Дайте оцінку професійного ризику за організаційним чинником
Серед причин, які зумовлюють нещасні випадки на виробництві, приблизно дві
третини відведено організаційним чинникам. Тому під
вищення якості та ефективності
управління охороною праці є одним із головних важел
ів зменшення виробничого
травматизму. Конвенція 155 Міжнародної організації
праці
“
Про безпеку і гігієну праці та
виробниче середовище” визначає, що стрижнем системи
охорони праці на будь-якому
підприємстві має бути запобігання нещасним випадкам
та іншим ушкодженням здоров’я.
Організаційний чинник
забезпечення безпеки праці на виробництві потребує
такого
рівня організації праці на об’єкті господарювання й
такі технічні рішення з охорони праці,
які б унеможливлювали вплив на працівників небезпеч
них та шкідливих чинників. Для
обґрунтування організаційно-технічних заходів з пит
ань охорони праці Національний
науково-дослідний інститут промислової безпеки та о
хорони праці запропонував визначати
рівень професійного ризику за організаційним чинник
ом, використовуючи кількісні оцінки
нормативів, що підтверджують дію системи управління
охороною праці на підприємстві у
балах (табл. 1.3), та кількісні оцінки штрафних сан
кцій у балах.
Управління охороною праці
на об’єкті господарювання роботодавцем ґрунтується
на
аналізі виявлених ризиків та прийнятті пріоритетів
у:
•
зниженні рівнів небезпечних та шкідливих виробничих
чинників;
•
покращенні системи навчання та інформаційного забез
печення працівників про стан
умов та безпеки праці;
•
підвищенні персональної відповідальності кожного ке
рівника та працівника за
виконання ними обов’язків з питань охорони праці;
•
посиленні контролю щодо виконання нормативно-правов
их актів з питань охорони
праці з боку роботодавця.
Управління охороною праці в умовах ринкової економі
ки повинно здійснюватись на
підставі управління ризиками (а не вимоги абсолютно
ї безпеки праці на підставі
нормативних актів) в межах обов’язкових та рекоменд
ованих норм, що обмежують
виникнення аварій, нещасних випадків та професійних
захворювань за допомогою методики
їхнього виявлення і оцінки для усунення неприпустим
их ризиків. Управління охороною
праці в сучасних умовах передбачає управління фінан
совими потоками, які спрямовані на
зниження ризиків, на підставі науково-технічних мож
ливостей, економічної доцільності та
соціальної відповідальності.
Дайте гігієнічну класифікацію умов праці на робочому місці.
Для визначення класу умов праці використовують гігієнічні критерії, які визначають
ступінь впливу на організм таких виробничих чинникі
в: хімічних, біологічного походження,
віброакустичних, мікроклімату приміщень, електромаг
нітних полів та випромінювань,
іонізувального випромінювання, світлового випроміню
вання, аероіонізації, важкості
трудового процесу, напруженості трудового процесу.
Атестацію робочих місць проводять відповідно до Положення про гігієнічну
класифікацію праці за показниками шкідливості та не
безпечності чинників виробничого
середовища, важкості та напруженості трудового проц
есу (No 529 від 27.12.2001 МОЗ). За
гігієнічною класифікацією умови праці поділяють на
чотири класи (рис. 1.15):
Перший клас
– оптимальні умови праці – такі умови, за яких збе
рігається не лише
здоров’я працівників, а й створюються передумови дл
я підтримання високого рівня
працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи вир
обничих чинників визначені лише для
мікроклімату і чинників трудового процесу. Для інши
х чинників оптимальними вважають
такі умови праці, за яких несприятливі чинники виро
бничого середовища не перевищують
рівнів, прийнятих як безпечні для населення.
Другий клас
– допустимі умови праці – характеризуються такими
рівнями чинників
виробничого середовища і трудового процесу, які не
перевищують встановлених гігієнічних
нормативів, а можливі зміни функціонального стану о
рганізму відновлюються за час
регламентованого відпочинку або до початку наступно
ї зміни та не чинять несприятливого
впливу на стан здоров’я працівників та їхніх спадко
ємців у найближчому і віддаленішому
періодах.
Третій клас
– шкідливі умови праці – характеризуються такими р
івнями шкідливих
виробничих чинників, які перевищують гігієнічні нор
мативи і здатні чинити несприятливий
вплив на організм працівників та їхніх спадкоємців.
Шкідливі умови праці за ступенем
перевищення гігієнічних нормативів та вираження шкі
дливих змін в організмі працівників
поділяють на чотири ступені:
Перший ступінь – умови праці характеризуються таким
и рівнями шкідливих чинників
виробничого середовища та трудового процесу, які, з
азвичай, викликають функціональні
зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (
останні відновлюються у разі
тривалішої, ніж початок наступної зміни, перерви у
контакті зі шкідливими чинниками) та
збільшують ризик погіршення здоров’я;
Другий ступінь – умови праці характеризуються таким
и рівнями шкідливих чинників
виробничого середовища і трудового процесу, які зда
тні спричинити стійкі функціональні
порушення, призводять, зазвичай, до зростання вироб
ничо-зумовленої захворюваності,
вияву окремих ознак або легких форм професійної пат
ології (зазвичай, без втрати
професійної працездатності), що виникають після три
валої експозиції (10 років та більше);
Третій ступінь – умови праці характеризуються таким
и рівнями шкідливих чинників
виробничого середовища і трудового процесу, які при
зводять, окрім зростання виробничо-
зумовленої захворюваності, до розвитку професійних
захворювань, зазвичай, легкого та
середнього ступенів важкості (з втратою професійної
працездатності в період трудової
діяльності);
Четвертий ступінь – умови праці характеризуються та
кими рівнями шкідливих
чинників виробничого середовища і трудового процесу
, які здатні призводити до значного
зростання хронічної патології та рівнів захворювано
сті з тимчасовою втратою
працездатності, а також до розвитку важких форм про
фесійних захворювань (з втратою
загальної працездатності).
Четвертий клас
– небезпечні (екстремальні) умови праці – характер
изуються такими
рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і
трудового процесу, вплив яких
протягом робочої зміни (або ж її частини) створює з
агрозу для життя, високий ризик
виникнення важких форм гострих професійних уражень