Проксимальний сухожилок; 2. черевце; 3. дистальний сухожилок

Загальна будова м’язiв

Скелетнi м’язи - це посмуговані м’язи, скорочення яких залежить вiд волi людини, тобто це довiльнi м’язи. У тiлi людини є близько 400 посмугованих м’язiв.

М’яз (musculus) – це орган, побудований з пучкiв посмугованих м’язових волокон, зв’язаних мiж собою пухкою сполучною тканиною, в якiй проходять кровоноснi судини i нерви. М’язова система становить близько 40% маси тіла людини.

Одиницею будови скелетної м’язової тканини є м’язове волокно. Кожний м’яз складається з пучкiв м’язових волокон, укритих сполучнотканинною оболонкою – ендомiзiєм (endomysium). Рiзнi за величиною пучки покритi внутрiшнiм перимiзiєм (perimysium), а весь м’яз зовні вкриває епiмiзiй (epimysium). Епімiзiй продовжується на зовнiшню поверхню сухожилка, ця його частина має назву перитендинiю (peritendineum; мал. 81).

М’яз з’єднується з кiсткою за допомогою сухожилка, який має тiсний зв’язок з ендомiзiєм та сарколемою м’яза; сухожилок - це щільна волокниста сполучна тканина. Пучки цiєї сполучної тканини розмiщуються паралельно i об’єднуються прошарками пухкої клiтковини, в якiй проходять кровоноснi судини. Сухожилки є цилiндричної форми, деякi м’язи (зокрема, м’язи живота) мають сухожилки у формi тонких широких пластинок, їх називають апоневрозами (aponeurosis). Є м’язи, з так званими сухожилковими переділками (intersectio tendineа) їх може бути декiлька на протязi м’яза. Такi переділки характернi для прямого м’яза живота.

М’язи добре кровопостачаються кровоносними судинами - артерiями, що супроводжуються двома венами. Внутрiшньом’язовi артерiї розмiщуються в ендомiзiумi, утворюють артерiальнi сiтки, петлi яких видовженi по ходу м’язових волокон. М’язи мають руховi та чутливi нерви. Руховi нерви закiнчуються в скоротливiй речовинi м’язового волокна на рухових бляшках, чутливi нерви іннервують як м’язовi елементи, так i сухожилки.

 

Мал. 81. Будова м’яза:

Epimysium;

Peritendineum;

Perimysium;

Endomysium;

Tendo.

 

Кожний м’яз має стовщену середню частину – черевце (venter) та сухожилок (tendo), який у більшості м’язів є на обох кінцях. М’яз починається головкою (caput) це точка фiксації (punctum fixum), що з’єднується з кісткою за допомогою проксимального сухожилка або м’язової тканини та розміщується ближче до серединної вісi тiла людини. Дистальний сухожилок прикріплюється до іншої кістки (мал. 82), а точка прикріплення м’яза (insertio) розташовується дистально (рухома точка, punctum mobile), дальше от серединної вісі тiла людини. Коли м’яз скорочується, один кінець його залишається нерухомим. Точка фіксації та рухома точка за певних умов міняються місцями.

М’язи мають різноманітну форму (мал. 83, 84), поділяються на довгі, короткі та широкі. Довгі м’язи переважно розташовані на кiнцiвках, широкі - на спині, грудях та животі. Короткими м’язами є глибокі м’язи спини. М’язи можуть мати коловий напрямок волокон, наприклад, коловий м’яз ока, коловий м’яз рота. Ці м’язи виконують функцію стискачів.

М’язи поділяються на прості та складні. Прості м’язи мають головку, черевце і один сухожилок. До складних м’язів належать:

а) м’язи, що мають дві, три, чотири головки, наприклад: двоголовий м’яз плеча, стегна (m. biceps), триголовий м’яз плеча, литки (m. triceps), чотириголовий м’яз стегна (m. quadriceps) та iн.;

б) м’язи, у яких є кілька сухожилків, наприклад: поверхневий та глибокий м’язи передпліччя – згиначі пальців (m. flexor digitorum superfіcialis et profundus), довгі м’язи гомілки – згинач пальців та розгинач пальців (m. flexor digitorum longus et m. extensor digitorum longus);

 

 

Мал. 82. Загальна зовнішня будова м’яза:

проксимальний сухожилок; 2. черевце; 3. дистальний сухожилок.

 

 

Мал. 83. Форми скелетних м’язів: