Охарактеризуйте стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні
Статистика виробничого травматизму свідчить про його безперервне зростання у
цілому світі. За інформацією Міжнародної організації праці, щорічно трапляється близько
250 млн нещасних випадків на виробництві. У розвинених країнах із високим технічним
рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, у тому числі й в Україні. У
країнах Євросоюзу від нещасних випадків та професійних захворювань потерпає щорічно
близько 10 млн осіб з яких майже 8 000 гине. Загалом по всіх країнах земної кулі кожні три
хвилини гине людина, а щосекунди зазнають травм чотири особи. За статистикою, в Україні
щоденно у 2008 році на виробництві травмувалися 40-50 осіб і 2-3 особи гинули.
Безперервно зростає ціна помилки однієї людини: якщо відразу після Другої світової
війни від помилки однієї людини гинуло в середньому2–4 особи, то сьогодні ця цифра
наближається до 10.
За інформацією Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиліття
характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного
травматизму (рис. 1.3).
Найвищий рівень смертельного травматизму сьогодні простежують у вісьмох галузях
економіки, на які припадає біля 90% всіх смертельних випадків на виробництвах України:
вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, будівництво, невиробнича
сфера, металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Найбільша кількість нещасних
випадків пов’язана з організаційними чинниками, біля двох третіх від усіх нещасних
випадків.
В Україні останнім часом різко зростає професійна захворюваність. На підприємствах
України щорічно реєструють до 7 тис. професійних захворювань. Аналіз такої
захворюваності свідчить, що професійна патологія за реєстрована в осіб понад 185 професій,
серед яких значною є частка інженерно-технічних працівників (2,5%), зайнятих у різних
галузях економіки. Становище з професійною захворюваністю в Україні потребує реалізації
комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працівників від
несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.
Щорічно в Україні виникає близько 60 000 пожеж, у я
ких гине понад 3 500 осіб. Щодня в Україні виникає близько 200 пожеж, у яких гине 10
–12 осіб і 5–6 отримують травми. Збитки від пожеж становлять понад 2 млрд грн на рік. Найпоширенішими причинами пожеж в
Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та
експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів
опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); нез’ясовані та ін. (1%).
В Україні смертність населення внаслідок травм, отруєнь та інших зовнішніх впливів у
невиробничій сфері посідає третє місце після серцево-судинних захворювань та
новоутворень. З цих причин у країні щороку зазнають
ушкодження здоров’я більш як 2,5 млн осіб смертельно травмуються до 75 тис. осіб
або 200 осіб щодня.
Зниження рівня виробничого травматизму та професійн
их захворювань в усьому світі – одне із найважливіших завдань. Щоб його ефективно в
ирішувати, потрібно знати масштаби цієї проблеми. Експерти Міжнародної організації пра
ці на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні випадки на виробництві
займають третє місце (19%) серед причин передчасної смерті людей у світі після раков
их (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).
Аналіз стану травматизму в Україні проводятьна макро- та мікрорівні.
Щоб проаналізувати стан травматизму на макрорівні, на рівні країни (регіону), використовують два показники:
•
кількість нещасних випадків зі смертельними наслідк
ами виробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн працездатного населення.•
кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками невиробничого характеру за
календарний рік, які припадають на 1 млн населення:
де V– кількість нещасних випадків з летальними наслідка
ми невиробничого
характеру за календарний рік.
Необхідність використання поряд з показниками виробничого травматизму показників
невиробничого травматизму зумовлена тим, що частину нещасних випадків виробничого
характеру формально відносять до нещасних випадків невиробничого характеру у разі
відсутності юридично оформлених взаємовідносин між роботодавцем та найманим
працівником.
З метою оцінки стану загального травматизму на мікрорівні на об’єкті господарювання
сьогодні використовують три показники:
коефіцієнт частоти,
K1– кількість потерпілих від нещасних випадків за
календарний рік, які припадають на 1 000 працівників
K2– кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на одного потерпілого.
Kз – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на 1 000 працівників .