Контент-аналіз у психодіагностиці

Метод контент-аналізу заснований на принципі повторюваності значеннєвих і формальних елементів у документах (понять, суджень, тем, образів тощо). Застосовують його за достатньої кількості матеріалу для аналізу (документів, автобіографій, листів, фотографій, щоденника великого обсягу), оскільки елементи змісту (одиниці аналізу) повинні забезпечувати статистичну вірогідність.

Цей метод передбачає виділення системи опорних понять (категорій аналізу); пошук індикаторів слів, словосполучень, суджень тощо (одиниць аналізу); статистичне оброблення даних.

Якісно-кількісний аналіз документів має значні можливості для психодіагностування особистості, малих і великих груп. Як емпіричні об'єкти вивчення використовують особисті документи (листи, фотографії, щоденники, автобіографії тощо), матеріали групової, колективної і масової комунікацій (запис розмов, дискусій, нарад, статути, накази, оголошення, газети, радіопередачі, реклама), продукти діяльності людей, у т. ч. літературу і мистецтво. Контент-аналіз може бути допоміжним методом при обробленні даних, отриманих за допомогою проективних методик (ТАТ, тест Роршаха), нестандартизованого інтерв'ю, відкритих питань анкет тощо.

Не всі види документів можна піддавати контент-аналізу через труднощі з формалізацією їх змісту. Об'єкти аналізу повинні відповідати вимогам статистичної значущості і формалізації.

Квантифікація у контент-аналізі еволюціонувала до складніших статистичних засобів. У 1942 р. А. Болдуїн запропонував підрахунок слів у тексті. Наприкінці 50-х років XX ст. Ч. Осгуд зі співробітниками збагатив контент-аналіз методикою "зв'язаності символів", у якій було розвинуто принцип, що допомагає виявляти представлені у спеціальних матрицях невипадкові, пов'язані між собою елементи змісту. Ця методика започаткувала введення у контент-аналіз кореляційної техніки, а потім - факторного аналізу. У 60-ті роки XX ст. контент-аналіз було комп'ютеризовано. У Массачусетському технологічному інституті почали використовувати "універсальний аналізатор" - комплекс програм аналізу текстових матеріалів для ЕОМ, за допомогою якого підраховують частоту категорій тексту, одержуючи на цій основі різні індекси. Використання ЕОМ у контент-аналізі забезпечує надійність інформації і швидкість аналізу.

Контент-аналіз трансформує якісно представлену інформацію на мову чисел. Для цього необхідно мати об'ємний і змістовний текст та відповідний рівень дослідницької підготовки.

Обмеження контент-аналізу зумовлені тим, що характер інформації визначається задумами її автора і специфікою форм пред'явлення. Тому дослідник може вважати вимисел реальністю або йому бракуватиме істотних даних унаслідок недостатньої вираженості їх у матеріалі, взятому за об'єкт дослідження. Через неспроможність дослідника адекватно виділити категорії аналізу або врахувати всі варіанти їх словесного вираження можливе перекручування інформації.

15-16Тести, їх класифікація.
Тести - це спеціалізовані методи психологічного діагностичного дослідження, застосовуючи які можна отримати точну кількісну чи якісну характеристику досліджуваного явища.
Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що: 1) припускають стандартизовану, вивірену процедуру збору й обробки даних, а також їх інтерпретації; 2) за допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою людей, давати оцінки їх психології і поведінці.
1. Тест-опитувальник заснований на системі заздалегідь відібраних і перевірених з точки зору їх валідності і надійності питань, по відповідях піддослідних, на які точно можна судити про їх психологічних якостях.
2. Тест-завдання передбачає оцінку психології та поведінки людини не на основі того, що він говорить, а на базі того, що він робить. У тестах цього типу людині дається серія спеціальних завдань, за підсумками, виконання яких судять про досліджуваному якості.
Тести-опитувальники і тести-завдання - застосовні до людей різного віку, які належать до різних культур, що мають різний рівень освіти, різні професії та неоднаковий життєвий досвід. Це позитивна риса даних тестів.
Недолік полягає в тому, що при використанні їх випробуваний при бажанні може свідомо вплинути на отримувані результати, особливо якщо він знає, як влаштований тест і яким чином за його результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку.
Тести-опитувальники і тести-завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню підлягають властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може бути повністю впевнений, не усвідомлює чи не хоче визнавати їх наявність у себе. Такими характеристиками є, наприклад, багато негативних якостей і мотиви поведінки, інші властивості, наявність яких засуджується.
3. Проективні тести зазвичай призначені саме для вивчення тих психологічних і поведінкових особливостей людини, які їм слабо усвідомлюються або викликають до себе з його боку вкрай негативне ставлення.
В основі проективних тестів лежить механізм проекції, згідно з яким не усвідомлювані людиною позитивні і особливо негативні характеристики він схильний приписувати не собі, а іншим людям, "проектувати" їх на інших.
При застосуванні тестів подібного роду про досліджуваного судять на основі того, як він оцінює ситуації, інших людей, які властивості їм приписує.
Користуючись проективними тестами, психологи вводять піддослідних в невизначену ситуацію, з якої вони повинні самостійно знайти вихід. Такими ситуаціями можуть бути: 1) пошук певного сенсу в сюжетно-невизначених картинах, 2) завершення незавершених пропозицій, 3) оцінка поведінки і вчинків незнайомих людей в незрозумілих ситуаціях і т.п.
Тести проективного типу: 1) пред'являють підвищені вимоги до рівня освіченості та інтелектуального розвитку випробуваних, і в цьому полягає їх основний недолік, 2) вимагають при їх застосуванні високої професійної кваліфікації психолога і великого досвіду роботи.
Усі розглянуті методи дослідження можна використовувати для збору даних про психологію і поведінку людей як в реальному житті, так і в спеціальних експериментальних умовах. У силу безлічі причин, які можуть вплинути на психологію і поведінку людини, і того, що в звичайних умовах ці причини важко контролювати, психологи протягом останніх 40-50 років частіше зверталися до експерименту як самому надійному засобу одержання достовірної інформації про досліджуваних явищах.

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) психологічний - сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості

Об'єктивніРезультативність і спосіб (особливості) виконання діяльності

Тести особистості (особливості інтелекту).

Тести дії (цільові особистісні тести). Тести ситуаційні (ухвалення рішення в ситуації).

Тести інтелекту (рівень розвитку інтелекту). Тести здібностей. Тести досягнень. Критеріально-орієнтовані тести

Суб'єктивні

Інформація, надана

досліджуваним про самого себе

Особистісні і спеціальні питальники. Характерологічні питальники. Мотиваційні питальники. Емоційно-вольові питальники. Комунікативні питальники. Анкети.

Актуальні і ретроспективні інтерв'ю.

Біографічні методики.

Опис власної поведінки у визначених

ситуаціях.

Герменевтичні методики (бесіда, спостереження)

сиходіагностичні методики.
1. Загальна характеристика методів психодіагностики.
2. Методи психодіагностики, їх класифікація.
3. Проективний метод психодіагностики.
4. Історія розвитку тесту. Види тесту.
5. Основні вимоги до психодіагностичних методів.
-1-
В сучасній психології застосовують багато різноманітних методів психодіагностики, однак, не всі можна назвати науково обґрунтованими. Крім цього серед них є дослідницькі і власне психодіагностичні методи. Психодіагностичні методи використовуються з метою оцінки, тобто дозволяють отримувати точні кількісні і якісні характеристики вивчаємих психологічних властивостей.
Методи, що вивчають лише психологічні процеси, властивості і стани людини, називаються дослідницькими. Вони використовуються в емпіричних і експериментальних наукових дослідженнях, основна мета яких - отримання достовірних знань.
Завдання, що стоїть перед психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією вивчаємого явища, обов'язковим є його інтерпретація.
Психодіагностичний метод конкретизується в трьох основних діагностичних підходах, які практично охоплюють всі діагностичні методики (тести):
1. "Об'єктивний" підхід-діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності.
2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.
3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньо нейтральним матеріалом, який в силу його відомої невизначеності стає об'єктом проекції.
Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності призвів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним. Це - тести особистості і тести інтелекту. Перші спрямовані на вимір неінтелектуальних особливостей особистості, другі - на встановлення рівня її інтелектуального розвитку.
Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками, а проективний - різноманітними проективними методиками дослідження особистості.
Існує багато методів психодіагностики. Розібратися в них, немаючи в якості орієнтира деяку схему, практично не можливо. Р.С.Немов пропонує загальну схему класифікації психодіагностичних методів:
1. Методи психодіагностики на основі спостереження.
2. Опитувальні психодіагностичні методи.
3. Об'єктивні психодіагностичні методи, включаючи врахування і аналіз поведінкових реакцій людини і продуктів її діяльності.
4. Експериментальні методи психодіагностики.
Перша група методів обов'язково вимагає введення спостереження і використання його результатів для психодіагностичних висновків.
Методи психодіагностики через процедуру опитування засновані на допущенні про те, що необхідні відомості про психологічні особливості людина може отримати, аналізуючи письмові або усні відповіді на серію стандартних, спеціально підібраних запитань.
Є декілька різновидів цієї групи методів: анкета, опитувальник, інтерв'ю.
Анкетою називають такий метод, при якому досліджуваний не тільки відповідає на ряд запитань, але й повідомляє про себе деякі соціально-демографічні дані (вік, професію, рівень освіти, місце роботи, посада, сімейне становище та ін.). Опитувальником називають метод, в якому досліджуваному задаюється ряд письмових запитань. Такі запитання бувають двох типів: закриті і відкриті.
Закриті -ті, що передбачають стандартизовану відповідь або серію таких відповідей, з яких досліджуваний має вибрати ту, що найбільше підходить йому.
Відкритими називаються такі запитання, які передбачають відповіді., яка дається у відносно вільній формі.
Також запитання психодіагностичного опитувальника можуть бути прямими і непрямими.
Прямими називаються такі запитання, відповідаючи на які, досліджуваний сам характеризує і безпосередньо оцінює наявність, відсутність або степінь вираженості у себе тієї чи іншої психологічної якості.
Непрямими є такі запитання, відповідь на які не вміщують прямих оцінок досліджуваним вивчаємої властивості, але по них можна судити про рівень її психологічного розвитку.
Наведемо приклади відкритих, закритих, прямих і непрямих запитань, що спрямовані на діагностику такої якості особистості, як тривожність:
1. Відкрите запитання: "Розкажіть що-небудь про ситуації в яких ви відчуваєте підвищену тривожність".
2. Закрите запитання: "Чи часто ви перебуваєте у тривожному стані? Виберіть і відмітьте одну з запропонованих відповідей: "так", "ні", "інколи", "не знаю".
3. Пряме запитання: "Чи є у вас така якість особистості як тривожність?".
4. Непряме запитання: "Чи виникає у вас стан неспокою під час екзаменів?”.
Інтерв'ю - психолог сам задає досліджуваному запитання і тут же записує відповіді на них.
Одним із методів психодіагностики через аналіз результатів діяльності є контент-аналіз, при якому змістовному аналізу підлягають письмові тексти досліджуваного, його твори, листи, продукти діяльності. Особливість експерименту як методу психодіагностики заключається в тому, що створюється штучна ситуація, що стимулює прояв досліджуваної якості у досліджуваного.
-2-
Більшість створених практичних психодіагностичних методик представляють бланкові методики - в них досліджуваному пропонують серію суджень або запитань, на які він в усній або письмовій формі має дати відповідь.
Друге місце за частотою використання займають опитувальні методики - дослідник задає досліджуваному усні запитання, відмічає і опрацьовує його відповіді.
Третє місце займають малюнкові психодіагностичні методики. В них для вивчення психології і поведінки досліджуваних використовуються створені ними малюнки, які можуть мати як заданий тематично, так і спонтанний характер.
Перший і третій з описаних типів психодіагностичних методик можуть мати два варіанти: ручний і комп'ютерний. При ручному варіанті методика від початку до кінця використовується без засобів електронно-обчислювальної техніки. !
Особливе місце серед психодіагностичних методик займають проективні, які, в свою чергу, можуть бути бланковими, опитувальними або манишковими.
Наступна група методик - об'єктивно маніпулятивні. Тут досліджуваним пропонується завдання у формі реальних предметів, з якими потрібно проявити певні дії: зібрати із запропонованих матеріалів, розібрати, виготовити і т. п.
Критерії класифікації методів психодіагностики:
1. Тип тестових завдань.
2. Адресат тестового матеріалу.
3. Форма пред'явлення тестового матеріалу досліджуваним.
4. Характер даних, що використовується для висновків про результати психодіагностики.
5. Наявність в методиці тестових норм.
6. Внутрішня будова методики.
За типом тестових завдань методики діляться на опитувальні (використовуються запитання, адресовані досліджуваним), стверджувальні (вживаються деякі судження або ствердження, з якими досліджуваний має погодитись або ні)? продуктивні (застосовується той чи інший вид власної творчої діяльності досліджуваного), дієві (виконання комплексу иракч ичних дій, за характером якого судять про його психологію), фізіологічні (аналіз мимовільних фізичних або фізіологічних реакцій організму людини).
За адресатом тестового матеріалу-діляться на свідомі (ГкиунчІ.ся на свідомості) і безсвідомі (спрямовані нанеусвідомлювані реакції людини). Прикладом методики першого типу можуть бути опитувальники, а прикладом другого - проективні методики.
За формою представлення тестового матеріалу досліджуваним -поділяються на бланкові (тестовий матеріал в письмовій або якій-небудь іншій знаковій формі: малюнок, схема і т. п.), технічні (тестовий матеріал у аудіо-, відео- або кіноформі), сенсорні (матеріал у вигляді фізичних стимулів, безпосередньо спрямованих на органи чуття).
За характером даних, що використовуються для психодіагностичних висновків, поділяються на об'єктні (використовуються показники, що не залежать від свідомості і бажання досліджуваного і експериментатора) і об'єктивні (вживаються дані, що залежать від бажання і свідомості експериментатора або досліджуваного).
За критерієм наявності тестових норм - діляться на ті, які мають такі норми. і ті що не мають їх.
За внутрішньою структурою психодіагностичні методики можна розділити мономірні і багатомірні.
Перші характеризуються тим, що в них діагностується і оцінюється єдина якість або властивість, а другі - тим, що вони спрямовані для психодіагностики і оцінки зразу декількох однотипних або різнотипних психологічних якостей людини.
В окрему групу виділяються методики, засновані на якісному і кількісному аналізі експериментальних даних. У першому випадку діагностуєма властивість описується відомими науковими поняттями, а в другому - через відносну ступінь її розвитку у даної людини в порівнянні з іншими людьми.
Всі методи можна поділити на наукові і практичні. Науково-дослідницькі методи головним чином орієнтовані на виявлення і наступне вивчення тієї чи іншої якості з метою її наукового пізнання, а практичні - на оцінку рівня її розвитку і використання в практичних цілях.
-3-
Проективні методи (лат. projectio - викидання вперед) - сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості і утворених в рамках проективного діагностичного підходу. Поняття проекції для позначення цих методик, вперше було використане Л.Франком (1939р.), заключається у свідомому або безсвідомому перенесенні суб'єктом власних властивостей, станів на зовнішні об'єкти, тобто не зовсім усвідомлене приписування іншим людям, подіям і речам власних думок і почуттів людини.
Слід розрізняти наступні групи проективних методик: розвиваючи теорію проективних методик Л.Франка, розрізняють:
1) конститутивні - структурування, оформлення стимулів, надання їм смислу (тест Роршаха). Суть тесту - стимульний матеріал складається з 10 стандартних таблиць з чорно-білими і кольоровими симетричними зображеннями. Досліджуваному пропонується відповісти на запитання, що зображено і на що це схоже;
2) конструктивні - створення із оформлених деталей осмисленого цілого (тест Світу). Суть тесту - стимульний матеріал складається з 232 моделей предметів, розподілених в різних пропорціях за 15 категоріями (будинки, дерева, дикі і домашні тварини, літаки, люди у формі і звичайній одежі і т. д.). Моделі невеликі за величиною, виготовлені з дерева або металу і яскраво забарвлені. Піддослідний на свій погляд створює із цих предметів те, що автори називали "малий світ". Час не обмежений;
3) інтерпретативні - пояснення якої-небудь події, ситуації (тематичний аперцетивний тест - ТАТ). Суть тесту - стимульний матеріал складається з 31 таблиці: ЗО - чорно-білих карт і одна пуста таблиця, на якій піддослідний може зобразити будь-яку карту. У зображеннях, що використовуються, представлені відносно невизначені ситуації, що допускають їх неоднозначну інтерпретацію;
4) патаретичні - здійснення ігрової діяльності в особливо організованих умовах (психодрама). Суть тесту - здійснюється у вигляді імпровізованої театральної вистави, в якій досліджуваний грає роль самого себе або уявної особи;
5) експресивні - малювання на вільну або задану тему (Будинок -дерево - людина). Суть тесту - пропонується намалювати будинок, дерево і людину. Потім проводиться детально розроблене опитування. На думку Дж.Бука, кожний малюнок - це своєрідний автопортрет, деталі якого мають особистісне значення. По малюнках можна судити про афективну сферу особистості, її потреби, рівень психосексуального розвитку і т.д.;
6) імпресивні - надання переваги одним стимулам (як найбільш бажаним) в порівнянні з іншими (тести Люшера). Суть тесту — стимульний матеріал складається з стандартних різнокольорових, вирізаних з паперу квадратів зі стороною 28 мм. Повторний набір складається із 73 квадратів 25 різних кольорів і відтінків. Часто використовується неповторний набір з 8 кольорових квадратів. Спрощена процедура дослідження (для 8 кольорів) зводиться до одночасного пред'явлення всіх кольорових квадратів на білому фоні і прохання вибрати один, що сподобався. Вибраний квадрат перевертається І відкладається в сторону, потім процедура повторюється. Психологічна Інтерпритація отриманого ряду кольорів опирається на припущення про те, що кожний колір має певне символічне значення, наприклад: червоний -прагнення до влади, домінування. А зелений - наполегливість; 7) адитивні-завершення речення, розповіді, історії (методики, закінчення речення). Позитивне в методиках - дають глобальний підхід до вивчення особистості. Негативне - досить стандартизовані і результат залежить від того, хто проводить це дослідження.
-4-
Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) - стандартизоване, часто обмежене в часі випробування, яке використовується для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально - психологічних відмінностей.
Історія тестування давня. Перша згадка відноситься до Стародавнього Вавілону (ІІІ тисячоліття до н е )- випробування для писарів: повинні були знати: чотири арифметичні дії, вміти вимірювати поля, розприділяти раціони, ділити майно, володіти мистецтвом співу та гри на музичному інструменті, вміти розбиратися в тканинах, металах, рослинах і т. д.
Друга згадка - до Стародавнього Єгипту - вибір на посаду жреця (спочатку проходив співбесіду (біографічні дані, рівень освіченості, оцінювалась зовнішність, вміння вести бесіду), потім - перевірка вміння трудитися, слухати і мовчати, випробування вогнем, водою, страхом, подолання підземель одному). Цю сувору систему випробувань пройшов відомий вчений Піфагор.
Третя згадка-до стародавнього Китаю. Існувала система перевірки здібностей осіб, що бажали зайняти посаду державних чиновників. (Кожних З роки повторне екзаменування у імператора по 6 "мистецтвам" - музика, стрільба з лука, верхова їзда, вміння писати, читати, знання ритуалів і церемоній).
Випробування тестового характеру використовували вчителі чань-буддизму (загадки, питання-парадокси, стресова ситуація).
Середньовіковий В'єтнам-переатестація військових і чиновників. (Сучасний психологічний тест - це метод психодіагностики, що представляє собою стандартизовані запитання і задачі, що мають певну шкалу значень.
Вимоги: тест має бути теоретично і емпірично обгрунтований.
Теоретично: відповідати сучасним психологічним знанням.
Емпірично: досвід використання даного тесту./*
Кожний тес г передбачає виділення норм і відхилення від норми.
Види тестів
Є 5 видів, які поділяються на декілька підвидів.
І.Тести по спрямованості.
1) тести досягнень—тип методик, спрямованих на діагностику досягнутого рівня розвитку здібностей, навичок, знань;
2) тести інтелекту - тести загальних здібностей. Тести, які виявляють ступінь оволодіння діями з вербальним, числовим чи графічним матеріалом;
3) тести креативності - (лат. слово - створення). Сукупність методик спрямованих на вивчення і оцінку творчих здібностей людини. Креативність визначають на таких рівнях:
- особистісному - як на творчість людини впливає сама людина;
- пізнавальному - як на творчі здібності впливають інтелектуальні можливості;
4) тести критеріально-орієнтовані - сукупність методів
психодіагностики, які діагностують степінь оволодіння певними діями,
певними видами задач;
5) тести особистості - група методик, спрямованих на вимірювання проявів особистості;
6) тести спеціальних здібностей - група методик, спрямованих на діагностику окремих аспектів інтелекту.
ІІ. Тести за формою процедури дослідження.
1) тести групові - коли проводиться одночасне обстеження групи людей;
2) індивідуальні - діагностика окремої особи, проводиться з однією людиною.
ІІІ. За особливостями тестових завдань.
1) вербальні — матеріал подано в словесній формі;
2) практичні - невербапьні завдання.
IV. Тести в залежності від часових обмежень.
1) тести швидкості:
а) коли ми задаємо певний час і визначаємо скільки за цей час людина виконала завдань;
б) коли ми визначаємо об'єм завдань і фіксуємо час, за який людина ці завдання виконала;
2) тести результативності
а) орієнтовані на констатацію досягнутого результату.
V. Тести за наочністю.
1) апаратурні - проведення яких вимагає необхідної апаратури;
2) бланкові тести - бланки.
Деякі тести не мають розрахованих норм і стандартних відхилень від норм. Для процедури нормування необхідно користуватися обчисленнями.
Диференційна психометрика - наука про диференційно-психічні виміри індивідуальних відмінностей між людьми в якісному і кількісному складі психічних властивостей (здібностей, мотивів, установок, самооцінки і т. д.). Ставить певні вимоги до всіх методів.
Основні вимоги:
1. Репрезентативність - це відповідність тестових норм вибірки стандартизації тестовим нормам тієї популяції, на якій використовується тест;
2. Точність психодіагностичної методики - здатність даної методики достатньо точно оцінювати рівень розвитку у людини тих психологічних якостей, для діагностики яких вона визначена. Чим більша різниця градацій рівнів розвитку даних якостей дозволяє отримати методика, тим вона точніша;
3. Надійність - якість психодіагностичної методики, пов'язана з можливістю отримувати з її допомогою достатньо стабільні результати, мало залежні від випадкового збігу обставин. Впливають фактори:
1) постійність процедури дослідження;
2) сама суть тесту;
3) надійність самої особи;
4) - валідність - відповідність результатів, отримуваних за допомогою даної методики, тому, чому вона була по замислу назначена. Слово "валідність" в перекладі означає "цінність", "користь", інформує про те, що повинен вимірювати тест і наскільки добре він це робить.
Отже, психометрика - методологічна дисципліна до психодіагностики.

17 Компьютеризированные и компьютерные тесты

На современном этапе развития психодиагностики компьютер стал неотъемлемым элементом диагностической деятельности психолога. Внедрение компьютеров в психодиагностику имеет свою историю. На начальном этапе развития информационных технологий (начало 1960-х гг.) функции компьютера были весьма ограничены и сводились в основном к предъявлению достаточно простых стимулов, фиксации элементарных реакций и статистической обработке данных. Компьютер выступает в роли вспомогательного инструмента исследователя, на него возлагаются наиболее трудоемкие, рутинные операции. Однако уже в это время начинает развиваться машинная интерпретация тестов.

Собственно появление так называемой компьютерной психодиагностики за рубежом происходит в период второго этапа развития информационных технологий (1960-е гг.). В первую очередь были автоматизированы все трудоемкие процедуры обработки диагностической информации (подсчет “сырых” баллов, накопление базы данных, расчет норм теста, перевод первичных данных в стандартные показатели и т. д.). Определенное развитие в этот период получили и системы многомерного анализа данных.

Успехи в развитии электроники привели к быстрому снижению стоимости машинных ресурсов, тогда как расходы на математическое обеспечение возросли. Концепция этого этапа развития информационной технологии может быть сформулирована следующим образом: “Все, что может быть запрограммировано, должны делать машины; люди должны делать только то, на что они пока не в состоянии написать программы” (Громов, 1985). Именно к этому периоду относятся основные достижения западной компьютерной психодиагностики. Ко времени возникновения новой машинной технологии обработки информации психодиагностика обладала значительным арсеналом стандартизированных методик. Некоторые выборки обследованных насчитывали миллионы. Благодаря потребности в оперативном анализе массивов данных, быстро развиваются компьютерные средства сбора психодиагностической информации, разрабатываются средства специального программного обеспечения. Компьютер все чаще выступает в роли “экспериментатора”.

Третий этап развития информационной технологии (начиная с 1970-х гг.) создал условия для возникновения нового поколения компьютерных психодиагностических систем на базе ПЭВМ, ускорил процесс внедрения в практику автоматизированных тестовых методик, создал основу для последующей формализации и автоматизации процесса сбора и обработки психодиагностической информации. Меняется процедура обследования, общение испытуемого с ЭВМ приобретает форму “диалога”. Введение обратной связи позволяет изменять стратегию исследования в зависимости от предшествующих результатов. Именно в этот период появляются первые собственно компьютерные тесты, тесты специально созданные для компьютерной среды. Развитие этих тестов создает предпосылки адаптивного тестирования, связанного в первую очередь с приспособлением заданий к особенностям ответов испытуемого. Отсюда целесообразно разделение тестов на компьютеризированные,или приспособленные к условиям компьютера, и компьютерные.

В последнее десятилетие XX в. компьютеры становятся доступными не только институтам и лабораториям, но и каждому исследователю. В настоящее время сложные психодиагностические исследования реализуются на базе мощных персональных компьютеров, обладающих большим быстродействием и разнообразным набором периферийных устройств.

Отечественная компьютерная психодиагностика как направление исследований оформляется к середине 1980-х гг., и ее развитие не столь непосредственно связано с совершенствованием информационной технологии, как это происходило за рубежом. Психологическая наука вообще занимает далеко не первое место в ряду активных потребителей современной информационной технологии. Любопытно, что только в конце 1960-х гг. советским психологам предлагают овладеть простейшими способами факторного анализа при осуществлении расчетов вручную (!), тогда как за рубежом данный математико-статистический метод, реализуемый с помощью ЭВМ, достаточно широко использовался уже в 1930-е гг.

Появление компьютерных версий тестов в бывшем СССР, а более-менее доступными они становятся ближе к концу 1980-х гг., приветствуется далеко не всеми. Проведенное в начале 1990-х гг. московскими психологами исследование (О. К. Тихомиров и др.) отношения различных социальных групп к компьютеризованному тестированию показало, что с наибольшим энтузиазмом к нему относятся руководители высшего уровня, психодиагносты-разработчики и те лица, которые имеют навыки общения с компьютером и мотивированы на самопознание. Негативное отношение наблюдалось у руководителей среднего звена, непосредственно работающих с подчиненными и знающих их в течение длительного времени. Такое отношение также свойственно психодиагностам-пользователям (правда, у них иногда встречается и некритическое сверхдоверие, возникающее как результат слабой теоретической и практической подготовки в области психодиагностики) и лицам, усматривающим зависимость благополучия в профессиональной деятельности, карьере и т. п. от результатов тестирования.

К достоинствам современных компьютеризированных методик психодиагностики, сравнительно с традиционными, следует отнести:

неизменность реализуемой программы обеспечивает постоянство условий тестирования, что труднодостижимо при немашинном предъявлении заданий;
обеспечивается точность и однозначность регистрации множества возможных реакций испытуемого;
имеется возможность восстановить и проследить последовательность действий испытуемого;
сравнительно легко образуются единые банки психодиагностических данных, а тем самым устанавливаются эмпирически обоснованные тестовые нормы для разных групп обследуемых;
создаются возможности для автоматизированного конструирования тестов;
психолог освобождается от рутинной, трудоемкой работы, как при проведении обследования, так и при конструировании (адаптации) тестов;
обеспечивается возможность расширения практики группового тестирования и тиражирования методик;
расширяются возможности применения мощного математико-статистического аппарата анализа данных, упрощается разработка новых процедур анализа;
облегчается сохранение конфиденциальности результатов тестирования;
упрощается хранение диагностических данных (на магнитных носителях), снижается себестоимость обследования;
создаются благоприятные условия для применения экспресс-методик, т. е. тех, проведение которых позволяет быстро получить результаты, что в некоторых случаях (например, в профессиональной психодиагностике) может иметь решающее значение;
компьютерная процедура предъявления тестовых заданий минимизирует негативные воздействия, нередко возникающие в ситуации межличностного взаимодействия между экспериментатором и испытуемым (снижение действия защитных механизмов у испытуемого, облегчение диагностики индивидуально присущих субъекту особенностей деятельности и мотивации);
появляется возможность актуализации “игровой” мотивации у испытуемых (оформление теста в виде игры), что делает процесс тестирования более привлекательным и повышает достоверность результатов;
намечаются пути решения давней проблемы, возникающей как результат несовместимости концептуальных схем интерпретации различных методик (например, создание словаря-тезауруса терминов-названий психических свойств, используемых в научной, литературной и бытовой лексике);
становится возможным проведение анализа поведения испытуемого непосредственно в ходе обследования, учета многих параметров складывающихся ситуаций, организации диалога в реальном режиме времени (адаптивное тестирование);
испытуемый при необходимости обеспечивается быстрой интерпретирующей обратной связью по результатам тестирования;
средства компьютерной графики позволяют предъявлять испытуемому динамические объекты (динамическая стимульная среда), становится возможным использование полимодальных стимулов;
появляются условия как для индивидуализации психодиагностического исследования, так и проведения быстрых массовых обследований;
обеспечивается тесная связь с решением практических задач.

Оценить степень вовлеченности компьютера в психодиагностическое исследование можно руководствуясь шкалой, предложенной Хартманом (1986) (рис. 2.3)

18 Репрезентативність (від фр. representant — представник) — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності. Репрезентативність досягається за рахунок правильного формування вибірки, яка за принциповими для дослідження параметрами має відтворювати загальний об'єкт дослідження.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї. Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності. Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження — врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

Приклад

Припустимо, вибіркова сукупність — це всі учні школи (600 чоловік з 20 класів, по 30 чоловік у кожному класі). Предмет вивчення — ставлення до паління. Вибірка, що складається з 60 учнів старших класів, набагато гірше представляє сукупність, ніж вибірка з тих же 60 осіб, до якої увійдуть по 3 учні з кожного класу. Головною причиною тому — нерівний віковий розподіл у класах. Отже, в першому випадку репрезентативність вибірки низька, а в другому випадку репрезентативність висока (за інших рівних умов).