Призначення та класифікація систем вентиляції у виробничих приміщеннях
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції –вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати свіже очищене повітря.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
за способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);
за напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливно-витяжна;
за місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована;
за призначенням – робоча, аварійна.
Припливна вентиляція слугує для подачі чистого повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу й другу.
Загальнообмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загальнообмінну та місцеву.
Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною.
Природна вентиляція.
Природня вентиляція відбувається за рахунок теплового та вітрового напору. Якщо у виробничих приміщеннях є надлишок тепла, то існує градієнт температур. Теплообмін відбувається за рахунок різної густини повітря. H=h*(γз*γв), γз – зовнішня γв – внутрішня густина h – різниця між нульовими *токами і відбувається повітряобмін.
Аерація – природній обмін повітря. Високі об’єми повітряобміну. Якщо не регулярний приплив – інфільтрація. Для покращення аерації можуть створюватися витяжні площадки, дефлектори.
Механічні вентиляції: – загальнообмінна: з усього приміщення забирає забруднене повітря, або подається свіже.
Для зменшення витрат тепла може бути часткова рециркуляція. Повітря яке забирається з місць де воно найменш забруднене й з висоти не менше 2м від землі. Викид назовні не вищий від гребня даху.
Якщо вилучаються речовини важчі від повітря: 60% з верхніх зон(вентилятор, калорифер), 40% – нижня зона (розміщення у вентиляційних камерах).
Витяжка на даху.
Розраховано загальнообмінний вентилятор у визн* необхідниого повітряобміну. L=G*1000 Co<=0.3 ГДК. G – г/год Со- концентрація речовини у зовнішньому повітрі. Кількість повітря ГДК-Со III-IV клас. Якщо треба видалити тепло: L=Qнадл/C*ρ(tв-tз) С-теплоємність повітря, Q-тепло, ρ – густина припливу повітря. Виділення вологи: L=W/C*ρ (tв-tз) г/год – к-ть вологи що треба вилучити; вологовміст внутрішнього і зовнішнього повітря. Якщо нема значних шкідливих утворень речовин то розпаховується за чисельністю працівника. ї V1<20м^3 L=n*30м^3/г V2>20м^3 L=n*20м^3/г V1-об’єм на 1-го працівника
2) Місцева вентиляція – дозволяє вилучати шкідливі речовини або створювати на робочому місці відповідний мікроклімат.
Місцевий витяжний вентилятор буває
1) витяжний зонт
2) витяжна панель
3) витяжна шафа
4) бортові відсмоктувачі.
Розрахунок місця вентилятора полягає у визначенні необхідного повітряобміну. L=F*W*3600 F-площа щілини W-шв. руху повітря. Для газів W=0.5…0.7 м/с Токсичні випари W=1…1.5 м/с Пил W=3 м/с
Вимоги до вентиляції
1) забезпечити чистоту повітря
2) не створювати шум, вібрацію
3) не створювати протягів і перегону забрудненого повітря з одного приміщення в інше
4) бути зручною в експлуатації
Складається паспорт на кожну вентиляційну установку. Передбачено аварійну вентиляцію яка використовується для вилучення аварійно, залишків викидів, небезпечних та горючих речовин. Як правило витяжна.
Механічна вентиляція.
Вимоги до механічної вентиляції. Механічна вентиляція – це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агрегатів.
Механічна вентиляція
1. Припливна
2. витяжна
3. припливно-витяжна – коли в приміщенні 2 системи, які можуть об’єднуватися.
Розрахунок механічної вентиляції проводиться за :
1. кількістю надлишкових тепловиділень
2. волого виділенням
3. газовиділенням
4. кратністю
Штучна вентиляція може бути загально обмінною, місцевою та комбінованою.
Загально обмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла, нормалізації хімічного складу повітря при відсутності його токсичного забруднення, а також коли неможливо використати місцеву вентиляцію.
Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними і припливно-витяжними (комбінованими).
При роботі припливно-витяжної вентиляції необхідно, щоб кількість повітря, що надходить ззовні, не перевищувала або була на 10-15% меншою від кількості повітря, що видаляється витяжними пристроями.
Ефективність вентиляції залежить від різниці зовнішньої і внутрішньої температури, від правильного розміщення і площі поперечного перетину витяжних і припливних каналів. Припливні канали розміщуються у верхній частині поздовжніх стін на 40-45 см нижче горищного перекриття у шаховому порядку між вікнами, а витяжні – у стелі з виходом на гребінь покрівлі.
Основне завдання розрахунку систем штучної вентиляції – визначити кількість повітря, яке необхідно подати та вилучити з приміщення, опір в системі, вибір вентилятора згідно з аеродинамічною характеристикою, потужність електродвигуна даного вентилятора, тип електродвигуна
Під час розрахунку вентиляції повітрообмін визначають за допомогою розрахунків за такими даними:
– кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, парів, газів, пилу);
– за кількістю людей, які знаходяться в приміщенні;
– кратністю повітрообміну;
– швидкістю руху повітря в повітропроводі.