Класифікація за об'єктами страхування, за родом небезпеки; за формами проведення; за статусом страхувальника; за спеціалізацією страховика
Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення трьох галузей:
• особистого страхування (об'єкти – житгя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих);
• майнового страхування (об'єкти – майно в різних його видах:
рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);
• страхування відповідальності (об'єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).
Особисте страхування провадиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події.
Особисте страхування включає три підгалузі: страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя.
Майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном.
Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.
Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення. Існують такі системи страхового забезпечення: система пропорційного страхового забезпечення, система першого ризику, система граничного страхового забезпечення.
Майнове страхування поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб.
Страхування відповідальності. Економічне призначення такого страхування полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, якщо він завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових Інтересів потерпілої третьої особи.
Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими органами або добровільно визнаний самим страхувальником.
Особливістю страхування відповідальності є те, що крім страховика і страхувальника тут завжди присутня третя особа, на користь якої укладається договір.
Класифікація за родом небезпеки.
Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (стахових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспотрне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних космічних, куредитних ризиків.
Як приклад використання класифікації за родом небезпек можна навести вимогу Директиви комісії Європейського Союзу, згідно з якою країни – члени цієї організації зобов’язані формувати відповідну статистику з таким групуванням видів загального страхування; страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби; автотранспотне страхування(за вийнятком відповідальності перевізника) страхування майна від вогню та стихійного лиха; авіаційне і т.д.
Класифікація за формами проведення стахування
За цією ознакою страхування поділяють на обов’язкове та добровільне. Більшість договорів страхування укладається на добровільній основі. Страхувальник має право але не зобов’язаний укладати договір страхування. Водночас і страховик має повне право відмовитися від прийняття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними. Проте вдеяких випадках, коли йдеться про потреби суспільства в цілому, ступінь свободи страхувальника і страховика суттєво обмежується. При цьому замість права укласти договір у страхувальника з’являється обов’язок це зробити, а страховик втрачає право відмовитися. Ідеться про лблв’язкове страхування, яке встановлюється відповідними законодавчими актами. В Україні 33 види обов’язкового страхування.
Класифікація за статусом страховика
Така класифікація використовується переважно з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного регулювання реєстру страхових компаній), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному аспекті. У цьому плані можна виокремити страхування комерційне ( в Україні, згідно з чинним законодавством його здійснюють страхові компанії, створені у формі аціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних і командитних товариств, товаририств з додатковою відповідальністю), взаємне (його здійснюють товариства взаємного старахування), державне (його здійснюють спеціалізовані державні страхові організації)
Класифікація за спеціалізацією страховика(перерах.види страх.).