Навчання писемного мовлення

1. Зміст навчання писемного мовлення у загальноосвітній школі.

2. Етапи навчання писемного мовлення. Система вправ.

3. Приклади вправ для написання листів.

4. Вимоги програми до навчання писемного мовлення (по класам).

Рекомендована література:

1. Конспект лекцій, підручник Методика… під редакцією С.Ю.Нікоаєвої.

1.Вчимося писати ділові листи // Іноземні мови. -1995.-№3-4.- С.118-124.

2. Гуревич Е.А. Интенсивное обучение деловой переписке на английском языке// Іноземні мови. -1997. -№1. –С.59-60.

3. Калініна Л.В., Самойлюкевич І.В. Навчання творчого письма іноземною мовою у старших класах середньої школи // Іноземні мови. -1996.-№1.-С.9-10.

4. Андрюхина И.А. Работа с аутентичными письмами на уроках немецкого языка // ИЯШ.- 1998.-№3.-С.23.

Лекція 9

Контроль у навчанні іноземної мови

1. Контроль, його функції та якості.

2. Види та форми контролю.

3. Об’єкти контролю.

4. Тестовий контроль.

1. Функції контролю

Головною метою контролю є управління процесом навчання іноземної мови внаслідок визначення та оцінювання рівня сформованості іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь.

Функції контролю: функція зворотного зв’язку, оціночна, навчальна, розвиваюча.

Функція зворотного зв’язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання ІМ.

Зворотній зв’язок, що діє в напрямі учителя, несе йому інформацію про успішність учнів. Вчитель аналізує цю інформацію, виявляє недоліки в навчанні, проводить діагностику відхилень у мовленнєвій діяльності учнів, виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання реальним потребам. Це дає можливість внести необхідні коригуючи зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення тривалості їх виконання.

Зворотній зв’язок у напрямі до учня дає йому інформацію про успішність його навчальної діяльності, дає змогу здійснювати самооцінку досягнень та планувати свою подальшу навчальну діяльність.

Оціночна функція контролю реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка вказує на певний рівень володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю, є основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту.

Навчальна функція контролю реалізується у ході виконання контрольних завдань, оскільки учні виконують певні мовленнєві дії, що сприяють вдосконаленню умінь та навичок. Іншими словами, у процесі контролю одночасно відбувається навчання.

Розвиваюча функція контролю передбачає розвиток індивідуально- психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання учнями контрольних завдань: оперативна слухова або зорова пам’ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність артикуляційного апарату та ін. У процесі виконання контрольних завдань розвиваються вольові якості особистості, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни, розивається внутрішня мотивація до вивчення ІМ.

Контролю повинні бути притаманні такі якості: цілеспрямованість,репрезентативність, об’єктивність, систематичність.

Контроль має бути спрямованим на перевірку сформованості певних умінь та навичок.

Репрезентативність контролю означає, що ним має бути охоплений весь мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється.

Об’єктивність контролю забезпечується застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів.

Види та форми контролю.

Систематичність контролю реалізується в таких його видах:

1. Поточний контроль,здійснюється у ході вивченняконкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певного навчального матеріалу. Домінуючою функцією цього виду контролю є функція зворотного зв’язку.

2. Рубіжний контроль проводиться після закінчення роботи над темою, в кінці чверті, року. На перший план виступає оціночна функція контролю.

3. Підсумковий контроль проводиться після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови, має на меті возначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів по завершенні певного етапу. Відповідно, його функцією є оціночна функція.

За формоюорганізації контроль може бути індивідуальним або фронтальним /груповим;

за характером оформлення відповіді–усним або письмовим;

за використанням рідної мови – одномовним або двомовним.

Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і має на меті корекцію помилок учня.

Контроль з боку учня реалізується у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції.

4. Об’єкти контролю.

Об’єктами контролю є слухо-вимовні, орфографічні, лексичні, граматичні навички (мовна компетенція) та вміння говоріння, аудіювання, читання, письма (комунікативні компетенція).

Тематика та обсяг навчального матеріалу, тривалість висловлювань, обсяг та зміст текстів для читання та аудіювання, лексичний та граматичний мінімуми визначаються програмою з предмета “Іноземна мова”.

Критеріями оцінки відповідей учнів є якісні та кількісні показники володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю.

Продуктивні види МД. Якісні показики:

-відповідність висловлювання темі, ситуації;

- повнота відображення теми, ситуації;

- рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань;

- правильність використання мовних засобів;

- різноманітність мовних засобів.

Кількісні показники:

- обсяг (кількість слів, речень);

- швидкість (наявність пауз, повторень).

Рецептивні види МД. Якісні показники:

- ступінь розуміння (загальне, повне, детальне)

Кількісні показники:

- тривалість звучання тексту;

- темп мовлення

Лекція 6

Урок –основна організаційна одиниця навчального процесу

1. Вимоги до уроку іноземної мови.

Вимоги до уроку іноземної мови випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі.

Мовленнєва спрямованість уроку ІМ передбачає формування чотирьох видів МД –аудіювання, говоріння, читання, письма. Для досягнення таких цілей необхідна

1) практична спрямованість уроку, тобто переважання вправляння в спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь.

2) Вправи повинні носити комунікативний характер (базуватись на мовленнєвих ситуаціях, що варіюються від вправи до вправи).

Комплексність уроку ІМ зумовлені природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню одне одного. Всі аспекти мови –лексичний, фонетичний, граматичний –вивчаються взаємопов’язано. Кожна порція мовного матеріалу повинна опрацьовуватися в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоєння структур активного граматичного мінімуму повинне проходити у всіх видах МД. Для автоматизації дій зі структурами пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні та аудіюванні. Проте на уроці, як правило, переважають один чи два види МД.

ІМ- мета і засіб навчання. Мовлення вчителя виконує дві важливіфункції : 1) воно використовується для організації навчання та виховання на уроці; 2) є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, стимулом, що спонукає до мовлення. Саме тому воно має бути зразковим, автентичним, нормативним, адаптивним, різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосферимає стати одним із завдань учителя ІМ, тому слід вести урок виключно іноземною мовою. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, поступово обмежуючи її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Мовлення вчителя не повинно переважувати 10% часу уроку.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів завдяки

1) використанню змістовного та інформативного навчального матеріалу;

2) залучення учнів до вирішення комунікативних завдань, висловлювання власних думок;

3) застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати участь у МД (самостійна робота, колективна діяльність);

4) застосування особистісно-діяльнісного підходу до навчання ІМ (І.О.Зимня).

Різноманітність форм роботи учнів (особливо при навчанні усного мовлення) –поєднання індивідуальних та колективних форм роботи:

Індивідуальні форми роботи:

- робота у фронтальному режимі (відповідь учнів по черзі);

- опитування окремих учнів;

- індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, говоріння).

Колективні форми роботи:

- колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (“шеренги,” “натовп”)

- робота в малих групах від 3 до 5 учасників;

- хорове реплікування в режимі –група-група, учень –група, група –один учень.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.

На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів:

1) матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам учням.

2) прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів (колективні форми роботи, навчальні ігри, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня);

3) учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає відчуття прогресу в учнів;

4) завдання повинні бути посильними (надаватись зразки мовлення, опори, ключі для самокорекції, використовуватись допоміжні засоби навчання);

5) вчитель повинен активно вживати оціночні репліки;

6) слід створювати сприятливий психологічний клімат на уроці – атмосферу партнерства, використовувати моменти релаксації (фізкультхвилинка, музичний фон).

2. Типи уроків іноземної мови.

Основні критерії класифікації уроків ІМ –цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. За цими критеріями виділяють два основні типи уроків.

Перший тип –уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На цих уроках відбувається введення нового матеріалу та його тренування (автоматизація) з метою його використання в говорінні, читанні, аудіюванні, письмі. Виділяють такі види уроків: ознайомлення з новими ЛО та формування лексичних навичок усного мовлення і читання, ознайомлення з новими ГС та формування рецептивних граматичних навичок та ін.

Другий тип –уроки, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Побудова таких уроків залежить від виду МД, що розвивається. Це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання та говоріння, усного мовлення та читання, говоріння, письма.

Згадані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді.

3.Структура уроків іноземної мови.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів (структурна одиниця уроку).

Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери.

Особлива увага приділяється мовленнєвій зарядці, що сприяє настройці артикуляційного апарату учнів на ІМ та переключення їх з рідної на іноземну мову. Мовленнєва зарядка проводиться у формі бесіди за певною природною ситуацією (привід –актуальна подія чи новина). Стереотипні формальні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного настрою для комунікативної практики на уроці.

Крім бесіди для мовленнєвої зарядки можна виконувати аудіювання коротких оповідань, жартів, огляд поточних подій, розучування рисівки, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки.

В ході основної частини уроку вирішуються основні завдання. Вона може включати такі компоненти: введення нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу слід правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але недостатньо засвоєного матеріалу. Характер тренування чи практики буде залежати від мети, поставленої вчителем. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку умінь) вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення виченого. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний чи підсумковий контроль). Останні вид контролю може займати частину уроку або цілий урок.

Перевірка домашнього завдання може здійснюватися двома способами: на окремомому, присвяченому для цього етапі уроку, або шляхом включення домашньої вправи у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання та робить можливим контроль та оцінювання вионання домашнього завдання.

Кінець уроку повинен підсумовувати те, що було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. Важливо записати домашнє завдання на дошці, пояснити його учням, перевірити, як учні його зрозуміли та записали в щоденник. Учитель підсумовує успіхи учнів, торкається недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники.

В даній структурі уроку не всі компоненти присутні (обов’язкові). (Див. таб. 1). Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать від типу уроку.

Таблиця1.

Структура уроку ІМ

Схема плану-конспекту уроку

Дата

План-конспект уроку №...в... класі

Тема: ... Підтема: Цілі: Практична /ні: Освітня /ні: Розвиваюча /чі: Виховна/ні Обладнання уроку:

Схематичний план уроку: Початок уроку Час І. Організація класу....................................................................2 хв. ІІ. Мовленнєва /фонетична зарядка.........................................3 хв. Основна частина уроку ІІІ-IV…………………………………………………………….35 хв. Заключна частина уроку VII. Повідомлення домашнього завдання..................................2 хв. VIII.Підсумки уроку......................................................................3 хв. Хід уроку Етап, прийом навчання Зміст роботи

Лабораторна робота

Тема: “Планування та аналіз уроку іноземної мови”

1. Ознайомтеся з планами-конспектами уроків, перелік яких подається нижче, та будьте готові проаналізувати їх у класі за схемою загального аналізу уроку, яка додається:

1). План-конспект уроку англійської мови для 5 класу на тему “My House” (Педагогічна практика з методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. –К.:Ленвіт, 2003. –С.57-60).

2). Савенко В.І. Методична розробка уроку на тему “Shops and Shopping” для 10 класу загальноосвітньої школи // Іноземні мови. – 2002. -№2. –С.54-52.

3). Тульчинська А.А., Олійничук В.П. Урок-змагання у 7 класі школи з поглибленим вивченням англійської мови// Іноземні мови. –2001. -№3. –С.61-64.

3. Перегляньте відеозапис уроку однієї з кращих вчителів Вінницької області ...., та зробіть дома загальний аналіз уроку (письмово) за схемою.

Література для опрацювання:

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт. 2002. –С.246-249.

Педагогічна практика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. –К.: Ленвіт. 2003. –С.34-64; С.82-90.

Савенко В.І. Методична розробка уроку на тему “Shops and Shopping” для 10 класу загальноосвітньої школи // Іноземні мови. – 2002. -№2. –С.54-52.

Тульчинська А.А., Олійничук В.П. Урок-змагання у 7 класі школи з поглибленим вивченням англійської мови// Іноземні мови. –2001. -№3. –С.61-64.

Схема загального аналізу уроку

І. Цілеспрямованість уроку.

1. Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

2.Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.

3.Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.

ІІ. Структура та зміст уроку.

5. Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності.

6.Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку.

7.Оцінювати раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.

8.Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити їх доцільність та ефективність.

9.Визначити розвиваючу. Виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів.

ІІІ. Активність дій учнів на уроці.

1.Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність.

2.Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності учнів.

IV. Мовленнєва поведінка вчителя.

1. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми.

2. Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку.

3. Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань для учнів та зверненість його мовлення до учнів.

4. Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці.

5. Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці.

V. Результативність уроку.

1. Підсумувати те, чого навчились учні на уроці.

2. Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям.

3. Оцінити об’єктивність та мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок.

Схема поглибленого аналізу уроку

І. Цілеспрямованість уроку.

1.Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

2.Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.

3. Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.

ІІ. Структура та зміст уроку.

1. Назвати етапи уроку.

2. Співвіднести їх послідовність і розподіл у часі з поставленими цілями та віковими особливостями учнів і конкретними умовами навчання.

3. Дати детальну характеристику зафіксованим етапам уроку.

А. Початок уроку:

- визначити форму проведення уроку та оцінити мотиваційний потенціал;

- відповідність віковим особливостям і рівню мовної підготовки учнів;

- сформулювати навчальні завдання початку уроку та визначити їх зв’язок з цільовою установкою уроку;

- встановити відповідність використаних прийомів поставленим цілям;

- оцінити ефективність використаних прийомів поставленим цілям

- охарактеризувати мовленнєву поведінку вчителя.

Б. Основна частина уроку:

а) подача нового мовного матеріалу:

- визначити адекватність прийомів навчання етапам формування мовленнєвих навичок, труднощам засвоєння даного матеріалу і рівню підготовки учнів;

- оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості подачі мовного матеріалу, забезпечення мовленнєвої та розумової активності учнів;

- назвати використані прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим цілям;

- визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використання прийомів та їх відповідність віковим особливостям учнів;

- оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

б) активізація дій учнів у використанні мовного матеріалу:

- встановити відповідність мовленнєвих одиниць та послідовності вправ етапам формування мовленнєвих навичок;

- визначити співвідношення некомунікативних і умовно-комунікативних вправ та оцінити його раціональність з урахуванням труднощів засвоєння мовного матеріалу;

- оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості тренування;

- визначити прийоми активізації роботи всіх учнів та оцінити ефективність прийомів з урахуванням вікових сосбливостей учнів;

- встановити зв’язок урочного тренування з виконаним домашнім завданням, оцінити ефективність форм його перевірки;

- назвати використані допоміжні засоби навчання, оцінити їх ефективність та відповідність віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки;

- визначити прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим завданням;

- визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів навчання;

-оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

в) практика учнів у спілкуванні:

- оцінити рівень вмотивованості та ситуативної забезпеченості іншомовного спілкування учнів;

- визначити відповідність методичних прийомів етапам розвитку мовленнєвих умінь;

- назвати прийоми активізації роботи всіх учнів;

- визначити адекватність прийомів контролю його об’єктам;

- встановити зв’язок урочної роботи з виконаним домашнім завданням та оцінити ефективність форм його перевірки;

- визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;

- оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

В. Завершення уроку.

- оцінити своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, його підготовленість проведеним уроком і мотивуючий потенціал;

- оцінити об’єктивність виставлених оцінок, їх мотиваційний і виховний потенціал;

- визначити забезпеченість усвідомлення учнями досягнутого рівня практичного володіння мовою;

ІІІ. Результативність уроку.

1. Визначити ступінь успішності виконання плану уроку.

2.Встановити відповідність досягнутого на уроці рівня сформованості мовленнєвих навичок та умінь поставленим цілям.

IV. Рекомендації щодо удосконалення уроку.

Залежно від результатів уроків сформулюйте конкретні поради щодо:

- поліпшення вибору методичних прийомів навчання;

- забезпечення вмотивованості і мовленнєвої спрямованості вправ;

- удосконалення організаційних форм уроку;

-раціональність використання допоміжних засобів навчання;

- поліпшення мовленнєвої поведінки вчителя.

Лекція 7

Планування навчально-виховного процесу з іноземної мови

Планування процесу навчання іноземних мов має на меті передбачення його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Головна мета планування – наукова обґрунтована організація навчального процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою ІМ.

Успішність планування навчального процесу забезпечується врахуванням таких умов:

-цілей навчання ;

-психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок та вмінь;

-наявних засобів навчання;

-основних методичних вимог до сучасного уроку ІМ;

-психологічних факторів навчання (вік учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних факторів навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Розрізняють календарно-річний план, що включає плани на чотири чверті/ піврічні плани, тематичний план / план циклу уроків, поурочний план.

Календарно-річний план –проект, в якому подаються теми, встановлюються терміни вивчення тем, розподіляється за чвертями навчальний матеріал, визначаються способи підсумкового та тематичного контролю, вказуються основні дидактичні засоби.

Основою для календарно-річного плану є навчальна програма з ІМ та навчальний план.

Тематичне планування є конкретною розробкою календарно-річного плану. Головне завдання тематичного планування – визначення кінцевих цілей в результаті вивчення певної теми. В тематичному плані називається конкретна тема, визначається послідовність формування навичок та вмінь, кількість уроків, що відводяться на досягнення практичних цілей циклу уроків, вказуються способи контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання.

Тематичний план уроків у ... класі

Тема:

Підтеми:

№ уроку	Тип уроку	Цілі уроку	Мовний матеріал	Види мовленнєвої діяльності	Оснащення уроку	Домашнє завдання
				Г А Ч П

Поурочний план конкретизує зміст навчання, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробку вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомлювати призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і передбачає: аналіз змісту матеріалу, визначення типу уроку, формулювання цілей уроку, поетапний розподіл навчального матеріалу, визначення часу на його опрацювання, розробку вправ, складання плану-конспекту уроку, підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв’язків з попередніми та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Основні практичні цілі уроку формулюються після визначення місця уроку в циклі уроків та аналізу змісту матеріалу. Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну та дві супутні. Головна мета звичайно пов’язана з розвитком мовленнєвих навичок та вмінь. Практичною метою може бути ознайомлення з новою ГС, формування артикуляційної навички, розвиток уміння вести бесіду за ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, тощо. Формулювання практичної мети слід розпочинати словами :”Навчити...”, “Формувати...”, “Розвивати...”, “Удосконалювати...”. З формулювання мети повинно бути ясно, що потрібно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння. Наприклад:

-Навчити ставити запитання загального типу в Present Continious.

- Навчити розповідати про свій робочий день в опорі на схему.

- Навчити вести діалог-розпитування в ситуації “Як пройти?”

- Вдосконалювати техніку читання про себе (мовчки).

- Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.

Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв’язку з практичною.

Освітня мета передбачає залучення учнів до культури країни, мова якої вивчається та розширення їх філологічного кругозору. Наведемо приклади формулювання освітніх цілей:

- Поглибити знання учнів про творчість В Шекспіра.

-Розширити знання учнів про політичну систему Канади.

- Сформувати уявлення учнів про нове граматичне явище – артикль.

Розвиваюча мета реалізується у формі розвитку в процесі навчання ІМ інтелекту, волі, почуття, уваги, пам’яті, уваги, уяви учнів. Вона формулюється у такий спосіб:

- Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів;

- Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов;

- Розвивати культуру спілкування у ситуації “знайомство”

- Розвивати здатність мовного самоконтролю;

- Розвивати уяву учнів в умовах гри /драматизації / роботи в парах.

Виховна мета реалізується внаслідок використання виховних можливостей навчального матеріалу та роботи з ним, у процесі формування відповідних суспільно-політичних поглядів учнів, почуттів, ставлення до морально-етичних категорій тощо. Наведемо приклади формулювання виховних цілей:

- Формувати почуття патріотизму;

- Виховувати самостійність;

- Прищеплювати любов до праці;

- Виховувати повагу до народу Англії;

- Формувати критичне ставлення до вчинків людей;

- Виховувати ввічливість, чуйність у стосунках з товаришами.

Виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять повільніше, ніж навчання.

Плануючи урок, учитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів, які він може викликати в учнів, прогнозує можливі помилки, намічає необхідну послідовнысть дій щодо їх подолання.

Виходячи з конкретних завдань та змісту уроку, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми та форми роботи.

Не слід перевантажувати урок різними формами роботи, оскільки вони, як і одноманітні вправи, швидко стомлюють учнів. Не слід також забувати, що творчі завдання потребують старанної підготовки, точного відбору та дозування матеріалу, чіткої його організації.

Важливим є створення природних переходів від однієї частини уроку до іншої та від однієї вправи до іншої. Роль таких переходів можуть виконувати бесіда з учнями, що переключає їх на інше завдання, коротек дотепне оповідання, етикетний діалог тощо. Отже кожен з етапів уроку має свій “організаційний момент”, що готує даний етап. Його функція –орієнтування учнів на наступну роботу, мотивація їх діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід робити та про кінцеві результати діяльності.

Потім учитель розподіляє час у хвилинах на кожну частину уроку. Методично обґрунтованим слід вважати такий розподіл часу, при якому більша частина його припадає на усне мовлення.

Вчитель продумує та готує наочні посібники, роздавальний матерал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.

План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. На початку конспекту вказується дата проведення уроку, його порядковий номер, група/клас учнів, тема, підтема, цілі, потім послідовно викладається хід уроку у вигляді докладного сценарію: вступна частина, основна, заключна частина.

Схема плану-конспекту уроку

Дата

План-конспект уроку №...в... класі

Тема: ... Підтема: Цілі: Практична /ні: Освітня /ні: Розвиваюча /чі: Виховна/ні Обладнання уроку:

Вчитель-початківець повинен складати розгорнутий план-конспект, в якому має бути розроблений хід уроку іноземною мовою точні формулювання правил та завдань, зразки виконання вправ. Вчитель-початківець часто неспроможний без попередньої підготовки чітко сформулювати запитання, інструкцію, просто й доступно пояснити те чи інше явище. Тому рекомендується давати слова вчителя у конспекті повним текстом, звертаючи увагу на доступність, короткість, точність та ясність мовлення вчителя на уроці.

Рекомендована література:

Лекція 9

Контроль у навчанні іноземної мови

10. Контроль, його функції та якості.

11. Види та форми контролю.

12. Об’єкти контролю.

13. Тестовий контроль.

3. Функції контролю

Функції контролю: функція зворотного зв’язку, оціночна, навчальна, розвиваюча.

Функція зворотного зв’язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання ІМ.

Контроль має бути спрямованим на перевірку сформованості певних умінь та навичок.

Об’єктивність контролю забезпечується застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів.

Види та форми контролю.

Систематичність контролю реалізується в таких його видах:

5. Поточний контроль,здійснюється у ході вивченняконкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певного навчального матеріалу. Домінуючою функцією цього виду контролю є функція зворотного зв’язку.

6. Рубіжний контроль проводиться після закінчення роботи над темою, в кінці чверті, року. На перший план виступає оціночна функція контролю.

7. Підсумковий контроль проводиться після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови, має на меті возначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів по завершенні певного етапу. Відповідно, його функцією є оціночна функція.

За формоюорганізації контроль може бути індивідуальним або фронтальним /груповим;

за характером оформлення відповіді–усним або письмовим;

за використанням рідної мови – одномовним або двомовним.

Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і має на меті корекцію помилок учня.

Контроль з боку учня реалізується у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції.

8. Об’єкти контролю.

Продуктивні види МД. Якісні показики:

-відповідність висловлювання темі, ситуації;

- повнота відображення теми, ситуації;

- рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань;

- правильність використання мовних засобів;

- різноманітність мовних засобів.

Кількісні показники:

- обсяг (кількість слів, речень);

- швидкість (наявність пауз, повторень).

Рецептивні види МД. Якісні показники:

- ступінь розуміння (загальне, повне, детальне)

Кількісні показники:

- тривалість звучання тексту;

- темп мовлення

Тестовий контроль.

Тестування э ефективним засобом контролю у навчанні ІМ. Тестовий контроль (тестування)означає використання і проведення тексту. У навчанні ІМ використовується лінгводидактичне тестування.

Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

Валідність –характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно вона це вимірює (придатність тесту для визначення рівня володіння певними навичками та вміннями).

Надійність тесту визначається стабільністю його функції (дає однакові результати при повторному застосуванні).

Диференційна здатність –здатність тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих.

Практичність – доступність та посильність тесту і змісту тестових завдань; б)простота організації проведення тестування; простота перевірки відповідей і визначення результатів.

Економічність –мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.

Лінгводидактичні тести бувають двох видів –стандартизовані й

нестандартизовані.

Стандартизований тест – це тест, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості

Нестандартизовані тести розробляються самим вчителем для свої учнів. Такі тести складаються на матералі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно виконали тест, він вважається важким. Якщо 85% тестованих справилися із завданням, воно вважається легким (І.А.Раппопорт)

Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на тести навчальних досягнень, тести загального володіння іноземною мовою діагностичні, тести, тести на виявлення здібностей до вивчення ІМ.

В СНЗ використовуються тести навчальних досягнень.

Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого.

Очікувана відповідь може бути вербальною або невербальною.

Виділяють два основні типи очікуваної вербальної відповіді: вибіркову та конструйовану. Відповідно, виділяють такі типи тестових завдань:

Тестові завдання з вибірковою відповіддю:

1). Тестове завдання альтернативного вибору

Інструкція: заповніть пропуск одним із двох запропонованих слів

2).Тестове завдання перехресного вибору

Інструкція: Поєднайте початок і кінець словосполучення (наприклад, 1-а)

1 As like as… a)two peas

3). Тестове завдання множинного вибору

Тестові завдання з конструйованою відповіддю

1). Тестове завдання з вільно конструйованою умовно однозначною відповіддю.

Інструкція: Заповніть анкету для організації, яка допомагає знайти друзів для листування.

1.Your family name---------------------------------

2. Other names---------------------------------------

2).Тестове завдання з вільно конструйованою очікуваною відповіддю.

Лекція 10.

Особливості навчання іноземної мови на різних ступенях загальноосвітньої школи.

1.Навчання на початковому ступені (1-4 класи).

1) Вимоги програми. На початковому ступені закладаються основи володіння іноземною мовою: формуються слуховимовні, лексичні, граматичні та орфографічні навички, розвиваються вміння в аудіюванні, говоріння, читанні та письмі в межах вимог програми. Пріоритет належить усному мовленню.

На початковому ступені учні повинні навчитися сприймати на слух усне мовлення тривалістю до 1 хвилини в близькому до нормального темпі, робити невеликі повідомлення – неменше 6 фраз, брати участь у бесіді з обсягом висловлювання кожного співрозмовника, що становить 3-4 репліки. Навчання читання проводиться на засвоєному усно лексико-граматичному матеріалі. На цьому ступені стьавиться завдання оволодіти технікою читання вголос, а також мовчки з повним розумінням тексту. Стосовно письма учні повинні оволодіти графікою та орфографією іноземної мови, робити невеликі письмові повідомлення.

2). Вікові психологічні характеристики молодших школярів.

Діти молодшого шкільного віку (6-9 років) характеризуються досить високим рівнем розвитку довільної пам’яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності.

Пам’ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко запям’ятовують як окремі слова, так і словосполучення, фрази, вірші, мовні кліше. Високою ефективністю характеризуються імітативні здібності дітей. Має місце явище «імпринтингу», тобто закарбування мовного або мовленнєвого матеріалу у свідомості за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, рисівок, віршів. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, імітація.

Зовнішня привабливість відіграє значне місці у сприйманні молодших школярів. Мета вчителя задати необхідні опори (еталони) згідно яких учні мають діяти, а також використовувати різноманітні види наочності (вербальної та невербальної), бажано яскравої та привабливої.

Оскільки молодші школярі не мають стійкої цілеспрямованої уваги, не вміють її переключати, слід насичувати урок такими вправами, які б дали змогу урізноманітнювати діяльність, спрямувати увагу. Використання ТЗН викликає інтерес до предмета, робить мовлення образним та емоційним. Інтерес стимулює пам’ять.

Характерними для молодших школярів є потреби у русі, грі, зовнішніх вираженнях, пізнавальні потреби. Врахування цих потреб реалізується в інтегруванні англомовної діяльності школярів з різними видами практичної діяльності: руховою, ігровою, трудовою, образотворчою.

Типовою формою заняття виступає театралізована гра-урок, яка характеризується широким використанням елементів гри, змагання, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднання індивідуальної та фронтальної форм роботи учінв з діяльністю в парах. Особливої ваги набувають рухливі ігри, які допомагають дати вихід загальмованій під час уроку руховій енергії учнів, стимулювати їх розумову діяльність.

Комплексний тест

Варіант 1

1.Інструкція: Визначте правильну відповідь і запишіть її.

1) Писемне мовлення є ... видом мовленнєвої діяльності

а) продуктивним
б) рецептивним

в) репродуктивним

2). Навчання писемного мовлення передбачає формування в учнів

а) графічних навичок

б) орфографічних навичок

в) умінь висловлюватися в письмовій формі.

3). Письмо є

а) метою і засобом навчання ІМ

б) засобом контролю окремих іншомовних знань, навичок, умінь

в) одночасно метою, засобом навчання і контролю окремих іншомовних знань, навичок та вмінь

4). До писемного мовлення готує вправа

а) письмовий переказ

б) самодиктант (відтворення груп речень, пов’язаних із змістом)

в) заповнення пропущених букв у словах

4) Вправа на групування. Визначте, до якої групи належить вправа з такою інструкцією і занесіть її номер до таблиці

5) Проаналізуйте запропоновану вправу з навчання писемного мовлення. Визначте її мету, тип, вид, характер виконання

6) Мовленнєвою вправою у навчанні писемного мовлення є

А) написання автобіографії

Б) розширення висловлювання

В) складання плану у формі запитань.

ТЕСТ (1)

Навчання діалогічного мовлення

І. Прочитайте уважно подані питання, до кожного з яких додаються три варіанти відповідей. Визначте, який варіант ви вважаєте правильним і обведіть його кружечком на бланку відповідей.

9. Що є кінцевою метою навчання діалогічного мовлення у середній школі?

а) зв’язне висловлювання за темою чи ситуацією;

б) обмін репліками;

в) ведення бесіди у комунікативній ситуації.

10. Що є одиницею навчання діалогу?

а) діалогічна єдність;

б) репліка;

в) фраза.

11. Яка з вправ належить до першої групи у навчанні діалогічного мовлення?

а) обмін думками про фільм, що переглянули;

б) обмін репліками між вчителем та учнем;

в) складання діалогічної єдності двома учнями.

12. Що є характерним для діалогічного мовлення?

а) широке використання готових фраз;

б) логічність і послідовність;

в) підготовленість.

13. Що таке репліка?

а) фраза, продукована одним із співрозмовників;

б) висловлювання, межею якого є зміна співрозмовника;

в) одиниця діалогічного мовлення.

14. Яка з поданих вправ належить до 3 групи вправ?

а) ведення бесіди в комунікативній ситуації без опори;

б) ведення бесіди в комунікативній ситуації в опорі на план міста;

в) ведення бесіди в комунікативній ситуації з опорою на функціональну схему.

15. Яку з поданих опор доцільно використовувати у слабкому класі?

а) структурно-мовленнєву схема;

б) функціональна схема;

в) мікродіалог-підстановча таблиця

16. Яка з поданих вправ належить до комунікативних?

а) Складіть діалог на тему “на вокзалі”;

б) Заповніть пропуски у діалозі-зразку та вивчіть його напам’ять;

в) Ваша подруга не прийшла до школи. Зателефонуйте їй та поцікавтеся, що трапилося.

ІІ. Наведіть приклади вправ 1-4 груп (по 1 з кожної) в межах теми «Job. Professions” /

ТЕСТ (1)

Навчання діалогічного мовлення

9. Що є кінцевою метою навчання діалогічного мовлення у середній школі?

а) зв’язне висловлювання за темою чи ситуацією;

б) обмін репліками;

в) ведення бесіди у комунікативній ситуації.

10. Що є одиницею навчання діалогу?

а) діалогічна єдність;

б) репліка;

в) фраза.

11. Яка з вправ належить до першої групи у навчанні діалогічного мовлення?

а) обмін думками про фільм, що переглянули;

б) обмін репліками між вчителем та учнем;

в) складання діалогічної єдності двома учнями.

12. Що є характерним для діалогічного мовлення?

а) широке використання готових фраз;

б) логічність і послідовність;

в) підготовленість.

13. Що таке репліка?

а) фраза, продукована одним із співрозмовників;

б) висловлювання, межею якого є зміна співрозмовника;

в) одиниця діалогічного мовлення.

14. Яка з поданих вправ належить до 3 групи вправ?

а) ведення бесіди в комунікативній ситуації без опори;

б) ведення бесіди в комунікативній ситуації в опорі на план міста;

в) ведення бесіди в комунікативній ситуації з опорою на функціональну схему.

15. Яку з поданих опор доцільно використовувати у слабкому класі?

а) структурно-мовленнєву схема;

б) функціональна схема;

в) мікродіалог-підстановча таблиця

16. Яка з поданих вправ належить до комунікативних?

а) Складіть діалог на тему “на вокзалі”;

б) Заповніть пропуски у діалозі-зразку та вивчіть його напам’ять;

в) Ваша подруга не прийшла до школи. Зателефонуйте їй та поцікавтеся, що трапилося.

ІІ. Наведіть приклади вправ 1-4 груп (по 1 з кожної) в межах теми «Sightseeing in Kyiv”

ТЕСТ (2)

Навчання діалогічного мовлення

1. Що є кінцевою метою навчання діалогічного мовлення у середній школі?

а) зв’язне висловлювання за темою чи ситуацією;

б) обмін репліками;

в) ведення бесіди у комунікативній ситуації.

2.Яка з вправ належить до першої групи у навчанні діалогічного мовлення?

а) обмін думками про фільм, що переглянули;

б) обмін репліками між вчителем та учнем;

в) складання діалогічної єдності двома учнями.

3.Що є характерним для діалогічного мовлення?

а)підготовленість;

б) широке використання готових фраз;

в) логічність і послідовність;

4.Що таке репліка?

а) фраза, продукована одним із співрозмовників;

б) одиниця діалогічного мовлення;

б) висловлювання, межею якого є зміна співрозмовника;

5.Яка з поданих вправ належить до комунікативних?

а) Складіть діалог на тему “на вокзалі”;

б) Заповніть пропуски у діалозі-зразку та вивчіть його напам’ять;

в) Ваша подруга не прийшла до школи. Зателефонуйте їй та поцікавтеся, що трапилося.

6.Яка з поданих вправ не належить до 3 групи вправ?

а) ведення бесіди в комунікативній ситуації з опорою на функціональну схему;

б) ведення бесіди в комунікативній ситуації в опорі на план міста;

в) ведення бесіди в комунікативній ситуації з опорою на структурно-мовленнєву схему.

7.Яку з поданих опор доцільно використовувати у слабкому класі?

а) структурно-мовленнєва схема;

б) мікродіалог-підстановча таблиця;

в) функціональна схема;

8.Що є одиницею навчання діалогу?

а) діалогічна єдність;

б) репліка;

в) фраза.

ІІ. Наведіть приклади вправ 1-4 груп (по 1 з кожної) в межах теми «Job. Professions”

Контрольна робота (варіант 1)

І. Визначте, істинними чи помилковими є наступні твердження. Позначте правильні твердження знаком “+”, неправильні – знаком “- “.

1. На нульовому етапі навчання діалогічного мовлення учні вчаться створювати діалогічні єдності.

2. Мовленнєвою вправою у навчанні писемного мовлення є складання плану у формі запитань.

3.Структурно-мовленнєва схема є ефективною вербальною опорою для навчання монологічного мовлення.

4.Характерним для початкового ступеня навчання є розвиток уміння переглядового читання.

ІІ. Прочитайте уважно подані питання, до кожного з яких додаються три варіанти відповідей. Визначте, який варіант ви вважаєте правильним і обведіть його кружечком на бланку відповідей.

1). Що є одиницею навчання діалогу?

а) діалогічна єдність;

б) репліка;

в) фраза.

2). До мовних труднощів аудіювання належить

а) відсутність зорової опори

б) наявність конвертованих слів;

в) темп пред’явлення аудіотексту.

3). Метою навчання читання у школі є

а) формування навичок читання про себе;

б) розвиток уміння читання про себе з безпосереднім розумінням змісту прочитаного;

в) оволодіння навичками співвідносити букви і звуки.

4). При навчанні переглядового читання ефективною вправою є

а) переказ тексту;

б) визначення основної думки тексту;

в) письмовий переклад тексту.

ІІІ.Згрупуйте подані характеристики усного мовлення : 1) –характеристики монологічного мовлення; 2) –характерні риси діалогічного мовлення.

а) розгорнутість, різноструктурність фраз; б) наявність неповних реплік; в) спонтанність; г) наявність “готових” мовленнєвих одиниць; д) зв’язність; е) складний синтаксис; є) відносна повнота висловлювання; ж) двосторонній характер; з)стягнені форми.

IV.Дайте визначення/тлумачення методичних понять шляхом завершення поданих нижче фраз:

1). Читання –це а) одиниця навчання монологічного мовлення

2). Понадфразова єдність – це б) рецептивний вид писемного мовлення

3). Аудіювання –це в) продуктивний вид писемного мовлення

4) Письмо –це г) рецептивний вид усного мовлення

V. Завершіть подані нижче фрази, заповнивши пропуски відповідними словами /словосполученнями.

1. 1. На першому етапі навчання написання листа виконуються вправи для вдосконалення вмінь .а).. і .б).. текстів листів.

2. До повної вербальної опори відноситься .в).. таблиця.

VI. Визначте, до якої групи належить вправа з такою інструкцією і занесіть її номер до таблиці.

Вправи для навчання каліграфії Вправи для навчання орфографії Вправи для навчання Писемного мовлення

1). Rearrange the sentences in a logical sequence.

2). Fill in the gaps in the following words.

3). Write the letter “r” in the air.

VII. Проаналізуйте запропоновану вправу з навчання писемного мовлення. Визначте її a) мету, б) тип, в) вид.

You have seen an advertisement in a local newspaper for a summer job as a cleaner at a local branch of McDonald’s.Write a letter of application for the job.

Контрольна робота. Варіант 2.

І. Визначте, істинними чи помилковими є наступні твердження. Позначте правильні твердження знаком “+”, неправильні – знаком “- “.

1. Кінцевою метою навчання монологічного мовлення у середній школі є передача змісту прочитаного або прослуханого тексту.

2. Переглядове читання передбачає повне отримання інформації.

3. Навчання видів мовленнєвої діяльності на початковому ступені проходить у такій послідовності: читання-аудіювання-говоріння.

4. Навчання письма у загальноосвітній школі згідно з програмою є метою та засобом навчання.

ІІ. Прочитайте уважно подані питання, до кожного з яких додаються три варіанти відповідей. Визначте, який варіант ви вважаєте правильним і обведіть його кружечком на бланку відповідей.

1. Найбільшою детермінованістю висловлювань учнів характеризуються вправи на

а) оволодіння діалогічними єдностями;

б) оволодіння мікродіалогами;

в) на створення власних діалогів.

2. Специфічною трудністю монологічного мовлення є

а) логічне зв’язування окремих мовленнєвих зразків;

б) переключення з аудіювання на говоріння;

в) швидкість відповідей на запитання;

3. До групи умовно-мовленнєвих вправ в аудіюванні належить

а) розуміння на слух опису картини;

б) аудіювання розпоряджень на понадфразовому рівні

в) аудіювання фонограми тексту.

4.При навчанні ознайомлювального читання ефективною вправою є

а) підібрати до запитань правильні відповіді згідно з основним змістом;

б) знайти у тексті речення з певним граматичним явищем;

в) прочитати даний абзац, звертаючи увагу на інтонацію.

ІІІ.Згрупуйте подані види опор для навчання монологічного мовлення : 1) –невербальні опори; 2) –вербальні опори.

а) малюнки; б)підстановча таблиця; в) фонограма ; г)тематичні картини, д)слайди; е) друкований текст; є) сюжетні картини; ж)структурно-мовленнєва схема; з) ключові слова/словосполучення.

. IV Дайте визначення/тлумачення методичних понять шляхом завершення поданих нижче фраз:

1. Діалогічна єдність – це а) продуктивний вид мовленнєвої діяльності

2. Писемне мовлення -це б) одиниця навчання діалогічного мовлення

3. Понад фразова єдність –це в) рецептивний вид мовленнєвої діяльності

4.Читання –це г) одиниця навчання монологічного мовлення

г) одиниця навчання монологічного мовлення

V. Завершіть подані нижче фрази, заповнивши пропуски відповідними словами /словосполученнями.

1.На нульовому етапі навчання а)... мовлення відбувається формування уміння реплікування.

2.На передтекстовому етапі навчання читання відбувається зняття б) ... та в)... труднощів.

VI. Визначте, до якої групи належить вправа з такою інструкцією і занесіть її номер до таблиці.

Некомунікативні вправи Умовно-комунікативні вправи Комунікативні вправи

a) You are a tourist. You want to see some places of interest in the town. Ask a passer-by for directions. Make use of the prompts (words and phrases) below.

b) You work as a guide at a tourist agency. Take a group of tourists sightseeing about the town.

c) Open the brackets using the verbs in the proper tense form.

VII. Проаналізуйте запропоновану вправу з навчання читання. Визначте її a) мету, б) тип, в) вид.

Your pen-friend has send you a letter in which he invites you to visit him and his home town. In his letter he explains how to get to his place. Follow the directions and draw the route on the map of the town.

Контрольна робота. Варіант 3.

І. Визначте, істинними чи помилковими є наступні твердження. Позначте правильні твердження знаком “+”, неправильні – знаком “- “.

1. Кінцевою метою навчання діалогічного мовлення у загальноосвітній школі є вміння робити усні повідомлення.

2. У загальноосвітній школі навчають аудіювання з розумінням лише вибіркової інформації.

3. Навчання писемного мовлення у загальноосвітній школі згідно з програмою є засобом формування лексичних та граматичних навичок.

4. Основною метою навчання монологічного мовлення є уміння логічно, послідовно, зв’язно висловлювати власну думку.

ІІ. Прочитайте уважно подані питання, до кожного з яких додаються три варіанти відповідей. Визначте, який варіант ви вважаєте правильним і обведіть його кружечком на бланку відповідей.

1. У процесі оволодіння монологом необхідно вміння:

а) з’єднувати речення у логічній послідовності;

б) швидко реагувати на репліки;

в) підтримувати бесіду.

2. Визначте завдання, адекватне меті перевірити загальне розуміння прослуханого тексту:

а) письмово передати зміст тексту англійською мовою;

б) відповісти на спеціальні запитання, що стосуються деталей;

в) виконати тест множинного вибору.

3. Який вид мовленнєвої діяльності переважає на старшому ступені ЗОШ?

а) діалогічне мовлення;

б) аудіювання;

в) читання.

4. Школярі оволодівають умінням написання короткої автобіографії

а) на старшому ступені ЗОШ;

б) на молодшому ступені ЗОШ;

в) на середньому ступені ЗОШ.

ІІІ.Згрупуйте подані види опор для навчання діалогічного мовлення : 1) –штучні опори; 2) –природні опори.

а) підстановча таблиця; б) функціональна схема; в)театральна афіша; г)план-схема міст/селищ; д)структурно-мовленнєва схема; е)географічна карта; є)слайди,
⇐ Назад
1
2
3
4
5
678
9
10
11
12
13
14
15
16
Далее ⇒