Класифікація спеціалізованих установ

П'ять груп спецустанов:

1.ФІНАНСОВІ (МВФ,МБРР,Міжнародна Фінансова Корпорація,Міжнародна Асоціація Розвитку, Багатостороннє Агенство з Гарантій Інвестицій, Міжнародний Фонд з Сільськогосподарського Розвитку) 2.ЕКОНОМІЧНІ (ООН з Промислового Розвитку, Продовольча та Сільськогосподарська організація ООН)3.ТЕХНІЧНІ (Міжнародна Організація Цивільної Авіації, Всесвітній Поштовий Союз, Міжнародний Союз Електрозв'язку,Міжнародна Морська Організація, Всесвітня Метереологічна організація) 4.СОЦІАЛЬНІ(Міжнародна Організація Праці,Всесвітня Організація Охорони Здоров'я)5.ГУМАНІТАРНІ(Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, ООН з питань Освіти, Науки і Культури)

Кожна СУ мас свій бюджет. Фінансові ресурси надходять головним чином з трьох джерел внески членів; добровільні внески членів ООН на виконання певних програм, які вико куються спеціалізованими установами, особливо по лінії Програми розв ООН; добровільні обмежені внески деяких країн до окремих спеціалізованих установ.

Правові основи, компетенція СУ визначаються Статутом 00Н, статутами спеціалізованих установ,їхугодами з 00Н Взаємовідносини між 00Н і спеціалізованими установами будуються на основі укладених угод, які підписує Економічна і Соціальна Рада. У кожної такої угоди є свої Особливості залежно вія специфіки СУ. Це цілком незалежні й автономні організації- які мають свої статути, структури, бюджети.

Всесв.банк?????

МВФ

МВФ почав функціонувати у гр 1945, коли міжурядова угода, укладена на конф в Бреттон-Вудсі, була ратифікована країнами, які мали квоти на 80% загальної суми ресурсів фонду.

Учасники конф визначили як першочергове завдання Фонду створення постійно діючого органу иченіш консультацій і співробітництва між країнами-членами з міжнародних валютних проблем. Друге завдання співробітництво у валютній галузі,сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і таким чином підвищення підтримування таким чином, на високому рівні зайнятість та реальні прибутки населення, розвивати виробничі можливості країни.Фонд має створювати умови для інтенсифікації й підвищення ефективності міжнар.обміну через стабілізацію валютних курсів і запобігання конкурентному знеціненню валют, сприяння встановленню багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між крахнами-члеанми, скасування валютних обмежень, надання кредитів для регулювання платіжних балансів, сприяння скороченню тривалості та масштабів дефіцитів платіжних балансів

Функції: 1наглядати за виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та обмежень щодо платежів за поточними операціями.2Надавати членам Фондуфінансові ресурси, щоб вони мали змогу дотримуватися відповідногокодексу поведінки у той час, коливони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу абонамагаються уникнути таких порушень.3.Фонд має забезпечити форум, на якому члени організації могли б консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних фінансових питань.

Сьогодні МВФ-це, по суті, гігантський банк даних і потужний центр глобального економо аналізу, необхідного для контролю взаємної відповідності національних господарсько-політ цілей,а також здійснення макроекономічних прогнозів щодо розвитку всіх кр-членів, виявлення наслідків та сумарних ефектів економ заходів, шо ними вживаються. Регулююча роль МВФ спрямована на те,щоб на багатосторонній основі узгодити всю сукупність прямих та зворотних зв'язків між національними господарствами, валютною сферою та світовою економікою для виявлення й усунення вогнищ нестабільності. У відповідності до своїх статутних повноважень МВФ здійснює "пильний нагляд"за станом міжнародної валютної системи й економічною політикою країн членів. Про вихід Фонду за межі валютного регулювання свідчить його ключова роль у розв'язанні кризи зовнішньої заборгованості По-перше, організація стала виконувати роль всесвітнього форуму для обговорення проблеми на міжурядовому рівні і для прийняття рішень, що спиралися б на солідну фінансову базу По-друге, вони с каналом підтримки фінансування країн-боржників По-третє, вони сприяють урядам цих країн у пошуці шляхів стабілізації й структурної перебудови для виходу з кризи і прискорення розвитку. Інформаційну роль Фонду тісно пов'язана з наданням рекомендацій у галузі валютно-економічної політики для кожної країн, з якими здійснюється співробітництво.

Організаційна структура ЄС побудована за принципом поділу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать: Євр.парламент - представницький орган,обирається прямим загальним голосуванням громадян усіх держав-членів ЄС раз на 5 р. За кожною державою-членом закріплюється фіксована кількість депутатських місць, відповідно до чисельності населення країни. Осн.функ-ми Європарламенту є: дорадчі, наглядові, прийняття рішень, політичної ініціативи, демократичного контролю та законодавча. Для виконання цих функцій в Європарламенті створено 19 комітетів.

Європейська Рада скликається щонайменше двічі на рік на рівні глав держав та урядів. Крім них, у засіданнях Євр. Ради беруть участь міністри зак.справ, Голова та Віце-президент Євр. Комісії.Рішення Євр. Ради не мають обов'язкової сили, проте вони дають політичний імпульс та визначають основні орієнтири подальшого розвитку Союзу. Зважаючи на високий рівень влади, яку мають у своїх країнах глави держав та урядів, Євр.Рада стала органом, до якого можуть звернутись Рада Міністрів та Євр.Комісія з особливо складних питань, що не вирішують ся у межах звичайної процедури ЄС.

Рада Міністрів є органом прийняття остаточних рішень. У роботі Ради Міністрів беруть участь представники держав-членів на рівні міністрів урядів. На відміну від національних рад міністрів, Рада Міністрів ЄС є не виконавчим, а законодавчим органом. Рішення РМ є обов'язковими. Разом з установчими документами ці рішення утворюють право ЄС.

РМ не має постійного складу. Практично існує ряд Рад, залежно від питань, що розглядаються: Рада Міністрів економіки, с/г, фінансів, освіти тощо. Рішення в Раді Міністрів приймаються або одностайно, або простою чи кваліфікованою більшістю. Ф=ії Голови РМ виконують по черзі упродовж 6 місяців міністри закордонних справ країн-членів.

Євр.Комісіяє виконавчим органом ЄС. Вона складається з 17 членів, незалежних від урядів своїх країн, хоча й призначених ними. До складу Комісії також входять по два представники від великих держав: Фрї, Нім, Іт, Ісп. та Велик. Інші країни мають по одному представнику. Як член колективного органу, кожний член ЄК патронує один або кілька напрямів діяльності ЄС і очолює відповідний підрозділ Комісії, що називається Генеральним Директоратом(Департаментом). Таких

Директоратів є 23. ЄК зобов'язана подавати пропозиції щодо нових законів ЄС. ЄК спеціалізується на захисті угод ЄС, забезпеченні застосування державами-членами законодавства ЄС.ЄК здійснює обов'язки виконавчого органу, який відповідає за практичне втілення політики ЄС, ЄК керує фінансами ЄС - бюджетом та роботою різноманітних фондів і програм ЄС, включаючи й ті, які стосуються допомоги країнам, що не входять до Союзу.

Європейський Суд. Осн. Фун-ю Єв-го Суду і є забезпечення єдиного тлумачення законодавства ЄС та його примату над національними законодавствами у межах юрисдикції, що встановлена установчими Договорами. Євр.Суд розглядає та регулює розбіжності між державами-членами, між ними та ЄС, інститутами ЄС, ЄС та фізичними і юридичними особами. Крім того, Єв-кий Суд робить висновок щодо міжнародних угод та попередніх слухань справ, які передані йому національними. Євросуд є вищою інстанцією. Він не має у своєму розпорядженні будь-яких засобів примусу. Проте, враховуючи його становище та авторитет, держави-члени та інститути ЄС, як правило, погоджуються з його рішеннями.

Палата аудиторів - створений 1975 р з метою перевірки усіх доходів і витрат ЄС та створених ним інститутів. Вона складається з 12 членів, що обираються на шість років, і є повністю незалежною у своїй діяльності. Окрім перелічених інститутів, доцільно назвати також два консультативних органи, що призначені сприяти роботі Ради Міністрів, Європейській Комісії і Європарламенту, а саме:

- Комітет з економіки та соціальних питань, до якого входять представники організацій, що виражають інтереси основних соціальних груп - Комітет регіонів, створений відповідно до Маастрихтського Договору і включає в себе представників регіональних та місцевих установ і організацій.

У межах ЄС також діє Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) - кредитна установа, що сприяє реалізації інвестиційних проектів, які відповідають інтересам і завданням ЄС.

Для забезпечення роботи ЄК у тісному контакті з урядами держав-членів ЄС, їй підпорядковані комітети, до складу яких входять представники урядів. Це комітети трьох видів: консультативні, адміністративні та регулюючі. Консультативний комітет доводить до ЄК точку зору представників держав-членів щодо питання, яке розглядається. Процедуру консультативного комітету використовують в основному при розгляді заходів, що стосуються формування внутрішнього ринку.

Адміністр.комітети створені для вирішення проблем аграрного ринку. Останній приймає рішення кваліфікованою більшістю, причому вагомість кожного голосу така ж, як у Раді Міністрів.

Регулюючі комітети працюють на тих же засадах, що й адміністративні, але в інших галузях. Це питання розробки спільних митних тарифів, єдиних стандартів на продовольчі товари, ветеринарний контроль, законодавство щодо охорони навколишнього середовища тощо.

Організацію з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ), що раніше називалася Нарадою з безпеки і співробітництва у Євр (НБСЄ), було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Євр,Центр Азії та Півн Амер. В січ1995 року вона набула статусу міжнар орг. Внаслідок розпочатого у 1972 році процесу НБСЄ, у 1975 було ухвалено Гельсінкський Заключний акт. Цей документ охоплює широке коло стандартів міжнар поведінки та зобов'язань, що регулюють відн між держ-учасницями, заходів зміцнення довіри між ними,особливо в політ-військовій сфері,поваги до прав людини і основних свобод,а також співпраці в економ,культ,техніч та наук галузях.

Перейменування НБСЄ в Орг з безпеки і співробітництва у Євр відб у 1994 році на саміті в Будапешті. На саміті 1994 р були ухвалені інституційні рішення, спрямовані на зміцнення НБСЄ. Тут також було прийняте рішення про заміну Комітету старших посадовців Вищою радою, яка скликатиметься щонайменше двічі на рік, а також перед засіданнями Ради міністрів,та збиратиметься як Економічний форум;про ств Постійної ради (замість Постійного комітету),яка працюватиме у Відні як орган проведення регулярних політичних консультацій і ухвалення рішень; про розгляд виконання усіх зобов'язань НБСЄ на засіданнях,які мають відбуватися у Відні напередодні кожного саміту.На саміті в Будапешті 5-6 гр 1994 р. глави держав та урядів країн НБСЄ започаткували широке комплексне обговорення усіх аспектів безпеки з метою розробки її концепції на 21 сторіччя і з урахуванням поточних дебатів з цих питань в кр-учасницях..На самміті держави НБСЄ висловили політичну волю і заявили про свою готовність надіслати до Нагірного Карабаху багатонаціональні сили з підтримки миру після прийняття сторонами домовленості про припинення збройного конфлікту. Діалог з питань безпеки, контроль над озброєннями, роззброєння та заходи зміцнення довіри й безпеки (СЗВМЗ)

Значимість.Політична значимість ОБСЄ полягає насамперед у її унікальності в порівнянні з іншими міжнародними урядовими організаціями в Європі. Це практично єдина європейська організація в сфері безпеки, що безпосередньо займається раннім попередженням, врегулюванням конфліктів і послекризисным відновленням у кризових регіонах, а також превентивною дипломатією, спостереженням за виборами, екологічною безпекою в Європі.

Відмітною рисою НБСЄ/ОБСЄ є універсальний характер цієї організації: її учасниками стали не тільки практично всі європейські держави, але і СРСР, США і Канада, а основні базові положення Наради/Організації націлені на забезпечення безпеки в Європі. Цілком очевидно, що загальний характер НБСЄ/ОБСЄ також забезпечувався процедурними правилами, а саме: принципом консенсусу при прийнятті рішень і принципом рівності країн-учасниківДіючі структури, інститути і бюджет ОБСЄ.Постійних Рад ОБСЄскладається з представників держав-учасників і, по суті, є головним виконавчим органом ОБСЄ. Рада збирається раз у тиждень у віденському конгрес-центрі «Хофбург» для обговорення поточного стану справ у зоні територіальної відповідальності ОБСЄ і прийняття відповідних рішень. Як і Рада, Форум по співробітництву в області безпекизбирається раз у тиждень у Відні для обговорення і прийняття рішень з питань, зв'язаним з військової складової загальноєвропейської безпеки. Особливо це стосується Мір в області довіри і безпеки. Форум також займається питаннями, зв'язаними з новими викликами безпеки і з дозволом конфліктів у зоні відповідальності ОБСЄ. У свою чергу, Економічний форум ОБСЄ збирається раз у рік у Празі для обговорення економічних і екологічних проблем, що торкаються безпеку країн-учасниць.

Зустріч на вищому рівні або Самміт ОБСЄ – це періодичні зустрічі глав держав або урядів країн-членів ОБСЄ. Основна задача саммітів полягає у визначенні політичних орієнтирів і пріоритетів розвитку Організації на найвищому рівні. Кожній зустрічі передує підготовча конференція, під час якої дипломати договірних сторін контролюють реалізацію основних юридичних зобов'язань, прийнятих на себе ОБСЄ. Вони погодять позиції учасників і підготовляють базові документи для майбутнього самміту. За час існування НБСЄ/ОБСЄ було проведено 6 саммітів. Самими значимими були:

Хельсинский самміт (1975), що завершився підписанням Заключного Акта, що є основним документом НБСЄ/ОБСЄ;

Паризький самміт (1990), що увінчався підписанням Хартії для нової Європи і Договору про звичайні збройні сили в Європі. Хартія підтвердила рішення Віденської зустрічі ОБСЄ (1986) і документально закріпила пріоритет міжнародного права над національним, що надалі привело до посилення сепаратистських рухів у СРСР і країнах Сх Євр; Цим документом було засновано Раду міністрів закордонних справ країн-учасниць НБСЄ як головний форум для регулярних політичних консультацій. Відповідно до Хартії також було створено Комітет старших посадовців,відповідальний за розгляд поточних питань,підготовку засіданнь Ради та виконання ухвалених нею рішень,та три постійні органи НБСЄ: Секретаріат у Празі, який згодом увійшов до загального Секретаріату у Відні,Центр запобігання конфліктам у Відні та Бюро вільних виборів (Варшава),пізніше перейменоване на Бюро демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ).

Будапештський самміт(1994)завершився поруч інституціональних реформ. НБСЄ було перетворено в постійну організацію ОБСЄ, договірні сторони приділили додаткова увага проблематиці дозволу карабаського конфлікту і т.д.;

Стамбульський самміт(1999),що завершився підписанням Хартії євр безпеки. Під час зустрічі російська делегація зазнала твердої критики через політику Москви в Чечні. Росія зобов'язалася скоротити свою військову присутність у Закавказзя й у Наддністрянщин.

Рада міністрів закордонних справ. Своєрідним «замінником» саммітів є Рад міністрів закордонних справ (СМИД), що звичайно збирається в ті роки, коли немає Зустрічей на вищому рівні. СМИД також вибирає Генерального секретаря ОБСЄ на трирічний термін. Його основна функція полягає в організаційній підтримці Діючого голови. Канцелярія генерального секретаря здійснює операційну підтримку ОБСЄ під безпосереднім керівництвом генсека. Повноваження секретаріату містять у собі: підтримку місій і проектів ОБСЄ; здійснення контактів з міжнародними урядовими і неурядовими організаціями; координацію політики ОБСЄ в сфері економіки і захисту навколишнього середовища. Відділ преси й інформації, адміністративні, фінансові служби, так само як і служби по підборі персоналу, організації конференцій і по інформаційних технологіях також перебувають у віданні Секретаріату.

На практиці ОБСЄ керує Діючий голова, що переобирається щороку і являющийся міністром іноземних справ однієї з країн, що входять в ОБСЄ. Голова несе відповідальність за безпосереднє виконання рішень, прийнятих СМИД і на Зустрічах на вищому рівні. Він же здійснює загальну координацію діяльності ОБСЄ. Парламентська Асамблея ОБСЄ складається приблизно з 300 депутатів, що представляють законодавчу владу держав-учасників ОБСЄ. Основною метою Асамблеї є парламентський контроль і залучення європейських депутатів у діяльність Організації. Бюро по демократичних інститутах і правам людини є по суті основним підрозділом ОБСЄ по моніторингу дотримання прав людини, базових демократичних воль у державах-учасниках ОБСЄ. Бюро також покликано допомагати в розвитку демографічних інститутів у «зоні відповідальності» ОБСЄ. У свою чергу, Представник з питань волі СМИ відслідковує розвиток ситуації з засобами масової інформації в державах ОБСЄ і виносить перше попередження урядам держав-учасників із приводу порушення волі слова в їхніх країнах. Зокрема, таке попередження недавно було винесено в 2002 Туркменістану.

У рамках структур ОБСЄ, що займаються питаннями дотримання прав людини, варто звернути увагу на бюроВерховного комісара по справах національних меншостей(Гаага). Цей підрозділ займається раннім попередженням етнічних конфліктів, що ставлять під погрозу стабільність, світ на континенті і дружні відносини між державами-учасниками НБСЄ.