Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави
Розглядаючи формування громадянського суспільства багато вчених намагались пояснити взаємозв’язок між суспільством його формуванням і такими поняттями як держава, право, демократія, правова держава тощо.
Так у громадянському суспільстві віддасться пріоритет природним правам людини, розвитку економічних відносну, приватному життю і сфері свободи волі.
У політичному суспільстві (або державі) регулювання відносин установлюється законом, пріоритет віддається політиці держави, публічному життю і панує сфера обов’язку.
Енциклопедія Брокгауза-Ефрона приділяє громадянському суспільству кілька слів; це не що інше, як «уживане в особливому змісті деякими юристами позначення сукупності обличчя, що тепер і на даній території беруть участь в утворенні цивільного права. Член цивільного суспільства виступає як суб’єкт цивільних прав, чи як влада (законодавства і суда), що по заклику суб’єктів захищає їхні права».Так розглядаючи різні погляди вчених на формування громадянського суспільства можна сказати, що вони тлумачать по-різному природу формування і визначення громадянського суспільства.
Наприклад, Кант розглядав громадянське суспільство як суспільство засноване не на таких принципах:
1 Воля члена суспільства як людина.2 Рівність його з іншими як підданого.3 Самостійність як громадянина.
1 друге. На відміну від інших Кант, не заперечуючи в особистості суспільного початку (потяга), постулює і той неодмінний факт, що суспільне в людині не може і не повинне убивати чи стискувати її природний індивідуалізм, її особистісний інтерес, до якого державі, якщо індивід не переступає закону, немає справи взагалі.Тому що саме конкуренцією особистих інтересів рухаються і прогрес суспільства, і саморозвиток особистості. Притчому неодмінною умовою виступає те, що суспільство що складається із власників, буде перебувати у впевненості в його державно-правовому захисті.
Дотримуючись сказаного, Кант постулює, що не цивільне суспільство ініціює виникнення держави, а навпроти – суспільство.
Для Гегеля громадянське суспільство – предмет спеціального розгляду. Він починає його аналіз після аналізу власності, договору, моралі І моральності Гсгсль зауважує, що внаслідок “роз’єднання”, що панує в суспільстві, воно повинно мати державу як щось самостійне щоб існувати. Такого роду суспільства не було в стародавності, воно з’явилося в “сучасному світі”, і коли говорять про цивільне суспільство, мається на увазі не щось інше, як єдність різних між собою обличь, що його й утворюють.
Будучи в різкому протиріччі з доктриною гуртожитної природи людини, Гегель думає, що й у громадянському суспільстві кожний для себе – ціль, “всі інші є для нього ніщо”. Але без співвідношення з іншими індивідами він не може досягти своїх цілей. В співвідношенні з Іншими цілями, однак, кожна особлива ціль приймає форму загальності і, задовольняючи себе, задовольняє цілі інших. Співвідношення загальної й особистої цілей створює систему всебічної залежності, а це останнє може розглядатися “як зовнішня держава
- як засноване на нестатку держава розуму”. Гегель розглядає громадянське суспільство і державу, як самостійні інститути і відзначає, що громадянське суспільство існує поряд з державою.
34. Поняття, форми і принципи державного устрою.
Державний устрій – це система відносини, що виникають на основі норм, закріплених у конституції і конституційних законах і діяльності органів, що складаються в процесі формування і, держави, регіонального і місцевого самоврядування. Організація державного устрою заснована на принципах поділу державної влади на законодавчого, виконавчого і судову, розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами й ін. органами самоврядування на основі верховенства Конституції і законів України. Конституційні основи державного устрою являють собою систему передбачених і закріплених Конституцією основних принципів організації і діяльності держави і його основних інститутів: форм держави, основних елементів (атрибутів) її механізму, основних функцій держави і гарантій державного устрою. Основними принципами державного устрою України відповідно до його Конституції є принципи суверенітету і незалежності держави, демократизму держави, соціального і правового характеру держави, унітарності (єдності) держави. Ст.ст. 1, 2 Конституції. Форма держави – це державний устрій, тобто це його територіальна організація, форма державних зв‘язків між державою в цілому і його частинах, їхнє правове положення. Територіальний устрій України побудовано на принципах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державних території. При рішенні питань територіального устрою враховуються державні інтереси, думки громадян, що проживають на відповідній території, потребі розвитку регіонального і місцевого самоврядування. Україна -це унітарна держава. Територія України поділяється на області, райони, міста, райони в містах, села і селища. До складу України входить Автономна Республіка Крим.
35.Україна на шляху формування правової держави.
Ідея “правової держави” є метою розвитку нашого сусп-ва і засобом його досягнення. Так, ст.1 Конст. Укр., прийнятої 28.06.96 р., Україна проголошується – суверенною і незалежною, демокр, соціальною, прав державою. Відп. до Конституції Укр.:
*права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3); *в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8); *проголошується верховенство і пряма дія Конституц. норм (ст.8); *держ. влада в Укр. под-ся на: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6); *народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум тощо (ст.69); +гром-ни Укр. м.п. на свободу об”єдн. у політ. партій та громадські орг-ції; *рівність різн. ф. вл-ті, захист пр. вл-ті громадянам гарантується. З метою реалізації положень Конституції в Укр. прийняті такі закони: “Про вибори Президента України” “Про вибори нар. деп-ів Укр”, “Про місц. держ. адм-ції”; “Про місц. самовр. в Укр.”; “Про уповноваженого ВР Укр. з прав людини”; “Про Конституційний Суд Укр.”; “Про власність”; “Про госп. тов-ва”; “Про підприємництво”, “Про пенсійне забезпечення”; “Про зайнятість населення”, “Про об”єднання Укр.”; та інш.
На виконання Конст., Законів Укр. приймаються постанови, декрети, розпорядження уряду, вид. укази Президента, розробляються інструкції, накази центр. ор. вик. влади тощо. (Зокрема, постановою КМУ затв. Положення про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької д-ті; пост. КМУ затв. положень щодо застосування Закону України “Про зайнятість населення” тощо.).