Класифікація запобіжних заходів

Тема № 6 ВІТЧИЗНЯНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ В СІМ’Ї: ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ

1. Сутність і зміст поняття запобігання насильству в сім’ї, його співвідношення з іншими суміжними поняттями. Класифікація запобіжних заходів.

2. Вітчизняна система запобігання насильству в сім’ї.

3. Суб’єкти запобігання насильству в сім’ї. Координація та взаємодія в суб’єктів протидії насильству в сім’ї.

4. Види, форми, способи, засоби і заходи запобігання насильству в сім’ї.

5. Основні напрямки удосконалення вітчизняної системи запобігання насильству в сім’ї.

Сутність і зміст поняття запобігання насильству в сім’ї, його співвідношення з іншими суміжними поняттями. Класифікація запобіжних заходів.

У юридичнй літературі та правоохоронній практиці існують різні підходи до визначення та співвідношення термінів і понять, які розкривають зміст діяльності, спрямованої на зменшення розмірів злочинності – «протидія» «профілактика», «припинення», «запобігання», «відвернення» тощо. Термін «протидія» найбільш широко позначає стримуючий вплив на злочинність. Найбільш універсальною категорією, яка адекватно відображає форми протидії злочинності, не пов’язані з кримінальним покаранням, є запобігання злочинності, під яким розуміють сукупність різноманітних видів діяльності і заходів у державі, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

За допомогою інших названих вище термінів визначаються заходи запобігання злочинності та злочинів залежно від форм здійснення цих видів діяльності: профілактика злочинів – особливий вид соціальної практики, що забезпечує таке перетворення суспільних відносин, в результаті якого усуваються або нейтралізуються, блокуються причини та умови, що сприяють злочинній поведінці. Відвернення злочинів – це різноманітна діяльність суб’єктів запобігання на етапі виявлення умислу або на стадії готування до злочину з метою відмови від наміру або продовження злочинної діяльності. Припинення як індивідуальна форма спеціального кримінологічного запобігання злочину виражається в діях, спрямованих на зупинення вже розпочатого злочинного діяння до моменту його закінчення, або навіть після закінчення такого діяння, але до настання його суспільно небезпечних наслідків.

Класифікація запобіжних заходів

За суб’єктами запобіжні заходи, що здійснюються органами всіх гілок влади, організаціями, установами, громадськими об’єднаннями, трудовими колективами, окремими громадянами, поділяються на: а) загальні заходи – застосовуються тими суб’єктами, для яких запобіжна діяльність не є основною функцією; б) спеціальні заходи – використовуються суб’єктами, для яких запобіжна діяльність є основною функцією.

За рівнем спрямованості виділяють: 1. Загальносоціальні заходи запобігання злочинності – це сукупність соціально-економічних та культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин й усунення або нейтралізацію причин та умов злочинності. Це соціальна реакція держави і суспільства на злочинність. Загальносоціальне запобігання створює соціально-економічні та культурні підвалини для ефективного здійснення спеціально-кримінологічного запобігання злочинам. 2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинності – це сукупність заходів щодо протидії злочинності, змістом яких є різноманітна робота державних органів, громадських організацій, соціальних груп і громадян, спрямована на усунення причин та умов, що породжують і сприяють злочинності, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності складається з трьох напрямів діяльності: профілактики злочинів, відвернення злочинів, припинення злочинних проявів.

За масштабом (територією) виділяють наступні заходи запобігання злочинності: на всій території країни, в регіоні, на певній адміністративно-територіальній одиниці, на окремому об’єкті.

За змістом запобіжні заходи поділяються на:

а) економічні заходи (відродження економіки, стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу, підвищення рівня доходу населення, зниження рівня інфляції та безробіття, забезпечення пріоритету легальної економічної діяльності тощо);

б) політичні заходи (усунення внутрішньодержавних конфліктів, непорозумінь між різними гілками влади; протидія корупції в органах державної влади; демократизація політичного життя; розробка державної стратегії запобігання злочинності; розвиток міжнародної співпраці у галузі запобігання злочинності тощо);

в) соціальні заходи (захист інтересів малозабезпечених верств населення; допомога мігрантам, безробітним; підтримка діяльності органів місцевого самоврядування тощо);

г) організаційно-управлінські заходи (підвищення рівня професіоналізму серед співробітників органів, які здійснюють запобігання злочинності; усунення недоліків у діяльності правоохоронних органів; підвищення рівня розкриття злочинів тощо);

д) правові заходи (усунення недоліків у чинному законодавстві та підзаконних актах; прийняття нормативно-правових актів, які підвищують ефективність запобігання злочинності; законодавча переоцінка суспільної небезпечності окремих видів злочинів тощо);

е) культурно-виховні заходи (різнобічні зусилля по затвердженню у житті суспільства ідей добра, справедливості, законів високої моральності тощо);

ж) психологічні заходи (виховання солідарності з кримінально-правовими заборонами, виховання профілактичної активності індивіда, інформування про засоби зниження кримінальної віктимності, формування довіри до правоохоронних органів, інформування про негативні наслідки порушення кримінально-правових норм, демонстрація позитивних результатів протидії злочинності тощо);

з) технічні заходи (розробка і впровадження технічних засобів, систем і технологій у галузі протидії злочинності; розвиток систем, що забезпечують негайне реагування на вчинений злочин тощо).

Крім того, залежно від ієрархії причин та умов злочинів і правопорушень, у структурі спеціально-кримінологічного запобігання виокремлюють первинне (або загальне), вторинне (або спеціальне) та третинне (або індивідуальне) запобігання.

Первинне (загальне) запобігання злочинності – це певний комплекс заходів, спрямованих на утримання громадян від вчинення злочинів. Вважається, що первинне запобігання має справу з психологією людей, слухняних закону. Первинне запобігання більшою мірою має інформаційний характер, оскільки спрямоване на формування в особистості неприйняття та категоричної відмови від певних стандартів поведінки та негативних звичок.

Вторинне (спеціальне) запобігання злочинності– це цілеспрямована робота, яка має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. За своєю направленістю вторинне запобігання є масовим, залишаючись при цьому індивідуальним щодо конкретної дитини чи дорослого, та спрямоване на своєчасне виявлення таких осіб і надання їм підтримки і допомоги. До основних форм реалізації вторинного запобігання належать: профілактичні операції і рейди, соціальний патронат, тренінги, цикли занять, «гарячі лінії».

Третинне (індивідуальне) запобіганняполягає у цілеспрямованих заходах щодо конкретної особи (групи осіб), схильної до вчинення злочинів, які спрямовані на усунення або нейтралізацію причин та умов, що детермінують протиправну поведінку цієї особи, а також щодо осіб, які постраждали від злочину, з метою відновлення особистісного та соціального статусу людини й навчання самозахисту (віктимологічне запобігання). Воно передбачає тривалу роботу і необхідність надання цілого комплексу правових, соціальних, освітніх та медико-психологічних послуг та зосереджується, окрім правоохоронних органів, у різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, громадських приймальнях.

Запобігання насильству в сім’ї ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних факторів, що зумовлюють протиправну поведінку людей. Детермінанти, котрі породжують насильство в сім’ї, – це різноманітні процеси суспільного буття: економічні, політичні, соціальні та інші, а також процеси людської діяльності та свідомості. Тому діяльність з їх обмеження, нейтралізації та усунення дії потребує застосування запобіжних заходів у комплексі, системно.