Характеристика основних нововведень в адмініструванні податків, зборів ( обов’язкових платежів), передбачених Податковим Кодексом України

Серед новацій Податкового кодексу є положення п. 133.3 (Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств), який передбачає, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Закон, що діє до 01.01.2011 р., передбачає, що датою збільшення валового доходу вважається дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; а в ст. 136 кодексу вказано, що для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи суми попередньої оплати та авансів, отримані у рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Положеннями п. 137.2 кодексу передбачено, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:

сума коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об’єкт;

цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів — з моменту його фактичного отримання;

цільове фінансування, крім випадків, зазначених у попередніх підпунктах, — протягом тих періодів, коли були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Відповідно до п. 140.1.2 (Розділ ІІІ) до складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента (крім нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення) в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за звітний рік, а також у випадках, коли виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об’єктів, права інтелектуальної власності стосовно яких вперше виникли у резидента України.

Відповідно до Податкового кодексу України основна ставка податку становить 16% (з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. застосовується ставка — 23%; з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. — 21%; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. — 19%; з 01.01.2014 р. — 16%).

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу, з джерелом походження котрого є Україна, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3—160.6 (Розділ ІІІ), зобов’язані утримувати податок із таких доходів, зазначених у п. 160.1, за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набули чинності.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок.

Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (у тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок з доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах Державної податкової служби як платники податку.

Оскільки укладені Україною міжнародні договори про усунення подвійного оподаткування не регулюють сплату податку на додану вартість, то зміни цього податку, визначені Податковим кодексом, можуть вплинути на діяльність представництв фармацевтичних компаній у нашій країні.

Порівняно з діючим законодавством проект Податкового кодексу передбачає новий порядок визначення дати зобов’язань по податку на додану вартість при поставках за бюджетні кошти.

П. 187.7 (Розділ V. Податок на додану вартість) Податкового кодексу передбачає особливий порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань при поставках фармацевтичних препаратів за рахунок бюджетних коштів, зокрема датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

П. 188.1 (Розділ V) Податкового кодексу передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загально­державних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», постачання зареєстрованих і допущених до застосування в Україні лікарських засобів згідно з переліком, який щорічно визначається урядом до 1 вересня року, попереднього звітному (постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1949 «Про перелік лікарських засобів і виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» ), є основою для застосування пільг по сплаті податку на додану вартість.

П. 1 вказаної постанови передбачено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів.

У Розділі V Податкового кодексу України з’явився п. 197.1.29, яким передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні, та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Термін «дозволених для виробництва і застосування в Україні» може свідчити про застосування даної пільги для ліків, які не тільки зареєстровані в Україні, а й дозволені до виробництва в нашій державі.

Згідно з п. 197.1.5 (Розділ V) Податкового кодексу України від податку звільняється надання медичних послуг закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними закладами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:

а) надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;

б) масаж для зміцнення здоров’я дорослого населення, корекції осанки тощо;

в) проведення профілактичних медичних оглядів з підготовкою висновку про стан здоров’я на прохання громадян;

г) проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об’єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;

ґ) надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;

д) обстеження за заявкою замовника об’єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;

е) проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров’я людини;

є) видача суб’єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та зарубіжного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров’я людини;

ж) надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров’я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

з) проведення медичного огляду осіб для видачі:

дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;

відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов’язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);

посвідчення водія транспортного засобу;

и) медичне обслуговування з’їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;

і) медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;

ї) організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;

й) проведення профілактичних щеплень громадянам, які від’їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від’їжджають на лікування та у службові відрядження);

к) складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об’єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;

л) проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;

м) визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;

н) навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;

о) надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методиці проведення санітарно-гігієнічних досліджень.

П. 198.2 (Розділ V) Податкового кодексу України передбачає, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та постачання послуг нерезидентом на митній території нашої країни датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями.

Податковий кодекс України, на відміну від діючого законодавства, передбачає, що при здійсненні операцій з поставки товарів (послуг) платник податку — продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку — продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 млн грн. — з 1 січня 2011 р.;

понад 500 тис. грн. — з 1 квітня 2011 р.;

понад 100 тис. грн. — з 1 липня 2011 р.;

понад 10 тис. грн. — з 1 січня 2012 р.

П. 208.2 (Розділ V) Податкового кодексу України передбачає особливості оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України. Зазначено, що отримувач послуг, котрі постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування. Тобто резидент, який отримує на території України послугу від нерезидента, нараховує собі податок на додану вартість.

При цьому отримувач послуг — платник податку складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту в установленому порядку.

Податкова накладна складається в 1 примірнику і залишається в отримувача послуг — платника податку.

Якщо отримувач послуг зареєстрований як платник податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувач послуг не зареєстрований як платник податку, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку у вигляді додатку до декларації із цього податку, порядок нарахування та сплати податку таким отримувачем послуг встановлюється центральним органом Державної податкової служби.

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.