Стаття 17. Права платника податків

Податкове законодавство — сукупність нормативно-правових актів, які містять правові норми, об'єднані спільним предметом регулювання — відносинами у сфері податкової діяльності й оподаткування.

Законодавчі акти, покладені в основу податкового законодавства, утворюють певну систему:

1. Загальні нефінансові закони — конституційні закони чи закони, що стосуються інших галузей права та містять податкові норми.

2. Загальні фінансові закони— здебільшого представлені бюджеті і йми законам н.

3. Загальні податкові закони - законодавчі акти, що містять положення, які регулюють податкову систему загалом, її основні засади, головні характеристики податкових важелів.

4. Спеціальні податкові закони — законодавчі акти, які регулюють окремі групи й види податків.

Законодавчі акти приймають як з питань податкової системи загалом, так і з питань конкретних податків. Вони містять норми податкового права. Відповідно між податковим правом та податковим законодавством існують певні взаємозв'язок та взаємозалежність. Податкове законодавство як форма реалізації податкового права містить досить широкий перелік нормативних актів, які регулюють оподаткування. Однак з огляду на значення податків для держави та їх безпосередній вплив на суб'єктів оподаткування, правові засади їх справляння, механізм оподаткування, повноваження учасників податквиих відносин мають визначати лише закони, а не підзаконні акти.

До принципів податкового законодавства належать: принцип об'єднання інтересів держави, органів місцевого самоврядування та платників податків; принцип установлення податків ./ішиє законами; пріоритет податкового закону над неподатковим; захист від незаконного оподаткування платників; наявність усіх елементів податкового механізму в податковому законі.

Доцільно звернути увагу й на акти, що їх приймають у зв'язку із правозастосуванням положень податкового законодавства. І По-перше, мова йде про судову практику та відповідні роз'яснення з питань застосування податкового законодавства, ухвалені судовими органами. Це можуть бути рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, акти спеціалізованих судів, насамперед Вищого Адміністративного Суду України.

Окрім того, важливу роль у практиці застосування податкових норм відіграють податкові роз'яснення. Цс оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства з питань оподаткування уповноваженими на те контролюючими органами з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважають будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Регламентація їх прийняття та використання базується на положеннях ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІН, Порядку надання податкових роз'яснень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 р. № 494, а також на наказах Державної податкової служби України. Розрізняють два види податкових роз'яснень — узагальнювальні податкові роз'яснення та податкові роз'яснення. Водночас податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правових актів і не є піде ґавою для прийняття судового рішення. їх лише можна подати як один із доказів у справі.

У світовій практиці використовують і такс джерело податкового права, як податковий кодекс. Зокрема, є вони у більшості країн СНД. У Франції діє Загальний кодекс податків, у СІМА Кодекс внутрішніх доходів. Доцільно зауважити, що привабливість ідеї кодифікації податкового права зумовлена функціями, які має виконувати кодекс. Ці функції полягають у стабілізації податкового права і створенні у такий спосіб прогнозованого, певного економічного середовища; обмеженні фіскальної експансії уряду, тобто політики збільшення державних видатків і, відповідно, рівня оподаткування; забезпеченні єдиної термінології, уніфікації правил оподаткування; узгодженні податкових законів, ліквідації суперечностей між ними, встановленні механізмів взаємодії всіх елементів податкової системи; формуванні у платників уявлення про загальний податковий тягар у країні.

Податковий закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий органом законодавчої влади держави, який покладає на юридичних та фізичних осіб обов'язок сплачувати до бюджету платежі у вигляді податків у певному розмірі та у фіксовані терміни.

Податкові закони покликані визначити перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування України; навести основні засади визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків, порядку їх установлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядку й умов притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

При цьому при встановленні податків, зборів (обов'язкових платежів) вирішуються деякі питання, пов'язані зі справлянням податків:

—механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може бути встановлено нічим іншим, окрім законів про оподаткування;

—зміни щодо механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) можна вносити не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року;

—будь-який закон про оподаткування має відповідати принципам, закладеним у ЗУ «Про систему оподаткування»;

—будь-який податок, збір (обов'язковий платіж) слід справляти в порядку, визначеному законом; механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може бути встановлено ЗУ про Державний бюджет України на відповідний рік;

оподаткування передбачає обов'язковий порядок справляння, встановлений законом; справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) є частиною податкової системи.

Податкові закони утворюють складну й багатофункціональну систему забезпечення дохідності національних бюджетів, де кожна норми стинається залежно від планованої й поточної податкової політиці! та практики виконання бюджету. Як основні акти, що оформлюють найваажливіші інститути податкових відносин, податкові закони по-стКіно перебувають у процесі вдосконалення, і нерідко до них вносяться зміни та доповнення у зв'язку із прийняттям законів про Державний бюджет на відповідний рік.

Елементи податкового закону майже збігаються з елементами податку. До елементів податкового закону можна зарахувати: суб'єкт оподаткування або платника податку; об'єкт (предмет) оподаткування; джерело сплати податку; базу оподаткування; одиницю обкладання; ставку податку; терміни сплати податку; джерело акумуляції податку або порядок розподілу сум податку між окремими лапками бюджету; пільги зі сплати податку, якщо вони є; порядок обчислення податку.

Стаття 3. Податкове законодавство України

3.1. Податкове законодавство України складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ); цього Кодексу; Митного кодексу України ( 4495-17 ) та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

3.2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

3. Розкрийте зміст норм Конституції України, які закріплюють конституційні основи податкового права.

4. Перерахуйте основні засади податкового законодавства? (ст. 4 ПК України)?

Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України

4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

4.1.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

4.1.7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

4.1.10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

4.2. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

4.3. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

4.4. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами України.

5. В чому зміст засади загальності оподаткування?

6. В чому зміст засади рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації?

7. Вчому зміст засади невідворотності настання визначеної законом відповідальності?

8. В чому зміст презумпції правомірності рішень платника податку? В яких ще статтях ПК україни крім статті 4 закріплюється дана засада податкового законодавства?

9. В чому полягає засада фіскальної достатності податкового законодавства?

10.В чому полягає засада соціальної справедливості податкового законодавства?

11.В чому полягає економічність оподаткування як засада податкового законодавства?

12.В чому полягає нейтральність оподаткування як засада податкового законодавства?

13.В чому полягає стабільність податкового законодавства?

14.В чому полягає рівномірність та зручність сплати як засада податкового законодавства?

15.В чому полягає єдиний підхід до встановлення податків та зборів як засада податкового законодавства?

16.Які правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами закріплює ПК України? (ст. 5 ПК України)?

Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами

5.1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

17.Які види податкових консультацій передбачає ПК України? (ст. 52 ПК України)?

Стаття 52. Податкова консультація

52.1. За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

52.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

52.3. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

52.4. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

52.5. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

52.6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

18.Які наслідки застосування податкових консультацій за законодавством України? (стаття 52 ПК України)?

Стаття 53. Наслідки застосування податкових консультацій

53.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

53.2. Виключено.

53.3. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

19.Дайте визначення податкової системи та системи оподаткування. Розмежуйте ці поняття?

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Як видно з визначення, вона дещо ширша від сфери оподаткування як механізму перерозподілу доходів. Водночас із погляду платників податків будь-які платежі на користь держави, що ведуть до зменшення їхніх доходів, розглядаються як податки, у зв’язку з чим подібне розширене трактування податкової системи цілком виправдане.

Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків.

вітчизняній фінансовій науці найчастіше використовуються такі терміни: “податкова система” і “система оподаткування”. Необхідно зазначити, що останній термін використовується частіше, оскільки він продекларований Законом України “Про систему оподаткування”.

На основі цього визначення можна виділити два елементи системи оподаткування: сукупність податків і зборів та встановлений законами порядок їх стягнення. Названі елементи податкової системи, як правило, деталізуються, і в її структурі виділяють об’єкти оподаткування, суб’єкти оподаткування, податкової ставки, пільги, квоти і т. ін.

Повніше визначення терміну “податкова система – це сукупність податків, встановлених законодавчою владою, що стягуються виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків”. Але обидва визначення можуть застосовуватися для характеристики податкової системи тільки у вузькому значенні, - як “системи податків”.

Розширене трактування системи оподаткування. “Система оподаткування – це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу”.

Податкова система – сукупність податкових відносин, регламентованих нормами фінансового права, закріпленими в податкових законах та інших нормативно – правових актах з питань оподаткування, державних органів, які організовують і контролюють надходження податків та інших видів обов’язкових платежів.

Система оподаткування – сукупність податків, зборів (обов’язкових платежів), які сплачуються до бюджетів різних рівнів (державного чи місцевих), а також до державних цільових фондів.

20.Які права і обов’язки суб’єктів оподаткування закріплює чинне законодавство України?

Стаття 17. Права платника податків

17.1. Платник податків має право:

17.1.1. безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та в митних органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов'язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

17.1.2. представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

17.1.3. обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;

17.1.4. користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.5. одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

17.1.6. бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.7. оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення;

17.1.8. вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

17.1.9. на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

17.1.10. на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.11. на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку;

17.1.12. за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

17.2. Платник податку має також інші права, передбачені законом.