Міжнародне регулювання торгівлі ЮНКТАД
Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигідних умовах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації, бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надають один одному. До не члена СОТ можуть бути застосовані санкції, такі, наприклад, як встановлення квот, звинувачення в демпінгу тощо.
Вступ до СОТ — довга й складна процедура. Спочатку країна подає до СОТ меморандум про свою торговельну політику. СОТ утворює робочі групи з вивчення меморандуму: чи відповідають принципи торговельної політики країни правилам СОТ. Далі СОТ проводить з країною-претендентом двосторонні переговори з питань доступу на її ринок товарів та послуг інших країн. Якщо переговори виявились успішними, робоча група складає доповідь для Конференції міністрів СОТ з відповідною рекомендацією. Голосування на Конференції визначає, прийнято країну до СОТ, чи ні.
Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development - UNCTAD)— орган Генеральної Асамблеї ООН, заснований у 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою організацією, своєрідним «клубом обраних», вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і ряду країн, що розвиваються, було вирішено створити орган у системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю за принципами, як передбачалося, більш справедливими. Головна ідея полягає в перенесенні наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшли особливе відбиття в Хартії економічних прав і обов'язків держав, яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.
До складу ЮНКТАД входять 194 держави, серед них і Україна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.
Головна мета ЮНКТАД — сприяти міжнародній торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються.
Цілі:
• активізація міжурядового співробітництва розвинутих країн і країн, що розвиваються;
• зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між собою;
• координація дій багатосторонніх інститутів в галузі міжнародної торгівлі й розвитку;
• мобілізація людських і матеріальних ресурсів через спільні дії урядів і суспільства;
• активізація співробітництва між державами і приватним секторами.
Цілі ЮНКТАД визначили її функції:
1.Регулювання торговельних та економічних відносин між державами.
2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировиною.
3. Розробка принципів торговельної політики.
4. Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародної торгівлі.
5. Обговорення актуальних проблем міжнародних економічних відносин.
6. Координація діяльності органів і закладів ООН з питань міжнародної торгівлі й розвитку.
7. Співробітництво з міжнародними організаціями в сфері міжнародної торгівлі (насамперед із СОТ).
Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів:
· рівноправність держав в міжнародних торговельних відносинах;
· недопустимість дискримінації й економічного тиску;
· поширення режиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі;
· надання пільг країнам, що розвиваються, на основі «невзаємності»;
· скасування преференцій, якими користуються розвинуті країни на
ринках найслабших країн;
· сприяння розширенню експорту з країн, що розвиваються.
Ці й деякі інші принципи задекларовані в документі під назвою «Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики».
ЮНКТАД брала активну участь у розробці принципів «Нового міжнародного економічного порядку», який був ініційований політиками країн, що розвиваються. У цьому напрямку, зокрема, Конференція наполягає на обмеженні практики антидемпінгових заходів, які широко застосовуються розвинутими країнами проти менш розвинутих (Україна також від цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ембарго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неоднакові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідно врахувати проблеми розвинутих країн. Напередодні сесії ЮНКТАД (1996) була проведена зустріч міністрів «Групи — 77», яка складається з країн, що розвиваються; вони обговорювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умовах лібералізації й глобалізації світової економіки.
Оскільки сировина залишається поки що основним експортним товаром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАД приділяє торгівлі сировиною особливої уваги. Утворено спеціальні дослідні групи з сировинних товарів, укладено відповідні міжнародні угоди, підписані конвенції щодо умов торгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів в 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сировину й сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промислової обробки.
У розробці міжнародного механізму торговельної політики важливе місце посідають заходи по визначенню преференцій для країн, що розвиваються, з усунення тарифних перепон, з поліпшення структури їх експорту. Особлива увага приділяється найменш розвинутим країнам, що не мають виходу до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.
Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питаннями міжнародного економічного співробітництва. Це валюта і фінанси; морські перевезення; страхування передачі технологій; міжнародні інвестиції.
Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери: тенденції світової економіки та їх вплив на процес розвитку; макроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку. Використання успішного досвіду розвитку країнами, що розвиваються, й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язані з фінансовими потоками й заборгованостями. За результатами досліджень складається банк інформації, яка надається країнам-членам.
Організаційна структура ЮНКТАД:
1. Конференція.
2. Рада з торгівлі та розвитку.
3. Секретаріат.
Конференція— найвищий орган ЮНКТАД. Вона збирається на сесії раз на чотири роки на рівні міністрів і визначає головні напрями політики міжнародної торгівлі й розвитку. Рішення Конференції переважно рекомендаційні, вони не обов'язкові до прийняття всіма членами; цим ЮНКТАД суттєво відрізняється від СОТ, де рішення обов'язкові до виконання.
Рада з торгівлі та розвитку — виконавчий орган; особливістю є можливість участі в його роботі представників усіх країн-членів, які побажають. Рада проводить щорічні сесії, на яких обговорюються питання глобальної політики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових відносин, торговельної політики, економічних реформ.
Раді підпорядковані функціональні комісії:Комісія з торгівлі товарами й послугами та з сировини; Комісія з інвестицій, технології й фінансів; Комісія з підприємницької діяльності.
Секретаріат є частиною Секретаріату ООН; очолюється Генеральним секретарем, який є заступником Генерального секретаря ООН. До Секретаріату входять дві служби: координації й політики; зовнішніх зносин. Крім того, в своїй роботі Секретаріат спирається на 9 відділів:
• сировинних товарів;
• міжнародної торгівлі;
• сфери послуг;
• економічного співробітництва між країнами, що розвиваються;
• глобальної взаємозалежності;
• ТНК й інвестицій;
• науки та техніки;
• найменш розвинутих країн;
• послуг у сфері управління.
Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: кошти ПРООН, Європейської комісії, Світового банку, окремих країн — донорів. Серед останніх — переважно західноєвропейські країни та Японія.
ЮНКТАД має непрості відносини з СОТ; по суті, вони є конкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Серед членів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвиваються; їхнім представникам вдається втілювати принципи й рішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоч би, наприклад, поширення принципу «невзаємності»). Ось чому держави, які мають беззаперечний авторитет у СОТ, намагаються надати більшу вагу в міжнародних торговельних відносинах саме цій організації. І, дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж у ЮНКТАД. Не останню роль у цьому відіграє принцип прийняття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД дає змогу подекуди їх ігнорувати, а це послаблює авторитет. Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна взагалі ЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох організацій: ЮНКТАД розроблює загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає суто торговельними питаннями.
3. Міжнародний торговельний центр (МТЦ)
Спільно з ЮНКТАД Світова організація торгівлі утворила Міжнародний торговельний центр (МТЦ).
Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СОТ — МТЦ (International Trade Center UNCTAD/WTO-ITC)є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Був утворений у 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 р. увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Штаб-квартира знаходиться в Женеві.
Головна мета МТЦ— усунути дублювання й паралелізм у діяльності СОТ і ЮНКТАД по сприянню розвиткові торгівлі в країнах, що розвиваються.
Основні функції МТЦ:
• надання країнам, що розвиваються, технічної допомоги в розвитку торгівлі, насамперед в стимулюванні експорту;
• забезпечення країн-членів інформацією про ринкові можливості для традиційних і нетрадиційних товарів;
• удосконалення техніки імпортних операцій з метою раціонального використання валютних ресурсів;
• навчання урядових службовців, підприємців і викладачів технології експортно-імпортних операцій;
• здійснення наукових дослідів з питань зовнішньої торгівлі.
Цілі й функції МТЦ відповідають змісту основних сфер діяльності Центру:
1. Розвиток ринку продуктів.
2. Розвиток ринку послуг.
3. Торговельна інформація.
4. Підготовка кадрів.
5. Міжнародне управління попитом і пропозицією.
6. Планування заходів, спрямованих на стимулювання торгівлі.
Ці напрями діяльності МТЦ були визначені резолюцією ЕКОСОР у 1973 р.
Розвиток ринку продуктів передбачається здійснити за рахунок підвищення якості товарів, підтримки експорту (особливо приватного сектору), його диверсифікації. Надання послуг по техніці торгівлі також спрямоване, насамперед, на приватний сектор.
Значна увага приділяється утворенню національної системи інформації по товарах, послугах, ринках і торговельній діяльності підприємств та організацій; кожна країна повинна мати таку систему. Для успішного прориву на міжнародні ринки країна, що розвивається, має потребу в кадрах фахівців. Для цього МТЦ сприяє їх підготовці в національних навчальних закладах (надання стипендій тощо), організує практичне навчання на торговельних підприємствах.
МТЦ розроблює і втілює національні й регіональні програми розвитку торгівлі, надає консультації з розробки національної зовнішньоторговельної політики.
Особлива увага в діяльності МТЦ приділяється найменш розвиненим країнам. 1995 р. була прийнята програма технічної допомоги під назвою «Технічне співробітництво для Африки в рамках багатосторонньої торговельної системи на базі «Уругвайського раунду». Вона спрямована на посилення конкурентоспроможності найменш розвинених африканських країн.
Організаційна структура:
1. Генеральна рада СОТ, Рада з торгівлі й розвитку ЮНК ТАД.
2. Об'єднана консультативна група (ОКГ) у справах МТЦ.
3. Наради заступника генерального секретаря ЮНКТАД, заступника генерального директора СОТ і директора-виконавця МТЦ.
4. Секретаріат.
Генеральна рада СОТ і Рада з торгівлі й розвитку ЮНКТАД визначають керівні принципи діяльності МТЦ, вони утворюють його вищий орган.
Об'єднана консультативна група (ОКГ) є виконавчим органом. Вона надає рекомендації з розробки програм вищому органові; розроблює план роботи Центру. Цей план становить частину загального Середньострокового плану ООН.
У 1991 р. ОКГ визначила такі пріоритети діяльності МТЦ:
• сприяння торгівлі з метою скорочення злиденності (особливо через стимулювання експорту із сільських районів);
• технічна допомога найменш розвинутим країнам;
• торговельне й економічне співробітництво по напрямку «Південь — Південь» між країнами, що розвиваються;
• участь жінок у розвитку торгівлі;
• розвиток підприємництва в галузі експорту;
• врахування екологічного фактора в процесі розвитку експорту (наприклад, слід уникати культивування монокультури, щоб запобігти виснаженню земель);
• розвиток людських ресурсів.
Секретаріат очолюється директором-виконавцем; він виконує адміністративну роботу, узгоджує діяльність усіх органів МТЦ, організує роботу консультантів по проектах.
Фінансування МТЦ здійснюється рівними коштами від СОТ і ООН. Діяльність МТЦ з технічної допомоги країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою фінансується за рахунок внесків ПРООН, міжнародних організацій і добровільних внесків. Робочі програми фінансуються Глобальним трастовим фондом.
МТЦ має розвинуту інформаційну структуру з питань міжнародної торгівлі. Регулярно друкуються книжки, довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр має бібліотеку, яка містить широку інформацію, призначену переважно для організацій.