Характеристика радіаційно-небезпечних об’єктів
Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.
Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.
Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.
Найнебезпечнішими з усіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеорологічних умов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.
Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.
Серед вражаючих факторів ядерної аварії особливе місце займає радіоактивне забруднення. Воно поширюється на десятки та сотні кілометрів. При цьому на великих площах може створюватися забруднення, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу.
Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на населення, виробничу діяльність об’єктів господарської діяльності (ОГД), особовий склад формувань цивільного захисту при проведенні рятувальних і невідкладних робіт виявляють і оцінюють радіаційну обстановку.
Радіаційна обстановка – це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, які впливають на населення, роботу ОГД і на дії формувань сил ЦЗ.
Радіаційна обстановка може бути виявлена й оцінена за даними прогнозу і розвідки. Вона організується відповідними структурними підрозділами центральних та місцевих органів виконавчої влади, що безпосередньо відповідають за захист населення і територій від НС.
Для цієї мети створена система виявлення та оцінки масштабів наслідків великих виробничих аварій та катастроф на радіаційно та хімічно небезпечних ОГД та у разі застосування на території України засобів масового ураження.
Система розгортається на рівнях:
- державному;
- регіональному;
- територіальному та об’єктовому.
На державному рівні у складі МНС України створений інформаційно-аналітичний центр, обладнаний необхідною електронно-обчислювальною технікою та програмним забезпеченням, що дозволяє здійснювати оцінку можливих наслідків великих виробничих аварій та катастроф і застосування засобів масового ураження, як на етапі прогнозування так і за фактом виникнення НС.
Такі ж інформаційно-аналітичні центри створюються відповідними структурними підрозділами обласних держадміністрацій (регіональний рівень).
На територіальному та об’єктовому рівні створюються розрахунково-аналітичні групи (РАГ) у складі відповідних структурних підрозділів держадміністрацій міст (районів) та адміністрацій потенційно-небезпечних підприємств.
РАГ – позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки.
Для роботи у складі РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію.
Групи забезпечуються за рахунок місцевих органів виконавчої влади, за рішенням яких вони створені, відповідними методиками оцінки можливої обстановки, засобами зв’язку обчислювальною технікою, картами, формами звітних документів тощо.
Методом прогнозування можна встановити напрямок і швидкість руху радіоактивної хмари, час її підходу до населеного пункту, час випадання РР, визначити розміри зон радіоактивного забруднення і найбільш імовірне їх розміщення на місцевості.
Процес формування зони радіоактивного зараження може тривати кілька годин або днів. Ця обставина дає можливість використати дані прогнозування завчасно, тобто до надходження РР до населеного пункту і проведення низки особливо важливих заходів для захисту населення.
До таких заходів належать:
- оповіщення про загрозу радіоактивного забруднення;
- підготовка об’єктів до переходу на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення;
- завершення робіт підготовки протирадіаційних укриттів для розміщення в них людей;
- підготовка індивідуальних засобів захисту органів дихання;
- підготовка приміщень для укриття тварин;
- захист джерел питної води, продуктів харчування, сировини тощо.
Проте прогноз радіоактивного забруднення має відносний характер, тому його обов’язково уточнюють розвідкою.
З метою виявлення фактичної обстановки, що склалася в результаті радіаційного та хімічного зараження, організується та здійснюється розвідка. Виконання цих завдань покладається на розвідувальні сили ЦЗ та заклади мережі спостереження та контролю.
Порядок організації і ведення радіаційної і хімічної розвідки визначено відповідно у планах дій органів управління, сил ЦЗ та населення в разі загрози та виникнення НС.
Мета радіаційної і хімічної розвідки виявлення меж зараження, рівнів радіації, установлення типу НХР і для відбору проб повітря, ґрунту, продуктів харчування, фуражу і води.
Дані розвідки подаються до відповідних органів управління для узагальнення, оцінки обстановки й уточнення раніше прийнятих рішень. Проби ґрунту, повітря, продуктів харчування, фуражу і води направляються в хімічно-радіометричні лабораторії, заклади спостереження і контролю.
З метою виконання радіаційної та хімічної розвідки на ОГД створюються пости радіаційного і хімічного спостереження (ПРХС).
ПРХС – позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань.
Для них відповідно до конкретних завдань завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності. Для виконання окремих завдань ПРХС за рахунок суб’єкта, який їх залучає, можуть оснащуватися автомобілями.