Українська держава гетьмана П. Скоропадського

29 квітня 1918 р. на з'їзді землевласників за допомогою німецького штабу, Гетьманом України був проголошений колишній царський генерал - ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ. Скоропадський створив новий уряд, на чолі якого став крупний землевласник Ф.ЛИЗОГУБ. Була створена нова адміністрація на місцях. Характер гетьманської влади був жорстким: заборонялися мітинги, демонстрації, збори, страйки, розпускалися профспілки, ліквідовувалися органи самоврядування, а їх функції передавалися призначеним старостам. Землевласникам поверталась земля. Почались репресії проти прихильників більшовиків і Рад. Окупанти відкрито грабували Україну: лише впродовж травня-вересня 1918 р. до Німеччини було відправлено 4,2 млн. пудів вантажів морським транспортом, а по залізниці вивезено більше 40.000 вагонів з різними продовольчими товарами.

25 вересня 1918 р. уряд Скоропадського підписав з Германією договір, відповідно до якого Україна зобов'язалась до червня 1919 р. поставити Німеччині по занижених ринкових цінах:

- 75 млн. пудів хліба

- 2,5 млн. пудів цукру

- 11 млн. пудів м'яса

- 300000 голів овець

- 200000 пудів м'ясних консервів

- 460000 пудів сала, масла і сиру

- 2500 вагонів яєць

- 20% загальнодержавного виробництва спирту

- 4 млн. пудів кольорових металів, вугілля, нафтопродукти і т.д.

За отримані гроші уряд Скоропадського купив у Германії устаткування для заводів і с/г машини. Політика Скоропадського не була підтримана основною масою населення України. Почалися страйки і селянські бунти.

Восени 1918 р. протиборство українського народу проти німецько-австрійських окупантів і гетьманського режиму досягло свого апогею. Деякі легальні партії - соціал-демократи і есери, соціал-федералісти і самостійники, створили опозиційний НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЮЗ. Керівну роль в нім грали В.Винниченко і С.Петлюра. Вони готувалися до озброєного усунення гетьманського правління і встановлення влади Національного Союзу. Дізнавшись про це, гетьманська влада заарештовує членів НС. Але Скоропадському довелось припинити репресії, оскільки різко змінились політичні обставини. 6-9 листопада 1918 р. ВІДБУЛАСЯ РЕВОЛЮЦІЯ В ГЕРМАНІЇ, а 13 листопада Росія анулювала Брестський договір. У цій політичній обстановці Скоропадський не зважився вступити в конфлікт з силами НС.

В.Винниченко, С.Петлюра та інші члени НС були звільнені і на закритому засіданні ухвалюють рішення про початок озброєної боротьби проти гетьманського режиму. Для керівництва повстанням і для керівництва діями різних політичних партій і груп, вибирають ДИРЕКТОРІЮ. До її складу увійшли: В.Винниченко - голова, С.Петлюра, Кравець, Макаренко, Андрієвський.

Було прийнято звернення до українського народу і розпочато роботу з формування повстанської армії. Німецьке командування погодилося на нейтралітет, спішно готуючись до евакуації. Скориставшись цим, війська Директорії 13 грудня 1918 р. вступили до Києва. На другий день Рада Міністрів Скоропадського підписала акт про передачу влади Директорії.

Політика Директорії

26 грудня 1918 р. Директорія обнародувала ДЕКЛАРАЦІЮ, в якій проголошувалася УНР і Директорія брала на себе функції ТИМЧАСОВОЇ верховної влади перехідного періоду до скликання КОНГРЕСУ ТРУДОВОГО НАРОДУ УКРАЇНИ, який повинен був остаточно вибрати уряд УНР. Директорія, узявши владу в свої руки, головною метою своєї діяльності зробила боротьбу з більшовиками і Радами і не приймала ніяких радикальних соціально-економічних і політичних перетворень. Підтримка народними масами нової влади швидко слабіла - з грудня 1918 р. по грудень 1919 р. армія Директорії скоротилася з 100000 до 21000 чол.

Втрачаючи підтримку в масах, Директорія шукає собі союзників. У січні 1919 р. Директорія підписує договір з англо-французькими військами, що окупували Південь України. Відповідно до цього договору дороги, фінанси, торгівля, промисловість УНР віддавались в підпорядкування Англії і Франції.

Директорія висунула ультиматум РНК РСФСР з вимогою не підтримувати повстанців на Заході України і вивести з території України всі російські частини (китайців, литовців, угорців). Інакше Директорія заявляла, що вважатиме себе у стані війни з радянською Росією. Але радянські війська мали все більший і більший успіх. 3 січня 1919 р. був зайнятий ХАРКІВ, куди переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд Радянської України на чолі з АРТЕМОМ Сергєєвим. 5 Лютого Богунський і Таращанський полки під командуванням Щорса і Боженка зайняли Київ.

Директорія переїхала до ВІННИЦІ. В рядах Директорії відбувся розкол:

1. Ряд міністрів Директорії - ЧЕХОВСЬКИЙ, ТКАЧЕНКО, ЖУКОВСЬКИЙ при активній підтримці В.ВІННИЧЕНКО, не погоджуючись з посиленням влади С.ПЕТЛЮРИ, намагалися шукати союз з урядом Радянської України. З цією метою ними був створений "КОМІТЕТ ПОРЯТУНКУ РЕСПУБЛІКИ", який заявив про закінчення братовбивчої війни, про необхідність переходу на сторону радянської влади і створення коаліційного уряду з більшовиками.

2. Члени Директорії, що залишилися на чолі з С.Петлюрою, заарештували комітет.

13 лютого 1919 р. у м. РІВНЕ було сформовано новий уряд на чолі з Б.МАРТОСОМ. Цей уряд отримав допомогу від Антанти розміром в 500 млн. крб. для боротьби з більшовиками.

За цю допомогу новий уряд Директорії зобов'язувався:

- Передати Франції в експлуатацію на 50 років все ж/д України;

- На 5 років передати управління економікою;

- Виплатити частину царських боргів;

- У річний термін сформувати 300000 армію і передати її в підпорядкування окупаційним французьким військам.

Договір викликав хвилю протесту, у тому числі і в армії. Багато частин стали переходити на сторону Червоної Армії. Це дало їй значну перевагу і внаслідок цього в середині квітня 1919 р. були розбиті залишки військ Директорії. С.Петлюра із залишками вірних військ втік у м. Кам’янець, який знаходився на території ЗУНР.

Протягом березня 1919 р. радянські війська звільнили від білої гвардії південь України, а в квітні - і Кримський півострів.

Таким чином, Радянська влада була встановлена майже на всій території України.

3 з'їзд Рад України прийняв першу КОНСТИТУЦІЮ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ. Було затверджено нову назву – УРСР. Був вибраний ВУЦВК (ПЕТРОВСЬКИЙ) і РHK УРСР (РАКОВСЬКИЙ). В кінці березня 1919 р. уряд з Харкова переїхав до Києва. Далі більшовики почали проводити націоналізацію, створювати комнезами, проводити політику продрозкладки, впроваджувати комуністичні методи господарювання. Bсe це викликало широке обурення селянства. Виникають селянські армії отамана ГРІГОРЬЕВА і НЕСТОРА МАХНО. В ході Громадянської війни об'єктивно виникає військово-політичний союз між POCCИEЙ, УКРАЇНОЮ, БІЛОРУСІЄЮ, ЛИTBOЮ, ЛАТBІЄЮ, ЕСТЛЯHДІЄЮ, які передають єдиному центру управління озброєними силами, народним господарством, транспортом, фінансами. Цей договір був офіційно укладений в ЧЕРВНІ 1919 р. Мирне затишшя на Україні після поразки Директорії і англо-французьких військ продовжувалося недовго.

На Доні сформувалася добровільна армія під керівництвом КОРНІЛОВА, а після його смерті – ДЕНІКІНА. Головною політичною метою цього руху було ВІДНОВЛЕННЯ МОНАРХІЇ в Росії. Англія і США підтримали А.Денікіна. Йому було поставлено: 350000 гвинтівок, 200 великокаліберних гармат, 30 танків, декілька десятків літаків.

Отримавши таку допомогу, в кінці травня 1919 р. Добровільна армія почала наступ на східні райони України. 24 червня денікінці захопили ХАРКІВ. 28 червня - ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ. В цей же час активізує свою діяльність С.ПЕТЛЮРА, який з деякими членами Директорії зібрав навколо себе всіх незадоволених радянською владою і об'єднався з УКРАЇНСЬКОЮ ГАЛИЦЬКОЮ АРМІЄЮ, всього його сили склали близько 50000 чол. Він почав наступати через Вінницю на Київ, а також у напрямі Одеси. Між Петлюрою і Денікіним була досягнута домовленість про сумісні дії проти радянської влади.

23 серпня 1919 р. Денікін оволодів Одесою і об'єднався з військами Петлюри. 30 серпня 1919 р. об'єднані Денікінсько-петлюрівські війська захоплюють Київ. Восени 1919 р. фактично ВСЯ УКРАЇНА опинилась під владою Денікіна і Петлюри.

На захопленій території денікінці стали відновлювати дореволюційні порядки. Була відновлена приватна власність на заводи і фабрики, була повернена конфіскована радянською владою земля, почалися репресії проти лівих сил.

Все це викликало широке незадоволення робітників і бідного селянства. Почався партизанський рух. Відчувши підтримку народних мас, радянські війська в жовтні 1919 р. почали контрнаступ, і впродовж листопада денікінські і петлюрівські війська були витіснені зі всієї Лівобережної України, а 16 ГРУДНЯ радянські війська захопили КИЇВ. На початку лютого денікінці були витиснені до Криму (1920 р.).

Тим часом (в кінці 1919 – початку 1920 рр.) правлячі кола Польщі на чолі з ПІЛСУДСЬКИМ розробили плани відновлення меж Речі Посполитої (від Чорного до Балтійського морів). Ці плани були активно підтримані США, Англією і Францією. Впродовж зими 1919-1920 рр. польська армія отримала від цих країн 20000 кулеметів, 220 танків, 600 літаків, 2000 одиниць артилерії, 560000 гвинтівок і т.д. Допомога була надана і С.Петлюрі. Було створено три дивізії, котрі разом з польською армією почали похід проти радянської Росії і України.

24 квітня 1920 р. уряд Пілсудського підписав з Петлюрою секретну військово-політичну конвенцію, т.з. "ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР". За цим договором польський уряд визнавав за Директорією верховну владу на Україні, а Петлюра у свою чергу зобов'язувався передати західноукраїнські землі по річках ЗБРУЧ і ГОРИНЬ з населенням 9 млн. чол. Польщі. Договір передбачав і відновлення всіх прав польських поміщиків на Україні і повернення їх землеволодінь.

25 квітня 1920 р. польська армія почала наступ на Україну і Західну Білорусь. 6 травня польські війська захопили Київ. Але вже 14 травня радянські війська перейшли в контрнаступ, і 12 червня був узятий Київ. Впродовж ЧЕРВНЯ-ЛИПНЯ 1920 р. польсько-петлюрівські війська були розгромлені, а радянські війська вступили на територію західноукраїнських земель.

Радянські війська дійшли майже до Варшави, але радянська влада на Західній Україні проіснувала лише 50 днів. Польська армія зупинила наступ радянських військ і перейшла в контрнаступ. 12 жовтня 1920 р. в РИЗІ було підписано перемир'я, а 18 березня 1921 р. був підписаний РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР, згідно якого на сході до Польщі відійшло 46000 кв. км. територій західноукраїнських земель.

7 червня 1920 р., коли польська армія мала найбільший успіх, назустріч до неї з Криму виступила білогвардійська армія ВРАНГЕЛЯ. Але вона була зупинена на лінії ХЕРСОН-КАХОВКА-НІКОПОЛЬ-МЕЛІТОПОЛЬ. А до листопада 1920 р. Крим був звільнений від військ Врангеля.

С.ПЕТЛЮРА з невеликою кількістю своїх прихильників і деякими міністрами Директорії знову знайшов притулок в Польщі. 20 листопада 1920 р. він видав УКАЗ Про РОЗПУСК ДИРЕКТОРІЇ і її уряду, що означало закінчення функціонування вже формально існуючої УНР, створеної 3 Універсалом Центральної Ради.

Таким чином, до кінця листопада 1920 р. Громадянська війна і іноземна інтервенція на території України закінчилась перемогою більшовиків.

Західноукраїнські землі

В кінці жовтня 1918 р. в АВСТРІЇ відбулась буржуазно-демократична революція, в результаті якої Австро-угорська імперія розвалилася. Скориставшись цим, Польща поставила собі мету захопити Східну Галичину. Цьому перешкоджав національно-визвольний рух, що розвернувся в Галичині. 31 жовтня 1918 р. в Львові зібралися члени НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ і ВІЙСЬКОВОГО КОМІТЕТУ і ухвалили рішення про взяття влади в Галичині українцями. Повстання почалося 1 листопада 1918 р., цього ж дня влада опинилася в руках повсталих.

Було створено уряд - ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРІАТ (К. ЛЕВИЦЬКИЙ). 13 листопада 1918 р. була проголошена ЗАПАДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА - ЗУНР. Своєю формою вона була буржуазно-демократичною. В цей же час Польща нападає на ЗУНР і захоплює Львів. Національна Рада звертається до уряду УНР з проханням про об’єднання ЗУНР і УНР.

Акт об'єднання був проголошений 22 СІЧНЯ 1919 р. в Києві. Але Директорія, що підписала акт про об’єднання, вже в лютому-травні 1919г. вела активні переговори з Польщею про можливість передачі їй західноукраїнських земель. Це викликало протести з боку керівництва ЗУНР, яке в грудні 1919 р. фактично відмовилося від акту возз'єднання. За Ризьким мирним договором 1921 р. ці землі відійшли до Польщі.

Література:

1. Історія України: Курс лекцій: у 2 кн. Кн. 2 – ХХ століття: Навч.посібник / Мельник Л.Г. та ін. – К.:Либідь.1992. с.115-196.

2. О.Субтельний. Україна. Історія. К.:Либідь.1994. с.429-480.

3. Бойко О. Історія України у ХХ столітті (20-90-ті роки). – Ніжин, 1994.

4. В.Вінниченко. Відродження нації. К.1990 / у 3-х тт./.

5. Верестюк В. махновщина. – К.,1992.

6. Голод 1921-1923 років в Україні: Зб. Докум. І матеріалів. – К.,1993.

7. Кориленко О.Л. Сто днів Центральної Ради. К.1992.

8. Скоропадський П. Спомини. Київ.1992.

9. Петлюра С.В. Народе український. Харків.1992.

10. Українська Центральна рада: Документи і матеріали. – Т. 1-2. – К., 1996, 1997.