І. Мовленнєва змістова лінія

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1. Аудіювання – слухання-розуміння усного мовлення (протягом року) Сприймання на слух текстів художнього, розмовного або науково-популярного стилів, різних жанрів (казка, оповідання, вірш) і типів (розповідь, опис, міркування). Робота над усвідомленням елементів фактичного змісту (дійові особи, місце і час дії, тема і мета) висловлювань. Запам’ятовування послідовності подій.   Відтворення змісту прослуханого «своїми словами». Вираження власної думки щодо змісту прослуханого, персонажів, фактів чи подій.     Слухання, сприймання і розуміння навчальних інструкцій і настанов із боку вчителя 2. Говоріння (протягом року) Регулювання дихання, сили голосу, темпу мовлення.   Читання напам’ять віршів та прозових текстів.   Складання діалогу за малюнком, описаною ситуацією – з опорою на допоміжні матеріали і без них.   Розширення уявлень про культуру мовлення і культуру спілкування: етичні норми мовлення, правила культури спілкування.     Переказування тексту з опорою на поданий план або опорне сполучення слів. Переказування епізоду із переглянутого фільму, розповіді, почутої в позакласний час від близьких, знайомих. Висловлення своєї думки про певні предмети, явища, події.     Повторення зразка зв’язного висловлювання, поданого вчителем, внесення деяких доповнень, змін у текст. Складання усних зв’язних висловлювань (розповідь, опис, міркування) самостійно та за поданою вчителем дидактичною опорою: даним початком, основною частиною та кінцем з орієнтацією на ситуацію мовлення, за даним або колективно складеним планом.   Використання виражальних засобів мови (епітетів, порівнянь тощо). Орієнтування мовлення на слухача (співрозмовника), врахування ситуації, теми і мети повідомлення (повідомити про щось нове, поділитися радістю, звернутися з проханням, висловити співчуття, підтримати у скруті). Оцінювання складеного діалогу або зв’язного висловлювання, відзначення в ньому достоїнств, виявлення того, що потребує доопрацювання. Удосконалення тексту   3. Читання(протягом року) Удосконалення навичок миттєвого впізнавання добре відомих частотних слів та словосполучень. Розвиток навичок плавного (вільного) читання зв’язних текстів.   Розпізнавання в тексті речень, з’ясування мети їх висловлювання за змістом та кінцевими розділовими знаками, використання під час їх озвучування відповідної інтонації. Правильне інтонування речень зі звертаннями, однорідними членами.   Виділення силою голосу (логічним наголосом) слів, найважливіших для висловлення думки. Орфоепічні норми під час читання слів, написання яких не збігається з вимовою: чітке вимовляння дзвінких приголосних у кінці слів і в кінці складів перед наступними глухими; нормативне вимовляння африкат [дж], [дз], [дз'] та проривного [ґ].     Читання текстів, різних за комунікативним призначенням: роз’яснень (інструкцій) до навчальних та ігрових завдань, листів (особистих і колективних), повідомлень (у т.ч. у дитячих газетах, журналах), телеграм, оголошень, запрошень, привітань тощо. Читання тексту з діалогом, знаходження слів автора і персонажів.   Виразне читання навчальних текстів підручника, сформульованих у ньому завдань, читання і запам’ятовування правил та користування ними в усному і писемному мовленні. Читання вголос і мовчки.   Обговорення змісту прочитаного   4. Писемне мовлення(17 годин і протягом року) Складання і записування запитань за змістом прочитаного, на задану тему та відповідей на запитання.   Робота з деформованим текстом – упорядковування частин тексту, окремих речень, добір заголовка тощо.   Написання переказів (розповідний текст) за колективно складеним планом, з опорою на допоміжні матеріали (ключові слова та сполучення слів тощо), дотримуючись тричастинної структури висловлювання. Письмове висловлювання про прочитаний твір, епізод переглянутого фільму, ситуації з життя класу або сім’ї та ін.   Використання виражальних засобів мови в писемному мовленні. Висловлення власної думки у письмовій формі. Складання записки, яка містить пояснення певного факту; привітання, запрошення; написання листа другові. Обговорення письмових робіт у парах, невеликих групах.   Удосконалення змісту і форми написаного тексту (відповідність темі; наявність у тексті складових частин; логічність і послідовність викладу думок; усунення одноманітних конструкцій речень, невиправданих лексичних повторів) Учень (учениця): слухає і розуміє після одного прослуховування усне висловлювання (художній чи науково-популярний текст) – час звучання якого триває 2-3 хвилини (220-300 слів); фіксує початок і кінець висловлювання (тексту); розрізнює типи висловлювань – розповідь, опис, міркування; запам’ятовує персонажів; передає зміст почутого «своїми словами» з відтворенням послідовності подій; визначає тему і мету почутого (тексту); виявляє своє ставлення до дійових осіб, їхніх учинків; розуміє й адекватно виконує навчальні дії відповідно до прослуханої інструкції, настанови вчителя   Учень (учениця): свідомо регулює дихання,силу голосу татемп мовлення у процесі навчального говоріння; виразно читає напам’ять вірші, прозові уривки, вивчені протягом навчального року; бере участь у складанні діалогуобсягом 4–5 реплік для двох учасників, без урахування етикетних формул початку і кінця розмови, (одним із учасників діалогу може бути вчитель); дотримуєтьсяетичних норм мовлення,культури спілкування: вживає правильні форми звертань (за зразком), слів, що виражають прохання, пропозицію, побажання, вибачення у процесі спілкування; усно переказуєтекст (докладно і вибірково) – обсяг початкового матеріалу 50–70 слів; висловлюєвласну думку про предмети, явища, події (почуті, прочитані, сприйняті у фільмі тощо); повторюєзразок короткого висловлювання (3–4 речення), поданого вчителем; вноситьсвої доповнення, міркування; будує усне зв’язне висловлювання (усний твір типу розповіді, опису або міркування – орієнтовний час звучання 1–2 хвилини) за малюнком, ситуацією та з опорою на допоміжні матеріали (частиною тексту, планом, опорними словами, словосполученнями); використовує виражальні засоби мови; висловлюєсвоє ставлення до предмета, явища, ситуації; дає загальну оцінку діалогу, в якому взяв участь, та сприйнятому на слух; зазначаємоменти, які потребують удосконалення; бере участьу колективному вдосконаленні тексту Учень (учениця): миттєво впізнає добре відомі частотні слова з 3–5 букв та сполучення з 2–3 коротких слів; поступово переходитьдо плавного (вільного)читання зв’язних текстів; розпізнаємету висловлювання в реченнях за розділовими знаками та їх загальним змістом і правильно інтонує їх у процесі читання; добирає правильну інтонаціюдля речень зі звертаннями та однорідними членами; доречно використовуєлогічний наголос у процесі читання окремих речень та знайомого тексту; дотримується орфоепічних норм під час читання слів, вимова яких не збігається з написанням (слова з ненаголошеними [е], [и], дзвінкими приголосними в кінці слова і складу перед глухими, слів з африкатами [дж], [дз], [дз´], проривним [ґ]); усвідомлено читаєтексти-інструкції, листи, повідомлення, оголошення, запрошення тощо; бере участьу читанні діалогічних текстів; орієнтуєтьсяу графічному оформленні слів персонажів та автора; виразно читаєнавчальні тексти різних типів і жанрів; розуміє і запам’ятовуєправила, інструктивні завдання до навчальних вправ і виконує їх; читає вголос у темпі: на кінець першого семестру – 65-70 слів за хвилину; на кінець ІІ семестру – 75-80 слів за хвилину; відповідаєна запитання за змістом прочитаного, бере участь в обговоренні змісту Учень (учениця): будує і записує2-3 запитання за змістом прочитаного тексту, на задану тему; формулюєписьмові відповіді на запитання, поставлені однокласниками, вчителем; самостійно впорядковуєдеформований текст: переставляє частини за логікою загального змісту, вилучає зайві речення, що не відповідають темі, добирає заголовок, додає власну кінцівку тощо; письмово переказуєтекст розповідногозмісту (початковий обсяг 50-70 слів), відтворюючи використані автором виражальні засоби мови; складає письмове висловлювання (близько 60 слів) на основі вражень від прочитаного твору, переглянутого фільму, ситуації з життя класу, сім’ї та ін.; використовує виражальні засоби мови; висловлює своє ставлення до того, про що пише; складаєзаписки, привітання, запрошення, листа другові; помічає в роботі товариша позитивні сторони та дає поради щодо вдосконалення роботи, орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем; знаходить і виправляєу власному тексті помилки (орфографічні, граматичні і стилістичні), орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем

ІІ. Мовна змістова лінія

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1. Мова і мовлення(3 години і протягом року) Розширення відомостей про мову як засіб людського спілкування. Державна і рідна мова.   Культура усного і писемного мовлення. Слова ввічливості, їх уживання в різних ситуаціях   2. Текст(9 годин і протягом року) Розширення уявлень про текст та його будову. Уявлення про змістовий зв’язок між частинами тексту.   Спостереження за найголовнішими ознаками художніх, науково-популярних та ділових текстів.   Тема і мета висловлювання у текстах різних типів – розповідях, описах, міркуваннях. Заголовок тексту.     План тексту. Поділ тексту на логічно завершені частини за планом і без нього. Складання плану прочитаного тексту. Абзац. Роль абзаців у тексті. Необхідність дотримання абзаців при оформленні творчих завдань, переказів.     Засоби змістового зв’язку між реченнями в тексті (слова він, вона, воно, цей, ця, це, той, та, те; лексичні повтори, близькі за значенням слова), вироблення уміння використовувати їх у власних висловлюваннях. Складання текстів-описів, художніх та науково-популярних (без уживання термінів), за поданими зразками, з урахуванням ситуації мовлення. Побудова тексту-міркування. Складання текстів-інструкцій 3. Речення(7 годин і протягом року) Закріплення й узагальнення вивченого про речення в 1-2 класах. Речення, різні за метою висловлювання та інтонацією (розповідні, питальні, спонукальні; окличні та неокличні). Інтонування речень під час голосного читання, зв’язних висловлювань та усного діалогу. Використання різних видів речень у висловлюваннях, створених на основі навчальних ситуацій. Розділові знаки в кінці речень.     Звертання, розділові знаки при них. Виділення звертань в усному мовленні паузами, а на письмі – розділовими знаками (практично). Використання у ролі звертань форм кличного відмінка: друже, Ольго, Василю, Наталко, Наталю, Маріє Петрівно. Головні члени речення (підмет і присудок). Зв’язок слів у реченні. Поняття про словосполучення. Головне і залежне слово у словосполученні.   Встановлення смислових і граматичних зв’язків між словами в реченнях.     Побудова речень за схемами. Поширення речень за питаннями і схемами. 4. Слово. Значення слова(7 годин і протягом року) Значення слів, пряме і переносне значення, випадки багатозначності, найуживаніші омоніми (без терміна).     Синоніми та антоніми, добір синонімів з метою увиразнення висловленої думки та уникнення невиправданих повторів того самого слова. Роль синонімів у тексті. Ознайомлення з деякими найпоширенішими фразеологізмами.   Розвиток умінь помічати в тексті незнайомі слова, з’ясовувати їх значення.     Добір слів для якнайточнішого вираження думки під час усного та писемного мовлення. Культура мовленого слова: розрізнення літературної лексичної норми та ненормативної лексики (діалектизмів, суржику, русизмів тощо) на прикладах спостережень за мовленням учнів 5. Будова слова(30 годин і протягом року) Поняття про закінчення й основу слова. Роль закінчення як частини слова, за допомогою якої змінюється форма слова (на прикладах із різних частин мови). Закінчення як засіб зв’язку слів у реченні. Визначення закінчення способом змінювання слів за питаннями. Частини основи: корінь, префікс, суфікс.   Корінь. Спільнокореневі слова і форми слова. Аналіз будови слова.     Чергування голосних [о], [е] з [і ] та приголосних [г], [к], [х] → [ж], [ч], [ш] → [з´], [ц´], [с´] у коренях слів. Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, які перевіряються наголосом. Поняття «орфограма».     Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. Робота з орфографічним словником. Поглиблення знань про дзвінкі та глухі приголосні (парні й непарні). Вимова і правопис слів із дзвінкими приголосними в кінці та середині слів перед глухими. Правило перевірки правопису слів типу просьба, боротьба, кігті, нігті.   Префікс. Словотворча роль префіксів. Творення слів з найуживанішими префіксами, складання з ними словосполучень і речень. З’ясування значення слів з різними префіксами.   Префікси, співзвучні з прийменниками (спостереження за звучанням і написанням).     Правопис префіксів роз-, без-. Спостереження за збігом однакових приголосних звуків на межі префікса і кореня (беззубий, беззвучний, беззмістовний, роззолочений, роззуватись, роззиратись). Практичне ознайомлення з написанням префіксів з- (с-). Спостереження за значенням слів з різними префіксами (у словосполученнях, реченнях, тексті). Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї. Перенос слів із префіксами.     Суфікс. Спостереження за роллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів, які належать до тієї самої частини мови. Творення слів з найуживанішими суфіксами, введення їх у речення, текст. Спостереження за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (сонний, денний, осінній). Поділ таких слів для переносу. Спостереження за значенням слів із суфіксами (у реченнях, тексті).   6. Частини мови. Загальне поняття(2 години) Спостереження за словами, що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрúй? котрá? котрé? котрí? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, до, але тощо). Розпізнавання таких слів.     Логічні вправи на розрізнення слів за родовими і видовими ознаками та за смисловими групами у межах кожної частини мови.     Спостереження і добір спільнокореневих слів, які належать до різних частин мови, розрізнення їх за питаннями, значенням, роллю в реченні та за граматичним і смисловим зв’язком з іншими словами (в межах словосполучень і речень)   Іменник (12 годин) Загальне поняття (питання, значення, роль та зв’язок з іншими словами в реченні за допомогою закінчень та прийменників).     Іменники, що означають назви істот (хто?), та іменники, які означають назви неістот (що?). Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках.     Формування поняття предметності на прикладах іменників, які означають опредмечені якості, дії.   Вживання іменників у прямому і переносному значеннях.   Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Віднесення слова до одного з родів. Змінювання іменників за числами (однина і множина). Практичне ознайомлення з відмінками іменника (назви відмінків, відмінкові питання). Спостереження за змінюванням іменників за відмінками. Спостереження за влучним уживанням іменників-синонімів, іменників-антонімів у тексті, розмірковування про їх роль. Вибір з даних слів тих, що найбільше відповідають меті й типу висловлювання. Вправи на заміну в тексті недоречних лексичних повторів   Прикметник(12 годин) Загальне поняття (питання, значення, роль у реченні).     Встановлення зв’язку прикметників з іменниками за допомогою питань від іменника до прикметника.   Вживання прикметників у прямому і переносному значеннях.   Прикметники-синоніми, прикметники-антоніми. Використання їх у зв’язних висловлюваннях.     Спостереження за влучним уживанням прикметників у тексті, зокрема в описах, розмірковування над тим, з якою метою вони дібрані автором. Спостереження за вживанням прикметників у загадках. Вибір з-поміж поданих прикметників тих, що найточніше характеризують персонажів, події, явища. Змінювання прикметників за родами у сполученні з іменниками. Родові закінчення прикметників: -ий, -ій, -а, -я, -е, -є. Розпізнавання форм прикметників за родовими закінченнями та іменниками, від яких залежать прикметники. Змінювання прикметників за числами у сполученні з іменниками.     Дієслово (16 годин) Загальне поняття (питання, роль у реченні). Зв’язок дієслова з іменником у реченні.   Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми. Вживання дієслів у переносному значенні. Спостереження за влучним добором дієслів автором тексту для змалювання подій, явищ. Вибір із даних дієслів тих, що найвиразніше передають думку, відповідають меті й типу висловлювання. Удосконалення висловлювань шляхом добору дієслівних синонімів. Час дієслова.     Змінювання дієслів за часами. Розпізнавання часових форм дієслів у тексті. Використання їх у власних висловлюваннях.   Правило написання не з дієсловами. Використання дієслів з не в монологічному та діалогічному мовленні 7. Повторення вивченого за рік(6 годин) Виконання навчальних і контрольних завдань 8. Фонетика і графіка. Правопис(протягом навчального року) Українська абетка (алфавіт). Букви на позначення голосних і приголосних звуків. Способи позначення м’якості приголосних на письмі.     Робота з орфографічним та іншими навчальними словниками.   Правопис слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені слова, що перевіряються наголосом.     Правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом.     Правопис слів із дзвінкими приголосними в кінці слова та в кінці складу перед глухими.   Правопис слів із дзвінкими і глухими приголосними, що піддаються уподібненню за дзвінкістю-глухістю.   Правопис префіксів роз-, без-, з- (с-). Вживання апострофа після префіксів на приголосний перед буквами я, ю, є, ї. Правила переносу слів з префіксами та з апострофом після префіксів. Подвоєння приголосних на межі префікса і кореня, кореня і суфікса. Правило переносу слів із подвоєними буквами. Велика буква у власних іменниках.   Правило написання нез дієсловами. Розділові знаки в кінці речень.   Звертання. Розділові знаки при них.     Списування навчальних друкованих і рукописних текстів з дотриманням правил оформлення письмових робіт.     Письмо під диктування: навчальні диктанти, матеріалом для яких є слова, речення, тексти. Контрольний диктант. Слова, значення, вимову і написання яких учні мають запам’ятати: абрикóс, адрéса, áйстра, автомобі́ль, агронóм, аквáріум, апельси́н, апети́т, асфáльт, банкі́р, бензи́н, бетóн, бібліотéка, велосипéд, верблю́д, вóгнище, вокзáл, горизóнт, гримі́ти, грім, депутáт, децимéтр, дирéктор, елéктрика, кипі́ти, кишéня, колекти́в, комбáйн, комбáйнер і комбайнéр, комп’ ю́тер, коридóр, космонáвт, крини́ця, кукурýдза, метáл, минýлий, очерéт, пирі́г, президéнт, пшени́ця, рáдіо, сантимéтр, секýнда, спаси́бі, тривóга, фéрмер, хвили́на, черéмха, черéшня (49 слів) 9. Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт(протягом року) Технічні навички. Графічні навички.   Поступовий перехід до письма в графічній сітці зошита в одну лінію. Підготовчі графічні вправи. Виконання окремих елементів та розчерків висотою в 1/3 рядка, у піврядка та в півтора рядка. Закріплення письма великих і малих букв та пунктуаційних знаків. Письмо букв за групами: у порядку ускладнення їх форми (і, и, ш, щ...І, Ї, И, Ш...), за початком написання букв ( с, о, а, д...С, О, Є, Е...) Удосконалення письма букв.     Розвиток швидкості письма.     Оформлення письмових робіт.   Письмо на дошці Учень (учениця): пояснює значення мови в житті людей; розрізнює поняття державна (українська) і рідна мова; знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується   Учень (учениця): визначаєв тексті його основні складові – зачин, основну частину, кінцівку; відновлюєдеформований текст із переміщеними частинами; впізнаєза характерними ознаками художні, наукові (правила, визначення), науково-популярні та ділові тексти; визначає тему (про що цей текст) та мету (чого він вчить, для чого створений) у текстах різних типів; добираєзаголовок відповідно до теми тексту; бере участьу колективному (підкерівництвом учителя) складанні плану прочитаного тексту; впізнає і визначаєкількість абзаців у тексті; дотримується абзаців при списуванні тексту, в оформленні творчих робіт, переказів; пояснюєзв’язок між абзацами та планом тексту; зв’язує два сусідні речення в тексті за допомогою слів він, вона, воно, вони, цей, ця, ці, потім, тоді та ін.використовуєсиноніми для зв’язку речень у тексті; складає ізаписуєхудожні і науково-популярні описи за поданим зразком; будує текст-міркування за зразком та поданим зачином (про вчинки людей, події з життя сім’ї, стосунки між однолітками тощо); складаєтексти-інструкції щодо виготовлення окремих предметів, проведення рухливих рольових ігор, догляду за домашніми тваринами, кімнатними рослинами тощо Учень (учениця): розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення на слух та на письмі за розділовим знаком у кінці; правильно інтонуєречення, різні за метою висловлювання та вираженням експресії (почуттів); складає усно і записуєречення, різні за метою висловлювання та вираженням почуттів; правильно вживаєрозділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень; виділяєзвертанняв усній формі інтонацією, ана письмі розділовими знаками – комами, знаком оклику;використовуєформи кличного відмінка (до вчителя, товаришів по класу, працівників школи, членів родини); визначаєв реченні головні члени (підмет і присудок – його основу); виділяє словосполучення у групі підмета і групі присудка; визначає другорядні члени речення (без поділу їх на види); встановлює з допомогою і під керівництвом учителя смислові і граматичні зв’язки між словами у простому неускладненому реченні з підметом-іменником і присудком-дієсловом за допомогою питань від головного слова до залежного (практично, без термінів): росте (на чому? де?) на грядці; поспішає (до чого? куди?) до класу; складає і поширює прості речення за поданими схемами;   Учень (учениця): виявляєв тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми (омофони – коса (дівчини і знаряддя праці); омоформи – моя мати – мати книжку; омóграфи (книжкú і кнúжки) –практично, у процесі навчальної роботи, без уживання термінів; добираєсиноніми й антоніми до загальновживаних слів; використовуєїх в усному і писемному мовленні (навчальних творчих роботах); пояснює і вживаєу власному мовленні опрацьовані за підручниками фразеологізми, зокрема, прислів’я; пояснюєзначення слів, опрацьованих у попередній навчальній діяльності; користуєтьсяприйомами тлумачення слів (добір синонімів, опора на морфемну будову тощо) та тлумачним словником; добираєслова для точного вираження думки в усному і писемному мовленні; виявляє у навчальних текстах, у мовленні товаришів по класу, у власному мовленні хибні, примітивні слова; замінюєїх літературними, нормативними   Учень (учениця): змінюєслова за питаннями; виділяє змінну частину, визначаєоснову; знаходить, визначаєзакінчення у слові, поданому в кількох формах; пояснюєроль закінчення у зв’язках слів у реченні; знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; визначає префікс, суфікс у ряді слів з тим самим префіксом, суфіксом; розрізнюєпід керівництвом учителя спільнокореневі слова і форми того самого слова; аналізуєв навчальній роботі під керівництвом учителяслова за будовою; правильно вимовляєслова з ненаголошеними голосними звуками [е], [и]; знає, що таке «орфограма»; знаходить слова з орфограмами, перевіряє їх; користуєтьсяорфографічним словником для перевірки написання слів з ненаголошеними [е], [и], що не перевіряються наголосом; знає правиловимовляння дзвінких приголосних звуків у кінці слова і складу перед глухим і дотримуєтьсяйого в мовленні; користуєтьсяправилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції (про[зь]ба, моло[дь]ба, кі[х]ті, ні[х]ті). утворюєнові слова від заданої основи за допомогою префіксів; пояснює значення префіксів у словах з опорою на введення їх у словосполучення, речення; розрізнює в процесі навчальноїроботиспівзвучні префікси і прийменники (типу без сорому – безсоромний, на письмі – написаний) на слух і на письмі. знає і дотримуєтьсяв навчальній роботіправила вимовляння і правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; дотримуєтьсяправил правопису слів з апострофом після префіксів, переносу слів із префіксами у процесі виконання навчальних вправ; утворюєнові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів (ручка, рученька, ручище; чорний, чорнявий, чорненький, чорнющий); пояснюєв навчальній роботі значення, якого надають словам найуживаніші суфікси, зокрема суфікси зменшення, здрібнілості, пестливості. Учень (учениця): ділить на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (серед них числівників, прислівників без уживання терміна), які розрізнюються за родом, числом (іменники, прикметники), стоять у формі того чи іншого часу (дієслова); будує сполучення зі слів, що є різними частинами мови, використовуючи службові слова: пішли до лісу; хлопчики і дівчатка; розрізнює слова за родовими і видовими ознаками: птахи: лелеки, зозулі, синиці, горобці; дерева: дуб, клен, яблуня, вишня; кольори: червоний, фіолетовий, зелений тощо; добираєгрупи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення (дуб, дубовий, задубіти; сміх, смішний, усміхатися) Учень (учениця): має уявленняпро іменник як частину мови; впізнаєв тексті і самостійно добирає іменники;ставить питаннядо іменників, що належать до різних родів; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізнюєіменники-назви істот і неістот, правильно ставитьдо них питання; розрізнюєвласні і загальні іменники, добирає відповідні приклади; вживаєв письмових текстах власні іменники з великою буквою; відноситьдо іменників за поставленим питанням що? опредмечені якості, дії (зелень, добро, плавання, напис). розрізнює і пояснює в процесі навчальної роботи іменники в прямому і переносному значеннях; визначаєрід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінюєіменники за числами; визначаєчисло іменників; знаєназви відмінків і відмінкові питання; змінює іменники різних родів за відмінками з орієнтуванням на зразок, навчальну таблицю; добираєнайуживаніші (1-3) синоніми та антонім до кожного із заданих іменників; вживаєсиноніми й антоніми в усних і письмових висловлюваннях; бере участьв удосконаленні навчальних і власних текстів за допомогою синонімів   Учень (учениця): має уявленняпро прикметник як частину мови; впізнаєприкметники в реченні і тексті; пояснюєроль прикметників у мові і мовленні; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань (нове пальто – пальто (яке?) нове; у новому пальті – у пальті (якому?) новому); пояснюєпряме і переносне значення прикметників у процесі виконання навчальних вправ; добирає до поданих прикметників 1-3 синоніми та антонім; використовуєїх в усному і писемному мовленні, зокрема в описах; бере участьу колективних навчальних вправах з удосконалення речень, текстів шляхом додавання (добору) прикметників до іменників; складаєпрості загадки про предмети за допомогою прикметників, що характеризують предмети-відгадки; змінюєприкметники за родами; визначаєрід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінюєприкметники за числами у сполученні з іменниками; вводитьїх у речення.   Учень (учениця): має уявленняпро дієслово як частину мови; впізнаєдієслова в реченні, тексті, ставитьдо них питання; пояснює їх значення у мові і мовленні; зв’язуєз іменниками; добираєдо поданого дієслова 1-3 синоніми, антонім; пояснюєв навчальній роботі дієслова, вжиті у переносному значенні; бере участь у колективних навчальних вправах з удосконалення текстів шляхом добору дієслів-синонімів; розрізнюєчасові форми дієслова; ставить питаннядо дієслів різних часових форм; змінюєдієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розпізнаєчасові форми дієслів у тексті; вживає дієслова з не в усному і писемному мовленні, в різних ситуаціях спілкування (в суперечках, дискусіях, застереженнях, виправдовуваннях, порадах, повчаннях)   Учень (учениця): використовує здобуті протягом навчального року мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань. Учень (учениця): відтворює усно український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називаєвсі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру; користуєтьсяорфографічним та іншими навчальними словниками (тлумачним, синонімів та ін.); застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; користуєтьсяорфографічним словником для перевірки написання слів з ненаголошеними [е], [и], що не перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови; застосовуєправило перевірки букв на позначення дзвінких і глухих звуків, що піддаються уподібненню (молотьба, просьба, легко, нігті); дотримуєтьсяправил правопису префіксів роз-, без-, з- (с-), вживання апострофа після префіксів на приголосний звук, переносу слів з префіксами, з апострофом після префіксів; правильно записуєслова зі збігом однакових приголосних звуків на межі морфем (беззахисний, осінній) та переносить їх з рядка в рядок; записуєвласні іменники з великої букви; пишеокремо не з дієсловами; дотримуєтьсяправил вживання розділових знаків в кінці речень, різних за метою висловлювання та інтонацією; виділяєна письмі звертання розділовими знаками: комою, знаком оклику; списує текст із підручника, робочого зошита обсягом 50-70 слів із дотриманням правил правопису і каліграфії; звіряєзаписане із зразком; виправляєдопущені помилки; записуєпід диктуваннятекст (50-70 слів), складений зі слів, що пишуться за фонетичним принципом, за правилами, вивченими в 1-3 класах і визначеними програмою для самостійного застосування, а також слів, визначених програмою для запам’ятовування   Учень (учениця): самостійно контролює виконання гігієнічних та технічних правил письма; виконує підготовчі вправи-розчерки, зберігаючи однакову висоту, ширину, однаковий нахил елементів букв; дотримується належної висоти, ширини, нахилу великих і малих букв та пунктуаційних знаків (.?!) у зошиті в одну лінійку; безвідривно поєднує складові елементи букв н, р, ф; виконує розчерки у зростаючому темпі; безвідривно поєднує до 4 графем ( рин, лин, дре; мили, ориз, трив тощо)у словах вправ підручника; самостійно контролює рухові дії у процесі такого письма; прискорює письмо в міру своїх можливостей, не змінюючи при цьому форми букв та їх поєднань; правильно, охайно оформлює письмову роботу в зошиті в одну лінію: записуєслова у стовпчик; підкреслює умовними лініями слова – різні частини мови; умовно позначає морфеми;будує графічні схеми синтаксичної структури речення; дотримується правил письма на дошці: учень, який пише правою рукою, у процесі письма стоїть зліва від написаного, учень, який пише лівою рукою, у процесі письма стоїть справа від написаного; тримає крейду трьома пальцями; зберігає пропорційність букв за всіма параметрами