Вирощування молодняку птахів
Молодняк, призначений для комплектування батьківського стада, слід відокремлювати від птиці, завезеної з племінного заводу, на якому проводять селекційну роботу з гусьми. Для комплектування батьківського стада найкраще використовувати молодняк, ви-ведений у квітні-травні, з благополучного у ветеринарному відношенні господарства. На вирощування відбирають добре розвинутих пташенят із характерними для цієї породи ознаками. Придатний для подальшого вирощування молодняк характеризується такими ознаками: рухливий, стійкий на ногах, активно реагує на звук, має чітко визначений рефлекс клювання; живіт м’який, підібраний, пупкове кільце щільно закрите, клоака чиста; очі повністю відкриті, круглі, блискучі; пух повністю підсохлий, рівномірно розподілений по всьому тілу, крила притиснуті до тулуба; голова, дзьоб, суглоби, пальці без дефектів. Жива маса кондиційного молодняку гусей через 12–18 годин після вибірки його із вивідної шафи повинна становити: для легких порід — не менше 87 та 93 г, відповідно до призначення: для промислових чи племінних цілей; для важких порід — 93 та 100 г. Жива маса кондиційних гусенят повинна становити 62–64% маси яєць до закладання на інкубацію.
Якщо є можливість, можна розподілити добовий молодняк за статтю. Гусей, які дорослими матимуть біле оперення (рейнські, італійські, емденські та ін.), можна розділяти за статтю вже у добовому віці: у самців пух на голові й спині набагато світліший, аніж у самок. Вирішальне значення під час визначення статі гусеняти має забарвлення спини. Точність визначення статі у такий спосіб становить 97–100%.
Дещо складніше визначати стать у добових гусенят із сірим оперенням (великі сірі, кубанські, тулузькі, оброшинські). У цих гусей стать визначають, оглядаючи клоаку. Добове гусеня фіксують на долоні, розмістивши його голову між безіменним пальцем та мізинцем, а лапки щільно затискають між середнім і вказівним пальцями. Прямими пальцями другої руки розкривають клоаку: самці мають копулятивний орган завдавжки до 2 мм, який на вигляд нагадує кому, в клоаці у самок видно дві шкірні складки округлої форми. До прийому добових гусенят приміщення готують завчасно. Пташник ретельно очищають від старої підстилки й посліду; підлогу, вікна, інвентар миють теплою водою із додаванням спеціально призначених для цього дезінфікуючих засобів. Дезінфекцію виробничих об’єктів проводять із застосуванням 2–3% розчину формальдегіду, або каустичної соди, або препарату “Полідез” — 0,1–0,3% — для знищення збудників бактеріальних інфекцій та 0,4–1,0% — для знищення збудників грибкових і вірусних інфекцій. Стіни та стелю треба обов’язково побілити 10–20% розчином негашеного вапна. Для дезінфекції взуття перед входом у приміщення ставлять ящик із килимком чи тирсою, які змочені спеціальним розчином. У пташнику повинно бути тепло, сухо й чисто. У гусенят дуже рідкий послід, тому спочатку підлогу засипають гашеним вапном із розрахунку 0,3–0,5 кг на 1м2 його площі, потім застилають підлогу сухою, чистою, без цвілі підстилкою завтовшки 10–25 см. Для вирощування однієї голови віком до 1–3 тижнів потрібно 1,5 кг підстилки, 4–9 тижнів — 5,0 кг. У разі утримання гусенят підстилка промокає швидше, ніж коли вирощують курчат або індичат, тому її треба міняти частіше. У перші дні життя гусенят годують із лотків, висота бортиків у яких — 15–20 мм. За вільного доступу до годівниць фронт годівлі для молодняку повинен становити: у віці 1–9 тижнів (у разі годівлі сухими кормами) — не менше 2,5 см, вологими — 5,0 см; 10–27 тижнів, відповідно, — 2,5 та 10,0 см. Кількість годівниць має бути такою, щоб під час споживання корму вся птиця могла вільно розміститися біля них. Відстань між годівницями та напувалками — не менше 2 м. Напувалки, щоб уникнути вологості в приміщенні, розміщують на гратах, під якими ставлять деко. Фронт напування під час вирощування 1–27-тижневих гусенят повинен бути не менше 2,0 см, а чиста вода потрібна їм постійно. Для годівлі молодняку можна використовувати будь-які типи годівниць — від звичайного дерев’яного корита або металевих циліндричних годівниць до механічних тубусних із ланцюговим чи трубчастим подаванням корму. У перші дні життя зазвичай використовують вакуумні напувалки ємністю 3 літри, пізніше — лінійні, тобто бетонні або зрізані пластмасові чи металеві труби, встановлені з одного краю приміщення на закритий сіткою канал. Напувалки піднімають мірою підростання птиці й установлюють на рівні спин гусей.