Правила роботи з вогненебезпечними речовинами
Правила користування витяжною шафою
Витяжну шафу вмикають не пізніше ніж за 10 хвилин до початку роботи. Стулки витяжної шафи під час роботи повинні бути максимально закритими з невеликим зазором для тяги. Відкривати їх дозволяється лише на час використання встановлених у шафі приладів або в разі іншої потреби на висоту, зручну для роботи але не більше, як половина висоти отвору.
Щоб запобігти проникненню шкідливих газів і пари з витяжної шафи до приміщення лабораторії, вентиляцію потрібно відрегулювати так, щоб у шафі утворилось невелике розрідження.
Правила роботи з отруйними речовинами
Роботи з отруйними речовинами обов’язково потрібно проводити тільки у витяжній шафі, у захисних окулярах і гумових рукавицях, які можна знімати тільки після закінчення роботи. Зберігати отруйні речовини можна лише згідно вимог до зберігання, щоб уникнути проливів та небезпечних ситуацій. Більшість із отруйних речовин треба зберігати у витяжній шафі та у добре провітрюваних приміщеннях.
Правила роботи з вогненебезпечними речовинами
Досліди з речовинами, які легко займаються (петролейний ефір, бензен, ацетон, метанол, етанол та ін.), необхідно проводити на відстані від запалених пальників або від спиртівок і ввімкнених електроплиток. Нагрівати легкозаймисті рідини можна лише на попередньо нагрітій водяній бані, у колбі з водяним холодильником або в роторних випарниках якнайдалі від нагрівальних приладів.
Легкозаймисті речовини можна відганяти на водяній бані в приладі з водяним холодильником. Забороняється упарювати горючі рідини у відкритому посуді. Прилади в яких містилися легкозаймисті речовини, можна розбирати лише після того, як будуть погашені всі газові пальники або спиртівки, а також вимкнуті електроплитки, які містилися поблизу приладу. Забороняється виливати легкозаймисті речовини в каналізацію, відра та ящики зі сміттям.
Категорично забороняється переганяти органічні речовини досуха, оскільки більшість з них (діетиловий ефір, діоксан та ін.) утворює з киснем повітря вибухонебезпечні пероксиди.
2. Правила техніки безпеки при виконанні дипломної роботи
2.1. Енісаміум йодид
Амізон (Amizonum). Хімічна назва – N-метил-4-бензилкарбамідопіридиній йодид (4-К-бензаміно-карбоніл-1-метилпіридину йодид.
Молекулярна формула – С14Н15N2OJ.
Рис.1 Структурна формула амізону
Відносна молекулярна маса – 354,1894 г/моль.
Основні фізико-хімічні характеристики – це є таблетки жовтого чи жовто-зеленого кольору сферичної форми з плоскою поверхнею. Препарат має підвищену чутливість до сполук з вмістом йоду .
Препарат розроблений в Інституті фармакології і токсикології АМН України, пройшов повний цикл експериментальних і клінічних випробувань і згідно рішення фармакологічного комітету МЗ України ( протокол №8 від 31.10.1996р.) дозволений до використання в якості протизапального, противірусного, і жарознижуючого препарату.
Препарат випускається ОАО « Фармак» (Київ) під торговою маркою Амізон у вигляді таблеток по 0,25 г ( по 10 і 50 штук в упаковці). Препарат слід приймати після їжі не розжовуючи. З лікувальною метою дорослим зазвичай призначають по 0,25-0,5 г (1-2 табл.), 2-4 рази вдень, до 2 г/добу на протязі 5-7 днів; дітям у віці від 6 до 12 років призначають по 0,125 г (1/2 тал.) 2-3 рази на протязі 5-7 днів .
Фармакологічні властивості амізону
Фармакодинаміка. Амізон — похідне ізонікотинової кислоти. Чинить інгібуючий вплив на віруси грипу, виявляє інтерфероногенні властивості, підвищує резистентність організму до вірусних інфекцій, має протизапальну, жарознижувальну і аналгетичну дію.
Противірусна дія Амізону пов'язана з безпосереднім його впливом на гемаглютиніни вірусу грипу, внаслідок чого вірус втрачає здатність приєднуватися до клітин-мішеней для подальшої реплікації.
Протизапальна дія є результатом стабілізації клітинних і лізосомальних мембран, уповільнення дегрануляції базофілів, антиоксидантної дії, нормалізації рівня простагландинів, циклічних нуклеотидів та енергетичного обміну у вогнищі запалення. Жарознижувальні властивості даного засобу зумовлені впливом на терморегулюючі центри мозку. Анальгезуюча дія засобу здійснюється через ретикулярну формацію стовбура мозку.
Амізон підсилює персистуючий імунітет шляхом підвищення рівня ендогенного інтерферону в плазмі крові в 3—4 рази, лізоциму та збільшення титру антитіл до збудників інфекцій, а також клітинного — за рахунок стимуляції функціональної активності Т лімфоцитів і макрофагів. Даний засіб є потужним індуктором ендогенного інтерферону.
Застосування амізону
Під час лабораторних і клінічних випробувань Амізон продемонстрував цілий ряд дій, перш за все - противірусну. Це дозволяє з високою ефективністю застосовувати його для придушення різних вірусів грипу, в тому числі найбільш небезпечного різновиду - вірусу грипу типу А. Дана властивість визначила основну область застосування Амізону - лікування і профілактика грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій у дорослих і дітей (у тому числі тих, що часто і тривало хворіють). Завдяки потужним інтерфероногенним властивостям, Амізон ефективно застосовується також для профілактики грипу та ГРВІ у дорослих і дітей. Профілактичний ефект триває протягом всього курсу прийому Амізону і зберігається ще протягом місяця після закінчення курсу
Тетрагідрофуран
Тетрагідрофуран(ТГФ) відносно малотоксичний, (LD50) схоже на значення для ацетону. Проникає крізь шкіру викликаючи дегідратацію (при попаданні на шкіру просто довго промити водою, допомагає навіть якщо помітна біла пляма висушеної шкіри). ТГФ розчиняє латекс (типовий матеріал рукавичок). ТГФ легкозаймистий. При тривалому зберіганні утворює пероксиди (їх наявність можна перевірити йодидом). Такі розчини не варто переганяти до кінця.
Гостре отруєння у людини. Описано 2 випадки інтоксикації працівників лабораторії, які займалися очищенням та дистиляцією тетрагідрофурана. В одному випадку - набряк в області шиї, болі в скроневій області, короткочасне послаблення зору. У більш важкому випадку - відразу ж після вдихання скарги на різку слабкість, сухість у роті, задишку, нудоту; пізніше набряк обличчя, подразнення верхніх дихальних шляхів, кон'юнктивіт, висипи на тілі, короткочасна втрата свідомості, тимчасова глухота. Набряк тримався 2 дні, зниження слуху - 3 тижні. Ураження печінки та нирок не знайдені.
Загальний характер дії. Наркотик, який подразнює слизові оболонки і викликає у тварин ураження печінки та нирок. Всмоктується через шкіру. ГДК 100 мг/м3.
Індивідуальний захист. Заходи попередження звичайні при застосуванні розчинників.
Визначення в повітрі засноване на утворенні пофарбованих продуктів конденсації з п-диметиламінобензальдегідом в сірчанокислому середовищі. Чутливість 5 мкг в аналізуючому об’ємі.
Трикрезилфосфат
Трикрезилфосфат(ТКФ) являє собою маслянисту рідину, використовувану в якості пластифікатора в промисловості з виробництва штучної гуми, шкіри, кіноплівки, нітролаків, синтетичних тканин, обгорткових матеріалів. В останні роки широко застосовується в турбобудуванні, реактивної авіації, космічній та реактивної техніці як добавок до вогнестійких рідин і масел.
Професійні отруєння цією речовиною не зустрічаються, так як точка його кипіння знаходиться в межах 280-290 ° С. що виключає появу пари в робочих приміщеннях. Спостерігаються побутові отруєння трикрезилфосфатом при вживанні в їжу технічних жирів або продуктів з тари, в якій перш зберігався трикрезилфосфат. Отруєння цією отруйною речовиною спостерігалися в США, Італії та інших країнах у зв'язку з вживанням фальсифікованих продуктів з додаванням трикрезилфосфату (імбирної горілки, соєвого масла та ін.).
Ознаки отруєння: трикрезилфосфат розвиваються через 1,5-3 тижні після прийому його всередину. З'являється біль, відчуття стягування і судоми в литкових м'язах, слабкість стоп з подальшим розвитком парезів і в проксимальних відділах ніг. Рухові розлади поширюються і на верхні кінцівки. Парези носять периферичний характер.
Прогресуюча слабкість кінцівок поєднується з атрофіями м'язів спочатку кистей і стоп, а в подальшому і м'язів проксимальних відділів кінцівок. М'язовий тонус значно знижений. Рефлекси на кінцівках згасають. Поряд з руховими відзначаються і чутливі розлади, пов'язані з залученням в процес чутливих волокон периферичних нервів: біль по ходу нервів, що підсилюється при натягу і натисканні на них, гіпестезія по поліневрогічному типу, парестезії в пальцях кистей і стоп. Симптоми ураження периферичних нервів можуть поєднуватися з ознаками ураження спинного мозку: дисфункція тазових органів, поява патологічних рефлексів Бабинського, Россолімо, Бехтерева. Одночасно можуть мати місце і ознаки залучення в процес головного мозку: головний біль, порушення сну, зміна психіки, зниження пам'яті. Таким чином, в результаті дифузного поширення органічних змін в нервовій системі клінічна картина отруєння трикрезилфосфатом може носити характер енцефаломіелополінейропатії. При більш обмеженому характері поширення патологічного процесу можливий розвиток міелополінейропатії або полінейропатії. Характерною рисою ураження нервової системи при отруєнні ТКФ являється раптовий розвиток периферичного паралічу стоп з подальшим поширенням рухових розладів на кисті і проксимальні відділи кінцівок.
Відновлювальний період триває від 6-8 місяців до 2 років. При важких формах отруєнь спостерігаються залишкові явища у вигляді стійких парезів кінцівок.
Лікування. Експериментально встановлено, що нейротоксичну поразку ТКФ подібно з симптоматикою дефіциту токоферолу (авітамінозу Е): розвивається енцефаломаляція, демиєлінізація провідників спинного мозку, м'язова дистрофія, креатинурія.
Тому при лікуванні отруєнь ТКФ рекомендуються токоферол, піридоксин, фітин, сірковмісні амінокислоти, антихолінестеразні і знеболюючі засоби, масаж, лікувальна фізкультура, санаторно-курортне лікування.
Профілактика. Необхідні ретельний контроль за зберіганням, видачею та застосуванням ТКФ, його тари, а також санітарно-освітні бесіди про небезпеку вживання в їжу продуктів, забруднених трикрезилфосфатом.
Диетилфталат
Диетилфталат(ДЕФ) відноситься до категорії середньо токсичних сполук зі слабо вираженим кумулятивним дією. Володіє дратівливою, шкірно-резорбтивної, сенсибілізуючим, гонадотропним, тератогенну і мутагенну дію. Гостра токсичність (ЛД50) практично не відрізняється від такої у етилового спирту і при використанні внутрішньошлункового способу введення становить для щурів 9,2-31,0 г/кг, мишей - 6,2-8,6 г/кг і морських свинок - 8,6 г/кг. Клінічна картина отруєння у людини характеризується станом сп'яніння, запамороченням, головним болем, порушенням ритму дихання, сльозотечею, нудотою і блювотою. Найбільш приголомшувані органи і системи: центральна і периферична нервова система, дихальна система, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, формені елементи крові Відомостей про вплив ДЕФ на токсичність етилового спирту в доступній літературі не виявлено. У зразках нелегальної горілки ДЕФ виявлявся в концентраціях 850-1284 мг/л. При вживанні гіршого із зразків нелегальної горілки людиною в кількості 0,5 л, разова доза ДЕФ становить 650 мг (приблизно 9,3 мг/кг або 0,001 ЛД50). Очевидно, що диетилфталат в такій кількості не робить гострої токсичної дії. Видається малоймовірним, що в такій кількості він в змозі модифікувати гостру токсичну дію етилового спирту. ГДК 0,5 мг/м³.
Диоктилфталат
При роботі з пластифікатором диоктилфталатом(ДОФ) слід дотримуватися основних застережних заходів при роботі з хімічними речовинами.
ДОФ по впливу на організм відноситься до 2-го класу небезпеки. Виробничі приміщення повинні бути забезпечені припливно-витяжною вентиляцією. При роботі з ДОФ слід застосовувати спеціальний одяг та засоби індивідуального захисту.
При загорянні пластифікатор гасять тонко розпорошеною водою або піною.
Пакування, транспортування та зберігання. ДОФ заливають у бочки по 200 л або залізничні цистерни від 30 до 60 т. Диоктилфталат транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту.
ДОФ зберігають у тарі виробника або в герметично закритих алюмінієвих ємностях, а також в ємностях з нержавіючої сталі. При зберіганні необхідно вжити заходів, що забезпечують захист від попадання вологи і впливу прямих сонячних променів.
Гарантійний термін зберігання пластифікатора ДОФ становить від 6 місяців до 1 року, залежно від тари.
Дибутилфталат
Дибутилфталат (ДБФ) – масляниста рідина; загальний характер дії: дибутилфталат, як і інші фталати, здатен викликати функціональні, а в подальшому і органічні зміни в центральній і периферичній нервовій системі; токсична дія: поріг нюхового відчуття для найбільш чутливих осіб 0,00026мг/л, поріг рефлекторної дії ДБФ на світлову чутливість ока 0,00016мг/л, а на біоелектричну активність мозку 0,00011 – 0,00012мг/л; на виробництві пластифікатори (складні ефіри фталевої кислоти, серед яких переважав ДБФ) викликали у робочих поліневрити; виявлено також зниження збудливості вестибулярного і нюхового аналізаторів і шкірної чутливості. Відзначено наростання частоти гіпертонічних реакцій у робітників з великим стажем при високих концентраціях фталатів у повітрі. Частота захворювання шлунково - кишкового тракту і верхніх дихальних шляхів також перебувала в певній залежності від концентрації. У працюючих в виробництві ПВХ матеріалів, пластифікованих ДБФ, мали місце алергічні риніти, дерматити,а також гастрити. При випадковому прийомі приблизно 10г ДБФ виникла нудота, запаморочення, розвинувся токсичний нефрит; дія на шкіру і очі: ДБФ може всмоктуватися у невеликих кількостях через непошкоджену шкіру, при однократному контакті зі шкірою і слизовою оболонкою очей подразнень не викликає, при повторних контактах спостерігаються нерізкі признаки подразнення; ГДК – 0,5мг/м3;
Індивідуальний захист, міри профілактики: при підвищених концентраціях ДБФ в повітрі – промисловий протигаз марки А, при наявності аерозолю (туману) – з фільтром, респіратори з фільтром марки А. Герметизація, що перешкоджає виділенню парів і аерозолю при синтезі ДБФ і його застосуванні, особливо при процесах нагрівання самого ДБФ або пластмас, що його містять.
2.7. Полівінілхлорид
Полівінілхлорид (ПВХ).Гостре і хронічне отруєння. При виробництві полімеру і матеріалів на його основі у робітників часто виникають явища судинного неврозу, пов'язані з вдиханням вінілхлориду. При несприятливих умовах розвивається вегето-судинна дистонія, яка в деяких випадках призводить до паталогічних змін у кістках. При високотемпературній обробці полімеру у робітників відзначаються головні болі, запаморочення, тошнота, втома, різь в очах, зниження апетиту.
Міри профілактики. Герметизація процесів отримання і термічних процесів переробки полімера. Ефективна вентиляція. Часта зміна спецодягу. Душ в кінці робочого дня.
Індивідуальний захист. Захист органів дихання при виділенні мономера, продуктів деструкції і пилі полімера. Спецодяг, захисті рукавиці, респіратори. При виробництві полімера, дії високих температур – використання захисних окулярів і масок.
Етиловий спирт
Етиловий спирт.Потенційнй вплив на здоров'я:Небезпечний в разі контакту зі шкірою (подразник), попаданні в очі (подразник), малонебезпечний у разі прийому з їжею. Не викликає корозії для шкіри. Не викликає корозії для очей. Не викликає корозії для легенів.
Хронічні наслідки для здоров'я. Малонебезпечні у разі контакту зі шкірою. Речовина токсична для крові, репродуктивної системи, печінки, верхніх дихальних шляхів, шкіри, центральної нервової системи. Може вплинути на генетичний матеріал (мутагенний), викликає несприятливі репродуктивні ефекти і вроджені дефекти, при частому вживанні у непомірних дозах. Може викликати рак. Проходить через плаценту, виділяється з материнського молока. Може викликати розлади шлунково-кишкового тракту – роздратування з нудотою, блювотою, діареєю, і зміни в шлунковій секреції. Може вплинути на поведінку, центральну нервову систему – амнезія, головний біль, м'язова неузгодженість, збудження, легка ейфорія, невиразна мова, сонливість, невпевнена хода, слабкість, зміни в настрої або особистості, надмірне говоріння, запаморочення, атаксія, сонливість, кома або наркоз, галюцинації, викривлене сприйняття; периферійна нервова система – спастичний параліч, двоїння в очах. Помірно токсичний і наркотичний у високих концентраціях. Може також впливати на обмін речовин, крові, печінки, дихання (задишка), та ендокринну систему. Тривалий або повторний контакт зі шкірою може викликати дерматит, алергічну реакцію.
Заходи щодо надання першої допомоги.При попаданні в очі: негайно промийте очі проточною водою протягом не менше 15 хвилин, тримаючи повіки відкритими. Негайно зверніться за медичною допомогою. Завершіть промивки ретельно з проточною водою, щоб уникнути можливого зараження.
Контакт зі шкірою: у разі контакту негайно промити шкіру великою кількістю води протягом не менше 15 хвилин, видаляючи забруднений одяг і взуття. Промити дезинфікуючим милом і покрити уражену ділянку шкіри антибактеріальним кремом. Негайно зверніться за медичною допомогою.
Вдихання: при вдиханні вивести постраждалого на свіже повітря. Якщо потерпілий не дихає, зробіть штучне дихання. Якщо дихання утруднене, дати кисень. Звернутися за медичною допомогою.
Прийом всередину: при ковтанні не викликати блювоту, якщо на це немає безпосередньої вказівки лікаря. Негайно зверніться за медичною допомогою.
Вогненебезпечний, легкозаймистість в присутності відкритого полум'я і іскор, тепла, окисників. Етанол має вибухову реакцію з окисленим покриттям навколо металевого калію. Етанол запалюється і потім вибухає.
Уникати розливів та берегти від тепла. Тримати подалі від загоряння. У разі недостатньої вентиляції, надіти відповідне респіраторне обладнання. При попаданні всередину, негайно звернутися до лікаря і показати упаковку або етикетку. Тримати подалі від несумісних, таких як окислювачів, кислот, лугів, вологи. Зберігати у прохолодному, добре провітрюваному відокремленому і спеціально призначеному місці. Не зберігати вище 23°C.
Засоби особистого захисту. Технічного контролю: забезпечте витяжну вентиляцію або інші технічні засоби контролю, щоб зберегти концентрації парів у повітрі нижче їх відповідного граничного значення порогу. Переконайтеся, що місця для промивки очей знаходяться якнайближче до місця роботи.
Засоби індивідуального захисту: окуляри для захисту, лабораторний халат, рукавички, респіратор.
2.9. Натрій гідроксид
Натрій гідроксид. Гостре отруєння. При потраплянні всередину розвиваються опіки губ, слизової порожнини рота, стравоходу і шлунку; слинотеча, тошнота і блювота, часто з кров’ю, сильні болі в роті, за грудиною і в області живота, неможливість ковтання, явища колапсу. Уражаються нирки, печінка, розвивається набряк легень. Смерть може настати в перші години або добу від шоку. Смертельна доза для людини 10 – 20 мг.
Місцева дія. Володіє різко вираженим місцевим ефектом, надаючи на шкіру та слизові припікаючу дію. При дії парів на очі спостерігається різкий набряк і гіперемія кон'юнктивіту, помутніння рогівки. При потраплянні в око розчину чи твердого лугу виникає хімічний опік, можлива сліпота. При потраплянні на шкіру розвиваються тяжкі опікові ураження.
Індивідуальний захист. Роботу слід проводити тільки в спеціальних захисних окулярах, гумових рукавицях і фартусі. Для попередження потрапляння пилу речовини в дихальні шляхи необхідно обов’язково використовувати респіратор.
Перша допомога. При потраплянні натрій гідроксиду в очі – негайне тривале (15 – 20хв.) проточне промивання водою, потім закапування 2% розчину новокаїну або 0,5% розчину дикаїну, а також 0,25% розчину левоміцетину, або іншого антибіотика, темні окуляри. Госпіталізація в офтальмологічне відділення. При подразненні верхніх дихальних шляхів – свіже повітря, полоскання носа і горла водою, тепле молоко або боржомі, кодеїн, при сильному кашлі – гірчичники на грудну клітку і спину, кисень. У випадку потрапляння гідроксиду натрію на шкіру – негайне рясне промивання водою, вологі пов’язки з розчином риванолу (1:1000) або фурациліну (1:5000). При опіках шкіри лікування в незалежності від тяжкості ураження. При отруєнні через рот – негайне промивання шлунку водою з молоком або з яєчним білком. Всередину збиті яєчні білки, молоко, олія. Протишокова терапія. Негайна госпіталізація швидкою.
2.10. Родамін 6Ж
Родамін 6Ж (Р6Ж).Токсична дія. У працюючих на виробництві речовин відзначаються пітливість і тріщини шкіри на долонях, витончення і ламкість нігтів, хронічні бронхіти, гастрити, захворювання печінки і жовчних шляхів. Можливі зміни зі сторони нервової системи і крові.
2.11. Родамін С
Родамін С (РС). Хронічне отруєння. У працюючих з речовиною відзначаються гепатити з підвищеною кількістю білірубіну і зниженням кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові. При дії речовини може порушуватися проникність судин, особливо в головному мозку, функціональні зміни в печінці та нирках.
2.12. Кристалічний Фіолетовий
Кристалічний фіолетовий (КФ).Хронічне отруєння. У працюючих в промисловості барвників переважають ураження шлунково – кишкового тракту, вух, горла, носа, слизової оболонки очей. Відзначаються сильні носові кровотечі, дерматити і кон’юктивіти. Потрапляння барвника в організм людини у вигляді пилу може викликати язву шлунку.
Заходи попередження. Особливо ретельна боротьба з пиловиділенням. Усунення контакту зі шкірою.
3. Вимоги безпеки під час роботи зі скляним лабораторним посудом
3.1. Під час роботи зі скляними приладами необхідно використовувати скляний посуд без тріщин; не допускати різких змін температури і механічних ударів.
3.2. Під час роботи на установці, виготовленій зі скла або з елементами зі скла, в умовах, коли є хоч невелика імовірність виділення теплоти або газоподібних продуктів реакції, необхідно обгородити всю установку захисним екраном, а найнебезпечніші ділянки установки - металевою сіткою або металевим кожухом, а також стежити за справністю усіх кріплень у приладах.
3.3. Під час збирання скляних приладів застосовувати підвищені зусилля не дозволяється. При з'єднанні окремих частин зі скла необхідно захищати руки тканиною.
З метою полегшення збирання приладів кінці скляних трубочок змочують водою або змащують вазеліном.
3.4. Усі види механічної і термічної обробки скла слід виконувати з використанням захисних окулярів.
3.5. Щоб обрізати кусок скляної трубки або палички, необхідно зробити на ній надріз напилком або іншим інструментом, який ріже скло, після чого взяти трубку обома руками і легким натиском у напрямі, протилежному надрізу, зламати її. Після цього гострі кінці слід оплавити або обробити наждачним папером.
Якщо хімічні реактиви надійшли до кабінету в ампулах для проведення експерименту, необхідно обережно зробити надріз, відламати шийку ампули, тримаючи ампулу над лотком або іншою посудиною. Потім обережно пересипати або перелити вміст ампули у заздалегідь приготовлену склянку (наприклад, бром чи йод необхідно тримати в склянці із темного скла).
3.6. Кінці скляних трубок і паличок, що застосовують для розмішування розчинів та іншої мети, мають бути оплавлені.
3.7. Для змішування або розбавляння речовин, що супроводжуються виділенням теплоти, а також для нагрівання хімічних речовин слід використовувати фарфоровий або тонкостінний скляний посуд.
Пробірки, круглодонні колби, фарфорові чашки можна нагрівати на відкритому вогні спиртівки, плоскодонні колби і стакани слід нагрівати тільки на електронагрівачах із закритою спіраллю.
3.8. Посудину з гарячою рідиною не можна закривати притертою пробкою доти, поки вона не охолоне.
3.9. Слід бути обережним, вставляючи корки в скляні трубки та пробірки або виймаючи їх.
Якщо пробку неможливо відкрити без зусиль, необхідно спочатку обережно постукати по обводу шийки посудини знизу догори дерев'яним молоточком або брусочком і повторити спробу. За умови ускладнення відкривання треба обережно нагріти шийку посудини рушником (м'якою тканиною), змоченим гарячою водою, або над полум'ям спиртового пальника, обертаючи посудину навколо осі, не доторкуючись до полум'я. Не можна нагрівати посудину над відкритим полум'ям, якщо в посудині містяться легкозаймисті речовини.
3.10. Великі хімічні стакани слід піднімати двома руками так, щоб відігнуті краї (бортики) спиралися на вказівний та великий пальці.
3.11. Установку або окремі частини її, що перебувають під вакуумом, слід захищати дротяним екраном (сіткою); під час роботи необхідно користуватися захисними окулярами.
3.12. Скляні посудини, призначені для роботи під вакуумом, заздалегідь випробовують на максимальне розрідження. Перед випробуванням посудину потрібно обгорнути рушником (м'якою тканиною) або натягти на неї металеву сітку. Такі самі заходи безпеки застосовують під час проведення фільтрування під розрідженням. Застосовувати плоскодонний посуд (перегонну колбу, приймач) у вакуумних установках і приладах не дозволяється.
3.13. Тонкостінну посудину під час закривання гумовою пробкою (наприклад, при влаштуванні промивалки) слід тримати за верхню частину шийки, пробку злегка повертають, руки при цьому захищають рушником (м'якою тканиною).
3.14. Роботу з хімічними реактивами, а також роботи, що проводяться під тиском або вакуумом, слід виконувати в приладах і посуді з високоякісного термостійкого скла.
3.15. Нагріваючи рідину в пробірці або колбі, необхідно закріплювати їх так, щоб отвір пробірки або шийка колби були направлені від себе; при цьому пробірку або колбу наповнюють рідиною не більше ніж на третину об'єму.
Упродовж усього процесу нагрівання не дозволяється нахилятися над посудиною і заглядати в неї.
3.16. З метою уникнення опіку при нагріванні хімічних речовин у пробірці або колбі не дозволяється тримати пробірку чи колбу руками, їх треба закріплювати в тримачі для пробірок або в лапці штатива (затискач повинен бути біля отвору пробірки).
3.17. Під час миття скляного посуду треба пам'ятати, що скло крихке, легко ламається і тріскається від ударів, різкої зміни температури. Для його миття щітками дозволяється направляти дно посудини тільки від себе або вниз.
4. Техніка безпеки при роботі з електричним струмом
4.1. Електрична мережа кабінетів має відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98.
4.2. Електрообладнання кабінетів із напругою живлення понад 42 В змінного струму і понад 110 В постійного струму необхідно заземлювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.
4.3. Для забезпечення електробезпеки в електромережах кабінету фізики необхідно застосовувати їх електричне розділення.
Розділення електричної мережі на окремі розгалуження, які електрично не пов'язані між собою, слід виконувати за допомогою розподільного трансформатора.
4.4. Струмопровідні частини пристроїв, що встановлені в кабінетах, треба надійно закривати захисними засобами (кожухами). Не дозволяється використовувати обладнання, прилади, проводи і кабелі з відкритими струмопровідними частинами.
4.5. Радіатори і трубопроводи опалювальної, каналізаційної та водо- провідної систем слід обладнувати захисними засобами, які виготовляються з ізоляційних матеріалів.
4.6. Прокладання, закріплення, ремонт і приєднання проводів до споживачів і мережі виконуються тільки за умови вимкненої напруги. У місцях, де можливе механічне пошкодження проводів, кабелів, їх треба додатково захищати діелектричними засобами.
4.7. Щоб уникнути ураження електричним струмом у разі доторкування до патрона гвинтову металеву гільзу патрона слід з'єднувати з нульовим, а не фазовим проводом, а однополюсні вимикачі, запобіжники треба встановлювати лише в розрив кола фазового проводу.
4.8. Трипровідну електричну мережу необхідно підводити до електрощита керування. Електричний щит керування треба оснащувати кнопкою (рубильником) аварійного вимикання.
4.9. У кабінеті фізики з електрощита керування лінію однофазного струму необхідно підводити через захисно-вимикальний пристрій до демонстраційного столу і пульта керування комплексом апаратури електропостачання. У цьому разі запобіжники і вимикачі треба ставити тільки в коло фазового проводу.
4.10. Обладнання кабінету фізики необхідно вмикати послідовно від спільного вимикача до вимикачів кіл, що розгалужуються; останні в цьому випадку повинні бути вимкнені. Вимикають обладнання у зворотному порядку.
4.11. У кабінетах фізики та хімії не дозволяється використовувати нестандартні запобіжники. На запобіжниках повинен зазначатись номінальний струм.
Не дозволяється застосовувати запобіжники, через які може проходити струм, що перевищує номінальний більш як на 25%.
4.12. Якщо помічено несправності в електромережі, у тому числі і у випадку виходу з ладу електролампи чи запобіжника, необхідно повідомити електрика або відповідального за електрогосподарство навчального закладу.