемо нові параметри: С – собівартість виробництва і реалізації продукції; Ці – ціна за одиницю виробу; ЗВi – змінні витрати на одиницю виробу.

У точці беззбитковості виконується рівняння: РП = С, або ViЦi = ПВ + ЗВ;

ЗВ = ЗВiVi; ViЦi = ЗВi Vi + ПВ; ViЦi - ЗВi Vi = ПВ.

Таким чином, точку беззбитковості в натуральних одиницях можна знайти за формулою:

Vi = ПВ ÷ Цi - ЗВi (5.4)

З формули (5.4) видно, що на обсяг продажу в точці беззбитко­вості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними витратами та ціною.

Чим менший рівень точки беззбитковості, тим її легше подолати.Підвищення цін може зменшити обсяги продажу та при­звести до збитків і, навпаки, за зниження цін прибутковість може бути досягнуто за рахунок нарощування обсягів продажу.

Скорочення постійних і змінних витрат знизить обсяг вироб­ництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.

Розрахунки беззбиткового обсягу продажу за допомогою форму­ли (5.4) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то без­збитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.

Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:

ВМ = РП- ЗВ, (5.5)

де ВМ — валова маржа.

Послідовність розрахунків така:

1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою:

% КВМ = ВМ ÷ РП ∙ 100. (5.6)

2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, за якого всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.

ПР = ПВ ÷ % КВМ ∙ 100, (5.7)

де ПР — поріг рентабельності.

3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків

ЗФМ = РП - ПР, (5.8)

або у відсотках:

%ЗФМ = РП – ПР ÷ РП ∙100. (5.9)

Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаю­чи при цьому збитків.

Зв'язок операційного прибутку і маржинального прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка. У відповідній точці досягається окупність постійних витрат, і підпри­ємство починає отримувати прибуток. У іншій точці окупаються всі витрати і виникає зона прибутків. І в першому, і в другому випад­ках прибуток однаковий, оскільки: РП - ПВ - ЗВ = ВМ - ПВ

Різниця зумовлена тим, що витрати на виробництво і реа­лізацію продукції поділяються на змінні і постійні. Наявність по­стійного елементу в складі витрат при зростанні обсягів продажу викликає непропорційне збільшення прибутку. Таким чином, темпи збільшення (зменшення) прибутку випереджають темпи збільшення (зменшення) обсягів продажу. В цьому проявляється ефект операційного лівериджу або операційного важеля.

Щоб визначити ступінь дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту опе­раційного лівериджу за формулою:

Ке.о.л. = ВМ ÷ П (5.10)

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (змен­шиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.

Співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на рівень, на якому перебуває точка беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку за­лежно від зміни обсягу продажу. Для оцінки цього впливу визна­чається коефіцієнт операційного лівериджу (Ко л) за формулою:

Ко л = ПВ ÷ (ПВ + ЗВ) (5.11)

Чим більша частка постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продажу. Механізм операційного лівериджу дає змогу регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибут­ку. Для кожного конкретного значення коефіцієнта операційно­го лівериджу можна розрахувати показник ефекту операційного лівериджу (Кеол) за формулою:

Ке.о.л. = ДП ÷ ДРП (5.12)

де ДП - темп приросту прибутку від операційної діяльності,

%; ДРП - темп приросту обсягів реалізації, % .

Коефіцієнт ефекту операційного лівериджу, розрахований за формулою (12), теж показує на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації продукції на заданий відсоток приросту.

Чим більше значення коефіцієнту сили дії операційного ліве­риджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження по­питу на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між по­стійними і змінними витратами.

Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприєм­ства.

ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ є складовою системи управління прибут­ком. Його можна розглядати як засіб обґрунтування і вибору можливих варіантів нарощування прибутку. Він дає змогу спрогнозувати зміни фінансово-економічного стану підприємства, спричинені динамічними змінами у кон'юнктурі ринку. В основі операційного аналізу лежить оцінювання впливу зміни одного з елементів операційного важеля на результати фінансово-господар­ської діяльності підприємства.

Обсяги прибутку і можливість його збільшення залежать від багатьох факторів. Об'єктом нашого розгляду буде обсяг реалізації і структура вартості реалізованої продукції, оскіль­ки ці фактори впливають на прибуток одночасно.

Розглянемо методику обґрунтування рішення щодо збільшен­ня прибутку на задану величину шляхом:

· збільшення обсягу реалізації продукції;

· зниження постійних або змінних витрат без зміни обсягів реалізації.

Прирічт фізичного обсягу продажу визначається за формулою:

ДРП = ДП÷ (100 - %ЗФМ) ∙ 100 (5.13)

На вибір реальних способів збільшення прибутку суттєво впливає структура реалізованої продукції, тобто співвідношення між змінними, постійними витратами та прибутком. Однак, якщо продукція має високу рентабельність продажу, обсяг прибутку можна нарощувати лише шляхом підвищення цін або збільшення фізичних обсягів продажу.

Операційний аналіз дає змогу обґрунтувати можливі сценарії поведінки підприємства в умовах негативних змін кон'юнктури ринку. Якщо підприємство потрапило в ситуацію, яка вимагає скорочення обсягів реалізації до необхідного мінімуму, то важли­во визначити, за рахунок чого буде зменшуватись реалізація. Ви­бір залежить від конкретних причин, які диктують необхідність знизити обсяги продажу:

1. Скоротився попит на продукцію. В цьому разі можна знизити ціни, щоб стимулювати його, не змінюючи фізичних обсягів ви­робництва.

2. Скоротилось коло споживачів продукції. Необхідно зменшити фізичні обсяги виробництва.

3. Скоротились виробничі потужності підприємства, хоча продукція користується попитом у споживачів. Це призведе до зменшення фізичних обсягів виробництва і продажу.

Таким чином, скорочення обсягу продажу можливе або за ра­хунок зниження цін, або за рахунок зниження фізичних обсягів виробництва і продажу.

У разі скорочення виручки від реалі­зації продукції за рахунок зниження цін обсяги змінних і постій­них витрат не змінюються. У другому варіанті при скороченні фізичних обсягів виробництва і продажу продукції пропорційно скоротилися змінні витрати. Постійні витрати залишаються без змін, якщо не приймаються спеціальні заходи щодо їх скорочен­ня. Для розрахунку обсягу змінних витрат робиться припущення про те, що вони знижуються у тих самих пропорціях, що й обсяги виробництва.

Якщо критичним є обсяг продажу, то за рахунок скорочення фізичних обсягів виробництва у тій само пропорції підприємство отримує невеликий прибуток.

Співставлення двох шляхів скорочення обсягів продажу до без­збиткового рівня показує, що доцільніше скорочувати фізичні обсяги виробництва за незмінних цін на продукцію.

Таким чином, для збільшення прибутку доцільніше на­рощувати обсяги продажу за рахунок підвищення цін. А при зменшенні обсягів продажу до рівня порогу рента­бельності краще це робити за рахунок скорочення фізич­них обсягів виробництва, не змінюючи ціни на продук­цію.

Важливою сферою застосування операційного аналізу є оціню­вання впливу на операційний прибуток зміни одного з елементів операційного важеля (ціни, змінних або постійних витрат) через розрахунки обсягу продажу. При цьому робиться припущення, що сума прибутку залишається незмінною, а змінюється обсяг реалізованої продукції, який повинен забезпечити цей незмінний прибуток. Для розрахунків використовуються ряд формул.

У результаті операційного аналізу за цією методикою можна розрахувати, на скільки підприємство повинно збільшити обсяги реалізації при зниженні ціни або підвищенні витрат на задану величину, щоб компенсувати втрату прибутку, або на скільки підприємство може знизити обсяги реалізації без втрат прибутку за підвищення цін чи зниження витрат на задану величину.

Ця методика аналізу дає змогу розподілити елементи рента­бельності (ціни, витрати, обсяги продажу) за ступенем їх впливу на прибуток. Таким чином, операційний аналіз прибутку надає фінансовому менеджеру інструментарій для обґрунтування так­тики і стратегії управління прибутком.