Спеціально-кримінологічне запобігання насильству в сім’ї
Тема № 7 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ В СІМ’Ї
1. Загальносоціальне запобігання насильству в сім’ї.
2. Спеціально-кримінологічне запобігання насильству в сім’ї.
3. Спеціально-кримінологічна профілактика насильства в сім’ї уповноваженими підрозділами органів внутрішніх справ.
4. Віктимологічне запобігання насильству в сім’ї
Загальносоціальне запобігання насильству в сім’ї
Загальносоціальне запобігання насильству в сім’ї не без підстав вважається головним – підвищення освіти, культури, життєвого рівня населення обумовлюють гуманізацію людських відносин і пом’якшення звичаїв. Основними цілями цього виду запобігання злочинності є подолання або обмеження криміногенно небезпечних протиріч у суспільстві, поступове викорінення відомих ще з біблійних часів негативних явищ, створюваних політичними, економічними, психологічними, ідеологічними, міжнаціональними та іншими чинниками. Ефективність загальносоціального запобігання злочинності може бути забезпечена розумною та цілеспрямованою соціально-економічною політикою держави. Отже, загальносоціальне запобігання злочинності є і буде залишатися найважливішим аспектом соціальної політики, реакцією держави і суспільства на злочинність. Ф. фон Ліст писав: «Найкраща кримінальна політика – це політика соціальна».
Враховуючи сучасний стан і детермінанти насильства в сім’ї мезорівня, пріоритетними напрямками загальносоціального запобігання є:
1) удосконалення сімейної, кримінальної та кримінологічної політики держави у напрямку запобігання насильству в сім’ї, зокрема щодо необхідності визначення моделі сімейної політики, яка найбільше підходить для України, та удосконалення законодавства в частині усунення суперечностей між нормативно-правовими актами;
2) розробка та реалізація різноманітних економічних та соціальних проектів і програм, які, хоча й опосередковано, сприятимуть втіленню спеціально-кримінологічних запобіжних заходів;
3) ствердження в житті суспільства ідей добра і справедливості, законів високої моральності, усунення явищ моральної безнормативності і деградації, ефективного протистояння так званій масовій культурі, пропаганді егоцентризму, насильства, жорстокості, сексуальної розбещеності;
4) удосконалення правової освіти населення;
5) реструктуризація та зміна статево-рольових стереотипів.
Спеціально-кримінологічне запобігання насильству в сім’ї
На відміну від загальносоціального запобігання злочинності, спеціально-кримінологічне направлене на недопущення злочинів. Спеціально-кримінологічне запобігання насильству в сім’їздійснюється конкретними органами та установами, до кола обов’язків яких входить цей вид діяльності. У процесі своєї професійної діяльності спеціальні суб’єкти здійснюють вплив на криміногенні фактори, а також встановлюють причини та умови вчинення злочинів і вживають заходи щодо їх усунення.
Спеціально-кримінологічне запобігання органічно доповнює й конкретизує загальносоціальне, але заходи спеціально-кримінологічного запобігання вживаються в розрізі окремих його складових та мають часові межі. Вони суворо цілеспрямовані, спеціалізовані й так чи інакше локалізовані у часі і просторі стосовно певного контингенту осіб, термінів проведення тощо.
Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинності складаються в певну систему. При цьому:
- заходи одного масштабу, однієї інтенсивності (радикальності) підкріплюються можливістю застосування або прямо переходять у заходи іншого масштабу, іншого ступеня інтенсивності відповідно до зміни ситуації;
- вибір певних заходів здійснюється не довільно, а виходячи з вимог необхідності й достатності; співвідносяться з характером причин і умов злочинів (у тому числі зведених у групи, типи), на які вони діють, з характеристиками особи правопорушників;
- застосування запобіжних заходів підпорядковане правовій регламентації, яка забезпечує їх ефективність і гарантує права й законні інтереси особі, яка знаходяться у сфері їх дії;
- спеціально-кримінологічні заходи базуються на загальносоціальних, використовують профілактичний потенціал розвитку суспільства і у той же час сприяють вирішенню завдань такого розвитку.
При розробці спеціально-кримінологічних заходів здійснюється «прив’язка» їх до суб’єкта запобіжної діяльності та об’єкта; визначається область доцільного застосування, його порядок, приводи і підстави; встановлюються відносини між суб’єктами, які сигналізують про наявність приводів і підстав, що дають вихідну інформацію, та суб’єктами, які здійснюють безпосередній вплив на особу та ситуацію.
Залежно від того, на які криміногенні явища і процеси спрямовані профілактичні заходи за принципом професіоналізації і спеціалізації групуються в такі види: а) профілактика випередження; б) профілактика обмеження; в) профлактика усунення; г) профілактика захисту.
Профілактика випередження – це вид запобіжної діяльності спеціалізованих суб’єктів, що спрямована на недопущення виникнення і поширення криміногенних явищ і процесів у суспільному житті. Профілактика випередження заздалегідь інформує владу про суспільно небезпечні явища, що можуть виникнути в разі здійснення тих чи інших соціально-економічних заходів і безпосередньо або опосередковано детермінувати певні злочинні прояви, наприклад, своєчасне врегулювання суспільних відносин з метою усунення в такий спосіб причин й умов майбутніх (можливих) злочинів.
Профілактика обмеження передбачає вжиття таких запобіжних заходів, що перешкоджають поширенню в країні, регіоні, місті криміногенних явищ, детермінації окремих видів злочинності та формуванню типових рис різних категорій злочинців (наприклад, заходи щодо обмеження незаконного обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; обмеження поширення віктимізації населення; вживання алкогольних напоїв у громадських місцях, їх реклами, продажу алкогольних напоїв неповнолітнім та ін.; заходи щодо обмеження незаконного обігу вогнепальної зброї, вибухових пристроїв тощо) .
Профілактика усунення визначає таку діяльність суб’єктів, яка послабляє або ліквідує негативні явища та процеси, що активізують злочинні прояви злочинності. Останні розрізняються залежно від соціального рівня суспільних відносин: від недоліків, зумовлених порушеннями функцій державних органів, господарюючих суб’єктів, громадських організацій, службових осіб і поведінкою громадян, до криміногенних явищ та процесів, які охоплюють значну частину населення .
Профілактика захисту розглядається як сукупність заходів, що здійснюються з метою ліквідації умов, які сприяють виникненню злочинних проявів, та (опосередковано) антигромадських поглядів. На відміну від профілактики усунення чи обмеження, профілактика захисту має на меті створення достатнього захисту і безпеки людей та речей, а також зовнішні перешкоди на шляху посягання на суспільні цінності.
Відвернення злочинів – активна специфічна запобіжна діяльність держави та її інституцій, громадськості і громадян, розрахована як на необмежене коло, так і на конкретних осіб, які замислюють вчинення злочинів, домовляються про це заздалегідь, позитивно сприймають злочинний спосіб життя і кримінальну субкультуру, з метою дискредитування злочинної поведінки, відмови від злочинної мотивації та наміру або продовження злочинної діяльності.
Усередині напряму відвернення злочинів проглядається відмінність між заходами, спрямованими на усунення більш-менш позбавлених індивідуальності криміногенних об’єктів, і заходами, що вживаються до конкретних осіб, у яких виник та психологічно сформувався злочинний намір, і він реально почав матеріалізуватися, проявлятися. Перший з названих класів можна назвати загальним, а другий – індивідуальним відверненням злочинів.
Натомість діяльність з припинення злочинів полягає у виявленні осіб, які готують вчинення злочину або намагаються безпосередньо його здійснити (замах на злочин), і вжиття щодо таких осіб відповідних заходів. У зв’язку з цим припинення злочинів розглядається як суто професійна оперативно-розшукова діяльність спеціалізованих підрозділів, в основному, правоохоронних органів. При цьому: 1) виявлення і припинення більшості злочинів цілком можливе на ранньому етапі; 2) ефективність діяльності з припинення злочинів багато в чому залежить від професіоналізму діяльності спеціальних органів та співробітників; 3) проблема припинення злочинів потребує подальшої теоретичної розробки та вдосконалення практичного їх впровадження; 4) кримінологічний аспект припинення злочинів значно ширший, ніж кримінально-правовий і оперативний аспекти.