Умисне знищення або пошкодження майна 2 страница

30. Кваліфікуючі ознаки злочину «Вимагання»

Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину закон визнає вимагання: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб, або 3) службовою особою з використанням свого службового становища, або 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або 5) з пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2 ст. 189, або 6) організованою групою (ч. 4 ст. 189); 7) що завдало значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 189), або 8) майнової шкоди у великих (ч. З ст. 189) чи 9) в особливо великих (ч. 4 ст. 189) розмірах; 10) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. З ст. 189), або 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4 ст. 189).

За підміну якої дитини встановлена відповідальність?

Стаття 148 КК передбачає відповідальність за підміну чужої дитини, якщо підміна була вчинена з корисливих чи інших особистих мотивів.

Потерпілою (чужою дитиною) визнається малолітня особа, якій не виповнилося ще чотирнадцяти років. Викрадення дітей старше чотирнадцяти років кваліфікується як незаконне позбавлення волі за ст. 146 КК України.

Склад злочину утворює підміна чужої дитини. Викрадення своєї дитини (батьком чи матір'ю) від будь-кого, з будь-якої установи чи організації складу злочину не утворює.

Підміна чужої дитини вчинюється лише умисно. Необережна, внаслідок помилки, підміна дитини (наприклад, у пологовому будинку) складу злочину не утворює.

Відповідальність за підміну чужої дитини настає з шістнадцяти років.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

З об'єктивної сторони злочин, може бути вчинений у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 2) розтрати такого майна зазначеною особою 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем

Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 191, може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючі ознаки злочину « Шахрайство»

Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

.Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб , або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки , або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою, 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому

Умисне знищення або пошкодження майна

Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я людини. 2. Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна

Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Порівняйте співвідношення складів злочинів «Насильницьке донорство» та «Умисне тяжке тілесне ушкодження»

Так, однією з ознак, що відрізняють “Насильницьке донорство” від “Умисного тяжкого тілесного ушкодження” є те, що втрата крові потерпілим не була небезпечною для життя в момент заподіяння. Втрата потерпілим крові в такому обсязі, що стала небезпечною для життя, повинна кваліфікуватись лише як “Умисне тяжке тілесне ушкодження” за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння за ч. 1 ст. 121 КК. Адже норми про склади злочинів “Насильницьке донорство” (ч. 1 ст. 144) та “Умисне тяжке тілесне ушкодження” (ч. 1 ст. 121 КК) співвідносяться як частина і ціле.

Кваліфікуючі ознаки Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.

Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів.

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 199 дій.

Суб'єкт злочину загальний,

Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.

В яких злочинах проти волі,честі та гідності особи суб ‘єкт є спеціальни?

Підміна дитини (ст. 148).

Суб'єкт злочину — спеціальний. Ним виступає фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років, для якої одне із немовлят, які обмінюються, є чужим.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151)

Суб'єкт злочину спеціальний — лікар-психіатр або член комісії лікарів-психіатрів, який має право приймати рішення про госпіталізацію особи до психіатричного закладу.

Ухилення від сплати подаьків,зборів, та інших платежів

Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.

Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування;

2) суспільне небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних великих або особливо великих розмірах; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах.

Кваліфікуючі ознаки злочину «Контрабанда»

. Об'єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його; 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Шахрайство з фінансовими ресурсами

. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок фінансування, кредитування і оподаткування господарської діяльності, права і законні інтереси кредиторів.

Об'єктивна сторона злочину полягає в активній поведінці - у наданні вказаними у диспозиції ст. 222 особами органам державної влади, органам влади АРК чи органам місцевого самоврядування, банкам, іншим кредиторам свідомо неправдивої інформації з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків.

Злочин вважається закінченим з моменту надання конкретному адресату відповідної інформації незалежно від того, вдалося чи ні винному отримати той чи інший фінансовий ресурс, заподіяна чи ні потерпілому реальна майнова шкода.

. Суб'єкт злочину спеціальний, Це: 1) громадянин, який займається зареєстрованою підприємницькою діяльністю індивідуально, без створення юридичної особи; 2) засновник або власник суб'єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу та спеціальною метою - отримати вказаний у ст. 222 різновид фінансових ресурсів або пільгу щодо податків

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 222) є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди.

Ознакою якого складу злочину є використання « Уразливого стану особи» ?

торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини;

Кваліфікуючі ознаки злочину «Незаконне полювання»

Об'єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу суходолу - диких звірів і птахів як невід'ємної складової частини довкілля.

Предмет злочину - дикі звірі та птахи, які охороняються законом і перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умова

З об'єктивної сторони злочин виражається у: 1) порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду; 2) незаконному полюванні в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; 3) полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 248 КК) є його вчинення: 1) службовою особою з використанням службового становища; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу; 4) з використанням транспортних засобів; 5) особою, раніше судимою за цей злочин.

Ознакою якого складу злочину є спонукання державної установи до вчинення чи утримання будь –якої дії?

Захоплення заручників

Бандитизм

Об'єктом злочину є громадська безпека.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Банда - це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних ознак, характеризується ще й такими специфічними рисами, як:

а) озброєністю, б) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою

Розкрити заохочувальну частину статті «Створення злочинної організації»

особа добровільно повідомила правоохоронний орган про створення злочинної організації або участь у ній» (ч. 2 ст. 255 КК),
Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

Терористичний акт

Терористичний акт (ст. 258). Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. №638-ІV).

Об’єкт злочину – сукупність суспільних відносин, які регламентують основи забезпечення безпечних умов існування суспільства.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 258, виражається в таких формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій (ч. 1 ст. 258). З об’єктивної сторони злочин, вчинюваний в першій формі, характеризується наявністю таких ознак: а) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій; б) створення небезпеки для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258); заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258); спричинення загибелі людей (ч. 3 ст. 258); в) причиновий зв’язок між зазначеними діями та наслідками.

Злочин вважається закінченим, якщо мало місце застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій або виникнення загрози вчинення зазначених дій та ці дії створювали реальну небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом та спеціальною метою: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; 5) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Суб’єктом терористичного акту є особа, якій до вчинення злочину виповнилося 14 років.

Кваліфікованими видами терористичного акту, передбаченими ч. 2 ст. 258, є вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків.

Особливо кваліфікованим видом терористичного акту, передбаченим ч. 3 ст. 258, є загибель людини. Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.

47. Ознакою якого складу злочину є переміщення людини в інше місце всупереч її волі

Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

48. Розкрити заохочувальну частину статті Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

Частина 3 ст. 263 КК передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, що вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини чи вибухові пристрої.

49. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху і експлуатації автомобільного транспорту.

Додатковим обов’язковим об’єктом даного злочину може виступати життя і здоров’я особи.

Злочин може бути вчинений тільки при керуванні транспортними засобами, вказаними в примітці до ст. 286 КК.

Об’єктивна сторона включає три обов’язкові ознаки:

1) порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

2) наслідки у вигляді заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 1), тяжких тілесних ушкоджень або смерть потерпілого (ч. 2), спричинення загибелі кількох осіб (ч. 3);

3) причиновий зв’язок між порушенням правилам безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і настанням наслідків, зазначених у диспозиції статті.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. За певних умов до відповідальності за цими статтями може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

Суб’єктивна сторона характеризується необережною формою вини. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті (ч. 2 ст. 286 КК); спричинення загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286 КК).

50. Як повинні розглядатися дії особи яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий

акт, але довела потерпілу особу до безпорадного стану з метою зґвалтування її іншою особою?

Дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий

акт чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом, але

безпосередньо застосовувала фізичне насильство, погрожувала його

застосуванням чи довела потерпілу особу до безпорадного стану

шляхом уведення в її організм проти її волі наркотичних засобів,

психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин з метою зґвалтування

її чи вчинення щодо неї насильницького задоволення статевої

пристрасті неприродним способом іншою особою, повинні розглядатися

як співвиконавство у цьому злочині. Дії таких співвиконавців

визнаються вчиненими групою осіб і кваліфікуються без посилання на

статтю 27 КК

51. Розкрити заохочувальну частину статті Незаконне заволодіння транспортним засобом

У ч. 4 ст. 289 КК передбачений спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, яке здійснюється за наявності сукупності таких умов:

1) особа вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства);

2) особа добровільно заявила про це правоохоронним органам;

3) особа повернула транспортний засіб власнику;

4) особа повністю відшкодувала завдані збитки.

52. Групове порушення громадського порядку, його відмінність від хуліганства

Слід відрізняти групове хуліганство, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 396 КК, від інших злочинів, зокрема від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК), масових заворушень (ст. 294 КК). Основна відмінність цих злочинів полягає в мотиві. Групове порушення громадського порядку вчиняється з будь-якими мотивами. Масові заворушення передбачають наявність натовпу, учасники якого керуються також різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір представникам владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. При груповому ж хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок. Хуліганство - це формальний склад злочину, а групове порушення громадського порядку і масові заворушення - це матеріально-формальні склади злочинів. Останньою відмінністю є кількість осіб, які вчиняють такі злочини: для хуліганства наявність декількох осіб при вчиненні злочинних дій не є обов'язковою ознакою, а лише кваліфікуючою, для масових заворушень характерна наявність натовпу, а для групового порушення громадського порядку - двох і більше осіб.

При кваліфікації хуліганства слід звернути на випадки вандалізму. Вандалізм - це безглузде жорстоке руйнування (знищення) історичних пам'ятників та культурних цінностей (цей термін походить від назви войовничих стародавніх германських племен, що зруйнували Рим та знищили його культурні цінності). Безглуздою поведінкою в юридичній літературі вважають "явно недостатню з позиції пануючої в суспільстві правової свідомості мотивацію вчиненого, тобто невідповідність між мотивом (те, заради чого знищуються чи пошкоджуються цінності) та метою дії - бажаними для вандала результатами".

53. Масові заворушення

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є громадський порядок. Додаткові необхідні безпосередні об'єкти злочину - життя і здоров'я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 294 КК) полягає в: 1) організації масових заворушень; 2) активній участі у них (застосування насильства над особою, вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувались як зброя).

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з передбачених у диспозиції ст. 294 КК дій (формальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний - організатори масових заворушень або їх активні учасники, які досягли 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 294 КК) є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

54. Кваліфікуючі ознаки злочину “Хуліганство”

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи

пов'язані з опором представникові влади або представникові

громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського

порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї

статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або

холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або

заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -

55. Як кваліфікувати викрадення неповнолітнього, якщо при цьому вимагається викуп, як умова його звільнення, і висловлюється

погроза знищити потерпілого у разі невиконання вимог злочинців:

за сукупністю злочинів: „Захоплення заручників”, вчинене щодо неповнолітнього, і „Вимагання”, поєднане з погрозою вбивством,

– за ч.2 ст.147; ч.2 ст.189 КК України.

56. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

Родовим об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 301 КК України, є суспільна моральність(3).

Основним безпосереднім об’єктом цього складу злочину є моральні засади суспільства в сфері розповсюдження інформації про сексуальні стосунки між людьми.

Додатковим безпосереднім об’єктом злочину є нормальний психічний, фізичний і моральний розвиток неповнолітніх.

Предметом злочину, передбаченого ст. 301, є твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру. Зокрема за ч.1 ст. 301 КК предметом злочину є твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру; за ч.2 ст. 301 КК предметом злочину є кіно– та відеопродукція та комп’ютерні програми порнографічного характеру; за ч.4 ст. 301 КК предметом злочину є твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК, полягає у наступних формах: 1) ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження; 2) виготовлення, зберігання(15), перевезення чи інше переміщення творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження; 3) збут чи розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру; 4) примушування до участі в створенні творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301, є вчинення дій, передбачених ч.1 цієї статті, щодо кіно– та відеопродукції та комп'ютерних програм порнографічного характеру; збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.

Тому законодавець фактично створив самостійний склад злочину та передбачив його в ч.4 ст. 303 КК.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК передбачає такі форми: 1) вчинення злочину щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або 2) примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно– та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 3 та 5 ст. 301 КК є вчинення злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі.

Суб’єктом досліджуваного злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16–річного віку. Суб’єктом дій з порнографічними предметами вчиненими по відношенню до неповнолітніх або з примушуванням неповнолітніх до участі у створенні предметів порнографічного характеру, може бути особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося вісімнадцять років.