Ролі ведучого тренінгових груп та стилі керівництва
| Стиль лідера(керівника) -типова для | Роль-позиція,яку займає | |
| лідера система прийомів впливу на | ||
| особистість у структурі групи | ||
| підлеглих (учасників) | ||
Прийнято розрізняти такі стилі управління тренінговою групою: авторитарний (директивний), демократичний та ліберальний (анархічний). При цьому слід розуміти, що не існує якогось одного найкращого стилю ведення групи. Тренер комбінує їх у ході тренінгу, застосовуючи до кожної ситуації найбільш доречний стиль. Деякі фахівці інколи категорично заперечують доцільність використання авторитарного стилю, проте існують такі ситуації, у яких цей стиль керівництва є найефективнішим:
• коли перед групою поставлено жорстко структуроване завдання;
• коли члени групи відчувають сильний стрес;
• коли надзвичайно стрімко розвивається динаміка групи і її подальший розвиток слід терміново призупинити.
На початку тренінгу учасниками позитивно сприймаються елементи директивного стилю в роботі ведучого. Їм подобається, що тренер надає
«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»
чіткі вказівки, а їхня діяльність структурується та спрямовується. Проте в подальшому ведучий повинен змінити директивний стиль на демократичний і передати функції управління самим учасникам групи.
Демократичний стиль є найбільш доцільним у основній частині тренінгу, коли досягнуто згуртованості групи і вона вступила в стадію зрілості.
Відповідно до завдань тренінгу та ситуації, що склалася, ведучий бере на себе певні функції, які відображаються в його ролях. Перелік цих ролей змінюється із зміною завдань тренінгу, проте є основні, які зустрічаються в будь-якому тренінгу. Це активний керівник, коментатор, посередник, експерт, член групи, еталонний член групи, фасилітатор, провідник змін. Ці ролі подібні до тих, які спонтанно можуть брати на себе учасники групи, але тренер бере на себе ту чи іншу роль свідомо і використовує її для впливу на ситуацію заради конструктивного розвитку групового процесу. Як правило, ведучому не доводиться виконувати одночасно всі ролі, реальні ситуації зазвичай вимагають однієї-двох. Разом з тим можуть виникати особливо складні ситуації, які потребують одночасного виконання кількох різних ролей з боку ведучого, а це перевершує його можливості. Тоді можна залучити до проведення тренінгу інших людей, які виконуватимуть певні ролі на допомогу тренеру. Найчастіше в цих випадках застосовується метод роботи в парі.
Загалом підвищенню тренерської ефективності та розвитку навичок міжособистісного спілкування сприяє дотримання наведених нижче рекомендацій.
70 71
Тренінгова програма
РЕКОМЕНДАЦІЇ ТРЕНЕРУ
Будьте самим собою – спроби наслідувати когось іншого виглядатимуть нещирими або штучними. Застосовуйте добрі методи викладання, запозичені в інших, але застосовуйте їх у своєму власному стилі.
Створіть атмосферу взаємоповаги. Підтверджуйте цінність знань і досвіду дорослих слухачів та їхній можливий внесок у заняття.
Намагайтесь персоналізувати свої стосунки з людьми, знайомлячись з ними ближче. Звертайтесь до людей по іменах, вказаних на бейджиках. Звертайтесь до них на ім’я, вітаючись зранку, а також спілкуйтеся з ними під час перерви.
Реагуйте на невербальні сигнали своїх слухачів – чи не свідчить їхній вираз обличчя про нерозуміння або незгоду? Якщо так, вирішуйте проблему, звертаючись безпосередньо до людини, яка щось не розуміє (або до всієї групи, якщо кілька учасників потребують пояснень чи мають запитання). Можливо, люди втомилися і потребують перерви? Діагностуйте цю ситуацію. Якщо так, повідомте, що заняття буде закінчено за п’ять хвилин (якщо це відповідає регламенту) або зробіть коротку перерву; проведіть кілька вправ, аби люди могли відпочити і переключитися.
Знайдіть час для запитань, і поставтеся до них з належною повагою. Якщо ви відповідатимете різко, поглядаючи на годинник і вживаючи зауваження на зразок “Я не знаю, як це сказати простіше ”, “Як я уже казав” тощо, тим самим руйнується позитивне навчальне середовище. Якщо додаткові пояснення потрібні лише одному-двом учасникам, запропонуйте їм зустрітися пізніше.
Уникайте ненормативної лексики і жартів. Намагайтеся заздалегідь визначити потенційно делікатні моменти і, по можливості, уникайте їх.
Говоріть змістовно, гендерно нейтральною мовою.
Ніколи не сперечайтеся зі слухачами, оскільки невдоволення одного з них може поширитися й на інших. Існує декілька корисних фраз, що допомагають у потрібний момент розрядити ситуацію, наприклад, “Як показує мій досвід” (з особистим досвідом важко сперечатися), “Я так розумію, що це – ваша особиста думка”, “Я згоден, що можуть існувати винятки, наприклад…” тощо. Запропонуйте обговорити гострі моменти у приватній розмові з учасником, який намагається вам заперечити.
Будьте дипломатичним, реагуючи на поведінку, яка викликає у вас невдоволення. Наприклад, якщо один з учасників намагається нав’язати свою думку іншим, можна запросити людей висловлювати свої думки. Учасникові, який відхиляється від теми обговорення, можна сказати “Даруйте, що перериваю, але мені здається, ми відхилилися від теми. Ми ще не завершили обговорення” тощо. У деяких випадках, якщо поведінка надто деструктивна або неадекватна, необхідно поговорити з людьми особисто.
Виявляйте професіоналізм, будьте добре підготовлені, приходьте на заняття вчасно, проводьте їх організовано, використовуючи якісні матеріали.
Будьте відкритим у спілкуванні зі слухачами під час занять у складі малих груп, у особистих розмовах під час перерв, перед початком та після завершення занять. Реагуйте на зауваження та запитання.
Зберігайте почуття гумору, виявляйте терплячість, гнучкість та винахідливість.
«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»