ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На перше заняття: виконайте завдання 1 а), б); ІІ 1); ІV (задачі 1-4).

На друге заняття: виконайте завдання 1 в), г); ІІ 2); ІV (задачі 5-8).

На третє заняття: виконайте завдання 1 д); ІІІ; ІV (задачі 9-13).

I. Проведіть розмежування таких складів злочинів:

Склади злочинів, які розмежовуються	Спільні ознаки таких складів злочинів	Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочину, за якими прово-диться їх розмежування)	Зміст ознак, характерних для кожного із складів злочи-нів
а) ст.364 КК України “Зловживання владою або службовим становищем” - ст.365 КК України “Перевищення влади або службових повноважень”.
б) ст.364 КК України “Зловживання владою або службовим становищем” - ст.367 КК України “Службова недбалість”.
в) ст.368 КК України “Одержання хабара” - ст.354 КК України “Одержання незаконної винагороди працівником державного підприєм-ства, установи чи організації”.
г) ст.369 КК України “Давання хабара” - ст.370 КК України “Провокація хабара”.
д) ст.368 КК України “Одержання хабара” - ст. 370 КК України “Провокація хабара”.

ІІ. Наведіть приклади (складіть фабули) вчинення таких злочинів:

1) провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування хабара, щоб потім викрити того, хто дав хабара;

2) перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалося насильством.

ІІІ. Випишіть із розділу VI Особливої частини КК України статті, що передбачають склади злочинів, кваліфікуючою ознакою яких в законі названо службову особу.

ІV. Вирішіть задачі:

1. Степан, працюючи контролером трамвайно-тролейбусного управління, протягом трьох місяців в різний час одержав винагороди від шести безквиткових пасажирів за те, що виявивши у них підроблені посвідчення, які дають право на безкоштовний проїзд не доставив їх в органи міліції, а саме: від Бориса - 60 грн.; Григорія - 30; Сергія - 30 грн.; Миколи - 100 грн.; Кирила - 150 грн., на загальну суму 435 грн. При цьому слідством не було встановлено, що в обов’язки Степана входило поставлення пасажирів з підробленими посвідченнями в органи міліції. А суд не встановив, що Степан мав єдиний умисел на одержання хабара в особливо великих розмірах.

2. Працівники ДАІ Микола та Степан знаходилися на тимчасовому посту разом з патрульною машиною на дорозі між селами Калинів і Мельнич. По дорозі їхала машина з привідкритим багажником і без номерних знаків. Водій машини, будучи в стані алкогольного сп’яніння на зупиняючий жест працівника ДАІ Миколи не зупинився, а підвищивши швидкість почав тікати. Тоді Микола і Степан сіли в міліцейську машину і почали доганяти Михайла. В процесі погоні вони через гучномовець наказували йому зупинитися, але втікач не виконував їх вимог. Тоді Степан, який їхав не за кермом, зробив два постріли вгору через відчинене вікно свого автомобіля. Михайло все рівно не зупинявся.

Через якийсь час машина Михайла в’їхала в кучугуру снігу. Тоді Михайло вибіг з машини і став тікати дворами населеного пункту. Степан та Микола бігли за ним, наказуючи зупинитись і роблячи постріли з табельної зброї вгору. В кінці кінців Михайло забіг у тупик до високого паркана, який не можливо було перелізти і оббігти. Тоді він зупинився. Першим до нього підбіг Степан, а Микола був ще далеко. Степан наказав Михайлу лягти в сніг, обличчям до землі, а сам став підходити до нього з пістолетом в опущеній до землі руці. Михайло наказу не виконав, а став відбирати пістолет у Степана. В результаті цього стався випадковий постріл, яким Михайла було смертельно поранено. Куля пройшла правою стороною знизу вверх через печінку та легені. Але Михайло будучи від природи здоровим, міцної статури одразу не впав. Більше того, пістолетом він заволодів. Тоді Степан сховався за купу з дровами.

Коли Микола, який чув постріл, добіг до місця події він побачив правопорушника, який стояв з пістолетом в руках. Свого колеги він не побачив. Тоді Микола почав стріляти у Михайла по нижній частині тіла. Михайло впав. Від отриманого першого поранення він помер через півгодини до приїзду швидкої та викликаних місцевими жителями працівників міліції.

3. Завідувачка магазином “Спорттовари” Раїса, отримавши заяву робітника Костянтина про звільнення з роботи, провела з ним розрахунок, а заяву в контору “Спорттовари” не передала і на протязі кількох місяців вказувала в табелях, що він працює. Одержані, як зарплату гроші Костянтина в сумі 1200 грн. видавала тим працівникам магазину, які через відсутність вантажників у магазині виконували вантажно-розвантажувальні роботи.

4. Міліціонери патрульно-постової служби Володимир і Петро патрулюючи на маршруті, по рації отримали наказ прямувати до вказаної квартири для того, щоб припинити бійку, один з учасників якої погрожував ножем оточуючим. Не бажаючи ризикувати і вважаючи, що з часом конфлікт вщухне сам по собі вони прибули у вказане місце (до якого було 3-5 хв. ходу) лише через годину. Бійка своєчасно не була припинена, за півгодини до приходу міліціонерів один з учасників бійки вчинив вбивство.

5. Інвентаризація виявила на складі недостачу продуктів та алкогольних напоїв на суму 780 гривень. Завідуючий складом Олег пояснив, що продукти та спиртне на вказану суму дав у борг своєму приятелю Миколі, який підтвердив ці показання й негайно відшкодував недостачу.

6. Майстер закрійного цеху взуттєвої фабрики Віктор часто сам проводив розкрій шкіри. Не маючи права виписувати наряди на своє ім'я, він записував виконану роботу в наряди робітників-розкрійників. Згодом вони передавали Віктору гроші за виконану ним роботу. Всього він отримав 530 гривень.

7. Завідуючий гаражем Орест списав як непридатний двигун автомобіля ГА3 24 хоча він щойно надійшов з заводу після капітального ремонту, мав балансову вартість 2 800 гривень. Цей двигун Орест придбав за ціною металобрухту й використав на власному автомобілі.

8. Рядовий міліціонер Максим виконував вказівку про поставлення на засідання органу в справах неповнолітніх 16-ти річного Назара. Назар опирався, намагався вирватися з рук міліціонера, а потім виламав дверцята автомашини й почав втікати. Максим намагався догнати Назара, потім дістав пістолет вигукнув “Стій буду стріляти”, але той не зупинявся. Тоді Максим перший постріл здійснив в повітря а другим вбив Назара.

9. До члена МСЕК В’ячеслава звернувся Микита, який повинен був проходити обстеження у МСЕК на предмет встановлення інвалідності й попросив посприяти в тому, щоб йому була встановлена не ІІІ, а II група інвалідності, пообіцявши дати за це 500 доларів США. В’ячеслав сказав, що це питання він сам вирішити не може, потрібно поговорити з головою МСЕК Зеновієм, якому теж потрібно “дати”. Микита попросив провести необхідні переговори з Зиновієм і передати для нього гроші що В’ячеслав і виконав. Микиті була встановлена ІІ група інвалідності, оформлені необхідні документи, хоча показань для цього й не було. Інші члени комісії про це не знали, а при проведенні експертизи виявили неуважність.

10. Богдан і Гнат були притягнуті до кримінальної відповідальності за хуліганство. Дружина Богдана ввійшла в контакт з слідчим Валерієм, який за винагороду в розмірі 800 дол.США пообіцяв звільнити її чоловіка від кримінальної відповідальності. Про це дізналася дружина Гната, яка попросила передати слідчому таку ж суму за звільнення від відповідальності її чоловіка. Дружина Богдана погодилась і під час чергової зустрічі передала Валерію 800 дол. США сказавши, що половина суми - за звільнення її чоловіка а половина - за звільнення Гната.

11. В зв'язку з проведенням реконструкції автодороги здійснювалася розбивка траси. Бригадир дорожників Роман наказав поставити вішки таким чином, що дорога ніби-то повинна була пройти через подвір'я й город Мар'яна. Мар'ян почав просити Романа змістити трасу на кілька десятків метрів вбік, що той і пообіцяв зробити, але за винагороду в 400 гривень. Мар'ян передав вказану суму, вішки були переставлені, дорогу провели осторонь його садиби. Встановлено, що за проектом дорога й не повинна була проходити через подвір'я та город Мар'яна.

12. До водія автомобіля-таксі Ігоря звернувся помічник прокурора району Влас з проханням допомогти викрити інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ Артура. 3 цією метою Ігор навмисне грубо порушував Правила дорожнього руху - перевищував швидкість, проїхав перехрестя на дорожній сигнал світлофора на дільниці вулиці яку патрулював Артур. Будучи затриманим Ігор передав Артуру 10 гривень за те, щоб останній не оформлював протоколу про ці порушення. Після отримання грошей Артур був затриманий.

13. Сержант Степан - старший наряду та рядовий Іван несли службу в складі прикордонного наряду. Вони помітили, що невідомий громадянин з драбиною підійшов до дротяного загородження, переліз його й подав сигнал, на який з гущавини вийшло ще біля двох десятків низькорослих смуглявих громадян, що теж почали перелазити через загородження. Коли всі перелізли через загорожу, Степан російською мовою наказав всім зупинитися й лягти на землю. Частина невідомих виконала команду, а інші - всього 12 осіб, почали бігти в бік сусідньої держави. 3 метою їх затримання Іван самостійно зробив кілька попереджувальних пострілів з відстані 150-200 метрів, а потім розпочав прицільну стрільбу з автомата. Втікачі зупинилися й були затримані, жодному з них шкода не була заподіяна.

Варіант: Одним з пострілів була вбита жінка-втікачка.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти та практика їх застосування:

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 19 червня 1992р, 26 січня 1993р, 28 червня 1994 р., 14 березня 1995 р., 11 грудня 1998 р., 13 січня 2000 р., 6 квітня 2000 р., 21 грудня 2000 р., 21 червня 2001 р., 10 січня 2002 р., 7 лютого 2002 р., постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р. (ст.ст.10; 15; 15¹).

Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 11 грудня 1998 р., 8 липня 1999 р., 3 квітня 2003 р.

Положення про державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №341 (підпункти 5; 6; 7; 8; 9 пункту 5).

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: постанова Кабінету Міністрів України, від 4 квітня 1994 р. №221.

Інструкція про встановлення груп інвалідів, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 грудня 1991 р. №16.01/20.

Статут патрульно-постової служби, затверджений наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 28 липня 1994 р. №404 (п.п.124; 126 в).

Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5;

Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р.

Спеціальна література

Бантышев А. Должностные преступления (вопросы квалификации). Учебное пособие. - К. - 1996. - 84 с.

Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею. Загальні ознаки поняття посадової особи - суб’єкта господарських злочинів // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №1. - С. 58-52

Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею. Спеціальні ознаки поняття посадової особи - суб’єкта господарських злочинів // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №2. - С. 68-71.

Гринберг М.С. Должностные преступления и крайняя необходимость. //Советское государство и право. - 1989. - №5. - С. 64-72.

Дудоров О. Кваліфікація одержання хабара, поєднаного з вимагательством. // Право України.-1994.- №5-6. - С. 34-37.

Дячук С. Проблеми кримінально-правової оцінки діяння службової особи, яка віддала протиправний наказ. // Право України. - 1999. - №9. - С. 94-98.

Егорова Н. Взяточничество и хищения: проблемы квалификации. // Российская юстиция.-1996.-№7.

Іллічов М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - 2002. - Вип. 15. - С. 421 - 427.

Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. - К.: “Блиц-Информ” - 1996. - 512 С.

Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. Казань. Из-во Казан. ун-та. - 1972. - 178с.

Маляренко В. Деякі питання перевищення влади або посадових повноважень. // Коментар судової практики з кримінальних справ. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - Київ: Юрінком. - 1996. - №6. - С. 64-68.

Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів “зловживання владою або посадовим становищем” та “перевищення влади або посадових повноважень”. // Право України. - 1997. - №2. - С. 31-33.

Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. - К.: Атіка, 2001. - 304 с.

Мельник М.І. Проблеми кваліфікації застосування насильства при вимаганні хабара. // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні: Збірник матеріалів наук.-практ. конференції / [Редкол.: Борисов В.І. (гол.редактор) та ін.]. - Харків: ПФ “Книжкове видавництво” “Лестивця Марії”, 2001. - С. 41-44.

Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. - К.: Парламентське видавництво, 2000. - 256 с.

Навроцький В.О. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією. // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - №4(15). - С. 157-162.

Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. - К.: “Наукова думка”. - 1978. - 303 С.

Терещук О.В. Деякі проблеми розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за корупційні діяння // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х. - 1999. - Вип. 8. - С. 72 - 77.

Терещук О.В. Суб’єкти корупційних діянь згідно з законодавством України //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - Вип. 4. - С. 175 - 179.

Туркат М. Відмежування перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень від суміжних злочинів // Вісник прокуратури. - 2001. - №5. - С. 21 - 25.

Туркат М. Щодо кваліфікації військових посадових злочинів // Вісник прокуратури. - 2000. - №3. - С. 84-87.

Хавронюк Н. Существенный ущерб как признак объективной сторны превышения власти или служебных полномочий. // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - №1.

Харитонов С.О. До питання про кваліфікацію перевищення влади працівниками міліції при застосуванні вогнепальної зброї // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2000. - Вип. 1. - С. 137-143.

Злочини проти правосуддя

На перше заняття: виконайте завдання Іа), б); ІІ; IV 1); V (задачі 1-9).

На друге заняття: виконайте завдання І в), г); ІІІ; IV 2); V (задачі 10-18).

I. Проведіть розмежування таких складів злочинів (заповніть таблицю):

Склади злочинів, які розмежовуються	Спільні ознаки таких складів злочинів	Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочину, за якими прово-диться їх роз-межування)	Зміст ознак, характер-них для кожного із складів злочинів
а) ст.390 КК України “Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі” - ст.393 КК України “Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти”.
б) ст.396 КК України “Приховування злочину” - ст.384 КК України “Завідомо неправдиве показання”.
в) ст.396 КК України “Приховування злочину” - ст.388 КК України “Приховування майна”.
г) ст.396 КК України “Приховування злочину” - ст.383 КК України “Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину”.

ІІ. Випишіть види потерпілих у складах злочинів проти правосуддя і склади злочинів, у яких потерпілий виступає обов’язковою ознакою.

ІІІ. Випишіть усі статті Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за посягання на життя конкретних потерпілих.

IV Наведіть приклади вчинення таких злочинів (складіть фабули):

1) приховування майна;

2) злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи.

V. Вирішіть задачі:

1. Данило домовився із адвокатом Людмилою про надання нею юридичної допомоги його синові, щодо якого була порушена кримінальна справа про звинувачення його у викраденні прекурсорів. Людмила взяла з Данила винагороду за юридичну допомогу, та винагороду за передачу хабара судді в сумі 500 грн., та суму хабара для судді - 3000 дол. США, щоб синові Данила не було призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Але свою обіцянку Людмила не виконала і синові Данила було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

Тоді Данило попросив свого знайомого Олексія знайти людину для здійснення помсти - вбивства Людмили, пообіцявши за це винагороду у розмірі 3000 дол. США. Розрахунок мав відбутися після виконання замовлення.

Для виконання замовлення Олексій домовився з Кирилом, що той стане виконавцем вбивства. Олексій передав Кирилу автомат АКСМ-74, оптичний приціл до нього та мотоцикл “Ява” без номерних знаків.

Наступного дня Кирило на мотоциклі під’їхав до будинку Людмили. Коли вона із своїм чоловіком сідала у таксі, за кермом якого сидів водій, Кирило підґїхав до них і з відстані 3-4 метрів вистрелив з автомата чергою. Але нікого з них не поранив.

2. Микола і Костянтин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на одній із вулиць міста Снятина зустріли незнайомого їм Валентина. Костянтин штовхнув його плечем. Валентин зробив йому зауваження. У відповідь на це зауваження Костянтин заподіяв Валентину велику кількість ударів ножем і вбив Валентина. На наступний день Микола і Костянтин були затримані і доставлені у відділ внутрішніх справ, де вони попередньо домовившись між собою давали покази про те, що вони обидва в той час, коли було вчинене вбивство Валентина знаходились у кінотеатрі.

3. Дарія, яка була очевидцем вбивства Романа, вчиненого Петром з хуліганських мотивів, на прохання винного погодилася давати потрібні покази на допиті. На допиті у слідчого з метою приховати факт вчинення Петром вбивства, вона заперечувала, що вбивство вчинене Петром. Більше того, стверджувала, що Петра не було на місці вбивства.

4. Водій автомашини Дмитро в результаті грубого порушення правил дорожнього руху вчинив наїзд на пішохода, спричинивши йому ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, і втік з місця вчинення злочину. Максим, який знаходився в кабіні автомобіля поряд з водієм Дмитром, будучи очевидцем цього злочину не заставив Дмитра зупинитися і відвезти потерпілого в лікарню і не повідомив про те, що сталося в міліцію. Потерпілий залишився живим, лікувався 27 днів.

5. Орест, Роман, Степан та Леонід та Зиновій разом вчиняли крадіжки з проникненням у приміщенням. Проте на законних підставах кримінальну справу щодо Леоніда і Зиновія було виділено в окреме провадження. Розглядаючи її, суд викликав у судове засідання співучасників Леоніда і Зиновія: Ореста, Романа і Степана, які були допитані як свідки. При цьому вони заперечували факти вчинення разом з підсудними злочинів, які раніше визнавали.

6. Павло і Віктор на досудовому слідстві визнавали, що дали хабарі Степану, який був службовою особою, що займає особливо відповідальне становище. Проте їх було звільнено від кримінальної відповідальності за давання хабара на підставі ч.3 ст.369 КК України. При судовому розгляді справи щодо Степана вони заявили, що хабарів Степану не давали і що з його боку не було вимагання хабара.

7. Після ліквідації підприємства, що орендувало будинок у центрі міста на будівлю з'явилося кілька претендентів, в тому числі міський суд та дитяча музична школа. В той же час в провадженні суду знаходилася цивільна справа про поділ майна між директором музичної школи Борисом та його колишньою дружиною. Голова суду Тимофій зустрівся з Борисом і сказав йому, що коли той відмовиться від претензій на будинок, то суд винесе рішення сприятливе для нього особисто. Борис погодився. Тимофій, розглядаючи цю справу в судовому засіданні виніс рішення відповідно з яким Борис отримав право на переважну частину майна та всю квартиру, яку раніше займав разом з дружиною, хоча насправді вони мали рівні права.

8. Працівнику науково-дослідного інституту судової експертизи Йосипу слідчий доручив проведення автотехнічної експертизи у кримінальній справі, До Йосипа звернувся батько обвинуваченого Влас і запропонував 1 000 гривень за те, що експерт у висновку вкаже, що причиною аварії було не перевищення швидкості (як це було насправді), а незадовільний стан дорожнього полотна та необачна поведінка потерпілого. Йосип прийняв запропоновану винагороду й зробив те, про що просив його Влас. Однак син Власа був засуджений все одно, оскільки слідчий і суд не погодилися з висновком експерта.

9. Інженер науково-технічного відділу управління внутрішніх справ Панас брав участь в допитах обвинувачуваних у перевищенні посадових повноважень Віри, Надії та Любові, записував хід допиту на відеомагнітофон. Керівник слідчої групи попередив його, що до закінчення розслідування будь-яку інформацію про хід розслідування, в тому числі про зміст показань обвинувачених, розголошувати заборонено. Однак за 500 доларів США Панас зробив копії відеоплівок допитів і передав їх кореспонденту журналу Давиду, де й були опубліковані стенограми допитів.

10. Володимир був відрахований з інституту за неуспішність. Бажаючи помститися викладачеві Андрієві, Володимир написав анонімного листа, в якому стверджував, що Андрій проводить заняття на низькому рівні, вимагає винагороду від студентів, які складають іспити та заліки. Ці відомості не відповідали дійсності. Листа Володимир надіслав редакції газети, звідки його переслали до прокуратури для перевірки і вжиття заходів. В результаті негласної перевірки, брехливість інформації, що містилася в листі, стала очевидною. Кримінальна справа щодо Андрія не порушувалася.

11. Федір був притягнутий до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у особливо великих розмірах. Бажаючи допомогти чоловікові, його дружина звернулася до свідка Любомира з проханням дати показання, які б виправдовували Федора і пообіцяла дати за це 600 гривень, як лише вдасться “виручити” обвинуваченого. Любомир погодився і в подальшому дав показання на користь Федора, однак суд не прийняв його показання і останнього засудили.

12. Ревізор-бухгалтер Пантелеймон, під час проведення ревізії в магазині, виявив недостачу на суму 1700 гривень і пересортицю товарів. Аналіз документів свідчив, що причиною недостачі стали розтрата з боку продавців та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене завідуючою магазином Зоєю. За таких обставин Пантелеймон повинен був повідомити про виявлені порушення керівництву та в прокуратуру. Однак отримавши від Зої 700 гривень, Пантелеймон в акті ревізії показав, що недостача становить 70 гривень, і причиною її є псування продуктів гризунами. Про виявлені недоліки він нікуди не повідомляв.

13. Начальник житлового відділу міськвиконкому Артур сказав голові районного суду Дмитру, що квартира для новообраного судді може бути виділена до кінця року лише в тому випадку, коли суд задовольнить всі позови міськвиконкому про виселення громадян. На момент такої розмови в суді знаходилося п'ять позовів, задоволенню підлягали лише два з них.

14. До судді Тамари звернувся Левко та запропонував 1000 гривень за винесення виправдувального вироку його брату, справа якого про обвинувачення у зґвалтуванні мала розглядатися незабаром. Тамара відмовилася, заявивши, що вирішить справу згідно з законом. Тоді Левко сказав, що скалічить сина судді у випадку засудження його брата до позбавлення волі. Після винесення вироку Левко, бажаючи відімстити судді, спалив належний Тамарі автомобіль “Жигулі”.

15. Павло, який відбував покарання у вигляді позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звернувся до начальника караулу Вікентія з пропозицією відпустити його з колонії до ранку за винагороду в 500 гривень. Вікентій погодився, взяв гроші та провів Павла за межі охоронюваної території. Вранці Павло повернувся, але його відсутність була помічена черговим помічником начальника колонії.

16. Яків, відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі за злісне хуліганство, на шлях виправлення не став - порушував режим, не виконував вимог представників адміністрації, негативно впливав на інших засуджених, За відмову вийти на роботу без поважних причин 20 січня Яків в період з 21.01 по 21.02 переводився в приміщення камерного типу в якості дисциплінарного стягнення. 28 вересня Яків відмовився піднятися за сигналом підйому, незважаючи на настійливі вимоги начальника загону, 29 вересня відмовився усунути порушення у формі одягу та не реагував на зауваження чергового помічника начальника колонії.

17. Давид, який відбував покарання у вигляді позбавлення волі за злісне хуліганство неодноразово порушував режим утримання грав у карти на гроші відмовлявся від роботи на відкритому повітрі взимку.Член секції внутрішнього порядку засуджений Остап став вимагати, щоб Давид та його партнер Йосип припинили гру в карти Тоді Давид та Йосип накинулися на Остапа стали наносити йому удари в голову, а потім закрили подушкою носа і рота, що призвело до смерті потерпілого.

18. Оперуповноважений кримінального розшуку Карен отримав для перевірки заяву про крадіжку кролів. В заяві потерпілий вказував, що крадіжку могли вчинити його сусіди Василь, Юрко та неповнолітній Гаврило. Карен викликав вказаних осіб в райвідділ міліції, провів бесіду, однак ніхто у вчиненні злочину не зізнався. Щоб вплинути на Василя, Юрка та Гаврила й добитися визнання вини кимось із них, Карен вирішив потримати їх під вартою. Для цього Карен підмовив чергового по райвідділу міліції Дениса потримати їх у кімнаті для затриманих до ранку, обіцяючи вранці оформити затримання в якості підозрюваних у встановленому законом порядку. Василь, Юрко та Гаврило були звільнені через 18 годин за вказівкою начальника райвідділу.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти та практика їх застосування:

Кримінально-виконавчий кодекс України від 7 листопада 2003р.

Кримінально-процесуальний кодекс України: прийнятий 28 грудня 1960 р.

Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 15 лютого 1995 р., 21 червня 2001 р. (ст.ст. 1; 3; 9; 10-12).

Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р.;

Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р.;

Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1986 р.;

Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р.

Спеціальна література

Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия. Учебное пособие.Харьков. - 1986. - 42с.

Воронцов А.В. Об’єктивні ознаки затримання, приводу або арешту як злочинів проти правосуддя, що вчиняються посадовими особами органів дізнання та досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 4. - С. 134 - 138.

Воронцов А.В. Суб’єктивні ознаки злочинів проти правосуддя, вчинюваних посадовими особами органів дізнання і досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 1. - С. 166 - 169.

Маляренко В. Окремі питання відповідальності свідків за дачу завідомо неправдивих показань.//Коментар судової практики з кримінальних справ. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996.- №6. - С. 68-81.

Навроцкий В. Является ли судебный эксперт должностным лицом? // Социалистическая законность. - 1984. - №1. - С. 55.

Осадчий В. Зміст правосуддя у злочинах проти правоохоронної діяльності. // Право України. - 2000. - №11. - С. 110-112.

Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності. // Право України. - 1999. - №10. - С. 82-85.

Осадчий В. Особливості суб’єкта в злочинах проти правоохоронної діяльності. // Право України. - 2001. - №2. - С. 108-111.

Осадчий В. Про зміст насильства в злочинах проти правоохоронної діяльності. // Право України. - 1999. - №6. - С. 109-112.

Плужнік О.І. Відмежування злочинів, що порушують режим відбування покарання у вигляді позбавлення волі чи режиму тримання під вартою, від суміжних посягань // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 2. - С. 22 - 27.

Плужнік О.І. Кваліфікуючі ознаки втечі з місця позбавлення волі або з-під варти // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 1. - С. 65 - 74.

Прошляков А., Николаева З. Может ли обвиняемый нести ответственность за заведомо ложный донос? // Законность. - 1993. -№2. - С. 16-21.

Стуканов А. Уголовные дела о лжесвидетельстве. // Законность.-1996. - №1. - С. 34.

Трубников В.М. Відповідальність за дії, що дезорганізують роботу виправних установ // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х. - 2001. - Вип. 16. - С. 7 - 14.

Туменко О. До проблеми завідомо неправдивих показань. // Право України. - 1992. - №9. - С. 23.

Хабибуллин М.Х. Ответственность за укрывательство и недоносительство по советскому уголовному праву. - Изд-во Казанского университета.- 1984.- 136с.

Юриста О. Суб’єкти правоохоронних відносин. // Право України. - 1998. - №2. - С. 73-75.

злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

I. Проведіть розмежування таких складів злочинів (заповніть таблицю):

Склади злочини, які розмежовуються	Спільні ознаки таких складів злочинів	Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочи-ну, за якими проводиться їх розмежування)	Зміст ознак, характерних для кожного із складів злочи-нів
	а) ст.427 КК України “Здача або залишення ворогові засобів ведення війни” - і ст.111 КК України “Державна зрада”.
	б) ст.402 КК України “Непокора” - ст.403 КК України “Невиконання наказу”.
	в) ст.407 КК України “Самовільне залишення військової частини або місця служби” - ст. 408 КК України “Дезертирство”.
	г) ст.418 КК України “Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання” - ст.420 КК України “Порушення статутних правил несення бойового чергування”.

ІІ. Складіть і запишіть вичерпний, на вашу думку, перелік норм, передбачених статтями інших розділів КК України, що можуть перебувати у конкуренції із нормами, передбаченими у розділі ХІХ Особливої частини КК України.

ІІІ. Вирішіть задачі:

1. Сержант запасу Микола, віком 50 років, був призваний на навчальні збори тривалістю 1 місяць, які проходив у військовій частині. Через тиждень після початку зборів він втік з військової частини і поїхав до родичів, у яких перебував до кінця зборів, згодом повернувся додому.

Варіант: Микола мав 35 років.

2. Рядовий другого року служби Петро після навчальних стрільб не захотів сам чистити закріплений за ним автомат, а звелів це зробити молодшому сержанту Ігорю, який нещодавно прибув з навчального підрозділу. Той відповів, що зброю кожен повинен чистити сам. Після цього Петро побив Ігоря і потерпілий лікувався протягом 22 днів. Автомат же залишився нечищеним, оскільки командир взводу лейтенант Леонід не перевірив стан зброї, і став повністю непридатним до стрільби.

3. Прапорщик Дмитро у святковий день наказав двом підлеглим йому солдатам та водію автомобіля поїхати до покинутого кар’єра та привезти пісок, потрібний йому для будівництва власного гаража. Під час роботи він перебував у кар’єрі, однак за виконанням роботи не спостерігав. Внаслідок обвалу піску засипало двох солдатів, які загинули.

4. Під час показових польотів пілот винищувача Іван допустив відхилення від польотного завдання - змістився з запланованого курсу, почав виконувати маневр на недопустимо низькій висоті. Керівник польотів Степан, який помітив відхилення, відповідну вказівку пілоту дав зі значним запізненням. Не втрутився в хід подій і командуючий військово-повітряними силами держави, який перебував на місці проведення показових польотів. Верховний головнокомандуючий Збройних Сил України в цей час перебував на відпочинку у Криму. Внаслідок допущених порушень літак впав на глядачів, це викликало численні жертви.

5. Під час проведення тендеру на закупівлю продуктів для потреб військових частин, начальник тилу з’єднання полковник Артем віддав перевагу пропозиції фірми, керівником якої була його дружина. Внаслідок цього були закуплені не найкращі і найдешевші продукти. Якби вибір було зроблено на користь учасникам тендеру, які запропонували найбільш вигідні за ціною та якістю продукти, то держава зекономила б на закупівлі 1,7 млн. грн.

6. Під час проведення навчальних стрільб капітан Сергій допустив неуважність і не помітив, що на екрані радара, крім навчальної цілі є ще одна “засвітка”, що вказувало на наявність в зоні польоту зенітної ракети стороннього повітряного об’єкта. Він доповів лише про те, що виявлена навчальна ціль, вказав її координати. Не перевіривши стан повітряного простору, не отримавши доповідей від інших операторів, керівник навчань генерал Кузьма дав команду на пуск. Внаслідок цього ракета, випущена в напрямку навчальної цілі, перенацілилася на інший об’єкт - пасажирський літак, збила його, десятки пасажирів та члени екіпажу загинули. Встановлено, що пасажирський літак летів за встановленим маршрутом і не заходив в зону, заборонену для польотів. Міністр оборони Андрій після того неодноразово заявляв, що загибель літака жодним чином не пов’язана з навчальними стрільбами.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти та практика їх застосування:

Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. Зі змінами та доповненнями внесеними Законами України від 21 грудня 2000 р. та 13 вересня 2001 р. (ст.ст.:4; 6; 48-52; 62; 68; 69; 83; 86; 92).

Про статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. Зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2001 р. та 6 лютого 2003 р. (ст.ст. 2; 46; 60-63; 97; 101; 102; 112; 140; 195-202; 233; 270; 275; 276).

Положення про використання повітряного простору, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №401.

Про статут внутрішньої служби Збройних сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. Зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. (ст.ст. 5; 11; 20-25; 28-34; 49-57; 59; 216-222; 267-271).

Практика застосування судами законодавства про військові службові злочини. //Вісник Верховного Суду України. - 2002.- №2.- С. 21-24.

Спеціальна література:

Бєлоконєв В. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення правил водіння або експлуатації військових машин. // Право України. - 2000. - №3. - С. 56-59.

Бєлоконєв В. Співвідношення понять “водіння (рух)” і “експлуатація” бойової, спеціальної або транспортної машини: окремі практичні питання. // Право України. - 2000. - №6. - С. 59-62.

Білоконєв В. М. Відповідальність за військові злочини осіб, яких неправомірно було призвано на військову службу // Держава та регіони Сер. Право.- 2001.- №2 .- С. 66 - 70.

Бондарів В. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями (кримінологічний і кримінально-правовий аспекти). // Право України. - 2000. - №5. - С. 41-44.

Бугаев В.А. Особенности соучастия в воинских преступлениях // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. - О.: “Юридична література”. - 2001. - Вип. 11. - С. 457 - 462.

Бугаєв В. О. Військові злочини і покарання: Автореф . дис... канд. юридич. наук.- Одеса, 2002.- 21 с. (Ав. 50.586)

Карпенко М. Кримінальна відповідальність за нестатутні взаємовідносини // Право України.-2002.-№3.-с.-147-150.

Карпенко М. Суб’єкти нестатутних взаємовідносин: кримінально-правовий аспект. // Право України. - 2000. - №2. - С. 90-93.

Практика застосування судами законодавства про військові службові злочини // Вісник Верховного Суду України.-2002.-№2.-С.21-25

Хавронюк М.І. Військові злочини. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. - 156с.