Фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства
| Група факторів | Фактори ризику |
| Виробничо-комерційні фактори | • Низька ефективність використання основних виробничих засобів. • Невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції. • Високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції. • Висока частка постійних витрат. • Надмірний обсяг страхових і сезонних запасів. • Неефективна цінова політика. • Неефективні виробничий менеджмент і маркетинг в цілому |
| Інвестиційні фактори | • Збільшення строків будівництва інвестиційних об'єктів. • Суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів. • Невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів. • Тривалий строк окупності початкових інвестицій. • Невдало сформований фондовий портфель. • Неефективний інвестиційний менеджмент в цілому |
| Фінансові фактори | • Неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів. • Висока середньозважена ціна капіталу. • Недостатність довгострокових джерел фінансування активів. • Низька оборотність оборотних активів. • Недостатня ліквідність активів. • Завищений обсяг дебіторської заборгованості. • Агресивна дивідендна політика. • Неефективний фінансовий менеджмент в цілому |
Встановлення потенційних зон фінансових ризиківполягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризику:
· безризикова зона:ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку,
· зона допустимого ризику:ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку,
· зона критичного ризику:ризик високий, можливі фінансові втрати вобсязі розрахункової суми валового доходу;
· зона катастрофічного ризику:ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.
На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів.
Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.
Дисперсія— це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх.
Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погляду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.
Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.
Коефіцієнт варіації (V)— це відносна величина і розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього фінансового результату (математичного очікування). Оскільки коефіцієнт варіації є відносного величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих параметрів, виражених різними одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %.
Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.