Запобіжні заходи боротьби з бур'янами
ЗМІСТ
1. Агробіологічні основи боротьби з бур’янами
2. Система заходів боротьби з бур'янами
2.1. Запобіжні заходи боротьби з бур'янами
2.2. Агротехнічні заходи боротьби з бур'янами
2.3. Біологічний метод боротьби з бур'янами
2.4. Хімічний метод боротьби з бур'янами
2.5. Особливості боротьби з бур'янами при зрошенні
1. Агробіологічні основи боротьби з бур'янами
Бур'яни у більшості суттєво переважають культурні рослини у боротьбі за фактори життя, оскільки мають більш високу репродуктивну здатність, кращу пристосованість до зовнішніх умов, високу конкурентоспроможність, розмаїтість біологічних особливостей насіння і органів вегетативного розмноження, здатність паразитувати на інших рослинах тощо.
Розтягнутість строків появи сходів бур'янів різних біологічних груп протягом весни, літа й осені обумовлює неодночасність настання фенологічних фаз, тобто строкатість вікового складу навіть у межах одного і того ж виду, що значно утруднює боротьбу з ними. Цю проблему ускладнюють і різноманіття способів розмноження, поліморфність, здатність насіння легко обсипатися і поширюватися на великі відстані, а в деяких видів переносити несприятливі умови зимівлі у будь-якій фазі розвитку.
Насіння бур'янів, що не мають періоду біологічного спокою, за необхідних умов (наявності певної кількості вологи і відповідної температури) можуть проростати і давати рясні сходи відразу після опадання наприкінці літа — на початку осені. Тому рання оранка зябу у більшості районів України за наявності відповідних погодних умов провокує появу масових сходів таких бур'янів, що значно полегшує боротьбу з ними. У цей період з'являються і сходи бур'янів, насіння яких має період біологічного спокою, але тільки з насіння, що раніше потрапило в ґрунт і вийшло з цього стану. Практично всі сходи ярих бур'янів під час зимівлі гинуть.
При пізній зяблевій оранці навіть за наявності достатньої кількості вологи насіння бур'янів не проростає через настання на цей період низьких температур, і сходи їх з'являються лише навесні. Навесні відбувається дружнє проростання і бур'янів, насіння яких має період біологічного спокою (у більшості він вимірюється 5—6 місяцями). Інтенсивність проростання деяких бур'янів навесні обумовлюється ще й тим, що протягом осені і навесні верхній шар ґрунту дуже ущільнюється, що сприяє більш швидкій появі їх сходів. Однак для проростання насіння багатьох видів бур'янів потрібне повітря, якого бракує у щільному грунті. Тому раннє весняне боронування за умов настання фізичної спілості грунту провокує проростання найбільшої кількості насіння бур'янів.
Наступний обробіток ґрунту (культивації або розпушування різними знаряддями) викликає додаткове проростання насіння бур'янів. За період між першою і передпосівною культивацією (залежно від культури, що має висіватися, — 8—20 днів) з'являються сходи більшості бур'янів, які знищуються передпосівною культивацією. Сходи пізніх бур'янів знищуються під час досходового боронування посівів. Воно, у свою чергу, провокує проростання нового насіння пізніх бур'янів і появу їх сходів, які знищують післясходовим боронуванням посівів, міжрядними обробітками, а також хімічним способом.
Поява сходів бур'янів упродовж літа значно залежить від кількості опадів. Навіть незначні дощі сприяють проростанню насіння бур'янів і появі їх у гніздах, рядках та стрічках більшості просапних культур, де збирається вода, що значно утруднює боротьбу з ними. Відростання ж багаторічних бур'янів відбувається протягом усього періоду вегетації культурних рослин.
Боротьба з бур'янами має бути тісно пов'язана з технологічними прийомами вирощування тієї чи іншої культури, спрямованими на створення сприятливих умов росту і розвитку рослин. Найбільш ефективні щодо цього передпосівний обробіток грунту, обробіток чистих парів, обробіток грунту після збирання врожаю польових і овочевих культур тощо. Однак навіть суцільний обробіток грунту нездатний повністю знищити багаторічні бур'яни, навпаки, підрізання вегетативних органів багаторічних бур'янів, особливо кореневищних і коренепаросткових, сприяє зростанню засміченості ними полів. А оскільки на кожному полі ростуть бур'яни різних біологічних груп, то агроприйоми, спрямовані на знищення одних видів, нерідко призводять до збільшення чисельності інших. Тому успішна боротьба із засміченістю полів можлива лише за умов планомірності, систематичності, безперервності і наукової обґрунтованості. Вона має включати комплекс агротехнічних, хімічних, біологічних та ін. заходів і проводитись, починаючи із пожнивного періоду доти, поки поля не будуть практично цілком очищені від бур'янів і надалі для підтримки їх у такому стані.
2. Система заходів боротьби з бур'янами
В успішній боротьбі із забур'яненістю полів велику роль відіграє створення сприятливих умов для росту і розвитку культурних рослин. Посіви на тих полях, де створені такі умови, починаючи із сходів, краще і швидше розвиваються, і рослини менше страждають від бур'янів.
Проблему боротьби із забур'яненістю полів можна вирішити шляхом здійснення системи заходів, яка складається із запобіжних і винищувальних.
Запобіжні заходи боротьби з бур'янами
Запобіжні заходи усувають можливість занесення насіння бур'янів на поля з різних джерел.
Очищення насіння.
Одним із джерел забур'яненості посівів є засміченість посівного матеріалу насінням бур'янів. Тому дотримання високого рівня агротехніки на насіннєвих посівах — запорука отримання чистого від насіння бур'янів посівного матеріалу. За наявності бур'янів на насіннєвих ділянках їх необхідно прополювати в період вегетації.
Важливим запобіжним заходом боротьби з бур'янами є ретельне очищення насіннєвого матеріалу на спеціальних насіннєочисних машинах. Насіннєочисні машини і робочі частини до них (решета, циліндри) підбирають відповідно до особливостей тих бур'янів, від яких треба очистити зерно. Насіння, яке неможливо повністю очистити від бур'янів (наприклад, овес від вівсюга), не висівають, а замінюють чистим.
Чергування культур.
Оскільки окремі групи культурних рослин засмічуються специфічними бур'янами, які звичайно і ростуть на посівах цих рослин, то в господарстві треба передбачати таке чергування культур, яке б виключало висівання підряд тих з них, що мають спільні бур'яни. Тому дотримання правильного чергування культур у сівозміні відіграє суттєву роль у зниженні забур'яненості полів. З озимих культур добре пригнічують бур'яни жито, з ярих — гречка, коноплі. В очищенні грунту від насіння бур'янів велике значення має впровадження просапних культур та чорних і ранніх парів. Чорні пари особливо важливі в боротьбі з коренепаростковими бур'янами, насамперед у південних посушливих районах.
Правильне зберігання гною.
З метою запобігання занесенню на поля насіння бур'янів з гноєм, відходи після очищення і сортування зерна, якщо вони не містять шкідливих домішок (склероціїв Claviceps purpurea Tul., фузаріозного зерна тощо), полову, солому використовують для годівлі худоби в розмеленому або запареному вигляді. Дикоростучі трави на сіно і силос слід використовувати до утворення насіння (краще — до цвітіння). Крім того, гній потрібно вносити в ґрунт не в свіжому вигляді, а після зберігання в гноєсховищах та буртах або у вигляді компостів. Такі способи зберігання гною згубно діють на життєздатність насіння бур'янів.
Знищення бур'янів за межами полів.
Серед запобіжних заходів велике значення має також знищення бур'янів на межах, узбіччях доріг, канавах, ярах, пасовищах, присадибних ділянках, у полезахисних смугах, на необроблюваних землях, дамбах, відкосах зрошувальних та осушувальних систем до їх цвітіння шляхом скошування чи обприскування гербіцидами.
Очищення поливної води.
Бур'яни засмічують насінням поливну воду. Тому, щоб запобігти потрапляння його на поля з поливною водою, у зрошувальних мережах використовують спеціальні пристрої (ізоляційні сітки, щити тощо).
Правильне збирання врожаю.
Своєчасне і якісне збирання врожаю є також суттєвим запобіжним заходом боротьби з бур'янами. Збиральні машини мають бути обладнані зерноуловлювачами, в які потраплятиме й насіння бур'янів. Зокрема, у комбайнах слід забезпечити відокремлення насіння бур'янів через спеціальний рукав, щоб воно не потрапляло в бункер із зерном і збирати його в окрему тару. Скиртувати солому слід не на полі, а на спеціальних ділянках біля ферм.
Дотримання карантинних заходів.
Запобіганню поширенню злісних бур'янів в Україні сприяє служба зовнішнього і внутрішнього карантину рослин. При виявленні карантинних бур'янів проводяться карантинні заходи шляхом ліквідації їх осередків хімічними та іншими засобами. Зерно з будь-якими домішками насіння карантинних бур'янів забороняється висівати, перевозити без попереднього очищення і спеціальних застережних заходів. Його зберігають у спеціальних складах, а у разі неможливості очищення — знищують. Очищене насіння висівають тільки з дозволу карантинної інспекції. Відходи після очищення знищують або згодовують худобі у розмеленому та запареному вигляді.
2.2 Агротехнічні заходи боротьби з бур'янами
Значення сівозміни в боротьбі з бур'янами.
Забур'яненість полів значною мірою залежить від тих сільськогосподарських культур, які на них вирощуються. Чимало бур'янів мають подібний до культурних рослин цикл розвитку, внаслідок чого вони виростають спільно, взаємно пригнічуючи одне одного.
Важливим фактором, що визначає взаємовідносини між культурними рослинами і бур'янами, є ступінь їх розвитку. Добре розвинені культурні рослини, як правило, пригнічують бур'яни. Але це відбувається тоді, коли для росту і розвитку рослин створені сприятливі умови (внесення добрив, зрошення та ін.). На забур'янених полях такі умови окремо для культурних рослин створити неможливо, оскільки вони позитивно діють і на бур'яни.
Сходи культурних рослин з'являються у більшості раніше, ніж сходи бур'янів. Це пов'язано з більш високою, ніж у насіння бур'янів, енергією проростання насіння культурних рослин. Крім того, їх насіння закладається при посіві на однакову глибину, що обумовлює більш-менш одночасне його проростання і появу сходів. Насіння ж бур'янів розподілене в орному шарі грунту нерівномірно, тому і проростає неодночасно. Внаслідок цього сходи більшості культурних рослин на початку затінюють сходи бур'янів і пригнічують їх. У подальшому взаємини між ними визначаються цілим рядом факторів, у т. ч. інтенсивністю росту, біологічними особливостями і умовами розвитку.
Зернові колосові культури, що висіваються суцільним масивом, особливо озима пшениця і озиме жито, посіяні по кращих попередниках (чистий пар, багаторічні трави, горох на зерно та ін.), вже на перших етапах органогенезу рослин утворюють гарний травостій і слабко забур'янюються. У таких посівах сходи як озимих, так і ярих бур'янів знаходяться в пригніченому стані впродовж усієї вегетації аж до збирання врожаю.
Гречка, гірчиця і коноплі внаслідок інтенсивного нарощування вегетативної маси, починаючи із ранніх етапів органогенезу, сильно пригнічують сходи більшості бур'янів.
Більшість зернобобових культур внаслідок повільного росту на перших етапах органогенезу рослин слабо пригнічують ранні ярі та багаторічні бур'яни. Зате в подальшому із зростанням інтенсивності росту вони добре пригнічують сходи пізніх бур'янів. Це ж стосується проса та сорго.
Систематичний міжрядний обробіток просапних культур забезпечує очищення посівів від бур'янів, незважаючи на те, що спочатку в посівах просапних культур на дуже засмічених полях кількість бур'янів на одиниці площі звичайно перевищує число культурних рослин. Відсутність належного догляду за просапними культурами перетворює їх у розсадники бур'янів.
Завдяки густому травостою і раннім строкам збирання злаково-бобових сумішей на зелений корм бур'яни не встигають утворити насіння, що запобігає зростанню засміченості полів. Крім того, ці культури значною мірою пригнічують бур'яни, що з'являються в період вегетації.
Добре розвинені багаторічні трави на другий рік життя помітно пригнічують бур'яни, особливо однорічні. У подальшому ущільнення фунту, що спричиняється кореневою системою трав, пригнічує навіть багаторічні коренепаростові бур'яни. Однак із зріджуванням посіви багаторічних трав дуже заростають бур'янами.
Вплив прийомів обробітку грунту на забур'яненість полів.
Чимало бур'янів мають подібності у циклах розвитку з культурними рослинами. І чим вона більша, тим частіше вони виростають спільно, взаємно І пригнічуючи один одного. Тому хоча правильна сівозміна — головна складова частина системи землеробства, вона не може сама по собі цілком вирішити проблему боротьби з бур'янами. Суттєво впливають на засміченість полів прийоми обробітку ґрунту. Найбільш ефективним є проведення в сівозміні диференційованих агротехнічних заходів з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур
і бур'янів.
Зяблевий обробіток ґрунту. Серед способів основного обробітку ґрунту найбільш ефективним у боротьбі із бур'янами є глибока оранка. Однак навіть оранка на глибину 27—32 см не може цілком знищити багаторічні бур'яни, коренева система яких проникає в ґрунт на глибину 7—10 м і більше, а лише тимчасово затримує їх відростання. Це в першу чергу стосується коренепаросткових бур'янів, здатних утворювати нові пагони навіть із глибини 1—1,5 м. Тому у боротьбі з такими бур'янами основне завдання полягає в тому, щоб забезпечити їх виснаження, виключивши біосинтез і відкладення запасів поживних речовин у підземних органах. Цього можна досягти систематичним підрізанням підземних органів (при зяблевому чи передпосівному обробітку і при культивації ґрунту в міжряддях просапних культур або всієї площі поля), що призводить до збільшення витрат запасних живильних речовин на відростання нових пагонів, які, у свою чергу, потрібно знищити до утворення листків.
У південних областях України (у районах недостатнього зволоження) через 3—4 тижні після ранньої навіть глибокої оранки зябу за умов наявності в ґрунті хоча б невеликих запасів вологи спостерігається більш інтенсивне відростання пагонів багаторічних бур'янів, чим після пізньої оранки. Тому за таких умов доцільно додатково обробити зяб культиваторами або дисковими лущильниками, що значно зменшить запаси поживних речовин у кореневій системі багаторічників і призведе до їх виснаження. За такої системи обробітку ґрунту бур'яни у зиму йдуть ослабленими, що погіршує їх зимівлю і значно полегшує боротьбу з ними в наступному році.
Особливо ефективна глибока зяблева оранка у районах достатнього зволоження в боротьбі з бур'янами, що розмножуються насінням, якщо вона один раз на 3—4 роки чергується із звичайною.
Пожнивне лущення ґрунту на глибину 8—14 см, що передує зяблевій оранці за наявності вологи в ґрунті, є ефективним заходом у боротьбі як із однорічними, так і багаторічними бур'янами. Воно сприяє більш швидкому проростанню насіння бур'янів, знищенню вегетуючих бур'янів і виснаженню підземних органів дво- і багаторічників. Причому ефективність цього прийому зростає з півночі на південь, оскільки у південних областях збирання хлібів проводиться раніше, ніж у північних, і за тривалої теплої осені бур'яни тут інтенсивно ростуть і розвиваються, особливо коренепаросткові й пожнивні.
У посушливих районах лущення грунту хоч і не сприяє прискоренню проростання насіння бур'янів, однак підрізання вегетуючих бур'янів порушує їх нормальний розвиток (не допускає нагромадження в їхніх підземних органах запасних речовин, виключає утворення додаткового насіння). Крім того, зменшуються втрати вологи в ґрунті і полегшується основний його обробіток.
При плоскорізному обробітку грунту відростання пагонів багаторічних кореневищних і коренепаросткових бур'янів підсилюється, особливо у вологому ґрунті і тим інтенсивніше, чим менша глибина обробітку. Тому у даному випадку зростає потреба у збільшенні обсягів застосування ґрунтових гербіцидів, особливо за наявності великої кількості насіння бур'янів у верхньому шарі грунту. Якщо завдяки цьому запас насіння зменшується, засміченість бур'янами при плоскорізному обробітку ґрунту не зростає і ефективність його за таких умов не нижча у порівнянні з оранкою.
Боротьба з кореневищними бур'янами.
Особливе місце у системі зяблевого обробітку ґрунту займає боротьба з кореневищними бур'янами. Щодо цього існує декілька методів, суть яких зводиться до виведення підземних вегетативних бруньок бур'янів із стану спокою, подрібненні, придушуванні, висушуванні або виморожуванні кореневищ.
Метод придушення — подрібнювання дисковими знаряддями кореневищ, розташованих у верхньому (10—15 см) шарі ґрунту з наступним заорюванням відрізків з шильцями на глибину 28—30 см.
Метод висушування (перегару) — витягування на поверхню ґрунту основної маси кореневищ, висушування їх впродовж 15—30 діб у суху погоду до повної втрати життєздатності і наступне заорювання на глибину 28—30 см.
Метод виморожування — витягування на поверхню фунту основної маси кореневищ з наступною глибокою пізньоосінньою або весняною (у районах достатнього зволоження) оранкою або вичісуванням пружинними робочими органами культиваторів чи важкими боронами (у посушливих районах).