Види, форми, способи, засоби і заходи запобігання насильству в сім’ї
Окрім об’єктів та суб’єктів вітчизняну систему запобігання насильству в сім’ї також складають види, форми та методи такої діяльності. Серед основних форм запобіжної діяльності, що вважаються досить ефективними, можна назвати наступні: а) інформування – найбільш звичний для нас напрямок запобіжної роботи у формі лекцій, бесід, розповсюдження спеціальної літератури або відео- і телефільмів, сутність якого полягає у спробі впливу на пізнавальні (когнітивні) процеси особистості з метою підвищення її здатності до прийняття конструктивних рішень; б) організація соціального середовища, в основі якої лежать уявлення про детермінуючий вплив оточуючого середовища на формування усіляких відхилень та насильницької поведінки в сім’ї: впливаючи на сімейне оточення, можна запобігти небажаній поведінці особи; в) організація здорового способу життя передбачає здорове харчування, регулярні фізичні навантаження, дотримання режиму праці і відпочинку, спілкування з природою, уникнення надмірностей; г) організація діяльності, альтернативної девіантній поведінці пов’язана з уявленнями про те, що люди мають відхилення у поведінці (наприклад, через насильство намагаються підвищити свій статус або використовують психоактивні речовини, щоб покращити настрій) доки натомість не отримають щось краще; д) активне соціальне навчання соціально-важливим навичкам, яке переважно реалізується через групові тренінги; е) активізація особистісних ресурсів: заняття спортом, творче самовираження, участь у групах спілкування й особистісного зростання, арттерапія – все це активізує особистісні ресурси, що забезпечують активність особистості, її здоров’я та стійкість до негативного зовнішнього впливу; ж) мінімізація негативних наслідків відхилень у поведінці в сім’ї використовується у випадках, коли відхилення у поведінці членів сім’ї вже сформувалися, та спрямована на недопущення рецидивів чи їх негативних наслідків (наприклад, потерпілі від насильства в сім’ї можуть отримувати своєчасну медичну чи психологічну допомогу, а також необхідні знання щодо безпечної поведінки, або алко- чи наркозалежні члені сім’ї – спеціальне лікування та знання щодо супутніх захворювань і їх лікування); з) віктимологічне запобігання насильству в сім’ї (від лат. victimа –жертва) – сукупність заходів, спрямованих на запобігання сімейно-побутовій злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи в окремих громадян ризику стати жертвою насильства в сім’ї.
Зміст запобігання насильству в сім’ї складають різноманітні виховні, соціальні та правові заходи. Так, серед виховних методів свою ефективність показали: а) переконування, яке передбачає навмисний цілеспрямований словесний вплив на свідомість, волю і почуття особи з метою зміни її антигромадської спрямованості та закріплення позитивної соціальної орієнтації. Основними прийомами є пояснення, розкриття наслідків дій, бесіда, звернення до почуттів совісті й честі та ін.; б) приклад використовують для конкретизації певного теоретичного твердження, доведення істинності певної моральної норми. Інтенсивність виховного впливу прикладу зумовлена його наочністю і конкретністю: чим він ближчий і зрозуміліший, тим більша його виховна сила. При цьому можна використовувати як позитивні, так і негативні приклади; в) вимога є впливом на свідомість особи з метою спонукати її до позитивної діяльності або гальмування її дій і вчинків, якщо вони мають негативний характер. Вона впливає не тільки на свідомість людини, а й активізує її вольові якості, перебудовує мотиваційну і почуттєву сфери діяльності в позитивному напрямку, сприяючи виробленню позитивних навичок і звичок поведінки; г) осуд передбачає вплив на особистість з метою осуду чи гальмування її негативних дій і вчинків; д) схвалення – це спосіб впливу, що виражає позитивну оцінку поведінки особи з метою закріплення позитивних якостей, зміцнення її впевненості у власних силах і, отже, посилення прагнення до позитивних дій і вчинків, певних успіхів. Часто корисно похвалити людину, коли вона ще не досягла значних успіхів у поведінці, але прагне до цього. Відзначення хоча б невеликих зрушень на краще, маленької перемоги над собою, пробуджують в неї енергію, стимулюють на повторення схвалених вчинків. Виховна сила заохочення «авансом» насамперед виявляється стосовно тих, кого взагалі рідко або ніколи не заохочують, хто не відчув радості від похвали; д) корекційна робота проводиться з особою, яка вчинила насильство в сім’ї, з метою зміни поведінки та формування ненасильницької моделі поведінки. Корекційна програма спрямована на формування цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім’ї особи, яка вчинила насильство в сім’ї. Груповий вплив може створити альтернативну культуру, що дає людині, яка вчиняє насильство, можливість бачити та практикувати ненасильницьку та неагресивну поведінку. Добре організовані групи надають можливість людині отримувати підтримку та заперечення своєї поведінки. Групове навчання, якщо здійснюється належним чином, зазвичай, є ефективнішим за консультування віч-на-віч для сприяння змінам у поведінці чоловіків. Індивідуальні заняття влаштовуються для тих, хто бере участь у груповому курсі.
Соціальними методами запобіжної роботи є: а) соціальний контроль через груповий тиск, що здійснюється на особу з боку багатьох первинних груп, до яких вона включена(сім’я, виробнича бригада, клас, студентська група, місцева громада і т. д.), може реалізовуватись у різних формах: пояснення, осудження, примушування; б) соціальний супровід сімей або осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, метою якого є надання своєчасної допомоги (у т. ч. вжиття невідкладних заходів для подолання життєвих труднощів), здійснення комплексу заходів, спрямованих на вихід сім’ї або особи зі складних життєвих обставин, наслідки яких вона не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів та можливостей, створення умов для самостійного розв’язання та подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу сім’ї або особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Соціальний супровід передбачає: надання допомоги (у працевлаштуванні, поліпшенні побутових умов, зміні способу життя шляхом підвищення соціального статусу, освіти, отримання спеціальності, лікуванні, встановленні соціально корисних контактів, виборі життєвих перспектив тощо); надання соціальних послуг та соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості й характеру самих проблем; консультування, у процесі якого виявляються основні напрями подолання складних життєвих обставин; сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті внутрішнього потенціалу сім’ї чи особи.
Правові методи, змістом яких є застосування юридичних норм: а) регламентація та обмеження – винесення індивідуального правозастосовного акта, який забороняє або приписує здійснення певних дій (офіційне попередження про неприпустимість насильства в сім’ї, захисний припис, стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім’ї, коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в сім’ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім’ї); профілактичний контроль за місцем проживання або навчання особи з боку правоохоронних органів чи громадськості; виявлення та усунення негативного впливу на правопорушника з боку інших осіб, а також інших об’єктивних (зовнішніх) умов, що сприяють вчиненню насильства в сім’ї (лікування від алкоголізму чи наркоманії, здійснення заходів щодо обмеження цивільної дієздатності члена сім’ї, який зловживає алкогольними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і т. ін.); б) примус – адміністративний арешт і адміністративне затримання, штраф, адміністративний нагляд, влаштування у приймальники-розподільники для дорослих і неповнолітніх, припинення бродяжництва і жебрацтва та ін.